Лексико–семантичнi особливостi перекладу художнього тексту з англiйської на українську мову (на матерiалi твору Д. Роулiнг «Гаррi Поттер i Таємна кiмната»)

Державний заклад

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО»

Кафедра перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики КУРСОВА РОБОТА з «Першої іноземної мови»

на тему: Лексикосемантичнi особливостi перекладу художнього тексту з англiйськоi на украiнську мову

(на матерiалi твору Д. Роулiнг «Гаррi Поттер i Таэмна кiмната «)

Студентки 3 курсу 2 групи напряму підготовки: «Філологія. Переклад»,

Керівник: Доцент кафедри перекладу i теоретичної та прикладної лінгвістики Юхимець С.В.

Одеса — 2014 рік

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ I. ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД — ОСОБЛИВА МЕЖА МИСТЕЦТВА. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

1.1 ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД — ОСОБЛИВА МЕЖА МИСТЕЦТВА. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

1.2 ЗАСОБИ ПЕРЕДАЧI IНШОМОВНИХ РЕАЛIЙ ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ РОЗДІЛ II. ЛЕКСИКО — СЕМАНТИЧНI АСПЕКТИ ТВОРУ ДЖ. РОУЛIНГ «ГАРРІ ПОТТЕР» І РЕСУРСИ ЇХ ПЕРЕДАЧІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

2.1 РЕАЛIЇ У ТВОРI ДЖ. РОУЛIНГ «ГАРРI ПОТТЕР».

2.1.1 ОСОБЛИВОСТI ПЕРЕКЛАДУ ВЛАСНИХ НАЗВ У ТВОРI «ГАРРI ПОТТЕР I ТАЭМНА КIМНАТА»

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП Сучасна наука про переведення займається вивченням великого ряду теоретичних і практичних проблем; постійно розширюються і доповнюються існуючі концепції, підтверджуються або спростовуються їх положення. До числа центральних питань перекладознавства належать фундаментальні поняття еквівалентність та адекватність перекладу. Незважаючи на неодноразове висвітлення цих перекладацьких термінів, в працях відомих вітчизняних вчених — дослідників у галузі перекладознавства і лінгвістики (В.Н. Комісарів, Бархударов Л. С., Крупнов В.Н.), в цілому, не існує чіткого розмежування даних концептуальних понять, з яких саме адекватність визнається нормативної категорією, мірою якості перекладу, яка зумовлює передачу як формальної, так і змістовної сторони тексту оригігінала. Поряд з цим особливу увагу привертає проблема моделювання перекладу, тобто застосування теоретичних моделей для пояснення сутності процесу перекладу, а також порівняльного аналізу його результатів реально виконаних перекладів. На переконання найбільших лінгвістів, сама розробка моделей перекладу є одним з найважливіших завдань перекладознавства.

Актуальна тема дослідження видається в проблемi моделювання перекладу і його адекватності як необхідної умови забезпечення міжмовної комунікації при перекладі художнього тексту. Названа обставина обумовлює специфіку об'єкта дослідження, в якості якого виступають перекладацькі прийоми і лексико-семантичні особливості для досягнення адекватності при перекладі твору Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і Таємна кімната».

Актуальність теми дослідження обумовлена, насамперед, необхідністю розробки раціональних перекладацьких стратегій, які могли б застосовуватися при перекладі текстів у жанрі фентезі. Порівняльно-порівняльний аналіз фентезійних творів з їх перекладами на украiнську мову дозволяє виявити структурно-типологічні та лексико-семантичні особливості тексту, розглянути способи їх реалізації при перекладі і виробити основні директивні рекомендації щодо способів вирішення ряду перекладацьких завдань.

Об'єктом дослідження є різні текстообразуючі одиниці фентезійного тексту, які мають важливу навантаження (смислову, емоційну, символічну тощо) і варіанти їх перекладу українською мовою.

Матеріалом дослідження є книга Дж. Роулінг «Гаррі Поттер і Таємна кімната» та її переклади українською мовою.

Три переклади книги на українську мову виконані І.В. Оранським, М.Д. Литвинової, М. Співак і Ю. Мачкасовим.

Об'єктом даної роботи є лексико-семантичні особливості.

Предметом дослідження є ресурси реалізації лексико семантичних аспектів у перекладах художніх творів на українську мову шляхом їх порівняно-порівняльного аналізу.

Метою даної роботи є дослідження лексико — семантичних особливостей при перекладі художнього тексту з англійської на українську мову на матеріалі твору Д. Роулінг «Гаррі Поттер і Таємна кімната».

Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання:

1) описати лексико — семантичні характеристики аналізованого в роботі твору;

2) досліджувати національно — культурні та мовні особливості тексту аналізованого твору «Гаррі Поттер іТайная кімната».

3) проаналізувати реалії Первинного і вторинного світів оригінальних творів і розглянути способи їх передачі на українську мову.

Теоретико — методологічну основу дослідження в даній роботі склали праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії та практики перекладу: (В.С.Виноградов, С. И. Влахов, С. П. Флорин, И. Алексеева, Ю. Солодуб).

Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексної методики аналізу з застосуванням ряду конкретних методів і прийомiв: метод порівняно — порівняльного аналізу оригіналу і перекладу на українську мову; метод дедукції; метод iндукціі; метод компонентного дефініціонного аналізу; метод етимологічного аналізу; метод інтерпретації.

Структура роботи — вступ, перший — теоретичний розділ та другийдослідницький, а також висновки, список використаної літератури (включає 60 найменувань), додатки. Обсяг курсової роботи складає 42 сторiнки.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає у вироблені основних принципiв перекладу реалій Первинного і Вторинного світів даного твору.

семантичний переклад текст

РОЗДІЛ I. ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД — ОСОБЛИВА МЕЖА МИСТЕЦТВА. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

1.1 ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД — ОСОБЛИВА МЕЖА МИСТЕЦТВА. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ Художній переклад являє собою особливий вид перекладу, особливий вид мистецтва. Все більше лінгвістів у своїх роботах приділяють увагу цьому питанню .

Ще перекладачі античного світу широко обговорювали питання про ступінь близькості перекладу до оригіналу. У ранніх перекладах Біблії чи інших творів, які вважалися священними або зразковими, переважало прагнення буквального копіювання оригіналу, що приводило деколи до неясності або навіть повної незрозумілості перекладу. Тому пізніше деякі перекладачі намагалися теоретично обгрунтувати право перекладача на велику свободу щодо оригіналу, необхідність відтворювати не букву, а сенс або навіть загальне враження, «чарівність «оригіналу. Вже в цих перших висловлюваннях про цілі, які повинен переслідувати перекладач, можна знайти початок теоретичних суперечок нашого часу про допустимість буквального або вільного перекладу, про необхідність зберегти в перекладі той же вплив на читача, яким володіє оригінал, і т. п. М. Лозинський говорив про два види перекладу: «перебудовували «і «відтворюючому «з усілякою точністю і зміст і форму оригіналу «(«Доповідь про мистецтво перекладу», 1935) і наполягав на проходженні друге. При цьому одні перекладачі вважають важливим відповідність перекладу духу рідної мови і звичкам вітчизняного читача, інші наполягають, що важливіше привчити читача сприймати інше мислення, іншу культуру — і для цього йти навіть на насильство над рідною мовою. Виконання першої вимоги веде до вільного перекладу, виконання другого — до перекладу дослівного, буквального. В історії культури ці два типи переказів змінюють один одного. Художній переклад тексту вимагає шукань, вигадки, винахідливості, вживання, співпереживання, гостроти зору, нюху, слуху, розкриття творчої індивідуальності перекладача, але так, щоб вона не затуляла своєрідності автора.

