Трудовые ресурси Центрального району (вугільна промисловість)
При виробленні державної політики зайнятості у Росії основним орієнтиром служить показник зареєстрованим, чи офіційної, безробіття, істотно преуменьшающий її реальні масштаби. Через війну чимало вітчизняних політиків та впливові міжнародні експерти переконані у цьому, що, попри більш як 50-відсотковий спад виробництва, у Росії 90-ті роки зберегти низький безробіття порівняно лише з колишніми… Читати ще >
Трудовые ресурси Центрального району (вугільна промисловість) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Трудовые ресурси Центрального району (вугільна промышленность)
Трудовые ресурси, їх кількість.
Обеспечение раціонального використання трудових ресурсів у всіх регіонах країни становитиме з найважливіших завдань соціально-економічного розвитку господарського комплексу Росії. Для її вирішення потрібно об'єктивну оцінку трудових ресурсів, якими володіє суспільство, потреб господарського комплексу у робочої сили і шляхів найефективнішого і сповненого використання трудових ресурсів у країни й регіонах, виходили з інтересів всього общества.
Предпосылкой розвитку громадського виробництва, головною продуктивної силою виступає населення — не та частина, яка має сукупністю фізичних і духовних здібностей, дозволяють йому трудиться. Працездатного населення постає як більшість населення, обмежена певними віковими межами. Кордони у віці носять рухливий характері і визначаються соціально-економічними умовами і фізіологічними особливостями розвитку человека.
К трудовим ресурсів належить населення у працездатному віці. Для чоловіків він становить 44 року (від 16 до 59 років включно), а жінок — 39 років (від 16 до 54 років включно). Трудові ресурси містять у собі як зайняте, і незайняте економіки працездатне населення. Чисельність трудових ресурсів охоплює дві категорію осіб. Перша — працездатне населення у працездатному віці. Друга — працююче населення поза межами працездатного віку. Першу категорію осіб визначається у вигляді вирахування з чисельності населення працездатному віці непрацюючих інвалідів I і II груп, і навіть непрацюючих осіб, отримали пенсію за пільгових умов. Чисельність другої категорії населення визначається кількістю працюючих підлітків (до 16 років) і працюючих пенсионеров.
Различают працю потенційні і буде використовувані. Останні характеризують реальне функціонування трудового потенціалу працездатного населення. Трудові ресурси як економічна категорія висловлюють економічні відносини, складаються у суспільстві певному етапі її розвитку на процесі виробництва, розподілу, перерозподілу і видів використання працездатного населення економіці страны.
Трудовые ресурси мають кількісної та якісної визначеністю, створюючи у своїй сукупності абсолютну міру, предопределяющую трудовий потенціал суспільства, який, своєю чергою, має кількісний і якісний аспект. Кількісний аспект характеризується такими параметрами:
общей чисельністю працездатного населения, количеством робочого дня, яке відпрацьовує працююче населення при що склалося рівні продуктивності і інтенсивності труда.
Качественный аспект трудового потенціалу такими показателями:
состоянием здоров’я, фізичної дієздатністю працездатного населения, качеством працездатного населення з погляду рівня загальноосвітньої і професійно-кваліфікаційної підготовки працездатного населения.
Важнейшей проблемою готівкових трудових ресурсів, є їх повна зайнятості й суспільстві ефективне використання, щоб забезпечити економічне зростання і цій основі - підвищення рівня та якості життя населення. Управління трудовими ресурсами є центральної проблемою управління громадською відтворенням, бо функціонування головною продуктивної сили виступає вирішальний чинник економічного розвитку та громадського прогресу в целом.
Возрастная структура населення Росії наступна: молодший у віці налічується 34,5 млн. чол., у віці - 83,8 млн. чол., старший працездатного віку — 29,7 млн. чол. Розподіл населення в три вікові групи над повною мірою відбиває обсяги трудового потенціалу, так як частину осіб молодший у віці зайнята у виробництві, і отже, належить до трудовим ресурсів. Останніми роками чисельність трудових ресурсів Росії тенденцію до зменшення. Такий процес негативно впливає соціально-економічному розвитку країни. Знижується кількість учнів, зростає чисельність працездатного населення, не зайнятого в народному господарстві країни. Проблема зменшення працюючого населення і неухильне зростання незайнятого населення поглиблюють розуміння причин всебічного кризи, що охопила Россию.
Проблема зайнятості трудових ресурсов.
В працездатному населенні виділяють економічно активне і пасивне населення. Під економічно активним населення розуміється не та частина працездатного населення, яка зайнято в усіх проявах діяльності чи має намір брати в виробництві. Чисельність цієї групи включає як зайнятих, і безробітних, цьому вона має тенденцію до сокращению.
