Удосконалення логістичного менеджменту підприємства

Дніпропетровський університет економіки та права Кафедра менеджменту Дипломна робота

Удосконалення логістичного менеджменту підприємства

Дніпропетровськ

2011 р.

Аннотация

Работа имеет общий объем 112 страниц печатного текста. Данная работа состоит из вступления, трех разделов, выводов и списка использованных литературных источников, которые содержат 45 наименований. В работе содержится 17 рисунков, 31 таблицу.

Во вступлении представлено обоснование актуальности и практической значимости логистического менеджмента, особенностей постановки и решения вопросов относительно конкретных условий исследования. В этой части также определена цель и задача работы.

В первом разделе работы, рассмотрены теоретические основы логистического менеджмента на предприятии. В нем представлена сущность логистики, характеристика основных логистических систем, основные положения организации логистического менеджмента. Во втором разделе работы выполнен анализ управления логистическими процессами на отечественном предприятии ООО «Карвари». Здесь представлена общая характеристика предприятия, проанализированы основные экономические показатели деятельности, его финансовое состояние, Выяснена система управления логистическими процессами.

В третьем разделе работы рассмотрены пути усовершенствования системы логистического менеджмента исследуемого предприятия. Здесь разработана стратегия логистики предприятия, сформулированы предложения по улучшению работы отдела логистики, повышению эффективности складского хозяйства, совершенствованию управления запасами.

В выводах приведено краткое изложение итогов проведенного исследования.

Ключевые слова: логистика, менеджмент, система, анализ, эффективность, повышение, предложения.

Annotation

Work has a general volume of 112 pages of printing text. This work consists of entry, three sections, conclusions and list of the utillized literary sources which contain 45 names. In work there are 17 pictures, 31 tables.

The ground of actuality and practical meaningfulness of logistic management is presented in an entry, features of raising and decision of questions in relation to the concrete terms of research. A purpose and task of work is also certain in this part.

In the first section of work, theoretical bases of logistic management are considered on an enterprise. Essence of logistic, description of the basic logistic systems, substantive provisions of organization of logistic management, is presented in him. In the second section of work the analysis of management logistic processes is executed on the domestic enterprise of LTD «Karvari». General description of enterprise is here presented, the basic economic indicators of activity|, his financial state are analysed, The system of |logistic processes management c |is found out.

The ways of improvement of the system of logistic | management of the probed enterprise are considered in the third section of work. Strategy of logistic of enterprise is here developed, formulated suggestion on the improvement of work of department of logistic, increase of efficiency of ware-house economy, perfection of control of inventories.

Short exposition of results of the conducted research is resulted in conclusions.

Keywords: logistic, management, system, analysis, efficiency, |increase, suggestions.

Вступ

Зміни в управлінській орієнтації стали причиною розробки нової концепції управління матеріальними потоками, що одержала назву «логістика». Сутність концепції полягає в інтеграції всіх функціональних сфер, пов’язаних із проходженням матеріального потоку від виробника до споживача в єдиний комплекс, який називається комплексом логістики. Концепція містить у собі значні резерви економії корпоративних витрат. Дослідження, що проводилися Національною радою з управління фізичним розподілом (Natіonal Councіl of Physіcal Dіstrіbutіon Management, USA), показали, що впровадження інтегрованої логістичної системи може привести до економії в розмірі 10−20% від загальних корпоративних витрат.

Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Зважаючи на вище вказане, дана тема є особливо актуальною в наш час.

Об'єкт дослідження дипломної роботи є система логістичного менеджменту підприємства.

Предмет дослідженя — коло питань, що стосуються управління логістичними процесами на підприємстві.

Мета роботи — дослідження шляхів та розроблення заходів по вдосконаленню системи логістичного менеджменту підприємства.

Для розкриття даної мети в роботі були поставлені та вирішені наступні завдання:

1. Викласти теоретичні засади логістичного менеджменту підприємств.

