Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Криворізький економічний інститут Кафедра маркетингу

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «економічний аналіз»

на тему: АНАЛІЗ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Студентки 2-го курсу факультету економіки підприємництва та права напряму підготовки 6.30 507 «Маркетинг»

Кісіль А. С.

Науковий керівник:

Зюкова І. О.

Члени комісії ___________ доцент, к.е.н. Сагайдак М.П.

___________ старший викладач Ніколаєва В.В.

м. Кривий Ріг — 2014 рік ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні засади аналізу витрат підприємства на виробництво продукції

1.1 Економічна сутність витрат підприємства на виробництво продукції

1.2 Методи аналізу витрат підприємства на виробництво продукції

1.3 Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку РОЗДІЛ 2. Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції базового підприємства (ПАТ «Краснодонвугілля»)

2.1 Техніко-економічна характеристика базового підприємства

2.2 Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції

РОЗДІЛ 3. Удосконалення організації та автоматизація аналізу витрат на виробництво на основі використання новітніх інформаційних технологій ВИСНОВКИ ДОДАТКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП На сьогоднішній день кожне підприємство намагається не тільки вижити на ринку, але й бути процвітаючим і отримувати високі прибутки. Вони визначають, який прибуток, дохід зможуть отримати. Прибуток підприємства, фірми залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Найкращий спосіб збільшити прибутки — це знизити витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників діяльності підприємства. В сучасних економічних умовах дозволити собі певною мірою ігнорувати облік, аналіз, планування та контроль витрат виробництва може лише підприємство-монополіст, доходи якого значно перевищують затрати, і для якого не має значення питання розробки цінової політики. З цієї причини собівартість продукції стала об'єктом наукових досліджень багатьох вчених, а її калькулювання — однією зі сфер, яка зазнала істотного реформування з прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку.

Одним з елементів цілісної системи управління є управління витратами підприємств і організацій. Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності та стійкості у роботі вітчизняних товаровиробників. Недооцінка ролі управління витратами зумовлює значні витрати підприємств і організацій, що у кінцевому випадку негативно впливає на рівень виробничих витрат та на результати господарювання.

Управління витратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають на формування витрат, їх рівень та склад, головне в якомупопередження нераціонального використання ресурсів.

Актуальність проблем, пов’язаних з управлінням і зниженням витрат, калькулюванням собівартості продукції та формуванням прибутку підприємства обумовили вибір теми, мету, завдання, предмет і структуру роботи.

Об'єкт дослідження. ПАТ «КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ»

Предметом дослідженняє методичні й прикладні аспекти аналізу та організації управління витратами виробництва.

Метою дослідженняє обгрунтування теоретичних та методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення системи управління структурою витрат виробництва.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

— з'ясувати економічну сутність витрат на виробництво продукції;

— проаналізувати методи аналізу витрат підприємства на виробництво продукції;

— проаналізувати взаємозв'язок витрат, обсягу діяльності та прибутку;

— визначити техніко-економічну характеристику підприємства;

— проаналізувати витрати підприємства на виробництво продукції;

— на основі використання новітніх інформаційних технологій удосконалити організацію та автоматизацію витрат на виробництво.

Робота складається з вступу, 3-х розділів, висновку, списку використаної літератури і додатків.

Методи дослідження. Розрахунково-аналітичні прийом — економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи. Документальні прийомформальна й арифметична перевірка документів, нормативно-правова оцінка відображених у документах господарських операцій, логічний контроль об'єктивної можливості виконання документально оформлених господарських операцій, повне і вибіркове спостереження, зустрічна перевірка документів або записів у облікових регістрах через порівняння їх з однойменними чи взаємозв'язаними даними підприємств і організацій, з якими підприємство має господарські зв’язки, спосіб зворотного рахунку, що ґрунтується на попередній експертній оцінці матеріальних витрат, з метою подальшого визначення величини безпідставних списувань сировини та матеріалів на виробництво окремих видів продукції, оцінка законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспондуючих рахунків бухгалтерського обліку.

Інформаційне забезпечення склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують визначення витрат на виробництво продукції в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи вдосконалення аналізу витрат на виробництво продукції.

При написанні курсової роботи я користувалася навчально-методичної, а також періодично-друкованою літературою

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

1.1 Економічна сутність витрат підприємства на виробництво продукції

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут — повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Витрати виробництва — це витрати на придбання основних чинників виробництва: робочої сили, засобів виробництва та інших для виготовлення продукції протягом певного періоду.

Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками [21]:

Таблиця 1.1 — Класифікація витрат на виробництво

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належить: не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

Розрізняють також витрати прямі й непрямі. Прямі витрати пов’язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників тощо). їх прямо відносять на той чи інший об'єкт калькуляції. Непрямі витрати пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, їх розподіляють за об'єктами калькуляції пропорційно до відповідної бази (основної і додаткової зарплати робітників або всіх прямих витрат, виробничої площі тощо). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі витрати, витрати на утримання основних засобів і т. ін.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно, не змінюється.

До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці,

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

— інші витрати.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник — собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат. Так у консервній, плодоовочевій промисловості виділяється така стаття витрат, як «тара і тарні матеріали «, що у свою чергу калькулюються на бочки, банки, ящики тощо.

Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо.).

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

В залежності від зв’язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства.

Загальну суму витрат за економічними елементами визначають за формулою:

(1.1)

де Сп — повна собівартість;

Вм — витрати на сировину і матеріали;

Взп — витрати на заробітну плату;

Всп — відрахування на соціальні потреби;

А — амортизація;

Він — інші операційні витрати.

Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник — собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями).

1.2 Методи аналізу витрат підприємства на виробництво продукції

В процесі проведення аналізу необхідно:

— оцінити структуру витрат;

— абсолютні і відносні відхилення витрат у звітному періоді порівняно з попереднім, а для статей витрат — відхилення порівняно з плановим завданням;

— відносний вплив кожного елемента (статті) на загальну зміну витрат (собівартості).

Схеми проведення аналіза за елементами і статтями витрат наведено відповідно в табл. 1.2 та табл. 1.3. [5]:

економічний витрата виробництво продукція Таблиця 1.2 — Аналіз витрат за елементами

Елементи витрат— це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін.

Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартос ті продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат.

Таблиця 1.3 — Аналіз витрат за калькуляційними статтями Калькулювання — це термін, який нині практично завжди вживається поряд з виробничими затратами, бухгалтерським обліком затрат на виробництво (управлінським обліком).

Під калькуляцією слід розуміти документ, в якому зібрані у певній логічній послідовності витрати на виробництво (виготовлення) чи збут тієї чи іншої продукції (робіт або послуг). Здебільшого цей документ має вигляд спеціальної таблиці, що має назву калькуляційного листа.

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому — фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.

Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції. Використання цього показника зумовлене: по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію; по-друге, він забезпечує зв’язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність; по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства.

1.3 Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку Основною метою ВОП-аналізу є встановлення змін, які відбудуться з прибутком, якщо зміняться певний рівень продуктивності чи обсягів виробництва. Ця інформація має суттєве значення, оскільки найбільш суттєвою змінною величиною, яка впливає на дохід (виручку) є обсяг виробництва.

У процесі такого аналізу постійно відслідковується і вивчається залежність між зміною обсягів виробництва і доходами від реалізації, витратами та чистим прибутком. Аналіз ґрунтується на встановленні короткострокової залежності між обсягом виробництва і виручкою, витратами та прибутком. При цьому невизначеною величиною на цьому інтервалі є обсяг реалізації.

Економісти вивели теоретичну залежність між доходом від реалізації, витратами та прибутком, з одного боку, та обсягом виробництва — з іншого. Вона описана як економічна модель. Крива доходу є нелінійною функцією, що означає, що підприємство може мати більше випущеної продукції тільки при зменшенні ціни: крива доходу підніметься вгору, а потім піде вниз, оскільки ефект зниження ціни почне перевищувати ефект від збільшення обсягу реалізації.

Методика викладання теми в літературі подається по-різному. Так, К. Друрі, розкривши навчальні цілі теми і сформулювавши мету ВОП-аналізу як визначення того, що відбудеться з величиною прибутку при зміні рівня чи обсягу діяльності, ілюструє спочатку сутність графічного методу дослідження. При чому автор спочатку розглядає економічну, а потім бухгалтерську модель «В-О-П». Вважаємо такий підхід цілком коректним, оскільки у цьому і проявляється реалізація міжпредметних зв’язків. Ви на другому курсі у базових економічних дисциплінах будували графіки, які при вивченні теми 8 «Управлінського обліку» необхідні для розуміння того, чому в економічній моделі є дві точки беззбитковості, а у бухгалтерській лише одна. Важливим є концентрація уваги студентів на розумінні того, що існує прийнятний діапазон і всі розрахунки будуть коректними тільки для нього; що в довгостроковому плані лінія постійних витрат має ступінчатий, а не прямий вигляд (за рахунок прирощення величини постійних витрат).