Художній переклад передбачає відтворення стилеобразуючої системи першотвору шляхом організації та відбору засобів мови перекладу на звуковому, лексико — семантичному та синтактико — композиційному рівнях. «У поезії неможлива пряма, безпосередня пересадка іншомовного словесного образу: можливо тільки його освоєння вже виробилася традицією національного поетичної мови «(Л. Я. Гінзбург). [ 28, стр.162] Таким чином, розуміється не точність як буквальне відтворення, а як слідування поетичної традиції в мові перекладу. Необхідно відзначити, що підхід до мови поезії стежках, ритміці, римуванню в російськомовній та англомовній поетичній практиці різний. Вже на початку 20 — го століття, а особливо після Першої Світової війни англомовні поети досить різко відмовилися від правильного розміру і рими, це залишилося характерною рисою просодії 19 -го століття. Область лексики була теж переглянута. З мови поезії була практично виключена лексика високого стилю (нею користувалися лише для створення архаізірованная переказів). Тепер вірші, написані високим стилем або навіть з його елементами, стали вважати застарілою риторикою і потоком пишномовного красномовства, вони отримали стилістично протилежне значення: те, що вважалося піднесеним, стало бундючним і комічним. Існує думка, згідно з яким творчість перекладача подібно творчості актора. Відомо, що найвищим досягненням творчості актора є не відхилення від задуму драматурга, а його втілення. Проте кожен великий артист по — свому вирішує цю задачу: те ж можна сказати і про хороше перекладача, творчість якого полягає у своєрідній інтерпретації оригіналу, або подібно останньої. Допущення можливості інтерпретації увазі різноманіття перекладацьких рішень. Згідно справедливим думку деяких авторів, таке різноманіття закладено в самому оригіналі. У цьому випадку переклад ототожнюється з диктуемой оригіналом інтерпретацією, а на думку відомого теоретика перекладу І. Лівого, переклад як вид мистецтва представляє собою проміжну категорію між оригінальною творчістю і виконавським мистецтвом. На думку поета і перекладача А. Цибульського, сам Важа Пшавела дає привід для ліричного, музичного початку Цвєтаєвої та для епічного, живого початку Заболоцького. Різко протилежні переклади не тільки не виключають один одного, але й не суперечать оригіналу, який поєднує в собі можливості різного роду і кожного з них [7,стр.11].

Гарний перекладач зазвичай не боїться відступити від оригіналу, так як, за зауваженням, висловленим на тій же зустрічі відомим перекладачем В. Левик, «всі ці відступи будуть доповнювати або розвивати надану автором, або показувати те ж саме про нової, несподіваної сторони. Сказав же Гете про переведення «Фауста», створеному молодим Жераром де Нервілем «Він показав мені мого» Фауста «таким, яким я його досі не бачив! «. Все це свідчить про творчий характер процесу перекладу, але не тільки художнього, а в багатьох випадках і наукового, особливо коли мова йде про переведення теоретичних положень. У спеціальній літературі часті вказівки на те, що дослівний переклад навіть наукового матеріалу може повністю змінити його характер [15,стр.187]. Лінгвіст О. Е. Сімен — Сіверська у своєму дослідженні поставила мету, шляхом зіставлення двох перекладів п'єси Шекспіра «Ромео і Джульєтта», виконаних Б. Пастернаком і Т. Щепкиной — Куперник, виявити глибинні значення стилю, які необхідно враховувати при перекладі, проаналізувати перекладацькі рішення, прийняті авторами переказів, з’ясувати який з перекладів і з яких причин є більш прийнятним, задовольняє всім перекладацьким нормам і виконує свою художню функцію більшою мірою. Особлива увага приділялася питанню впливу особистості перекладача на його твір. Грунтуючись на виконаному дослідженні можна говорити, що особистість перекладача надає домінуючий вплив на якість перекладу. Вибравши і проаналізувавши найбільш яскраві приклади перекладацьких рішень і трансформацій, зроблених авторами в роботі з перекладу шекспірівської п'єси, отримали висновок, що переклад Б. Пастернака може вважатися більш адекватним, так як він відповідає тій стратегії, яка найбільшою мірою задовольняє поставленої перед перекладачем завданню — створити на ПЯ текст еквівалентний тексту ІЄ і виконує ту ж художню функцію.

Нормативний підхід до художнього перекладу — проблема обговорювана, так як будь — які критерії і норми є відносно суб'єктивними. А адекватний переклад грунтується на високій кваліфікації, ступеня професіоналізму і таланті його автора. Всі, хто оцінює переклад, виходять з того, що правильний переклад має відповідати певним вимогам. Сукупність вимог, що пред’являються до якості перекладу, називається нормою перекладу [24,стр.227 — 228] .

В.Н.Коміссаров [ 24, стр.229] пропонує розрізняти п’ять видів нормативних вимог, або норм перекладу:

1. Норма еквівалентності перекладу;

2. Жанровостилістична норма перекладу;

3. Норма перекладацької мови;

4. Прагматична норма перекладу;

5. Конвенціональна норма перекладу.

При перекладі художніх творів перекладачам найчастіше проходиться покладатися на власну компетентність та інтуїцію. Не тільки професіоналізм і високий рівень компетентності, а й талант автора є найважливішими чинниками, що впливають на якість перекладу твори художньої літератури. Так, наприклад, Б. Пастернак взявся за переклади після довгих років власної творчості, тоді як Т. Щепкіна — Куперник не була поетом. Її переклад виконаний на рівні мови (хоча не можна заперечувати його висока якість), Пастернак ж переводить на рівні сцен і думок, будучи не тільки білінгвом, а й білітературоведом.

1.2 ЗАСОБИ ПЕРЕДАЧI IНШОМОВНИХ РЕАЛIЙ Однією з великих проблем передачі національної та історичної своєрідності мови країни перекладної мови є переклад реалій. На думку багатьох лінгвістів, поняття «переклад реалій» є умовним. Пояснюється це тим, що реалія, як правило, неперекладна, а також тим, що в контексті вона передається не шляхом перекладу. При перекладі реалій виникають такі труднощі:

1) відсутність в перекладному мові еквівалента слова, що пояснюється відсутністю у носіїв цієї мови позначається об'єкта;

2) необхідність поряд із семантикою реалії передати її конотацію (тобто її національну і історичну забарвлення).

Навіть тоді, коли у реалії є словниковий еквівалент в мові, і він зафіксований у словниках, перекладач не завжди може бути впевнений у тому, що цей еквівалент буде зрозумілий кінцевого одержувача.

Питання про передачу і способи передачі реалій розглядається в роботах багатьох лінгвістів (Г.В. Чернов, С. Влахова, Г. Д. Томахіна та ін.)

На думку групи лінгвістів до способів передачі іншомовних реалій відносяться такі способи:

1) Транслітерація і транскрипція, які найчастіше застосовуються в тих випадках, коли мова йде про імена власних, назвах державних установ, навчальних закладів тощо Істотним недоліком цього способу є те, що цей прийом призводить до появи в тексті перекладу незвичних і малозрозумілих слів.

2) Калькування — широко використовується для передачі реалій на іншу мову. Асиміляція кальки — явище складне, обумовлене не тільки внутрішньомовними, але і цілим рядом культурних і соціальних факторів. Калька може одержати широке поширення в мові, але при цьому залишатися «екзотизмом», коли відповідний їй денотат невідомий даній культурі.

3) Опис або роз’яснювальний переклад. Даний вид перекладу переклад має ту

перевагу, що він виключає неповне розуміння. Однак недолік його полягає в тому, що реалія перекладається не аналогічної за структурою одиницею іншої мови, а розлогим описом.