Экономически пасивне населення становить не та частина, яка прагне працевлаштування. У 1995р. проти 1992 р. економічно активна частина населення зменшилася на 2525 тис. чол. У цьому число чоловіків збільшилося на 94 тис. чол., а число жінок зменшилося на 2619 тис. чол. Аналогічні процеси відбуваються і серед працюючого населення, чисельність якого за десятилітній цей період скоротилася на 4971 тис. чол., їх частку чоловіків 1363 тис. чол., частку жінок — 3608 тис. чол., що свідчить про активному скороченні чисельності зайнятого жіночого населення.
Противоположным зайнятості явищем виступає безробіття, яка, як та подальше зниження трудовий творчу активність, є чинником, углубляющим соціальну напруженість у суспільстві, що, своєю чергою, послаблює економічної безпеки країни. Ситуація у Росії загострюється тим, що ці чинника мають стійку тенденцію до зростання. Безробіття у Росії має власними особливостями. Вона не обумовлена демографічними чинниками, як і країнах, бо наростає депопуляція. Вона не викликана циклічними хвилями попиту й пропозиції товарів та послуг, притаманними країн розвиненого капіталізму. Безробіття у Росії викликана соціально-економічними чинниками. У першому місці серед них спад виробництва, загострився руйнацією системи економічних зв’язку з колишніми союзними республіками СРСР. Безробіття ініціюється змінами у відносинах власності, пов’язані з приватизаційними процесами. На підприємствах недержавного сектора економіки відбувається значне зменшення кількості працівників. Щоправда, тут спостерігаються протиріччя. Розвиток приватного сектора формі малого середнього підприємництва розширює ємність ринку робочої сили в, оскільки створюються нові робочі места.
Немаловажным чинником, що викликають збільшення безробіття, є інвестиційну кризу. Якщо спад виробництва веде до недогрузке виробничих потужностей, то скорочення капітальних вкладень викликає скорочення введення нові й додаткових робочих місць. Однією з чинників наростання чисельності безробітних виступає великий відтік капіталу із Росії кордон. Використання цього капіталу міг би істотно збільшить попит на робочу силу.
В результаті структурної перебудови економіки далі галузева диференціація у поступовій динаміці чисельності зайнятих за галузями. Скорочення робочих місць у зв’язки Польщі з фізичним зносом вугільної промисловості становить 60% від загального зменшення кількості робітників у галузі, в текстильної - 57%, машинобудуванні й металообробці та легкій промисловості - 40%, нафтохімічної промисловості - 32%. Гострота проблеми скорочення робочих місць у цих галузях пов’язана з тим, що дуже багато підприємств є містоутворюючими. До регіонам із високим рівнем безробіття відносять: Іванівську, Псковську, Ярославську, Володимирську, Костромську і Архангельську області, Інгушську і Удмуртскую республіки, тобто. тим регіонам, у яких значної ролі би в економічному розвитку грають машинобудування, легкої промисловості, підприємства військово-промислового комплексу. Разом із цим у кількох районах Росії збереглася велика порівняно з среднереспубликанскими показниками число безробітних, що припадають одне вакантне місце, при невисокому рівні безробіття. До таких регіонам ставляться передусім національні освіти: Єврейська автономна республіка, республіки Тува і Алтай, Новгородська і Саратовські області. Це з традиційної обмеженістю пропозиції робочих місць у цих регіонах, і навіть недостатньою інформованістю і активністю жителів, слаборозвиненою инфраструктурой.
При виробленні державної політики зайнятості у Росії основним орієнтиром служить показник зареєстрованим, чи офіційної, безробіття, істотно преуменьшающий її реальні масштаби. Через війну чимало вітчизняних політиків та впливові міжнародні експерти переконані у цьому, що, попри більш як 50-відсотковий спад виробництва, у Росії 90-ті роки зберегти низький безробіття порівняно лише з колишніми соціалістичними, але з багатьма розвинені країни. Тим більше що реальна загроза неспроможна б викликати тривоги. За даними Росстатагентства, загальна кількість безробітних в 1992;1999 рр. зросла майже втричі, становлячи у серпні 1999 р. 9,1 млн. людина. Рівень безробіття, розрахований за методології МОП, збільшився за ж період із 5,2 до 12,4%. Отже, сьогодні також можна констатувати, що Росія перейшов у категорію країн із високим безработицей.
Обострение проблеми безробіття виявляється у: посиленні її регіональної диференціації, поглиблення осередкової безробіття, збільшенні тривалості безробіття, розширенні масштабів прихованої безробіття й тотального зниження ефективності системи державну соціальну допомогу безработным.
Усиление регіональної диференціації з безробіття. При аналізі безробіття на основі середні показники гострота проблеми неминуче згладжується, оскільки її рівень значно різниться залежно від регіону, варіюючись від 4,8% в Москві до 30,3% Республіка Дагестан і 51,1 Республіка Інгушетія. З огляду на зростання загальної безробіття чітко видно тенденція посилення її регіональної диференціації (табл.1).
Таблица 1. Угруповання регіонів з безробіття в 1993;1998 гг.
Количество регіонів з рівнем безробіття. |