2. Виконати аналіз системи логістичого менеджменту сучасного вітчизняного підприємства

3. Запропонувати шляхи вдосконалення логістичного менеджменту досліджуваного підприємства. Інформаційну базу роботи складають монографії вітчизняних та закордонних вчених з економіки взагалі та менеджменту в особливості, а також маркетингу та логістики, періодичні видання з означених питань, нормативні та законодавчі документи, матеріали первинної звітності підприємства. Методологічну основу дослідження складають загальноприйняті наукові методи пізнання, а саме: спостереження, порівняння, абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання. Наукова новизна роботи полягає в тому, в ній узагальнено, систематизовано та проаналізовано світовий досвід теорії та практики управління логістикою в умовах національної економіки та розроблені пропозиції сучасним вітчизняним підприємствам щодо побудови ефективних систем логістичного менеджменту. Практична значущість роботи полягає в тому, що розроблені пропозиції можуть бути використані топ — менеджментом будь — якого підприємства з метою зниження своїх витрат. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

В першому розділі роботи викладені теоретичні засади логістики на підприємстві.

У другому розділі на конкретному прикладі виконано аналіз стану логістики в сучасній вітчизняній організації.

У третьому розділі запропоновані шляхи покращення логістичного менеджменту досліджуваної організації.

Розділ 1. Теоретичні засади логістичного менеджменту

1.1 Поняття, задачі та концепції логістики

Найбільш розповсюдженими є дві точки зору: за першою «логістика» походить від грецького logіstіkos — обчислювати, міркувати, за другою — від французького loger — постачати. Логістика — теорія і практика управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними потоками [12, с. 183]. Логістика — наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та ін. матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини та матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводської обробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього, а також передачі, збереження та обробки відповідної інформації [2, с. 13]. Логістика — це напрям господарської діяльності, що застосовується в управлінні матеріалопотоками у сферах виробництва та обігу [13, с. 4]. Логістика — це процес планування, впровадження і контролю над достатнім та ефективним потоком і зберіганням сировини, незавершеної і готової продукції, обслуговуванням і відповідною інформацією від пункту надходження до пункту споживання (включно з прийманням, відправленням, внутрішнім та зовнішнім рухом) з метою задоволення потреб споживача [13, с. 4]. Отже, можна визначити, що логістика є напрямком в організації руху вантажів, є теорією і плануванням різних потоків людино-машинних систем та сукупністю різноманітних видів діяльності з метою отримання необхідної кількості вантажу в потрібному місці і в потрібний час з мінімальними затратами.

Наукою логістика стала завдяки розвитку військової справи. Так, візантійський цар Леон VІ (865 — 912рр.) вважав, що завданням логістики є сплачувати данину армії, незалежно постачати їй зброю і військове майно, своєчасно та відповідно підготовляти кожен акт військового походу, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил.

Це визначення, не зважаючи на військову специфіку, має принципову схожість із сучасними формуваннями завдань логістики. Тільки через 1000 років, під час другої світової війни, принципи логістики почали з успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були виконані роботи з вивчення властивостей операцій управління матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов’язані з проблемами військового і типового фронтового постачання, розроблені математичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву «дослідження операцій». Першим автором праць з логістики вважають французького військового фахівця початку ХХ ст. А.Г.Джоміні, котрий визначив логістику як «практичне мистецтво руху військ». Він також стверджував, що логістика стосується не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництва мостів, шляхів і т.ін. Логістику як науку у військових акціях використовував Наполеон. У розвинутих країнах світу концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Тепер деякі західні фахівці називають її мало не «новою філософією управління», «третім шляхом раціоналізації». Пошук шляхів скорочення витрат у цій галузі йде у напрямку вдосконалення управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та посередників, зміни технології руху матеріальних потоків.

Автори розглядають логістику передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв’язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі процеси з обов’язковим включенням у логістику питань планування завантаження обладнання, визначення розмірів партій запуску деталей. Французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції». На думку деяких західних спеціалістів, логістика — це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький учений Пфоль вважає, що логістика — це процес планування, реалізації і контролю ефективних та економних з огляду на витрати переміщення та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, а також одержання інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури. Російський учений Б. К. Плоткін дає стисле визначення логістики: це наукова дисципліна про управління потоками в системах [3, с. 7].

Така різноманітність визначень логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває у стадії формування. Але можна виділити загальну частину: логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин).

Загальним для всіх фахівців з логістики також є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.