4) Приблизний переклад (за допомогою «аналога «) — тобто шляхом підбору для безеквівалентной одиниці іноземної мови найближчій за значенням одиниці в мові перекладу. Такий вид перекладу застосуємо лише в певному контексті.

5) Трансформаційний переклад — полягає в передачі реалії за допомогою однієї з лексичних перекладацьких трансформацій, що включають такі перекладацькі прийоми як конкретизація, генералізація.

Проблема визначення реалії та її класифікації виникає в тому художньому творі, де ми стикаємося з яскраво вираженим національним колоритом, або в тому творі, де письменник створює вигаданий світ, створює нові поняття, явища життя і дає їм унікальні назви, як, наприклад, робить Дж. Роулінг, творець циклу книг про Гаррі Поттера.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ Становище сучасного мистецтва виразно свідчить про розвиток певних тенденцій, які можна охарактеризувати як процеси художнього перекладу, розуміючи поняття перекладу в загальномистецькому вимірі. Предметна галузь художнього перекладу охоплює велике коло різноманітних явищ, екранізації та інсценівки літературно — прозових творів, книжкові ілюстрації та станкові - графічні чи живописні - цикли, створені на літературні теми, певні зразки балету і пантоміми, програмна музика, кіноопери, мюзикли, навіть фоторомани і комікси, які іноді можуть виступати у ролі першоджерела в процесі художнього перекладу. Існує багатовікова традиція вивчення явища «художнього перекладу» в його традиційно-вербальному розумінні. Враховуючи інтегративний характер естетичного знання, ми не могли не звернутися до цього досвіду, не прийняти до уваги багато важливих положень, що є справедливими чи продуктивними в евристичному плані відносно вивчення художнього перекладу. Отже, логічно припустити, що в ході перекладу деякий текст попадає в інше середовище і, трансформуючись за його законами, повинен перетворитися в органічну частину нового цілого. Умови продуктивності, успішності перекладу можуть бути визначені як досягнення певної відповідності між вихідною системою і тією, що перекладає.

Розуміючи суть перекладу в якумога точному передаванні існуючої інформації, не слід, проте, в аналізі користуватися критерієм ідентичності, тому що в такому разі оригінал і переклад злилися б в одне, і потреба в перекладацькій дії відпала б взагалі. Текстові компоненти перекладацького акту — вихідний і отриманий твори — повинні бути функціонально еквівалентними. Можна вважати, що наявність принципової схожості, близькості між рівнями і елементами систем, які беруть участь у перекладі, є певним гарантом, передумовою перекладності між ними. Так, існуюче розділення між рівнями розвинутості і специфічністю організації природних мов завжди виступає каменем спотикання у традиційному перекладі літературних творів. Принаймні, ті з них, які реально функціонують в загальнокультурному процесі обміну літературно-художніми цінностями, мають в цілому принципово однорідну структуру мовних систем — в усіх них наявні фонологічний, лексичний, морфологічний, синтаксичний рівні та елементи.

У разі художнього перекладу його результатом має бути не тільки передача вже існуючої інформації, а і створення твору мистецтва, оскільки до цього поля предметів відноситься першоджерело. Згідно з розгорнутою вище логікою міркувань, вирішення питання про існування належної відповідності між двома творами, один з яких буде вважатися художнім перекладом іншого, треба розглядати, виходячи з суто естетичних вимірювань структури мистецького твору. Перед тим, як розпочати цей аналіз, зазначимо, що досить часто дослідники, визнаючи реальне існування художніх перекладів у мистецтві, наголошують на неможливості їхньої теоретичної «легалізації». А саме, якщо скористатись нашим висхідним терміном, вони заперечують художню перекладність як таку. Таким чином, у бутті художнього тексту суттєву роль відіграє категорія художнього смислу, що перетворює текст у твір, художнє висловлення. На рівні художнього смислу в творі фіксуються прирощення, чи трансформації, ідейно — змістовного характеру, які виникають завдяки взаємодії художнього тексту з контекстом. Присутністю і функціонуванням категорії художнього смислу обґрунтовується рухливість, динамічність структури художнього тексту і художнього твору. Художник-перекладач в ході осмислення твору-оригіналу формує один з його смислів, і цей, відзначений індивідуальністю перекладача смисл втілюється в новій видовій формі. Смислова варіативність, що виникає у трансвидовому художньому перекладі, не суперечить досягненню смислової еквівалентності, необхідної в перекладі, оскільки вона закладена у природу художнього смислу як такого. В здійсненні трансвидового художнього перекладу смислова еквівалентність повинна вважатися визначальною, вона задає цілісність перекладу і обумовлює його завершеність, навіть тоді, коли у зовнішньому, сюжетному плані переклад є не дуже тісно пов’язаним з оригіналом.

Досягнута в ході розуміння твору смислова еквівалентність передбачає свою подальшу матеріалізацію, тобто текстове втілення. В цьому процесі використовуються можливості функціональної еквівалентності, яка існує на рівні кореляції між художніми мовами різних видів мистецтва. Проте, як бачимо, цей художньо-мовний план не є тотальним обмежувачем «життя» художнього смислу твору. Він не зумовлює кардинально долю трансвидового художнього перекладу, а тільки сприяє чи протидіє його реалізації.

РОЗДІЛ II. ЛЕКСИКО — СЕМАНТИЧНI АСПЕКТИ ТВОРУ ДЖ. РОУЛIНГ «ГАРРІ ПОТТЕР» І РЕСУРСИ ЇХ ПЕРЕДАЧІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

2.1 РЕАЛIЇ У ТВОРI ДЖ. РОУЛIНГ «ГАРРI ПОТТЕР»

Можна розглянути деякі приклади, зокрема назви зілля, якими користуються у чарівній школі. У більшості випадків вони володіють промовистими назвами. Тому розгляд реалій і способів їх

перекладу тісно пов’язане з антономазіей і її різновидом — «балакучими іменами». Простиваючи, юні чарівники користуються засобом під назвою «Pepperup» (очевидна алюзія на відомий напій «7UP»). М. Литвинова

переводить цю назву як Бодроперцовое зілля. М. Співак, враховуючи алюзію,

переводить його як Перцусін, в якому будь-який російський дитина впізнає знайоме і смачні ліки «пертусcін», якi п’ють при кашлі. Інше чарівне зілля

має назву Skele — Gro (основа: skeleton — скелет; grow — рости), ним лікують Гаррі, коли він позбавляється кісток пальців і кисті. М. Литвинова перекладає назву як Багаття, а М. Співак — скелерів. Обидві переклади вдалі. У книзі часто згадується гра наметлах з літаючими м’ячами, і навіть даються її опис і правила. В оригіналі вона називається Quidditch, у варіанті М. Литвинова у варіанті М. Литвинова вона звучить як квідич, а у варіанті М. Співак як квідич. Обидва перекладача використовували транскрипцію, хоча, як можна помітити, є незначна відмінність. Найбільший інтерес представляють собою назви м’ячів у цій грі. Bludger (основа: bludgeon-кийок) — назва м’яча, від якого треба ухилятися в процесі гри, щоб він не збив гравця. М. Литвинова, зберігаючи екзотичність назви, користується транскрипцією, і назва м’яча звучить як Бледжер. М. Співак використовує приблизний переклад і, в кінцевому результаті, виходить, нападаючий. Другий м’яч, за яким полюють гравці, має назву Snitch (основа: snitch — украсть, стащить). Перекладачі ввели дану реалію як снич (М.Литвинова) і Проноза (М.Співак). Транскрипція більш вдала, бо зберігає загадковість і екзотичність назв, а переклад недоречний, оскільки більше нагадує клички.

У ходi дослiдження були виявлено 25 етнографiчних реалiй.

Наприклад:

1) Національна англійська їжа й напої - Bacon and eggs, fruitcake, carrot sticks, porridge, chicken and ham pie.