Більшість авторів ілюструють методики на конкретних цифрових прикладах, деколи із взаємопов'язаним матеріалом.

Аналіз взаємозв'язку «Витрати — Обсяг — Прибуток» — це метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою одержання відповіді на такі питання:

— який обсяг діяльності забезпечить відшкодування всіх витрат (одержання очікуваного розміру прибутку);

— при якій ціні доходи покриють витрати (забезпечують отримання прибутку);

— як вплине на прибуток зміна ціни реалізації;

— яким повинен бути додатковий обсяг реалізації, якщо планується збільшити постійні витрати;

— як вплине на прибуток одночасне зменшення ціни і збільшення обсягу реалізації;

— яка структура витрат є найоптимальнішою.

Розрізняють дві групи методів аналізу:

1. Математичні: метод рівняння, маржинальний метод.

2. Графічні: графік беззбитковості, взаємозв'язку «В-О-П», маржинального доходу.

Важливим елементом ВОП-аналізу є аналіз беззбитковості, що грунтується на групуванні витрат на змінні та постійні, а також обчисленні точки беззбитковості - критичного обсягу діяльності.

Точка беззбитковості - це такий обсяг діяльності при якому одержані доходи покривають понесені витрати; прибуток дорівнює нулю; маржинальний дохід дорівнює постійним витратам.

Точка перетину лінії загальних витрат на лінії доходу від реалізації є точка беззбитковості (див. рис. 1.1). [20]

Рис. 1.1 Графік беззбитковості

Графік взаємозв'язку «прибуток-обсяг» ілюструє залежність прибутку від обсягу реалізації в натуральних або грошових одиницях. При відсутності доходу є збитки, що дорівнюють постійним витратам. (див. рис. 1.2).

Рис. 1.2 Графік взаємозв'язку «прибуток-обсяг»

На відміну від графіка беззбитковості, на графіку маржинального доходу спочатку проводиться лінія змінних витрат, до якої потім додаються постійні витрати. Це забезпечує можливість ілюстрації величини маржинального доходу від реалізації та змінних витрат (див. рис. 1.3).

Рис. 1.3 Графік маржинального доходу Застосовуючи аналіз «витрати-обсяг-прибуток» слід враховувати припущення, покладені в його основу:

— аналіз припускає, що головним фактором витрат є обсяг діяльності (обсяг реалізації), а решта факторів (ціна, технологія тощо) не змінюються протягом періоду, що аналізується;

— аналіз може бути застосований в умовах виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів у комбінації їх продажу. Тому, якщо мають місце зміни в комбінації продажу, слід внести відповідні корективи в результати первинних розрахунків;

— аналіз базується на методі калькулювання змінних витрат. В умовах використання методу калькулювання повних витрат такий аналіз може бути застосований тільки за умови, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;

— слід пам’ятати, що лінійний зв’язок між змінними витратами на одиницю, ціною та обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються тільки в умовах релевантного діапазону діяльності підприємства. Застосування аналізу щодо діяльності за межами цього діапазону може призвести до хибних результатів;

— оскільки в основі аналізу лежить розподіл витрат на змінні та постійні, то точність аналізу залежить від того, чи правильно визначена функція витрат;

Наведені припущення певною мірою обмежують можливості аналізу «витрати-обсяг-прибуток». Проте обмежене застосування такого аналізу дозволяє отримати необхідну інформацію для планування, ціноутворення та прийняття поточних рішень.

2. АНАЛІЗ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ БАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА (ПАТ «КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ»)

2.1 Техніко-економічна характеристика базового підприємства

«Краснодонвугілля «одне з найбільших в Україні підприємств з видобутку вугілля, яке входить до складу гірничодобувного дивізіону Групи Метінвест. Частка Краснодонвугілля в Україні за марками «Ж «і «К» становить 40,5% і 15% відповідно.

ПАТ «Краснодонвугiлля» засновано вiдповiдно до наказу Мiнiстерства палива та енергетики України вiд 08 червня 2004року № 289 шляхом перетворення Державного пiдприємства «Краснодонвугiлля» у вiдкрите акцiонерне товариство вiдповiдно до Указу Президента України «Про корпоратизацiю пiдприємств» вiд 15 червня 1993року № 210/93.

Основною дiяльнiстю Компанiї є видобуток i збагачення вугiлля, щококсується.

Станом на 31 грудня 2012 року в Компанiї облiкова кiлькiсть штатних працiвникiв становить 14 459 осiб (на 31 грудня 2011 року — 15 415 осiб).