Головна ідея логістики це організація у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж ланцюга від виробництва до споживача. Логістичний підхід вимагає інтеграції виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей у єдину систему, це повинно підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність. Отже, мета логістики — це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві та розподілі продукції [10, с. 12]. Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах. Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи:

— глобальні;

— загальні;

— часткові (локальні). До глобальних завдань відносять:

1. створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних потоків;

2. стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва і обігу;

3. постійне вдосконалення логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;

4. досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Але вирішення глобальних завдань не може бути реалізоване без постановки і вирішення загальних завдань. Умовою життєдіяльності логістичних систем усіх видів є розв’язання таких загальних завдань:

— здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;

— розробка та удосконалення способів управління матеріальними потоками;

— багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів;

— виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;

— стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;

— раціональне формування господарських зв’язків;

— виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

— оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

— визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції; Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні та різноманітні:

— оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;

— максимальне скорочення часу зберігання продукції;

— скорочення часу перевезень;

— швидка реакція на вимоги споживачів;

— підвищення готовності до постачань;

— зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

— раціональний розподіл транспортних засобів;

— підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;

— послідовність і поетапність просування через трансформаційні об'єкти. Практична реалізація методології логістики виражається через її функціональні важелі. Логістична функція — це велика група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію завдань логістичної системи [2, с. 15]. Отже, можна виділити такі функції логістики:

Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. Логістика утворює систему управління товарорухом, тобто формуванням господарських зв’язків, організацією пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток та організація складського господарства.

Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі.

Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. Управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого.

Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю, за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання-виробництво-розподіл-споживання», вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту. Для створення інтегрованої матеріалопровідної системи, що забезпечує виграш в економіці лише за рахунок якісної зміни управління матеріальними потоками, необхідно розв’язати економічні, технічні, технологічні та математичні задачі. Концепція — це система поглядів на те чи інше розуміння явищ та процесів. Новизна логістичного підходу до управління матеріальними потоками — зміна пріоритетів між різними видами господарської діяльності на користь посилення значення діяльності з управління матеріальними потоками. Система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів є концепцією логістики. Основні положення концепції логістики [4, с. 9]:

1. Реалізація принципу системного підходу: максимальний ефект при оптимізації матеріальних потоків можна отримати лише, якщо:

— Оптимізується сукупний матеріальний потік протягом усього

шляху;

— Оптимізуються значні окремі ділянки матеріальних потоків. Всі ланки повинні працювати злагоджено, тому до вибору техніки, проектування технологічних процесів потрібно підходити з системних позицій;

Відмова від випуску універсально технологічного та піднімально-транспортного обладнання; використання обладнання, що відповідає конкретним умовам. Універсальне обладнання поступається обладнанню, що створюється для кожної конкретної операції.

2. Створення сучасних умов праці. Кадри є одним з елементів логістичних систем.

3. Облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні. Діяльність у сфері логістики має кінцеву мету, яка отримала назву семи правил логістики [4, с. 10]:

— відповідний товар;

— у відповідній кількості;

— у відповідному стані;

— у відповідному місці;

— у відповідний час;

— для відповідного споживача;

— за відповідною ціною. Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо усі сім правил виконано.

1.2 Різноманітність форм логістичних утворень

У сучасних умовах західні спеціалісти виділяють декілька видів логістики:

1. Логістика, пов’язана із забезпеченням виробництва матеріалами — логістика постачання або закупівельна логістика;

2. Виробнича логістика;

3. Збутова логістика [2, с. 13].

Виділяють також транспортну логістику і складську, але по суті вони є складовими частинами кожного з трьох видів логістики, які зазначені вище.

Отже, розглянемо кожний вид логістики окремо:

Виробнича логістика — це система планування, організації та здійснення внутрішньозаводських вантажопотоків сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, готових виробів і продукції, яка включає внутрішньозаводський транспорт, тару багаторазового використання, технічні засоби механізації й автоматизації перевантажувальних, транспортних і складських робіт в основному технологічному процесі виробництва, управління цими вантажопотоками, їх інженерно-технічне, інформаційне, юридичне, науково-методичне, фінансове забезпечення [13, с. 180].

Матеріальні потоки первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходять низку виробничих ланок, і управління матеріальними потоками на цьому етапі має свою специфіку і називається виробничою логістикою (ВЛ) [4, с. 26].