Вигадана їжа і напої в чарівному світі - Butter beer, gillywater, sherbet balls, cockroach clusters, florean fortescue.

Д. Дубровська вважає, що при всьому явному втечу автора і читача від дійсності, чарівний світ не відірвано від реального повністю. У ньому всетаки присутні відображення справжніх пристрастей, в ньому є бідність, голод, сирітство, вуличне хуліганство, мерзенні журналісти, ксенофобія, політичні негаразди, — тобто, все те, що є у великому маглском світі.

У дослiдженнi по твору «Гаррi Поттер i Таэмна кiмната «вдалося виявити наступнi тематичнi групи на основі варіантів Виноградова [36,стр.91−97], Влахова і Флоріна [8,стр.50−75], враховуючи специфіку жанру:

1. Побутові реалії:

а) Одяг, убори, взуття Відмінною частиною одягу чарівників є мантія / роба на кожен день, формений мантія Хогвартса, зимова мантія, парадна мантія на урочисті випадки, чорна загострена капелюх. Також чарівники одягають маггловскій одяг, коли їм необхідно вийти в НЕ чарівний світ; Роулінг також пише про захисні рукавичках, які відрізняються від наших звичайних тим, що зроблені, наприклад, з драконівської шкіри.

б) Їжа, напої:

Гаррі купує різні цукерки з візка в Хогвартс — експресі. Магазини в Косом

провулку і в Гогсміді також пропонують різноманітний вибір цукерок. Варто згадати і опис досить традиційної для англійців їжі, що з’являється на столах у Великому Залі Хогвартса. Коли в школі проводився Турнір Трьох Чарівників, то будинкові ельфи готували страви з інших країн.

в) Грошові знаки:

У чарівному світі існує 3 види монет: галеон, сикль і кнати, також лепреконское золото, яке зникає через деякий час.

г) Засоби Масової Інформації:

Найвідоміша газета чарівників — «The Daily Prophet «, що виражає таку думку і погляд на речі, яке хочуть читати в Міністерстві Магії. У газеті люблять писати про скандальні історії, звинувачувати людей і лізти в особисте життя. На противагу їй видається журнал «The Quibbler», який представляє дещо відмінний погляд на життя, явища, речі і відрізняється тим, що журналісти безкоштовно пишуть статті в цей журнал. Юні відьми можуть читати журнал «Witch Weekly». Роулінг показує, що в чарівному світі є радіо і програми, свої музичні групи та співаки.

д) звичаї, ритуали:

Звичаї та ритуали відіграють велику роль у чарівному світі. Найбільш важливі з них — обряд Зберігача Таємниці і повернення тіла Волан — деМорта.

е) Свята, ігри:

У творi «Гаррі Поттер» згадуються основні свята: Різдво, Великдень, Хеллоуїн, Ніч Гая Фокса і дні народження. Досить докладно описані подарунки, які отримує Гаррі та його друзі. Свята символізують атмосферу тепла, сім'ї і затишку.

Чарівники люблять грати в оживаючі шахи, під Вибухають карти. Клуб привидів «Безголова братія» розважається тим, що грає в головний поло. І самий відомий і улюблений спорт — це Квідич, в якому дві команди по сім чоловік на мітлах грають над овальним полем на рахунок.

ж) Транспорт і водії, зв’язку повідомлення:

Роулінг, прагнучи максимальної об'єктивації чарівного світу, постійно проводить порівняння. У чарівному світі письма відправляють за допомогою совиної пошти, а транспортом та спортивним інвентарем є мітли. У творi представлені найпопулярніші моделі мітел: Нимбус, Блискавка і літаючі мотоцикли і автомобілi (форд «Англія»). Учні їдуть в Хогвартс на фірмовому поїзді «ХогвартсЕкспрес». Чарівники можуть переміщуватися через камін з допомогою Летючого пороху.

з) Чарівні предмети, поняття, назви зілля і заклинання:

Оскільки «Гаррі Поттер» є літературною чарівною казкою, то дії героя в чарівному світі неможливі без використання чудесних предметів і участі чудесних помічників. «Роулінг зуміла внести «чарівне «в будь-яку життєву банальність — нехай то буденна робота по будинку або здача іспитів «. Н. І. Васильєва в книзі «Казка — бестселер, або Чому «Гаррі Поттер «повинен скінчитися добре «дає докладну класифікацію чарівних предметів і засобів [35,стр.40−42]. В наявну групу ввiйшли чарівні предмети (наприклад, дзеркало Еіналеж, нагадувач, Вир пам’яті, Маховик часу, мантіяневидимка і деякі інші). Також в цю групу входять деякі поняття чарівного світу (анімаг, метамормофмаг, зміїна мова, змiевуст), заклинання і назви зілля (заклинання забуття, заклинання Експеліармус, Слизневе прокляття, настійки, «смішні» прокляття, сонне зілля, заклинання заціпеніння).

Реалії державноадміністративного устрою та суспільного життя:

а) Установи та державні інститути, навчальні заклади:

Це Школа чарівництва й чарівництва «Хогвартс», назва факультетів, предметів, система іспитів, розподіл по факультетах і т.д., згадуються дві іноземні школи Шармбатона і Дурмстранг.

Сюди ж відноситься Міністерство Магії, Лікарня Св. Мунго, банк Грінготтс, суд Візенгамота, який засідає в Міністерстві магії в кількості близько 50 осіб. Також одним з державних інститутів є чарівна в’язниця Азкабан (Azkaban) посеред протоки, під охороною Дементор.

б) Громадські організації, партії:

У чарівному світі існують різні організації, кілька разів згадані комітети боротьби з тим-то і тим-то. Якщо брати до уваги історію магії, то наявність великої кількості конференцій, повстань не могло відбуватися без утворення захисних комітетів. Це Орден Фенікса, Загін Дамблдора, Пожирачі Смерті та Громадянська Асоціація Відновлення Незалежності Ельфів (Г.А.В.Н.Е.).

г) Цивільні посади та професії:

У світі Гаррі Поттера можна займатися банківською справою, можна розводити драконів. Можна присвятити себе науці і викладати в школі Хогвартс. Можна працювати в Міністерстві в різних відділах і бути мракоборцем або цілителем і працівником лікарні. Також потрібні продавці в чарівних магазинах, офіціанти в кафе і пабах. Оскільки чарівний світ деяким відрізняється від нашого, то можна працювати журналістом або редактором газети, складати підручники і писати книги, працювати на чарівному радіо, стати музикантом, співаком і створити свою музичну групу.

Титули і звання: Вони мають відповідності в нашому світі (Орден Мерліна першої категорії, член міжнародної конференції чарівників і т.д.)

д) Етнічні і соціальні спільності та їх представники.

Роулінг не будує магічний світ, який існує тільки в Англії, вона показує, що чарівники живуть по всьому світу, таким чином, вони багатонаціональні. Але також Джоан Кетлін показує, що і в чарівному світі існує розшарування за походженням. Є чистокровні чарівники (pure — blood), є чарівники, у яких один з батьків чистокровний чаклун, а інший — магл, неволшебнік (half — blood). І є чарівники, які народжуються у звичайних неволшебних сім'ях, але у них з’являються чаклунські здібності (muggle — born). Для них Роулінг придумала назву — muggle, яка включена до Оксфордського Енциклопедичного Словника.

3. Реалії світу природи:

а) Живі істоти (реальні): сови, кішки, півні, змії, павуки, папуги, коні, собаки, щури і міфологічні: The house elf Dobby — домовик ельф Доббі, Aragog — Арагог (величезний чорний павук), Basilisk — Василіск (гігантська змія), Phoenix Фенікс (птах, що володіє цілющою силою).