Юридична адреса Компанiї i основне мiсце ведення її господарської дiяльностi: вулиця Комсомольська, будинок 5, мiсто Краснодон, Луганська область, 94 404, Україна. Компанія активно підтримує та впроваджує енергозберігаючі технології, а також нарощує використання власних джерел енергії.

Структурні підрозділи «Краснодонвугілля» на 01.01.2014 :

Апарат управлiння, у його складi: «Учбово — курсовий комбiнат», дитячий футбольний клуб

" Молода Гвардiя". Структурнi пiдроздiли:

1. «Шахтоуправлiння «Молодогвардiйське» — код ЄДРПОУ 26 262 619, мiсцезнаходження: 94 415, Луганська область, м. Молодогвардiйськ

2. Шахта «Дуванна» — код ЄДРПОУ 26 175 613, мiсцезнаходження: 94 420, Луганська область, м. Суходiльськ

3. «Шахта iм. М.П. Баракова» — код ЄДРПОУ 26 262 648, мiсцезнаходження: 94 420, Луганська область, м. Суходiльськ 4. «Шахтоуправлiння «Суходiльске-Схiдне» — код ЄДРПОУ 33 425 532, мiсцезнаходження: 94 420, Луганська область, м. Суходiльськ

5. «Шахтоуправлiння «Самсонiвське-Захiдне» — код ЄДРПОУ 26 262 625, мiсцезнаходження: 94 472, Луганська область, Краснодонський район, с. Самсонiвка

6. Групова збагачувальна фабрика «Самсонiвська» -код ЄДРПОУ 26 175 607, мiсцезнаходження: 94 415, Луганська область, м. Молодогвардiйськ

7. Центральна збагачувальна фабрика «Дуванська» — код ЄДРПОУ 26 262 654, мiсцезнаходження: 94 420, Луганська область, м. Суходiльськ

8. «Управлiння з монтажу, демонтажу та ремонту гiрничошахтного обладнання» -код ЄДРПОУ 26 262 660, мiсцезнаходження: 94 407, Луганська область, м. Краснодон, проспект 60-рiччя СРСР

9. «Краснодонвантажтранс» -код ЄДРПОУ 26 262 708, мiсцезнаходження: 94 404, Луганська область, м. Краснодон, вул. Першоконна, буд. 1А

10. «Краснодонвуглепостачання» -код ЄДРПОУ 26 262 690, мiсцезнаходження: 94 400, Луганська область, м. Краснодон, вул. 10 квартал, 1-а лiнiя, буд. 1

Основнi види продукції компанії:

— вугiлля донецьке марки Ж (ЖР 0−200 коксiвний) ТУ У 10.1−23 472 138−198:2010;

— вугiлля донецьке марки К (КР 0−200 коксiвний) ТУ У 10.1−23 472 138−198:2010;

— концентрат для коксування Ж (Ж 0−100 коксiвний) ТУ У 10.1−23 472 138−198:2010;

— концентра для коксування К (К 0−100 коксiвний) ТУ У 10.1−23 472 138−198:2010;

Видобуток вугiлля за останнi три роки:

— 2011 рiк — 5647 тис. т

— 2012 рiк — 5394,4 тис. т

— 2013 рiк — 5461,4 тис. т.

— Виробництво концентрату за останнi три роки:

— 2011 рiк — 3831,5 тис. т

— 2012 рiк — 3471,3 тис. т

— 2013 рiк — 2867,6 тис. т Чисельністі працівників:

— Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб): 13 886

— Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працюють за сумiсництвом (осiб): 28

— Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу (осiб): 6

Фонд оплати працi: 912 269,4 тис. грн., заробiтна плата працiвникiв ПАТ «Краснодонвугiлля» виплачується своєчасно, два рази на мiсяць .

Основні засоби підприємства:

Станом на 31.12.2013 року на балансi Товариства знаходяться основнi засоби первiсною вартiстю 4 295 545 тис. грн., залишковою вартiстю 3 559 645 тис. грн.

За звiтний перiод надiйшло основних засобiв на суму 426 749 тис. грн., у т.ч.:

— будiвлi, споруди та передавальнi пристрої 194 961 тис. грн.;

— машини та обладнання 216 979тис. грн.;

— транспортнi засоби 4 692 тис. грн.;

— iнструменти, прилади, iнвентар 848 тис. грн.;

— основнi засоби соцiальної сфери 1 384 тис. грн.;

— малоцiннi необоротнi матерiальнi активи 7 884 тис. грн.