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги [13, с. 64]. Виробнича логістика формує організацію відповідно до замовлень безперервного технологічного процесу при одночасній мінімізації запасів у процесі виробництва та відповідних затрат [12, с. 68].

Завдання ВЛ стосується управління матеріальними потоками усередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають такі матеріальні послуги, як зберігання, фасування та складування [4, с. 26]. Виробнича логістика охоплює функціональну сферу безпосереднього виробництва як процесу виготовлення та охоплює процеси від початку виробничого процесу до передавання готової продукції у підсистему логістичного розподілу (збуту), в тому числі внутрішньовиробниче транспортування сировини, матеріалів та комплектуючих, внутрішньовиробничого складування [2, с. 67]. Конкретні особливості побудови системи виробничої логістики підприємства залежать від типу і характеру виробничого процесу. Виробничу логістику можна розуміти як логістику «всередині» підприємства будь-якого типу [8, с. 171]. Логістичні системи, які досліджує виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Дані системи можна розглянути на макро та мікрорівні [7, с. 15]. На макрорівні роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВВЛС) визначається такими факторами [1, с. 65]:

— ВВЛС підприємств є джерелами матеріальних потоків і первинної інформації. Вважається, що гнучкі виробничі модулі промислових підприємств є стартовими елементами логістичного ланцюга;

— ВВЛС підприємств задають певний ритм всьому логістичному ланцюгу. Решта його елементів, у тому числі система постачання і збуту, транспортна система повинні функціонувати відповідно до ритму ВВЛС;

— Завдяки системному підходу під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв’язку між усіма суб'єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізації оперативних і стратегічних планів;

— Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища істотною мірою визначається здатністю вхідних внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається;

— ВВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують системи постачання і збуту, промислового транспорту, виробничі ділянки підприємства. Моделювання процесів ВВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей всієї логістичної системи — про гнучкість, стійкість, надійність. Отже, можна визначити, що ВВЛС на макрорівні виступають елементами макрологістичних систем, задають ритм роботи цих систем і є джерелом матеріальних потоків. Можливості адаптації до змінних умов зовнішнього середовища значною мірою визначається здатністю ВВЛС, що в них входять, змінювати якісний і кількісний склад матеріальних потоків, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається. Якісна гнучкість ВВЛС може забезпечуватись за рахунок наявності персоналу та гнучкого виробництва [4, с. 26]. На макрорівні внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних. Тут ВВЛС є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри — забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова ВЛС повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту в середині підприємства. До завдань ВВЛС у рамках заданої виробничої програми належать:

— Оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;

— Оперативне управління технологічними процесами виробництва;

— Загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;

— Стратегічне і оперативне планування постачань матеріальних ресурсів;

— Організація внутрішньовиробничого складського господарства;

— Прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;

— Організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;

— Контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництві;

— Внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;

— Інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;

— Автоматизація і комп’ютеризація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві. Отже, на мікрорівні ці системи являють собою низку підсистем, що знаходяться у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюючи певну цілісність, єдність: закупівля, склади, запаси, транспорт, інформація, збут, кадри, обслуговування виробництва. Ці підсистеми забезпечують входження матеріальних потоків в систему просування і вихід з неї [4, с. 26]. Транспортна логістика (ТЛ) — це логістика, яка вирішує комплекс задач, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Транспорт належить до сфери матеріальних послуг. Витрати на виконання транспортних операцій становлять до 50% від суми загальних витрат на логістику. Завданням ТЛ є:

— вибір виду транспортних засобів;

— вибір типу транспортних засобів;

— спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим;

— спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;

— забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

— визначення раціональних маршрутів доставки. За призначенням виділяють такі види транспорту: транспорт загального користування, залізничний, водний (морський, річковий), автомобільний, повітряний, трубопровідний. Ця галузь народного користування задовольняє потребу всіх галузей народного господарства та населення в перевезенні вантажів і пасажирів [4, с. 30]. Транспорт не загального користування — це внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним організаціям. Організація переміщення вантажів транспортом не загального користування є предметом вивчення виробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується в галузі розподільчої логістики [4, с. 30]. Транспортування у логістиці відіграє дуже велику роль, це пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, а й тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку. Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж та страхування. Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль:

— він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій);

транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію — транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток. Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем [10, с. 186]:

1) За видом доставки: пряма, з переробкою, з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.