б) Рослини (mandrake — мандрагор, rattlesnake willow — гримуча верба) в) Ландшафт, краєвид.

Хогвартс розташований десь в Шотландії, якщо на нього подивиться звичайна людина, то побачить лише руїни. Замок стоїть на березі озера, і поряд з ним знаходиться Заборонене ліс (Forbidden Forest).

У творi «Гаррi Поттер и Таэмна кiмната» можна виділили 3 групи реалій: побутові реалії; реалії державно — адміністративні та громадські; реалії зі світу природи. Найчастіше питання про реалії виникає в зв’язку з проблемою перекладу «Гаррі Поттера», оскільки реалії, ставлячись до незбіжних елементів мови, позначаючи поняття, чужі для інших культур, завжди представляють у процесі перекладу особливу складність.

Таким чином, виділення реалій і створення класифікації є основою для дослідження твору «Гаррi Поттер» в наступних напрямках: «Гаррі Поттер» як сучасна літературна казка і проблема перекладу реалій на украінську мову.

2.1.1 ОСОБЛИВОСТI ПЕРЕКЛАДУ ВЛАСНИХ НАЗВ У ТВОРI «ГАРРI ПОТТЕР I ТАЭМНА КIМНАТА»

Світ власних імен Дж. Роулінг фантастично багатий, різноманітний, повний несподіванок для читача, залишається практично невивченим.

У ходi дослiдження у тексті твору були виявленi 234 транскрибованi назви з 487 проаналiзованих одиниць (переклад видавництва «Росмэн») та 218 транскрибованих назв з 460 проаналiзованих одиниць (переклад Ю. Мачкасова).

У ходi дослiдження у тексті твору були виявленi різні іменування персонажів, причому один і той же персонаж може мати кілька варіантів одного і того ж імені. Наприклад: Voldemort (Волан-де-Морт/Вольдеморт) — You — KnowWho (Самі-Знаете-Кто/Тот, Кого Ми не називаємо).

У творі спостерігаються однослівні одиниці (Nott / Нот, Moon / Мун), серед яких прізвища, імена та прізвиська, двочленна модель, представлена?? конструкціями, серед яких переважають традиційні конструкції типу ім'я + прізвище (Bill Weasly / Біл Візлі, Percy Weasly / Персі Візлі) і конструкції типу ім'я + прізвисько і тричленні іменування (SIR NICHOLAS DE MIMSY-PORPINGTON/сер Ніколас де Мімс — Дельфінгтон, сер Ніколас де Мюмзі - Порпінгтон, сер Ніколас де Мімс — Порпіньон), Nearly Headless Nick (Майже безголовий Нік). Останнє ім'я було присвоєно герою в результаті невдалої страти, коли його голова залишилася частково прикріпленою до плечей.

Дж. Роулінг використовувала імена героїв, в основному характеризуючи їх професії, заняття, соціальні положення і характери. Так, наприклад: Argus Filch / Аргус Філч — Гогвортський сторож. Аргус (або Панопт, «всеглаз ») — у грецькій міфології стоглазий чудовисько, якому ревнива Гера, дружина Зевса, доручила стежити за Іо, новою фавориткою чоловіка. Dudley Dursley — «dud «, що означає «a boring person «, тобто нудний чоловік. Draco Malfoy / Драко Мелфой (по-франц. «Mal foi «= bad faith), тобто погана віра. Варто відзначити ще одне власне ім'я — чаклунський капелюх (The Sorting Hat), який може читати думки і таким чином визначати, в якому коледжі з Hogwarts (Хогварц, Хогвартс) належить вчитися тому, хто її надягає. І тут слово «sorting» позначає призначення капелюхи: дієслово «to sort» перекладається «сортувати «, «розподіляти «.

Аналіз особистих імен власних досліджуваного твору виявив той факт, що в перекладах твори на український яхик відсутня будь — яка чітка закономірність англійських букв або звуків, наприклад Alohomora — Алоомора — алохомора; Багшот — Бегшот-Багшот; Waffling — Waffling — Ваффлинг — Уоффлинг.

Взявши за основу типологію ономастичних типів відповідностей в перекладі, висунуту професором Д.І.Ермоловічем, в ході дослідження вдалося виділити наступні методи формування і типів відповідностей в перекладі Гаррі Поттер і таємна кімната на українські мова:

1. Метод формування: Прямий графічний переклад-Тип відповідності вихідного слова. Приклад: Alohomora — Алохомора (Ю. Мачкасов).

2. Метод формування: Транскрипція (аллофоніческая, фонетична, «практична») — Тип відповідності: транскрипційними відповідність.

Приклад: англ. Bathilda Bagshot — рус. Батільда ??Бегшот.

3. Метод формування: Транслітерація.

Приклад: англ. Hermione Granger — рус. Гермiона Грейнджер.

Система транскрипції вихідного слова з англійської мови на українську, представлена?? у словниках і довідниках, дає змогу виявити такі елементи транслітерації:

— Передача подвійних приголосних подвійними (наприклад, Prewetts — Преветти укр. (М. Співак) — Прюетт (Ю. Мачкасов; Перенель — укр. Перенелла (М. Співак). Дане правило не відповідає фонетичним принципам, тому що по англійськи подвійні приголосні читаються як одна. Тим не менш, в деяких перекладах «Гаррі Поттера» це правило ігнорується (Binns — Біннз (М. Співак) — Бінс (Ю. Мачкасов);. Діггл — рус Діггл (М. Співак) — Дигли (Ю. Мачкасов).

— Передача r після голосних (Корнеліус — рус Корнеліус (М. Співак) — Корнелій (Ю. Мачкасов); Перкінс — Перкінс (М. Співак) — Перкин (Ю. Мачкасов).

— Передача g після n (Waffling — рус Вафлінг (М. Співак) — Уоффлінг (Орланскій);. Grunnings — рус Груннінгс (М. Співак) — Гріннінгс (Ю. Мачкасов).

4. Метод формування: Морфограмматіческая модифікація — Тип відповідності: Морфологічно Модифіковане відповідність (на базі транслітерації).

Приклад: англ. Браун, Лаванда — Браун, Лаванда (Ю. Мачкасов); Bultstrode, Миллисент — Булстроул, Міллісент (Орланскій).

Більшість перекладачів передають на українську мову прізвище персонажа за методом практичної транскрипції (Грейнджер, в деяких перекладах Грейнджер), а ім'я — за методом морфограматичної модифікації: Герміона. Транскріпціонна відповідність була б Хермайоне, відповідно до словника А.І.Рибакіна, а «чиста» транслітерація — Герміоні. Ясно, що тут також відіграють роль також і евфонічнi міркування (прагнення уникнути співзвуччя першого складу з обсценним словом), і наявність традиційної української відповідністi для однойменного персонажа давньогрецької міфології (Герміона — одна з дочок царя Мінелая в троянському епосі), але використання закінченняа замістье диктується насамперед морфограматичними причинами.

5. Метод формування: Метод семантичної експлікації - Типи відповідників:

а) коментує переклад (транскрипція або транслітерація, доповнена коментарем в примітці або додатку). Даний метод спостерігається виключно в перекладах Ю. Мачкасова при предачі заклинань, наприклад: Pictusempra (від лат. Rictus — розкритий рот, і Semper (італ.sempre — завжди).

My name was down for Eton, you know. I can’t tell you how glad I’m I came here instead. — Моє ім'я, чи знаєте, вже стояло в Ітонський списках, проте я просто передати не можу, як я задоволений, що опинився тут.

б) Уточнюючий переклад (транскрипція або транслітерація, доповнена одним або декількома пояснюючими словами безпосередньо в тексті).

Приклад: Dean the West Ham fan. — укр. Шанувальник футбольного клубу «Вест Хэм» Дiн.