Протягом звiтного перiоду об'єкти основних засобiв вилучалися з балансу у випадку їх вибуття внаслiдок лiквiдацiї у зв’язку з невiдповiднiстю критерiям визначення активом, внаслiдок чого в 2013 роцi первiсна вартiсть основних засобiв зменшилась на 26 426 тис. грн., сума нарахованого зносу зменшилась на 22 903 тис. грн., у т.ч.:

— будiвлi, споруди та передавальнi пристрої первiсною вартiстю 9 014 тис. грн.;

— машини та обладнання первiсною вартiстю 15 513 тис. грн.;

— транспортнi засоби первiсною вартiстю 352 тис. грн.;

— iнструменти, прилади, iнвентар первiсної вартiстю 5 тис. грн.;

— малоцiннi необоротнi матерiальнi активи первiсною вартiстю 1 542 тис. грн.

Залишкова вартiсть основних засобiв станом на 31.12.2013р. складає 3 559 645 тис. грн., а саме:

— Будiвлi, споруди та передавальнi пристрої - 2 901 887 тис. грн. ;

— Машини та обладнання — 615 707 тис. грн.;

— Транспортнi засоби — 35 543 тис. грн.;

— Iнструменти, прилади, iнвентар — 6 114 тис. грн.;

— Iншi основнi засоби — 394 тис. грн.;

Загальний стан основних с засобiв характеризується рiвнем зносу основних засобiв, який складає 17%. Ступiнь використання основних засобiв становить 98%.

Стратегiя ПАТ «Краснодонвугiлля» направлена на збереження обсягiв видобутку вугiлля, розробку високоефективних технологiй, створення стабiльного рентабельного виробництва при безумовному забезпеченнi безпечних умов працi гiрникiв та передбачає технiчне переоснащення шахт, пiдвищення ефективностi виробництва на основi оптимiзацiї органiзацiйних i технологiчних процесiв, перехiд на новi принципи управлiння виробництвом i промисловою безпекою, забезпечення конкурентоспроможностi товарної вугiльної продукцiї. Iстотнi фактори, якi можуть вплинути на дiяльнiсть емiтента в майбутньому: наявнiсть ринкiв збуту продукцiї, цiноутворення на вугiльну продукцiю.

Таблиця 2.1 Техніко-економічні показники базового підприємства

2.2 Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції

Враховуючи усі теоретичні поняття і повну інформацію про підприємство, ми зможемо розрахувати витрати підприємства на виробництво продукції і як ці витрати впливають на її собівартість.

Для того щоб визначити загальний обсяг витрат на підприємстві я скористалася формулою визначення загальних витрат (1.1). Користуючись методом аналізу витрат за елементами в таблиці 2.2 я отримала значення загальної суми витрат за 2013, 2012, 2011 роки. Цей показник дає змогу визначити в якому році більше всьо було витрачено ресурсів на виготовлення усієї продукції підприємства.

Таблиця 2.2 Аналіз і порівняння витрат за елементами на виробництво продукції підприємства ПАТ «КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ»

Аналізуючи цю таблицю можна зроботи такі висновки, що найбільше витрат, на виготовлення продукції, підприємство зазнало в 2012 році за рахунок витрат на паливо, заробітну плату і інших витрат. Середня кількість витрат, порівняно з іншими роками була в 2011 році, а наймешне витрат на виготовлення продукції було в звітному — 2013 році. Якщо більш детально розглядати кожен показник, який вплинув на виготовлення продукції, то я використала 2 показники — абсолютне відхилення, відносне відхилення. За допомогою цих показників я смогла порівняти кожен склад витрат і проаналізувати причину ії збільшення або зменшення.

Для того щоб знайти абсолютне відхилення була використана формула:

АВ= Зп-Пп (2.1)

Зпзвітний період Пп-попередній період Для того щоб знайти відносне відхилення була використана формула:

ВВ=(АВ/Пп)*100% (2.2)

Якщо порівнювати 2013 і 2012 роки, то можна зробити такі висновки що в 2013 році найбільше витрат, порівняно з 2012 було на амортизацію, тоб то велика частка капіталу була перенесена на засоби праці. Якщо аналізувати 2012 рік то найбільші витрати були на сировину і матеріали та інші витрати. Аналізуючи 2011 рік порівняно з 2012, то трішки більше витрат було на сировину і матеріали, а на все інше в декілька разів менше. Якщо робити загальні висновки, то найбільш вигідніше положення в 2013 році тому, що менше всього витрат було на сировину і матеріали, хоча дуже виликі витрати були зроблені на амортизацію, але це не як не вплинуло на загальні витрати.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і удосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається у результаті підвищення надійності й довговічності обладнання, удосконалювання системи планово-попереджувального ремонту та упровадження індустріальних методів ремонту, утримання й експлуатації основних фондів.