2) За видом обслуговування:

— зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;

— зі складу постачальника або розподільчого центру безпосередньо споживачу;

— з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.

За видами транспортного сполучення: пряме, змішане. Ще дуже важливо звернути увагу на те, що транспорт як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи споживача від збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування. Збутова логістика — це процес планування, реалізації та контролю за збутом (підсистема підприємства, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи) товарів кінцевому споживачу. Ефективність збутової логістики залежить від факторів, що знаходяться поза межами логістики, а саме від знання психології покупців, вміння оформити торгову залу, організувати рекламу. Під цими факторами розуміємо рівень торгового обслуговування на підприємстві. Якісне обслуговування несе за собою забезпеченість конкурентних переваг, прихильність споживачів до товарів підприємства, формування іміджу та дозволяє збільшити економічні показники діяльності підприємства, що є кінцевою метою. Закупівельна логістика — це управління рухом товарних та інформаційних потоків від постачальника до торгового підприємства з метою задоволення потреб торгівлі в товарах та забезпечення економічної ефективності [11, с. 74]. Закупівельна логістика — це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами [7, с. 136]. Метою закупівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю. Основним завданням закупівельної логістики є:

1. Визначення поточних і перспективних потреб споживачів.

2. Виявлення та вивчення джерел надходження товарів і постачальників товарів.

3. Дослідження конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників.

4. Участь у формуванні асортиментної політики товаровиробників з

орієнтацією на ринок і з урахуванням життєвого циклу товарів.

5. Встановлення раціональних господарських зв’язків з постачальниками.

6. Здійснення договірних відносин.

7. Формування та надання замовлень на потребу та замовлень на виробництво товарів.

Закупівля товарів з урахуванням їхніх споживчих характеристик, цін, довговічності та конкурентоспроможності, життєвого циклу. Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі включає в себе такі основні елементи: аналіз руху товарних потоків; визначення потреби в товарах; вибір методу закупівель; вибір і оцінка постачальників; оцінку конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників; аналіз товарного портфеля підприємств; транспортування. Вибір методу закупівель залежить від особливостей і складності закупованого товару. Основними методами закупівель є: оптові закупівлі, регулярні закупівлі дрібними партіями, закупівлі по мірі необхідності та різноманітні комбінації перерахованих методів. У кожного методу є недоліки і переваги, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати. Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі націлена на оптимізацію вибору постачальників, встановлення необхідного їх складу, налагодження стійких господарських зв’язків з підприємствами-виробниками оптовими посередниками на довгостроковій взаємовигідній основі. Цей вид логістики сприяє своєчасному, достатньому та доцільному формуванню та підтриманню товарного асортименту за обсягом і структурою, раціоналізації товарних запасів та ефективному управлінню ними, мінімізації витрат на придбання та транспортування товарів. Закупівельна логістика є початковою ланкою в системі комерційної логістики на підприємстві та визначає подальшу ефективність функціонування всієї логістичної системи. Логістика складського господарства — забезпечує концентрацію запасів, їх зберігання та забезпечення безперебійності та ритмічності постачання роздрібної мережі. Це впливає як на рівень торгового обслуговування покупців, так і на економічні показники роботи торгового підприємства. До основних завдань складського господарства належать: розміщення та зберігання товарних запасів; перевірка відповідності якості та кількості отриманих товарів; забезпечення належних умов зберігання товарних запасів, перетворення товарних потоків, забезпечення цілісності упаковки. Реалізація вказаних завдань здійснюється в процесі виконання окремих логістичних операцій. У цілому комплекс складських операцій являє собою таку послідовність: розвантаження транспорту, приймання товарів, розміщення товарів на зберігання, підготовка товарів до продажу. Важливим напрямом удосконалення складського господарства є скорочення часу на виконання окремих логістичних операцій, а також їх автоматизація та механізація.