6. Метод формування: Використання традиційного — Тип відповідності: Традиційне іменування.

Приклад: Circe — рус. Цирцея (Ю.Мачккасов).

7. Метод формування: Транспозиція вихідного слова з ресурсів приймаючої мови — Тип відповідності: Етимологічно споріднене вихіднiй мовi.

Приклад: Spinnet, Alicia — укр. Спиннет, Алиса.

8. Метод формування: Калькування калька.

Приклад: Privet Drive — укр. Бирючинова алея (М.Спiвак). Внутрішня форма слова (бирючина) була передана шляхом створення мови мові перекладу відповідності, аналогічного вихідного вихідного слова: Брючіннова алея.

9. Метод формування: Функціональна аналогія (заміна внутрішньої форми) — Тип відповідності: Функціональний аналог.

Приклад: Banshee — укр. Фея смерти.

10. Метод формування: оніміческого заміна — Тип відповідності:. Неродинне іноземному слову.

Приклад: Helga Hufflepuff — укр. Пенелопа Пуффендуй; Rowena Ravenclaw — укр. Кандiда Когтевран. Iмена Helga и Rowena були переданi як Пенелопа та Кандiда в цілях збереження прийому едіноначатія, котрий використовує Дж. Роулінг.

11. Метод формування: Деонімізація — Тип відповідності: Описовий переклад (загальне слово чи словосполучення).

Приклад: Banshee — ирландское привидение, приносящее весть о скорой смерти.

12. Тип відповідності: функціонально — смисловий переклад значущих власних назв: Mortlake — укр. Пруд смерти; Professor Sinistra — укр. Профессор зловестра.

Відповідно до проведених досліджень, Дж. Роулінг використовує для номінації студентів Хогвартса оніми, що зустрічаються у Великобританії, показуючи, таким чином, зріз сучасного британського суспільства і наближаючи даних героїв до читачів: їх імена звичайні і знайомі, це можуть бути імена ваших сусідів і друзів. Особисті імена студентів можна розділити на такі групи: германські (Ronald (Ron), Harold); нормандские варіанти німецьких імен (Harry, Miles, Roger, Geoffrey); біблійні (Hannah, Katie, Andrew, Zachariah, Michael); кельтські (Morag, Kenneth; Seamus, Cormac); квіткові (Lavender, Laura, Rose, Pansy); грецькі та латинські запозичення (Luna, Draco, Penelope, Vicky (Victoriya), Mandy, Marcus, Hermione). Прізвища студентів поділяються на такі типи: патронімічні (Johnson, Parkinson, Stimpson, Robins, McDougal, Macmillan, McDonald, Thomas, etc.); професійні (Potter, Granger, Abbot, Bell, Towler, Wood, etc.); місцеві (Longbottom, Bletchley, Bulstrode, Brocklehurst, Corner, Whiteby, Greengrass, etc.); прізвиська (Lovegood, Malfoy, Brown, Flint). Проведений статистичний аналіз показав, що для номінації студентів Дж. Роулінг використовує в основному імена реального ономастикону.

Виходячи з проведеного дослідження в даній роботі можна зробити наступні висновки.

Вигадані оніми студентів становлять 4,8%. У ономастичного простору романів також зустрічаються прецедентні імена. Вони складають 41,3% від загального числа фіктонімов студентів. З них на міфологічні імена доводиться 7,7%, літературні - 8,4%, історичні - 20,3%, біблійні - 10,5%. Зовсім інші фіктоніми чарівників. Це: імена реальних історичних особистостей (Agrippa, Paracelsus, Ptolemy, Nicolas Flammel); імена міфологічних героїв (Sibyll, Minerva, Dedalus, Remus, Argus, Fenrir, Andromeda, Orion, Cassiopea, etc.); імена літературних персонажів (Arthur, Morgana, Merlin). Фіктоніми чарівників на 80,3% є онима реального ономастикону. Вигадані оніми складають 19,7%. Майже половина власних назв чарівників є прецедентними (47,9%). З них 25,6% імен — міфологічні, 12% - літературні, 17,1% історичні.

Необхідно відзначити, що серед онимов чарівників зустрічається лише три біблійних імені (2,6% від загального числа фіктонімов). Таким чином, фіктоніми персонажів у романах Дж. Роулінг про Гаррі Поттера виконують характеризують і хронотопічнi функції .

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

1. У художньому тексті «Гаррі Поттера» спостерігається змішання двох стилів розповіді: фантастичного (допускається порушення законів природи) і реалістичного, з переважанням то одного, то іншого. На реалістичному тлі можливі фантастичні вкраплення і, навпаки, у фантастичних речах спостерігаються реалістичні прошарку (навіть головний персонаж Гаррі є одночасно героєм чарівної казки і сучасником читача). Антропонимических простір роману позволяюєт одночасно відобразити і реальний, існуючий світ, і фантастичний, вигаданий, чарівний.

2. У творі «Гаррі Поттер» система власних імен утворює особливий міфологічний пласт мови, представляючи собою деякий інший, інакше влаштований мову, який піддається перекладу за допомогою перекладацьких трансформацій і відповідних мовних перетворень. В рамках даного твору імена несуть на собі помітно виражену смислове навантаження, мають незвичайний звуковий образ, володіють прихованим асоціативним фоном, тому в перекладі імена власні повинні бути стилістично вірними і точними, відповідати всьому духу, ідеї, цілям твори, нести характерний колорит, особливе значення, в якому сконцентровано виражена авторська ідея. Сенс мовців імен виявляє тільки контекст, і тільки при такому осмисленні перекладач зобов’язаний довести до свідомості свого читача їх внутрішній зміст. Перекладачеві необхідно знайти засіб, якщо не розкрити внутрішню форму такого імені, то хоча б ненав’язливо підказати її наявність.

3. Аналіз власних назв «Гаррі Поттера «виявив той факт, що в перекладах твори на російську мову відсутня будь чітка закономірність передачі англійських букв або звуків. Взявши за основу типологію ономастичних типів відповідностей в перекладі, запропоновану Д.І. Єрмолович, були виділені наступні методи формування і типи відповідностей в перекладах «Гаррі Поттера» на російську та німецьку мови: прямий графічний перенос, транскрипція, аллофоніческая, фонематическая, «практична» (транскрипційними відповідність), транслітерація, морфограмматіческая модифікація — (морфологічно модифіковане відповідність на базі транслітерації), семантична експлікація (коментує переклад, уточнюючий переклад), традиційне іменування, транспозиція вихідного слова з ресурсів приймаючої мови (етимологічні родинне початкове слово), калькування, функціональна аналогія, оніміческого заміна (неродинне початкове слово), деонімізація (описовий переклад), функціонально — смисловий переклад значущих власних назв.

4. Одне із завдань, яке стоїть перед перекладачами творів Дж. Роулінг, є «винаходи» еквівалентів її слів у своїх рідних мовах. У більшості випадків перекладачі пішли шляхом транслітерації, залишивши спроби передати зміст значущих імен. Однак надуманість і неправдоподібність у перекладі вигаданих імен, назв, вигаданих реалій призвели до втрат комізму. Подібна передача імен на російську служить причиною неадекватного сприйняття читачем перекладу, особливо якщо це дитина. Як відомо, діти мислять, насамперед, аналогіями, і якщо такі спотворені або недоступні для розуміння, то завдання перекладача не досягнута.

