Попытки модернізації політичної й соціально-економічної системи на початку ХІХ в

Попытки модернізації політичної й соціально-економічної системи на початку ХІХ в В 1801 р. на престол вступив молодий імператор Олександр — і першими його кроками були заходи щодо виправлення розпоряджень Павла 1(отца-предшественника), які обурювали російську громадськість. Він заявив амністію людям, які переслідувалися при Павлі; відновив «жалувані грамоти» дворянства і містам; дозволив вільний в'їзд і виїзд зарубіжних країн; ввезення іноземних книжок; скасував обмеження на торгівлю з Англією; скасував раздражавшие людей регламентації у побуті, одязі, громадянській поведінці. Ці заходи створили Олександру славу ліберала. Організовано Неодмінний рададорадчий орган при імператорі, але основним центром став Негласний комітет, у якому розроблялися ідеї перетворення. Проводилися реформи управління: Колегії, створені Петром 1, було замінено міністерствами, було затверджено галузеві управління. У результаті посилилася центральна виконавча влада. Колегіальність змінилася единоначалием. Міністри відповідали перед імператором. Це посилювало централізацію і зміцнювало самодержавство. Для спільного обговорення міністрами загальних питань створили Комітет міністрів. У 1802 р. був реформовано Сенат — вищий адміністративний судовий і контролюючий орган. Він здобув право робити імператору «уявлення» щодо застарілих законів, і навіть брати участь у обговоренні нових. Запровадження принципу єдиноначальності торкнулося управління православної церквою. Духовними справами відав Святійший Синод, члени якого призначалися государем. На чолі Синоду стояв обер — прокурор.

Сперанский становив план державних перетворень. Його мета модернізація держав. управління. Це могло б б бути початком конституційних змін Росії. У проекті намічався розділ законодавчої, виконавчої та судової гілок нашої влади Шляхом скликання представницької Державної думи й запровадження виборних судових інстанцій. Одночасно вважав за необхідне створити Державна рада, який би пов’язував імператора і органи центрального і місцевого управління. Усі запропоновані органи Сперанський наділяв дорадчими правами. Проти нього виступав Аракчеев, який жадав зміцненню особистої влади імператора шляхом її подальшого розвитку бюрократичної системи. Аракчеєвщина полягала у полицейско — репресивних заходи, вкладених у знищення вільнодумства, в «чистці» університетів, в насадженні паличної дисципліни до армій. Найяскравішим проявом аракчеевщины стали військові поселення. Мета створення їх полягало у самозабезпеченні і самовідтворенні армії, полегшити на бюджет країни тяжкість її змісту. До розряду військових селян переводилися казенні селяни. Але тут поселяли солдатів, яких виписувалися їхні сім'ї. Діти, із 18-ї років зараховувалися на військову службу. Усі вони своєю працею повинні були добувати собі шматок хліба і одночасно вести військову службу. За найменшу провину йшли тілесні покарання. Торгівля, промисли, контакти з зовнішнім світом було заборонено. Панував сваволю місцевого начальства. Поселення стали тягарем державі.

Правительство витрачала великі утримання поселень. Військові поселення відмовлялися особливим станом, відмовлялися опорою самодержавства, вони навпаки, збурювалися й бунтували. Декабристы.

В першій половині ХІХ в. зародилося рух дворянських революціонерів, хто був незадоволені військово-поліцейським режимом Росії. Після закінчення війни 1812 р. вони зрозуміли, що, врятував Росію від поневолення і який звільнив Європу від Наполеона, заслуговує кращої долі, що кріпосне стан російського селянина потрібно змінити. Перша російська політична організація — «Союз порятунку» — мала революційну програму і статут. У нього був закладено 2 основні ідеї - ліквідація кріпацтва і знищення самодержавства. Запровадження конституції - основа майбутнього суспільства. У 1821 р в Україні організовано Південне суспільство у главі з Пестелем, в1822 р. у Петербурзі створено Північне суспільство та лідерами — Муравьевым, Рилєєв, Трубецьким. Пестель розробив найбільш прогресивний проект конституції з установою парламентської республікою з президентськими формою правління. Муравйов запропонував конституційну монархію, у якій виконавча влада належала імператору. У рішенні аграрного питання обидва висловилися за за повне скасування кріпацтва, особистого звільнення селян. Впроваджувалися широкі демократичні свободи, скасування станових привілеїв. Муравйов виступав за федеративний устрій д-ви, Пестель — за неподільність Росії. Готувалося повстання влітку 1826 р. Але смерть Олександра 1 і прийняття присяги новим царем прискорило події. Був підготовлений «Маніфест до російського народу» та її мав проголосити замість присяги імператор Микола 1.

14 грудня 1825 р. в день присяги імператора, активні члени Північного суспільства почали агітацію у військах Петербурга. До 11 годинах вивели на Сенатську площа полки. У 1 приєдналися матроси. Але з’ясувалося, що присяга прийнята і сенатори розійшлися додому. «Маніфест» пред’являти не було кому, т.к. Трубецькой з’явився. Повстання виявилося без керівництва. Тим часом, Микола зібрав вірні йому частини й картеччю розсіяли повсталих. Повстання у Петербурзі було розгромлено. На підтримку своїх друзів виступили Чернігівські полки. Але повстання була приречена. І 3 січня полк був оточений урядовими військами і розстріляно картеччю.

Впервые було зроблено практична спроба змінити соціально-політичну систему Росії. Ідеї і справи декабристів надали значний вплив ми такі покоління громадських деятелей.

При Ніколає 1 роль Державної ради як законослухняного органу істотно зменшилася, створювалися секретні комітети. Було створено корпус жандармів, жандармські округу, які займалися політичним розшуком у країні, а також мав своє мережу агентів у Росії і її межами.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.