1.3 Характеристика основних логістичних систем

Одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід. Системний підхід — це методологія наукового пізнання в основі якої лежить розгляд об'єктів як систем, що дозволяє побачити досліджуваний об'єкт як комплекс взаємопов'язаних підсистем, об'єднаних спільною метою, розкрити його інтегративні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв’язки [1, с. 187]. Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем. Логістичні системи вкладаються у загальноприйняте поняття «системи», або складаються з системо-утворюючих елементів, тісно взаємопов'язаних і взаємозалежних між собою, які мають впорядковані зв’язки й утворюють певну структуру із заздалегідь заданими властивостями. Відрізняються ці системи високим ступенем узгодженості вхідних продуктивних сил з метою управління наскрізними матеріальними потоками. Логістична система — це адаптивна система із зворотнім зв’язком, яка виконує ті чи інші логістичні функції (операції), складаються із підсистем і має розвинуті внутрішньо-системні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем. Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці й у потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами. Будь яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичний системи, між якими встановлені певні функціональні зв’язки і відношення. Внутрішньо-системні зв’язки є більш міцними, ніж зв’язки із зовнішнім середовищем. Зазвичай вони мають циклічний характер, бо відображають послідовність передачі матеріального та інформаційного потоків між ланками відповідного логістичного ланцюга. Більшість реально функціонуючих на практиці логістичних систем, як і більшість складних систем, притаманні такі властивості [1, с. 33]:

— складність — характеризується такими основними ознаками: наявність великої кількості елементів (ланок), складний характер взаємодії між окремими елементами, складність функцій, виконуваних системою, наявності складно-організованого управління, вплив на систему великої кількості стохастичних факторів зовнішнього середовища;

— ієрархічність — підпорядкованість елементів нижчого рівня (порядку, рангу) елементами вищого рівня у контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;

— цілісність — властивість системи виконувати задану цільову функцію, реалізована тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками або підсистемами;

— структурованість передбачає наявність певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємопов'язаних об'єктів і суб'єктів управління, що реалізує задану мету;

— рухливість — мінливість параметрів елементів логістичної системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга;

— унікальність та непередбаченість і не визначеність поведінки в конкретних умовах і під впливом зовнішнього середовища; адаптивність — заданість логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища. Межі логістичної системи визначаються циклом обігу запасів виробництва. Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему складаються, обробляються, знову зберігаються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять у логістичну систему. Виділення меж логістичної системи на базі циклу обігу запасів виробництва отримало назву принципу «сплати грошей — отримання грошей» Логістичні системи класифікуються за такими ознаками. Принципово за ознакою просторового обмеження логістичні системи поділяються на два типи:

1. Макрологістичні;

2. Мікрологістичні.

Макрологістична система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю декількох і більше не залежних суб'єктів господарювання, необмежених у територіальному розташуванні. Виділяють такі макрологістичні системи:

— регіональні;

— національні (міжрегіональні);

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створювальній системі.

Цілі створення макрологістичних систем можуть значною мірою відрізнятися від цілей і критерій синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовуються під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена Макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує задачі оптимізації маршрутів, розв’язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами. Таким чином, макрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належить технологічно пов’язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у вигляді основних підсистем:

— закупівлі

— виробництва

— збуту.

Закупівля — підсистема яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.

Планування та управління виробництвом — ця підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель та управляє ним в процесі виконанні різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці на продукт праці. Збут — підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи. Іноді в економічній літературі можна зустріти думку, що мікологічні системи є окремими ланками макрологістичних систем. Однак це не завжди так. Виробничо-господарські структури, які входять у макрологістичну систему і є юридично незалежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньо виробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно. З іншого боку, підприємство, яке функціонує на основі логістичної концепції, може не входити в макрологістичну систему, тем більше якщо її немає. Воно будує свою діяльність як локальна мікрологістична система, що адаптується до динамічного зовнішнього середовища. Залежно від виду логістичних ланцюгів логістичні системи поділяються на:

— Логістичні системи з прямими зв’язками — це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських зв’язків.

— Ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи — це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника.

— Гнучкі логістичні системи — це системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюються як за прямими зв’язками, так і за участю посередників.