5. Вигадані топоніми твори нагадують за формою реальні географічні назви в Англії. Перш ніж їх перекладати, перекладачам необхідно визначити для себе, чим саме є ці назви. Якщо перекладач розцінює їх як продукт авторського словотворчості, то він змушений придумувати окказіональние слова на основі російських / німецьких словотворчих елементів. Якщо перекладач розглядає їх як топонімічну одиницю Первинного і вторинного світів твору, то він керується основним способом передачі реальних топонімів, а саме: практична транскрипція. Єдиним недоліком цього способу є втрата асоціативних або яких-небудь інших додаткових зв’язків, які можуть виникнути у носіїв англійської мови. Однак перекладач може створити на базі транслітерації або транскрипції назва, стилізоване під англійське. Для цього перекладачеві необхідно знати специфіку географічних назв Англії.

6. Передача грошових одиниць чарівного світу «Гаррі Поттера «за допомогою транслітерації або транскрипції абсолютно виправдана, оскільки «розшифрувати «їх значення представляється скрутним. Найменування заходів, що позначають одиниці ваги, довжини, площі, об'єму рідин і т. д. необхідно транслітерувати, оскільки, потрапляючи в мову образів, заходи — реалії служать не стільки для передачі точної інформації, скільки для створення в уяві читача зримого подання про описуваному фрагменті дійсності. Їх приблизне значення частіше, ніж при інших реаліях, можна вивести з вузького контексту, тобто нерідко художній образ буває більш-менш зрозумілим і без знання точних величин відповідних одиниць. Осмислення незнайомій реалії - заходи у вузькому контексті відбувається в його свідомості головним чином за рахунок числівника, а також і деяких «навідних» слів — «всього», «цілих «, «не більше» і т. п.; однак дуже часто спостерігається як би неусвідомлене прирівнювання його до величини власної міри того ж рангу. З іншого боку, дітьми та функціональний аналог буде сприйматися як щось абстрактне. Перекладачі дитячого фентезі «Гаррі Поттер» замінили англійські фути метрами.

9. Наступну групу назв твори «Гаррі Поттер «складають товарні знаки. У «Гаррі Поттері «всі товарні назви Вторинного світу також є окказіональнимі словами. Як правило, при передачі назв товарних знаків використовується метод прямого графічного переносу або транслітерації. Перекладачі «Гаррі Поттера» вдавалися до кальки, транслітерації, транскрипції. У підсумку в перекладах вони стали громіздкими і менш за все звучать, як назви товарних знаків.

10. При передачі вигаданих назв свят чарівного світу перекладачі «Гаррі Поттера «змушені були створити власні еквіваленти, оскільки метод транслітерації категорично неможливий в даному випадку. Назви солодощів, типової англійської або нетипової для будь-якої конкретної країни чарівної їжі часто перекладачами транскрибуватися без пояснень, коментар, надавши, таким чином, місце для дитячої фантазії.

ВИСНОВОК Проведене дослідження представляє собою розробку проблеми перекладу твори в жанрі дитячого фентезі. У роботі вперше здійснено комплексний порівняльний аналіз текстів книг «Гаррі Поттер і Таємна кімната», Дж. Роулінг за схемами В. Проппа і Дж. Кемпбелла на рівні типології жанру. Твір «Гаррі Поттер» поєднав у собі елементи чарівної казки і міфу. Подорож героя (Гаррі Поттера) можна розділити на три етапи, які Кемпбелл умовно називає Відправленням, Присвятою і Поверненням. Традиційні структури чарівної казки і міфу модифікуються, знаходять підтекст. Твір виявляється багаторівневим, філософським. З цього випливає висновок про те, що при перекладі дитячого фентезі необхідно враховувати основні вимоги до перекладу чарівних казок і міфів, а саме: дбайливе ставлення до образній системі творуоригіналу, до засобів первинними і вторинними образності; відтворення індивідуального стилю автора; визначення цільової аудиторії (з урахуванням можливого прочитання та інтерпретації твору на кількох рівнях); знання особливостей дитячої психології, мислення, дитячої лексики, дитячого гумору.

Дослідження дозволило довести висунуту гіпотезу про те, що фентезі відноситься до типу текстів, орієнтованих на форму. Перекладачеві необхідно переводити його з урахуванням головного реципієнта — дитини. Таким чином, тексти дитячого фентезі повідомляють зміст, але вони втрачають свій специфічний характер, якщо при перекладі не зберігається зовнішня і внутрішня форма, обумовлена нормами поетики, стилем або художніми устремліннями автора. При перекладі дитячого фентезі необхідно враховувати стиль автора, спосіб викладу, художні засоби мови, певний естетичний вплив і здатність тексту надавати необхідний вплив. Вищої заповіддю перекладу дитячого фентезі повинно бути прагнення до досягнення рівного естетичного впливу. Для текстів дитячого фентезі може бути характерно те, що з ними завжди пов’язано намір, певна мета, певний екстралінгвальний ефект. Перекладач повинен прагнути до того, щоб текст перекладу міг викликати той же ефект, що і оригінал.

Проведене дослідження доводить, що специфічною рисою жанру «фентезі» є його висока в порівнянні з іншими жанрами ступінь національноособливого, оскільки витоки еволюції фентезі починаються з давніх легенд, лицарських романів середньовіччя, в тому числі артуровских романів, древніх німецьких саг про Нібелунгів, ірландських героїчних сказань, кельтського і німецького фольклору. Отже, національна специфіка жанру фентезі пронизує текст на всіх його рівнях і підміна в перекладі англійської культури та англійської менталітету українців у рамках фентезійного твору немислима. Крім того, підміна реалій ІЄ позбавляє дитину можливості осягати багатства культурного різноманіття. Збереження національної своєрідності першотвору у перекладі дитячої літератури досягається за допомогою творчого відтворення усього ідейно-художнього змісту твору, передачі світовідчуття автора, його стилю і манери письма засобами рідної мови .

Збереження культурної специфіки оригіналу призводить до величезного числа незнайомих або незрозумілих для дитини — реципієнта слів, значення яких потребує додаткових пояснень, тлумачень. Читацький інтерес до подібного роду коментаря і пояснює збільшену популярність Інтернет сайтів, електронних і друкованих видань, які присвячені книгам про Гаррі Поттера. У читача з’являється можливість сприйняти цілісний художній образ, розібратися в цікавлять його чужих реаліях і малозрозумілих словах, звертаючись до довідкового матеріалу.

Аналіз лексико — семантичних особливостей фентезійного твору Дж. Роулінг дозволив виділити перекладацькі стратегії, згідно з якими при перекладі творів в жанрі фентезі, включаючи книги про Гаррі Поттера, необхідно передати: за допомогою транслітерації або транскрипції: назви вигаданих грошових одиниць з затемненій внутрішньою формою, найменування заходів (одиниці ваги, довжини, площі, об'єму рідин і т. д.), імена головних героїв твору;

— За допомогою калькування, транслітерації або транскрипції: назви товарних знаків, а так само топонімів з затемненій внутрішньою формою; допомогою створення окказіональних слів на основі словотворчих елементів ПЯ: назви вигаданих топонімів, будинків, свят чарівного світу;

— За допомогою функціонального аналога, кальки, транслітерації або транскрипції: назви солодощів і типовою англійської та нетиповою (чарівної) їжі з обов’язковою виноскою, поясненням або коментарем.

При перекладі текстів у жанрі дитячого фентезі та твір «Гаррі Поттер «зокрема, необхідно зберегти: 1) прийом едіноначатія, тобто повтор першого приголосних; 2) зміст і ігровий принцип анаграми; 3) графічні ігри (капітуляцію, три крапки, тире, заголовні букви і курсив); 4) прийом нерозчленованого мовного потоку; 5) форму і зміст дитячої віршів і листів; 6) образність і лаконічність метафор; 7) спотворення окремих слів (застереження); 8) структурно — семантичні особливості каламбурів; 9) прийом навмисного порушення орфографії; 10) внутрішню структуру символу; 11) внутрішній зміст говорять імен; 12) яскраву вмотивованість зоонімов і характер їх прозвіщних / образної номінації.