Удосконалення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів знаходить висвітлення у зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Саме ці заходи потрібно виконати, щоб ще більше знизити витрати на виробництво даної продукції, знизити її собівартість і отримувати високі прибутки.

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Основним напрямом діяльності кожної організації є отримання максимального прибутку. Розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з урахуванням рівня ринкових цін. Сучасна економічна ситуація не сприяє оптимальному використанню виробничих ресурсів. У результаті зростає їх споживання, що негативно відбивається на рентабельності виробництва, конкурентоспроможності продукції, нестачі власних коштів, загостренні проблем покриття витрат. У зв’язку з цим дослідження шляхів зниження витрат виробництва на вітчизняних підприємствах набуває особливого значення.

Серед наукових праць, присвячених темі зниження витрат, слід зазначити монографії проф. Палія В. Ф., проф. Безруких П. С., Ламикіна І. О., проф. Івашкевича В. Б., проф. Поклада І. І. За останні роки видано монографії Врублевського М. Д., Нападовської Л. В.

У цих наукових роботах представлені шляхи зниження витрат на виробництво продукції. Питання вивчення цієї проблеми і на сьогоднішній день є актуальними в сучасних умовах господарювання виробничих підприємств.

Метою дослідження є виявлення, аналіз та узагальнення шляхів зниження витрат на виробництво продукції.

Зниження собівартості продукції дозволяє підприємству безболісно знижувати ціну на свою продукцію до рівня цін підприємств-конкурентів або навіть нижче. Узагальнені шляхи зниження витрат на виробництво продукції:

— Підвищення технічного рівня виробництва

— Удосконалення організації виробництва й праці

— Зміна номенклатури, асортименту продукції

— Поліпшення використання природних ресурсів

— Розширення спеціалізації та кооперування Підвищення технічного рівня виробництва є одним з основних шляхів зниження витрат, який включає в себе впровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації й автоматизації виробничих процесів, При вивченні технічного рівня аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. За кожним заходом розраховується економічний ефект, що виражається у зниженні витрат на виробництво.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і удосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем керування, удосконаленні існуючої техніки та технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв приховує в собі й поліпшення продукції, зниження її матеріалоємності й трудомісткості, зменшення габаритних розмірів та ін. При використанні цих заходів з’являються одноразові або поточні витрати на нове обладнання, нову технологію. Тому необхідно спочатку розрахувати, чи дійсно ці заходи будуть вигідними та допоможуть знизити витрати.

Удосконалення організації виробництва й праці також є важливим шляхом зниження витрат. Зниження собівартості може відбутися у результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва, удосконаленні керування виробництвом і зменшення витрат на нього, поліпшення застосовування основних фондів, поліпшення матеріально-технічного постачання, скорочення транспортних витрат, інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

Зниження поточних витрат відбувається у результаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, удосконалення та покращення організації контролю за якістю робіт та продукції).

Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зниженні кількості робітників, що не виконують норм виробітку.

Додаткова економія виникає при вдосконалюванні структури керування підприємства загалом. Вона виражається в скороченні витрат на керування й в економії заробітної плати й нарахувань на неї у зв’язку з вивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається у результаті підвищення надійності й довговічності обладнання, удосконалювання системи планово-попереджувального ремонту та упровадження індустріальних методів ремонту, утримання й експлуатації основних фондів.

Удосконалення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів знаходить висвітлення у зменшенні норм витрати сировини й матеріалів, зниженні їхньої собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат.

Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальному виробничому процесі (наднормативні витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відхилення від нормальних умов праці й понаднормові роботи, платежі по регресивних позовах, втрати від браку і т. п.). Вияв цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень та обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на виробництво, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на виробництво.

Зміна обсягу й структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, підвищення якості продукції. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості випуску продукції. Зі збільшенням обсягу виробництва їхня кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості.

Відносна зміна амортизаційних відрахувань розраховується особливо. Частина амортизаційних відрахувань (як і інших витрат на виробництво) не включається в собівартість, а відшкодовується за рахунок інших джерел, тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичними даними за звітний період.

Представлені заходи вже не є такими витратними, як попередня, та має більше можливостей для корегування витрат, тому ці заходи є більш популярні на вітчизняних підприємствах.

Зміна номенклатури, асортименту продукції також є ефективним шляхом зниження витрат на виробництво продукції. Зміна номенклатури та асортименту виробленої продукції є одним з важливих факторів, що впливає на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих виробів (стосовно собівартості) зрушення в складі продукції, пов’язані з удосконалюванням її структури й підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити й до зменшення й до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується за змінними витратами по статтях калькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури виробленої продукції на собівартість необхідно погодити з показниками підвищення продуктивності праці. Проте не треба забувати, що деякі збиткові види продукції треба залишати в асортименті, тому що вони допомагають перекрити прибутком постійні витрати.

Одним із представлених шляхів зниження витрат є поліпшення використання природних ресурсів. Тут ураховується зміна складу і якості сировини, зміна продуктивності родовищ, об'ємів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини, зміна інших природних умов. Ці зміни відбивають вплив природних умов на величину змінних витрат. Аналіз їхнього впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик видобувних галузей промисловості.

Важливим шляхом зниження витрат є розширення спеціалізації та кооперування. На спеціалізованих підприємствах з потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликій кількості. Це пов’язано з тим, що при більш великому об'ємі випуску має місце розподіл постійних витрат на більшу кількість продукції. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення найбільш раціональних кооперованих зв’язків між підприємствами.

За представленими напрямами зниження витрат на виробництв повинні бути розроблені заходи, які підвищать ефективність діяльності суб'єкта господарювання. Зниження собівартості продукції означає економію упредметненої і живої праці та є найважливішим фактором підвищення ефективності виробництва та зростання накопичень.

У сучасних умовах багато проблеми бізнесу можуть бути вирішені за допомогою інформаційних технологій. Разом з тим на підприємстві, як правило, існує ряд проблем, пов’язаних в основному з відсутністю єдиної корпоративної політики в області інформаційних технологій (ІТ) і стратегії створення корпоративної інформаційно-керуючої системи (КІУС) підприємства в цілому.

Під ІТ-стратегією слід розуміти формалізовану систему підходів, принципів і методів, на основі яких будуть розвиватися всі компоненти КІУС. Метою проекту з розробки ІТ-стратегії є організація інтегрованого корпоративного процесу з розвитку інформаційних технологій для забезпечення їх відповідності основним цілям і напрямкам розвитку бізнесу підприємства. Досягнення зазначеної мети дозволить забезпечити:

* вдосконалення системи управління;

* цілеспрямоване планування та впровадження інформаційних технологій;

* орієнтацію інформаційних технологій для вирішення проблем бізнесу;

* створення єдиного інформаційного простору підприємства;

* зниження сукупної вартості володіння інформаційними технологіями (закупівля, розробка, впровадження, навчання, супровід і т. д.);

* скорочення термінів впровадження нових інформаційних технологій, отримання швидких і тиражованих результатів;

* підвищення ефективності використовуваних інформаційних технологій і віддачі від інвестицій в інформатизацію;

* можливість швидко та економічно розширювати інформаційну інфраструктуру в майбутньому;

* підвищення конкурентоспроможності та акціонерної вартості.

Забезпечення оптимальної вартості ведення бізнесу з використанням інформаційних технологій вимагає постійного вдосконалення процесів управління ними відповідно з кращим світовим досвідом. Практика показує, що в Україні існує ряд чинників, що знижують ефективність інформаційних технологій для бізнесу і призводять до необгрунтованого зростання витрат на обслуговування ІТ:

* недостатня інтеграція інформаційних технологій у бізнес. Нерозуміння і слабка підтримка ІТ-ініціатив з боку бізнес-керівництва;

* слабкий контроль інвестицій в інформаційні технології і сильна диспропорція в структурі ІТ-витрат;

* відсутність вимірних ІТ-показників, зрозумілих бізнесу та керівникам;

* зацікавленість постачальника послуг в ускладненні ІТ-архітектури та відсутності прозорості управління інформаційними технологіями;

* відсутність чіткого опису та контролю ІТ-послуг при взаємодії з постачальниками послуг;

* недостатній контроль задоволеності кінцевих користувачів інформаційними технологіями;

* відсутність довіри між замовником і постачальником послуг.

ВИСНОВКИ

1. На сьогоднішній день кожне підприємство намагається не тільки вижити на ринку, але й бути процвітаючим і отримувати високі прибутки. Вони визначають, який прибуток, дохід зможуть отримати. Прибуток підприємства, фірми залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Найкращий спосіб збільшити прибутки — це знизити витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

2. Витрати виробництва — витрати на придбання основних чинників виробництва: робочої сили, засобів виробництва (засобів і предметів праці, в тому числі землі) та інших для виготовлення продукції протягом певного періоду.

3. Витрати виробництва підприємства поділяють на явні та неявні, розрізняють також постійні та змінні витрати.

4. Калькуляція представляє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу — заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції в основному та допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо.

5. Завдання калькулювання — визначити витрати на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання.

6. Обчислений чистий прибуток при будь-якому методі калькулювання може бути тотожним за умови рівності суми виготовленої та реалізованої продукції, при незмінній ціні і собівартості одиниці продукції, а також при рівності вартості товарних запасів на початок і кінець року.

7. Аналіз «витрати-обсяг-прибуток» — це метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства заради визначення:

— обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку;

— величини прибутку при певному обсязі реалізації;

— впливу змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;

— оптимальної структури витрат.

8. Точка беззбитковості - це обсяг реалізації (діяльності), при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

9. Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях (виручка) або у відсотках до нормальної потужності.

10. Управління витратамисистема цілеспрямованого формування витрат за місцем виникнення і різновидом випуску продукції.

11. Розвиток гнучкої автоматизації виробництва в країнах з розвиненою ринковою економікою здійснюється за активного сприяння держави. А щоб досягти цього, потрібно досягти трьох цілей: покращення технологічних процесів, організація напружених потоків і розвитку автоматичних виробничих груп шляхом передачі їм функцій планування, контролю тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа/ Баканов М. И., Шеремет А. Д. — М.: Финансы и статистика, 1994

2. Болюх М. А. Економічний аналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.

3. Васильєв В.М., Садовська Т. Г. Організаційно-економічні основи гнучкого виробництва/ Васильєв В. М — М.: Вища школа, 1988.

4. Врублевский Н. Д. Управленческий учет издержек производства и себестоимости продукции в отраслях экономики / Врублевский Н. Д. — К.: Бухгалтерский учет. — 2007. — С. 54−56

5. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз/ Б. Є. Грабовецький — 2009.

6. Економіка підприємств/ Ф. В. Горбонос, Г. В. Черевко, Н. Ф. Павленчик, А. О. Павленчик — 2010.

7. Економічна енциклопедія. Київ: ВЦ «Академія», 2000 — 2002.

8. Економічний аналіз. Сайт для майбутніх аналітиків [електронний ресурс]/ Режим доступу: http://analiz2012.wordpress.com/2012/12/06/%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B8-%D1%82−7-%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7-%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82-%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE/

9. Живко 3.Б. Контрольно-ревізійна діяльність: навч. пос./ З. Б. Живко — 2012.

10. Іванілов О. С. Економіка підприємства/ О. С. Іванілов — 2009.

11. Івахненко В. М., Горбаток М. І., Льовочкін В. С. Економічний аналіз. — К.: КНЕУ, 1999. — 176 с.

12. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 263 с.

13. Іващенко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. — К.: КНЕУ, 1999. — 204 с.

14. Калькулювання собівартості - основа управління виробничими затратами [електронний ресурс]/Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-214 143.html

15. Карпенко О. В. Управлінський облік/ О. В. Карпенко — 2012

16. Кожанова Є. П. Економічний аналіз [Текст]: навч. посібник / Є. П. Кожанова, І. П. Отенко; Харківський національний економічний ун-т. — 2. вид., доопрац. і доп. — Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 344 с.

17. Козак І. І. Економічний аналіз [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. І. Козак; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — 2-ге вид. — Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2010. — 217 с.

18. Котляров Е. Особенности калькулирования в условиях комплексного производства / Е. Котляров, Ю. Иванов.? К.: Бухгалтерия, 2008. — № 36/1. — С. 44−47

19. Кривов’язюк І. В. Економічна діагностика/ І. В. Кривов’язюк — 2013.

20. Макаровська Т. П. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ Т. П. Макаровська — К.: МАУП, 2003. — 304 с.: іл. — Бібліогр.: с. 293−297

21. Мних Е. В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві / Мних Е. В., Буряк П. Ю. — Львів: Наука, 1998. — 220 с.

22. Мних Є. В. Економічний аналіз: підручник/ Є. В. Мних — 2010.

23. Основні напрямки зниження витрат підприємства на виробництво продукції[електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.coolreferat.com/%D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97

1. Пащенко І.Н., Чернобай Л.І. Гнучка автоматизація виробництва і конкурентоспроможність продукції / Пащенко І.Н. — 2003.

2. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. — К.: КНЕУ, 1998. — 352 с.

3. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: підручник/ П. Я. Попович — 3-те вид., 2008.