Поруч з поняття «Логістична система» у вітчизняній та закордонній літературі широко використовуються поняття «Логістичний ланцюг» і «Логістичний канал». У багатьох випадках ці поняття не дуже чітко розмежовані, а іноді вважаються як синоніми. Логістичний канал — це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів [1, с. 36] Множина є частково впорядкованою, поки не обрано конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до споживача. Після цього логістичний канал перетворюється в логістичний ланцюг. Можливість вибору логістичного каналу є суттєвим резервом підвищенням ефективності логістичних процесів. Логістичний ланцюг — це лінійно впорядкована множина учасників логістичного процесу, які здійснюють логістичні операції і з доведення зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої за умови виробничого споживання або до кінцевого споживача за умови особистого не виробничого споживання. Існує й інша інтерпретація логістичного ланцюга, під яким розуміють сукупність логістичних операцій, виконуваних послідовно від моменту зародження до моменту згасання потоку товарів, робіт, послуг на відповідному споживчому ринку. Однак, на нашу думку, доцільніше за окремі ланки логістичного ланцюга вважати підприємства, які беруть участь у процесах доведення товарів, послуг та інформації до кінцевих споживачів. Логістичні ланцюги протягують між логістичними ланками щоб проілюструвати організаційну структуру логістичних систем. У найпростішому випадку, коли логістична система характеризується як система з прямими зв’язками, логістичний ланцюг складається із постачальника і споживача. У складніших випадках за умови функціонування ешелованових систем даний ланцюг може мати деревовидну структуру або вигляд орієнтованого графа із циклами (гнучка логістична система). У цілому, у логістичному ланцюзі, тобто в ланцюзі, яким проходять матеріальний та інформаційний потоки від постачальника до споживача, виділяють такі головні ланки [10, с. 17]:

— постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів;

— зберігання продукції та сировини;

— виробництво товарів;

— розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу готової продукції;

— споживання готової продукції. У реальних умовах господарювання існує велика кількість логістичних посередників, широких асортимент матеріальних ресурсів, які використовуються у виробництві товарів, і розгалужені розподільчі мережі. Як наслідок можуть формуватися складні логістичні ланцюги взаємопов'язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів, так звані логістичні мережі.

1.4 Організація логістичного менеджменту на підприємстві

До основних принципів логістики відносять синхронізацію, оптимізацію та інтеграцію. Вони служать основним методологічним підходом до підвищення організованості та ефективності функціонування промислових підприємств. Методологія логістики дозволяє здійснювати системну раціоналізацію складних виробничих систем, озброює менеджерів методами оптимізації їх організованості та забезпечує отримання конкурентних переваг.

Використання системного підходу в логістиці дозволяє розглядати підприємство як мікрологістичну систему, (тобто належну організацію бізнесу, призначену для управління та оптимізації матеріального і супутніх йому потоків у процесі виробництва, постачання та збуту.

Мікрологістична система формується з позицій стратегічних цілей підприємства та оптимізації основних операційних процесів. Вона охоплює сферу діяльності окремого підприємства та забезпечує вирішення локальних питань у межах окремих функціональних елементів логістичної системи.

Принципова схема інтегрованого логістичного менеджменту наведена на рисунку 1.1.

Логістичне управління пронизує всі функціональні галузі підприємства — постачання, виробництво і збут — з метою розв’язання в цих галузях логістичних задач, які полягають у раціоналізації матеріальних та інформаційних потоків, а також у формуванні стратегічних управлінських рішень.

Якщо розглядати співвідношення менеджменту підприємства та

логістичного менеджменту необхідно підкреслити підпорядковану роль логістичного менеджменту відносно головної цілі підприємства (прискорення руху логістичних потоків).

Рис. 1.1 Принципова схема інтегрованого логістичного менеджменту

Логістичний менеджмент, розгорнутий за функціональними галузями, виходить із наступних цілей виконання програмних задач з мінімальними витратами.

Основні цілі логістичного управління постачанням:

— постачання матеріалів (частин) відповідно до угоди і термінів;

— мінімізація транспортних витрат від складування матеріалів до першого робочого місця;

— зменшення обсягу купованих частин.

Основні цілі логістичного управління збутом:

— складування готових виробів на проміжних складах з найменшими витратами;

— управління замовленнями на виготовлення відповідного до вимог виробництва;

Основні цілі управління виробництвом:

— управління замовленнями відповідно до вимог виробництва;

— мінімізація обсягів незавершеного виробництва;

— зменшення глибини виготовлення.

Цілям рівня функціональних галузей підпорядкові цілі, що визначають окремі параметри цих галузей. Наприклад, цілі логістики технологічної підготовки (галузь виробництва) передбачають встановлення оптимальної глибини власного виробництва, впровадження ресурсозберігальних технологій, спрощення виробничих процесів і забезпечення їх пропорційності.