У перекладах творів «Гаррі Поттер» на украiнську мову видавництва «Росмен» (234 транскрибоване назви з 487 проаналізованих одиниць) і Ю. Мачкасова (218 транскрибоване назви з 460 проаналізованих одиниць), насамперед, домінує прийом транслітерації / транскрипції. Однак гідністю тексту перекладу Ю. Мачкасова є виноски і докладний коментар. У перекладах М. Співак, навпаки, переважає принцип створення окказіональних слів на основі словотворчих елементів ПЯ (174 транскрибоване назви з 487 проаналізованих одиниць), що вигідно відрізняє його від інших перекладів. Порівняльний аналіз оригіналу з перекладами М.Д. Литвинової виявив такі похибки, як: втрата дитячого гумору оригіналу, домислювання ситуації, спотворення в назвах квітів, численні додавання, невмотивовані опущення слот, словосполучень і навіть пропозицій, убогість графіки. Перекладач М. Д. Литвинова невиправдано часто вдається до використання прийому експресивної конкретизації, тобто вживання в перекладі експресивнооцінної російської лексики, замість нейтральних слів першотвору, що викликає зміни не тільки в інтонації оригіналу, але й у характеристиці персонажів. Крім того, діалоги між дітьми іноді відтворені перекладачем без урахування регістру дитячої мови; внаслідок цього, деякі фрази в устах одинадцятирічних дітей звучать дещо перекладах.

З точки зору перекладознавства транскрибованi назви мають право на існування, проте не несуть ніякого смислового навантаження, оскільки втрачаються натяки, алюзії і асоціації, які важливі для дитини — реципієнта. Надмірне транскрибування призвело до того, що переклади фентезійного твору «Гаррі Поттер» на украінйську мову не повною мірою відповідають критеріям максимальної еквівалентності текстів, тобто їх смислової та функціональної близькості, однаковості впливу на реципієнта, рівний художньої виразності і т.д.

У подальшу розробку теми можуть увійти: аналіз основних принципів створення перекладацького коментаря, довідкових посилань і т.д., розгляд системи концептів «Гаррі Поттера» та їх реалізації в перекладі, всебічне вивчення інтерактивності і інтертекстуальності твору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Алексеева И. С.

Введение

в переводоведение. СПб., 2004.

Апресян Ю. Д. Языковые аномалии: типы и функции. М. Л., 1990.

Бархударов Л. С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода. М., 1975.

Беляев Б. В. Психологические основы усвоения лексики иностранного языка. М., 1964.

Бреус Е. В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. М., 2000.

Бюлер К. Теория языка. М., 2000.

Виноградов B.C. Перевод. Общие и лексические вопросы. М., 2004.

Влахов С.Н., Флорин С. В. Непереводимое в переводе. М., 1986.

Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. М., 1981.

Гридина Т. А. Языковая игра: стереотип и творчество. Екатеринбург, 1996.

Ермолович Д. И. Имена собственные: теория и практика межъязыковой передачи. М., 2005.

Земская Е.А., Китайгородская М. А., Розанова Н. Н. Языковая игра // Русская разговорная речь: Фонетика. Морфология. Лексика. Жест. М., 1983.

Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. М., 1999.

Комиссаров В.Н., Рецкер Я. И., Тархов В. И. Грамматические и жанрово-стилистические основы перевода. Ч. 2. М., 1965.

Брандес, М. П. Предпереводческий анализ текстов М. П. Брандес, В. И. Привоторов. — М.: НВИ-Тезаурус, 2001.

Леонович О.А. В мире английских имен. М., 2002.

Лотман Ю. М. Структура художественного текста. М., 1970.

Лукин В. А. Художественный текст. М., 1999.

Лучинская Е. Н. Постмодернистский дискурс: семиологический и лингвокультурный аспекты интерпретации // Монография. Краснодар, 2002.

Райе К. Классификация текстов и методы перевода // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. М., 1978.

Розенталь Д.Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов. М., 1985.

В. З. Санников. Русский язык в зеркале языковой игры. — М.: Языки русской культуры, 1999. — 544 с., 2000 экз.

Сдобников В.В., Петрова О. В. Теория перевода. М., 2006.

Земская Е.А., Китайгородская М. А., Розанова Н. Н. Языковая игра // Русская разговорная речь: Фонетика. Морфология. Лексика. Жест. М., 1983.

Солодуб Ю.П., Альбрехт Ф. Б., Кузнецов А. Ю. Теория и практика художественного перевода. М., 2005.

Тураева 3. Я. Лингвистика текста. М., 1986.

Комиссаров В. Н. Теория Перевода (Лингвистические аспек-ты). М.:Высш.шк., 1990.

Роулинг Дж. К. Гарри Поттер и тайная комната. М., 2001.

Rowling J.К. Harry Potter and the Chamber of Secrets. Bloomsbury, 1998.

Гинзбург Л. Я '' О Лирике '', Интрада, 1997. С. 409

ТЕХНИЧЕСКИЕ СПОСОБЫ ПЕРЕВОДА Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. — М., 1978. — (С. 157−167)

Ю. П. Солодуб, Ф. Б. Альбрехт, А. Ю. Кузнецов «Теория и практика художественного перевода», Академия, 2005

33. Иванов В. В. Очерки по истории семиотики в СССР. М., 1976.

34. Топоров В. Н. К исследованию анаграмматических структур // Исследования по структуре текста. М., 1987.

35. Васильева, Н.И. Сказка-бестселлер, или Почему 'Гарри Поттер' должен кончиться хорошо: к проблеме фольклоризма мас: научно-популярное издание, ЛикПресс, 2004 г.

36. Виноградов В. С. Лексические вопросы перевода художественной прозы / В. С. Виноградов. — Издательство Московского университета, 1978. — 91−97с, 172 с.

37. Васильева Н. И. Сказка-бестселлер, или Почему «Гарри Поттер» должен кончиться хорошо/ Васильева Н. И. — Издательство ЛИКПРЕСС, 2004. — 88с, 40−42с.

38. Брандiс С. Реальнiсть i мiфи // Всесвiт. № 6.1983

39. Дубровская Д. Поттеромания как скорая эскапологическая помощь: материалы конференции «Гарри Поттер и Узники Философской Комнаты: Порядок фантастического в современной российской культуре» (Москва, Институт Европейских Культур, 17−18 окт. 2003 г.) Режим доступа: http://www.iekharrypotter.narod.ru/harrydok.htm

40. Роулинг Дж. К. Гарри Поттер и Тайная Комната: Роман Пер. с англ. М. Д. Литвиновой / Дж. К. Роулинг. — ООО «Издательство «РОСМЭН-ПРЕСС», 2002

41. Роулинг Дж. К. Гарри Поттер и Тайная Комната: Роман Пер. с англ. М. Спивак/ Дж. К. РоулингИздательство Фантом Пресс, 2001

42. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для институтов и факультетов иностр. языков. Учеб. пособие. — 5-е изд. — СПб.: Филологический факультет СПбГУ/ ООО «Издательский Дом «Филология три», 2002 — 135с, 170с.

43. Фонякова О. И. Имя собственное в художественном тексте./ Л., 1990. -104 с.

44. Вежбицкая А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике.

Лингвистика текста. М., 1978

45. Гак В. Г. Сопоставительные исследования и переводческий анализ //

Тетради переводчика. Вып.16.М., 1979

46. Грабовский Н. К. Теория перевода. М., 2004

47. Ермолович Д. И. Имена собственные на стыке языков и культур.М., 2001

48. Земская Е. А. Русская разговорная речь: лингвистический анализ и проблема обучения.М., 1979

ДОДАТКИ