Логістичний менеджмент оптимізує логістичні рішення стосовно варіантів між конфліктуючими цілями (різних рівнів, різних галузей тощо) на основі критерію мінімуму інтегральних витрат підприємства.

Основні підходи до формування логістичного управління підприємством як інтегрованої логістичної системи полягають у реалізації певних етапів, це:

— визначення мети та логістичних функцій в логістиці постачання з урахуванням принципів пріоритетності цілей загально підприємницької логістики;

— формулювання логістичних принципів функціонування постачання та їх впровадження в процесі руху матеріальних потоків від виробника до складу матеріалів;

— визначення мети та логістичних функцій у сфері виробництва на основі

принципів пріоритетності цілей загально підприємницької логістики та

відсутності конфліктів;

— формулювання логістичних принципів функціонування сфери виробництва;

— визначення мети та логістичних функцій в логістиці збуту з огляду на принцип пріоритетності та єдності;

— формулювання логістичних принципів системи збуту;

— виявлення різноспрямованих економічних цілей внутрішньофункціональних логістик та формулювання принципів усунення протиріч між ними;

— виявлення цільових протиріч між функціональними логістиками та формування принципів оптимізації компромісних проектних рішень;

— реалізація принципів оптимізації та корекція проектних логістичних рішень загально підприємницького та функціонально-галузевого характеру.

Відповідно до різних функціональних галузей логістичного управління розрізняють внутрішні (внутрішньовиробничі), зовнішні та інтегровані мікрологістичні системи.

Зовнішні мікрологістичні системи вирішують питання, пов’язані з управлінням та оптимізацією матеріальних і супутніх, їм потоків від їх джерел до пунктів призначення поза виробничим технологічним циклом. До цих систем відносяться логістичні системи збуту та постачання промислового підприємства. Ланками цих систем є структури, що виконують різні логістичні операції з транспортування, складування, зберігання, вантажопереробки, які разом із товаропровідною мережею постачальників і складають зовнішню логістичну систему. Основною задачею логістичного управління в таких системах є координація логістичних функцій та узгодження цілей постачальників, посередників і споживачів.

Розглянемо насамперед внутрішньовиробничі мікрологістичні системи. Їх призначення — оптимізація управління матеріальними потоками у виробничій системі.

Сукупність елементів системи поділяється на системи, що управляють або управляються.

Управляти системою — це означає забезпечити цілеспрямований розвиток в умовах, що змінюються. Системи відрізняються своїми цілями. Схему функціонування виробничої системи наведено на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Механізм функціонування виробничої системи Метою виробничої системи є випуск продукції. Виробництво включає безпосередньо технологічні процеси та допоміжні операції, які є пов’язаними з виготовленням продукції. У виробничій системі підсистема планування та контролю є системою, що забезпечує підсистему, яка перероблює та виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов’язану з перетворенням величин, що входять, у вихідні результати. Підсистема планування та контролю отримує інформацію, яка надходить з підсистеми, що перероблює та видає рішення, як повинна працювати ця продуктивна система.

Управління повинно бути спрямованим на вирішення широкого кола проблем, до яких відносяться:

— планування виробничих потужностей;

— управління матеріально-виробничими запасами;

— диспетчеризація;

— розміщення підприємств;

— планування підприємств та робочих площ;

— розподіл ресурсів та їх поступове використання;

— вибір обладнання, його експлуатація, поточний та капітальний ремонт заміна;

— матеріальні ресурси;

— проектування технологічного процесу та контроль за його виконанням;

— методи роботи;

— контроль якості та ін.

У загальному вигляді сутністю управління операціями є:

— розробка та реалізація загальної стратегії та напрямів операційної діяльності організації;

— розробка та впровадження операційної системи, що містить розробку виробничого процесу, рішення про місцезнаходження виробничих потужностей, проектування підприємства;

— планування та контроль поточного функціонування системи. Таким чином, виробнича система може бути представлена як система «витрати — перетворення — випуск», яка відповідає критеріям планування, аналізу та контролю, що забезпечує узгоджене управління підприємством. Основні задачі, які вирішує внутрішньовиробнича логістика для виробничої системи: