Ефективність використання логістичних схем руху матеріальних запасів та продукції на підприємстві

Курсова робота

на тему: «Економічна ефективність використання логістичних схем руху матеріальних запасів та продукції на підприємстві»

Вступ

Не так давно у бізнес-лексиконі вітчизняних компаній з’явилося нове слово — «логістика». Сьогодні без ефективно діючої системи логістики практично неможливо забезпечити ефективну діяльність системи збуту, системи маркетингу та роботу компанії в цілому. Те, що зароблені гроші - це зекономлені гроші, починають усвідомлювати й вітчизняні підприємці.

В умовах нинішнього ринку дедалі менше значення у конкурентоспроможності товару відіграють ціна на товар, а більше — якісний сервіс, зокрема своєчасна доставка товарів, стабільність асортименту тощо. Це стосується як клієнтів магазинів чи супермаркетів, так і роздрібних торгівців при виборі постачальника. З огляду на це, більшість підприємств дедалі більше уваги приділяють побудові ефективної системи логістики, що є однією з конкурентних переваг на ринку. Витрати на побудову та забезпечення діяльності оптимальної системи логістики повертаються зростанням обсягів продажу і значною економією на складуванні та транспортуванні товарів. Вважається, що коли внаслідок руху товарних потоків собівартість товару зростає більш ніж на 3 відсотки — необхідно звернути увагу на побудову системи логістики у компанії. Витрати компанії внаслідок неефективної системи логістики можуть сягати 5−35% від обігу фірми.

Зарубіжний досвід доводить, що логістиці належить стратегічно важлива роль в сучасному бізнесі. Сьогодні неможливо уявити виробниче чи торгове підприємство, яке не займається вирішенням логістичних задач. Логістика дозволяє оптимізувати функціонування товарних, інформаційних і фінансових потоків, істотно скоротити проміжок часу між закупкою сировини і напівфабрикатів і поставкою готового продукту споживачу, сприяє суттєвому скороченню матеріальних запасів. Невипадково все більше спеціалістів, які досягли успіху в цій області, отримують вищі посади в керівництві компаній. З позицій бізнесу під логістикою розуміють ефективне управління матеріальними і супутніми (інформаційними, фінансовими, сервісними) потоками для досягнення корпоративних цілей з оптимальними затратами всіх ресурсів. В теперішній час у передових фірмах традиційні функціональні області логістики (транспортування, управління запасами, закупками і замовленнями, складування, вантажопереробка, упаковка) інтегрувались на базі загальної інформаційно-комп'ютерної платформи, створивши стратегічну інноваційну систему.

Метою написання даної роботи є обґрунтування необхідності запровадження методів логістичного управління матеріальними запасами.

Тема є актуальною тому, що має багато невивчених проблем, насамперед пов’язаних з використанням транспорту для організації комерційної діяльності - це такі як: доставка вантажів, ефективність використання транспорту, вибір виду транспорту і схем транспортування та ін. Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

1. Значення логістики в ринковій економіці

1.1 Поняття логістики

Логістика — досить нове для нас поняття: її нещодавно почали відокремлювати як самостійний науковий напрям, на підприємствах про неї, схоже, нічого невідомо, а в вітчизняних літературних джерел на тему логістики, на відміну від закордонних, дуже мало. Закордонні автори публікацій з логістики підкреслюють її самостійність, у тому числі стосовно маркетингу. У нашій країні поки що логістика не розглядається як автономна, самостійна наука.

Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Грецьке за походженням слово «логістика» (мистецтво враховувати) — вживається в мовах багатьох народів (logistic — англ., logistik — нім., logistique — франц., logistica — італ. і т.д.). Наукою, на думку Т. Павеллека, логістика стала завдяки військовій справі. Візантійський імператор Леон VI (865−912 pp.) так визначав завдання логістики: «платити армії, озброювати її, забезпечувати військовим майном, своєчасно і повною мірою піклуватися про її потреби, належним чином готувати кожну дію військового походу і відповідно до цього управляти і розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил».

Тільки в 60-х роках XX століття ці принципи логістики стали застосовуватися не тільки в системі постачання армій, але й у промисловості деяких країн Західної Європи.

Інтенсивний розвиток логістики у невійськовій галузі пов’язується з енергетичною кризою початку 70-х років. Саме тоді спеціалісти звернулися до логістики як однієї з ефективних форм інтеграції виробництва, транспортування, розподілу і збуту товарів із широким залученням сучасних технічних засобів. [4]

Існує багато визначень логістики, тому що вона — новий науковий напрямок, що знаходиться в стадії формування. Крім того, труднощі з визначенням поняття логістики пояснюються тим, що логістика має багато розділів, про що свідчать її функції.

Відповідно до одного із найзагальніших визначень, логістика є теорією і практикою управління матеріальними потоками. З погляду менеджера, логістика інтерпретується як організація управління цілеспрямованою підготовкою і доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для вирішення конкретних завдань.

Логістика виступає як певна виробнича інфраструктура економіки. Вона базується на чіткій взаємодії попиту, поставок, виробництва, транспортування і розподілу продукції. Логістика починається з первинних джерел сировини або вироблення напівфабрикатів, продовжується в обігу матеріалів і напівфабрикатів у рамках виробничого процесу підприємства і завершується доставкою готової продукції споживачу для досягнення економічних цілей підприємця.

Французькі фахівці з логістики трактують логістику як «сукупність різноманітних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції». На думку деяких західних спеціалістів, логістика — це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси.

Така різноманітність визначень логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває у стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована. Але можна виділити загальну частину: логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.

Загальним для всіх фахівців з логістики також є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту. [6]

1.2 Концепція логістики

В умовах лібералізації економіки логістика повинна одержати своє визнання і в Україні. На початкових стадіях формування логістичних структур можна звернутися до міжнародного досвіду в цій галузі. В багатьох країнах функціонують національні логістичні об'єднання, створена Європейська асоціація логістики (ELA). Авторитетними теоретичними джерелами є періодичні видання: «Logistics» (Велика Британія), «Logistiques Magazine» (Франція), «Logistik Spektrum» (Німеччина), «Production and Inventory Management» (США), «International Journal of Physical Distribution and Logistics Management» тощо.

Досвід розвинутих країн у сфері підвищення ефективності матеріального виробництва свідчить про те, що одним із основних інструментів зміцнення позицій на ринку є використання концепції логістики в організації економічної діяльності підприємства. В сучасному розумінні логістика охоплює як безпосередньо виробництво, так і сферу планування і управління всією діяльністю підприємства в ланцюжку «постачальник — виробник — споживач».

Логістика проголошує пріоритет споживача, тобто 100% виконання договірних зобов’язань, високий рівень сервісу. Водночас застосування логістичних рекомендацій вигідне постачальникам. Так, на підприємствах «Форд» використання системи «точно в строк» (just in time) дало можливість за два роки скоротити запаси на 40%. За даними проф. А. Смєхова, реалізація основних положень логістики дає можливість скоротити витрати на транспортування і збереження продукції на 15−20%, зменшити рівень запасів на 50%, знизити тривалість робочого циклу на 50−70%.

Отже, логістика гармонізує інтереси постачальників і споживачів.

Концепція логістики базується на таких принципах.

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача як єдиного матеріального потоку. Елементи, що формують матеріальний потік підприємства, технологічно пов’язані, а витрати, обумовлені ними, економічно залежні. Це означає, що зміни в одному із видів діяльності впливають на інші, а спроби зниження окремих витрат можуть призвести до більш високих сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно відбитися на роботі виробничо-координаційного відділу, безвідповідальність якого, у свою чергу, дезорганізує діяльність служби збуту. Прагнення оптимізувати роботу виробничих підрозділів може призвести до перевантаження складів одним видом продукції і невчасного забезпечення іншим. Низькі витрати на транспортування можуть стати хорошою метою, якщо транспортна служба намагається її досягти, не приносячи в жертву швидкість і надійність доставки, якщо не буде потрібно збільшувати витрати на утримання запасів. Чим більший обсяг партії деталей, що запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження устаткування. Проте витрати на збереження незавершеного виробництва збільшуються. Навпаки, зі зменшенням обсягу партії витрати на збереження запасу знижуються, а витрати на переобладнання збільшуються. Розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю впливає на транспортні витрати.

Основною характеристикою матеріального потоку підприємства є безперервність. Протягом усього технологічного циклу постачання продуктів кожен його учасник повинен забезпечувати споживачів за принципом «точно в строк», але ці дії мають супроводжуватися мінімальними сукупними витратами, пов’язаними з рухом.

З огляду на зв’язок між стадіями, що формують матеріальний потік підприємства, його міжфункціональний характер і беручи до уваги цільову спрямованість, логістика передбачає використання організаційно-управлінських механізмів координації - логістичних систем.

2. Впровадження логістичних систем — організаційно-управлінських механізмів координації дій спеціалістів різноманітних служб, які управляють матеріальним потоком.

Поняття «логістична система» вживається щодо органів управління і характеризується двома ознаками. З одного боку, логістична система — це організована множина структурних елементів, що функціонують для досягнення єдиної цілі, з іншого боку — план, за допомогою якого суб'єкт управління прагне її досягти.

Логістична система — це організаційний механізм, що перетинає функціональні межі підрозділів підприємства (за допомогою гнучкої координації) і спрямовує їхні дії на досягнення мети логістики. Підрозділ відповідає за виконання всього набору видів діяльності, пов’язаних із матеріальним потоком і необхідних для задоволення попиту споживачів, — від вибору постачальників до надання послуг. На чолі підрозділу стоїть менеджер матеріального потоку, що формулює оперативні цілі, усуває конфлікти, відповідає за вдосконалення системи і кінцеві результати її функціонування. Як важливий елемент ієрархічної структури управління він підпорядковується першому керівнику підприємства.

Поряд із поняттям «управління матеріальним потоком» спеціалісти виділяють ще два терміни — «управління матеріалами» і «управління розподілом». Перший стосується руху матеріалів у межах підприємства, другий — розподілу готової продукції серед споживачів.

У рамках підрозділу з управління розподілом об'єднуються пов’язані з рухом функції, які знаходяться в «економічному просторі» між крайньою межею виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою споживання продукції, що постачається.

Таким чином, підрозділ з управління матеріалами — це організаційний механізм зниження витрат, які виникають, в основному, на етапах постачання і виробництва, а підрозділ з управління розподілом — аналогічний механізм зменшення витрат, але вже в сфері збуту. Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу базуються на розчленуванні матеріального потоку і є окремими випадками загального управлінського рішення. Його доцільно рекомендувати підприємствам, які незалежно від виробничого профілю стикаються з проблемами, пов’язаними з координацією дій усіх підрозділів, через які проходить матеріальний потік.

Розглянуті організаційні форми успішно зарекомендували себе в промислових корпораціях США. Перехід до ринкової економіки й об'єктивні потреби виробництва зумовлюють можливість створення аналогічних інтегрованих підрозділів на вітчизняних підприємствах.

3. Використання агрегованого показника, який крім вартості самих матеріалів, враховує також витрати, пов 'язані з їхнім рухом. На підставі співвідношення фактичних сукупних витрат із мінімальними при дотриманні одного обмеження — якісного обслуговування споживачів — роблять висновок про ефективність функціонування логістичних систем.

Витрати, пов’язані з рухом матеріальних ресурсів, по суті, є витратами на створення і збереження запасів і досить легко піддаються формалізації.

Управління логістикою спрямовано на координацію планування і поточної діяльності в сфері матеріального забезпечення і розподілу в тісному зв’язку з технологічним процесом.

Впровадження концепції логістики на підприємстві може дати такі реальні результати:

— скорочення кількості продажу, «втраченого» за відсутності запасів необхідної продукції, завдяки більш точному розміщенню запасів і контролю за ними. Тим самим досягається подвійна мета: збільшується обсяг продажу і забезпечується більш високий рівень обслуговування споживача;

— логістична система, яка спроможна швидко реагувати на ринкові зміни, може забезпечити скорочення «циклу обслуговування споживачів» і, відповідно, скорочення запасів у них. Це дає підприємству-постачальнику переваги перед конкурентами в боротьбі за свою частку ринку;

— вдало спроектована логістична система сприяє зміцненню зв’язків постачальника зі споживачем. Це може бути досягнуто шляхом інтеграції засобів доставки продукції постачальника і засобів одержання її споживачем.

— ефективні методи «фізичного розподілу» дають істотну економію витрат, що можна поширити і на споживача у формі зниження оплати за доставку продукції і т.д.;

— впровадження ефективної логістичної системи дає можливість підприємству більш успішно і прибуткове конкурувати на окремих ринках.

Отже, концепція логістики — це спосіб мислення, що визначає цілі і принципи виробничо-господарської діяльності підприємства, сама ж логістика виступає при цьому засобом дій, засобом реалізації концепції.

Якщо концепція логістики — це спрямованість ділового мислення, то логістика — це спрямованість дій у сфері бізнесу. Якщо концепція логістики — це філософія підприємства, то логістика — це система управління, об'єктивно необхідна для реалізації цілей підприємства. [7]

1.3 Завдання і цілі логістики

Основне завдання логістики — досягнення фірмою найбільшого прибутку. На жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів. У зв’язку з цим розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логістики. Для виконання загального завдання необхідно забезпечити з найменшими витратами максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед конкурентами. Одним із загальних завдань логістики є створення ефективної інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків і контролю за ними, що забезпечувало б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов’язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями їх руху, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування, визначення обсягу виробництва, транспортування і складування, розбіжностей між бажаними та можливими закупівлями і виробництвами.

Прикладом локального завдання логістики є оптимізація виробничих запасів та максимальне скорочення часу зберігання і транспортування вантажів. Недостатній зв’язок концепції логістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупівля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для початку випуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї. Однак у нинішній ринковій ситуації такий підхід до випуску продукції може призвести до комерційного провалу. Орієнтація на мінімізацію витрат, безперечно, необхідна, але за оптимального рівня поєднання витрат і рентабельності основного та оборотного капіталу, задіяного в межах ринкової стратегії.

Цілями сучасної логістики є:

· надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й асортименті до місця споживання;

· зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх швидкого придбання;

· зміна політики продажу вироблюваних товарів на політику виробництва товарів, що продаються;

· зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до одиниці;

· якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки.

Досягнення сукупності поставлених цілей — це ідеал, до якого слід прагнути. І чим вищий виробничий та інфраструктурний потенціал, тим легше досягти цього ідеалу. Успішній реалізації даної концепції логістики окремими фірмами сприяє створення ними системи оперативної доставки вантажів. [12]

2. Логістика управління матеріальними запасами

2.1 Поняття матеріального запасу. Види матеріальних запасів

Поняття матеріального запасу є одним з ключових в логістиці. Узята з природи сировина, перш ніж у вигляді готового виробу потрапити до кінцевого споживача, переміщається, з'єднується з іншими матеріалами, піддається виробничій обробці. Просуваючись по матеріалопровідному ланцюгу сировина (а згодом напівфабрикат і готовий продукт) періодично затримується, чекаючи своєї черги вступу до тієї або іншої виробничої або логістичної операції.

Загально прийняте формулювання свідчить, що матеріальні запаси — це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходяться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання і інші товари, що очікують на вступ у процеси виробничого або особистого споживання.

Якби весь ланцюг учасників, що забезпечують перетворення первинної сировини у вироби народного споживання і просування цих виробів, працював як єдиний механічний конвеєр, час очікування можна б було практично звести до нуля. Проте в реальному житті обійтися без такого очікування не можливо.

Створення запасів завжди пов’язане з витратами. Перерахуємо основні види витрат, пов’язаних із створенням і змістом запасів:

- заморожені фінансові кошти;

- витрати на зміст спеціально обладнаних приміщенні;

- оплата праці спеціального персоналу;

- постійний ризик псування, розкрадання.

Наявність запасів — це витрати. Проте відсутність запасів — це теж витрати, тільки виражені у формі різноманітних втрат. До основних видів втрат, пов’язаних з відсутністю запасів, відносять:

- втрати від простою виробництва;

- втрати від відсутності товару на складі у момент пред’явлення попиту;

- втрати від закупівлі дрібних партій товарів за більш високими цінами і ін.

Не дивлячись на те, що зміст запасів пов’язаний з певними витратами, підприємці вимушені їх створювати, оскільки відсутність запасів може привести до ще більшої втрати прибутку.

Запаси в тому чи іншому вигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу продукції.

Основні мотиви створення матеріальних запасів:

1. Імовірність порушення встановленого графіка постачань (не передбачає зниження інтенсивності вхідного матеріального потоку). У цьому випадку запас необхідний для того, щоб не зупинився виробничий процес, що особливо важливо для підприємств із безперервним циклом виробництва.

2. Можливість коливання попиту (не передбачає збільшення інтенсивності вихідного потоку). Попит на яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою ймовірністю. Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, можлива ситуація, коли платоспроможний попит не буде вдоволений, тобто клієнт піде без покупки.

3. Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів. В основному це стосується продукції сільського господарства.

4. Знижки за покупку великої партії товарів також можуть стати причиною створення запасів.

5. Спекуляція. Ціна на деякі товари може різко зрости, тому підприємство, яке зуміло передбачати цей ріст, створює запас з метою одержання прибутку за рахунок підвищення ринкової ціни.

6. Витрати, пов’язані з оформленням замовлення. Процес оформлення кожного нового замовлення супроводжується витратами адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори і т. п.). Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу партії, яка замовляється, і, відповідно, підвищенню розміру запасу.

7. Можливість рівномірного здійснення операцій виробництва і розподілу. Ці два види діяльності тісно взаємопов'язані між собою: розподіляється те, що виробляється. Якщо запаси відсутні, інтенсивність матеріальних потоків у системі розподілу коливається відповідно до змін інтенсивності виробництва. Наявність запасів у системі розподілу дозволяє здійснювати процес реалізації більш рівномірно, незалежно від ситуації у виробництві. У свою чергу, наявність виробничих запасів згладжує коливання в постачаннях сировини і напівфабрикатів, забезпечує рівномірність процесу виробництва.

8. Можливість негайного обслуговування покупців. Виконати замовлення покупців можна у такий спосіб:

— виготовити замовлений товар;

— закупити замовлений товар;

— видати замовлений товар негайно з наявного запасу.

Останній спосіб є, як правило, найдорожчим, тому що вимагає утримання запасу. Однак в умовах конкуренції можливість негайного задоволення замовлення може виявитися вирішальною в боротьбі за споживача.

9. Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин. Псування устаткування, різноманітні аварії можуть привезти за умови відсутності запасів деталей до зупинки виробничого процесу. Особливо це важливо для підприємств із безперервним процесом виробництва, тому що в цьому випадку зупинка виробництва може дорого коштувати.

10. Спрощення процесу управління виробництвом. Мова йде про створення запасів напівфабрикатів на різних стадіях виробничого процесу всередині підприємства. Наявність цих запасів дозволяє знизити вимоги до ступеня узгодженості виробничих процесів на різних ділянках, а, отже, і відповідні витрати на організацію управління цими процесами.

Перелічені причини свідчать про необхідність створення запасів у логістичних системах. При цьому особливістю безпосередньо логістичного підходу до управління товарно-матеріальними запасами є відмова від функціонально-орієнтованої концепції в цій сфері. [6]

Поняття запасу пронизує всі сфери матеріального виробництва, тому що матеріальний потік на шляху переміщення від первинного джерела сировини до кінцевого споживача може накопичуватися у вигляді запасу на будь-якій ділянці. Причому, управління запасами на кожній з ділянок має свою специфіку. У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

· запаси матеріальних ресурсів;

· запаси незавершеного виробництва;

· запаси готової продукції;

· запаси тари;

· запаси зворотних відходів.

2. По відношенню до базисних логістичних активностей:

· запаси в постачанні, матеріальні ресурси, які знаходяться в логістичних ланцюгах від постачальників до складів матеріальних ресурсів товаровиробника, призначені для забезпечення виробництва готової продукції;

· виробничі запаси, запаси матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, які надійшли до споживачів і не були перероблені, знаходяться на підприємствах усіх галузей сфери матеріального виробництва, призначені для виробничого споживання і дозволяють забезпечити безперервність виробничого процесу;

· товарні (збутові) запаси, запаси готової продукції, транспортні запаси, які знаходяться на складах готової продукції фірми-виробника та у дистрибутивній мережі, призначені для задоволення попиту споживачів (продажу);

· сукупні матеріальні запаси є об'єктом оптимізації логістичного управління з позиції загальних витрат і містять у собі всі перераховані вище види запасів: запаси у постачанні, виробничі запаси і товарні запаси.

3. По відношенню до комплексних логістичних активностей:

· складські запаси, запаси готової продукції, яка знаходиться на складах різного типу і рівня певних ланок логістичної системи, як внутрішньофірмових, так і логістичних посередників; - транспортні запаси (запаси в дорозі, транзитні запаси), запаси матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції, які знаходяться в процесі транспортування від однієї ланки логістичної системи до іншої або в межах однієї ланки логістичної системи;

· запаси вантажопереробки, специфічний складський запас, який формується без логістичної операції зберігання (наприклад, перевантаження в одному транспортному вузлі з одного виду транспорту на інший, консолідація, сортування і т.д.).

4. За функціональним призначенням (стосується виробничих і товарних запасів):

· поточні (регулярні) запаси — це основна частина виробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими постачаннями, утворюються за умов нерівномірного і регулярного постачання через невідповідність обсягів постачання і разового споживання;

· страхові (гарантійні) запаси призначені для безперервного постачання споживача за непередбачених обставин: відхилення в періодичності й у величині партій постачань від запланованих, зміна інтенсивності споживання, затримки постачань у дорозі, збої у виробничо-технологічних циклах і т.д.;

· підготовчі (буферні) запаси — це частина виробничого (товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого або особистого споживання, їх наявність зумовлена необхідністю виконання певних логістичних операцій з приймання, оформлення, завантаження-розвантаження, додаткової підготовки до споживання;

· сезонні запаси — це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;

· запаси просування готової продукції формуються і підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювану фірмою маркетингову політику просування товару на ринок, зазвичай супроводжувану широкомасштабною рекламою в засобах масової інформації, покликані задовольняти можливе різке збільшення попиту на готову продукцію фірми;

· спекулятивні запаси зазвичай створюються фірмами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів;

· застарілі (неліквідні) запаси утворюються внаслідок розбіжності логістичних циклів у виробництві і дистрибуції з життєвим циклом товарів, а також через погіршення якості товарів під час зберігання.

4. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

· запаси у постачальників;

· запаси у споживачів;

· запаси у торгових посередників;

· запаси у посередників фізичного розподілу.

Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознаками досить умовна і призначена в основному для контролю та поповнення матеріальних запасів.

2.2 Логістичний підхід до управління запасами. Модель управління запасами

Логістика принесла в управління запасами новий погляд на сам запас — запас став об'єктом управління. Логістика — спочатку як практична діяльність, а потім і як наука — виявила новий об'єкт управління — потік товарно-матеріальних цінностей. Запас стали розглядати як форму існування матеріального потоку або частина матеріального потоку, який має свої межі в просторі і в часі.

Традиційний підхід до управління запасами розглядав запас як локальне явище. Якщо користуватися термінологією логістики, то традиційний підхід замикався на окремій ланці логістичної системи ігнорував взаємодію ланок на всьому шляху руху матеріального потоку.

Традиційний підхід включає наступні кроки:

1. Визначення характеристик споживання дозволяє оцінити характеристики споживання в майбутньому періоді. За відсутності налагодженої аналітичної роботи по споживачах запасу можна використовувати стандартний пакет обробки статистичних рядів в EXCEL.

2. Вибір можливих методичних прийомів і попередній розрахунок характеристик поставок. Значення характеристик споживання дозволяє визначити метод розрахунку запасу. Запас можна розраховувати у відносних або абсолютних одиницях вимірювання. Моделі розрахунку також можуть бути різноманітними.

3. Узгодження з постачальником характеристик поставок. Попередні розрахунки запасу приводять до необхідності узгодження з постачальником умов поставки. Фактично це самостійна частина роботи пов’язана з вибором постачальника і визначенням умов договору з ним.

4. Визначення характеристик поставок. Знання конкретних умов роботи з постачальниками допомагає перейти до остаточного розрахунку параметрів системи управління запасами.

5. Проектування системи управління запасами повинне завершитися розробкою методики і інструкцій, для кожного рівня старанних працівників виходячи з принципу розмежування повноважень.

При логістичному підході до управління запасами інструментарій роботи із запасами може залишитися колишнім, але повинен принципово змінитися погляд на сам запас. Запас як форма існування матеріального потоку не може розглядатися ізольований в рамках окремої ланки (підрозділи). Необхідна ув’язка всіх ланок ланцюга матеріального потоку зв’язаного, крім того, з відповідним інформаційним і фінансовим потоком. [9]

Концепції управління запасами, що сформувалися.

До теперішнього часу сформувалися три концепції управління запасами:

1. Концепція максимізації запасів.

2. Концепція оптимізації запасів.

3. Концепція мінімізації запасів.

1. Концепція максимізації запасів розробляється вже тривалий час і, можна сказати, майже відійшла в минуле. Потреба накопичувати запаси їжі - найстародавніша проблема в управлінні запасами. На протязі тривалої історії людства великі запаси розглядалися як знак благополуччя і процвітання країни. Високий рівень запасів виправданий, якщо невідомий рівень споживання. Розвиток економіки поступово привів до того, що товари стали отримувати тоді, коли вони потрібні, а не коли є можливість їх купити.

Повторення ситуації необґрунтованого накопичення запасів мало місце в епоху застою в Радянському Союзі. Вітчизняна економіка 1970;1980 років XX ст. — яскравий приклад концепції максимізації запасів. Цілі створення запасів (підвищення ефективності виробництва, забезпечення обслуговування споживачів, страхування збоїв поставок, захист від підвищення закупівельних цін, економія на оптових знижках, економія на транспортуванню) були превалюючими, і вони однозначно визначали позитивне відношення до запасів.

2. Концепція оптимізації запасів. Вже в кінці XIX ст. розвиток економіки привело до зростання промислового виробництва, що неминуче спричинило за собою великі об'єми багато номенклатурних запасів. Саме у той час почав розвиватися науковий підхід до управління запасами, який дозволив знаходити оптимальний рівень запасів при мінімальних витратах на його склад. Складність полягала лише в тому, що вважати оптимальним. З 1915 р. розвивається підхід оптимізації рівня запасу виходячи з оптимального розміру замовлення. В цей період відмінність між мінімізацією витрат і мінімізацією рівня запасів не бралося до уваги. На протязі 1920;х років багато компаній знижували запаси — часто до такого рівня, який приводить до зниження ефективності виробництва. В 1931 р. виходить перша спеціалізована книга по управлінню запасами. Цю подію можна вважати початком розвитку концепції оптимізації запасів. Вона полягає у визнанні доцільності змісту запасу в оптимальному (частіше всього по критерію мінімуму сукупних витрат на створення і зміст запасів) розмірі. Дотепер ця концепція є широко визнаною і найбільш часто вживаною.

3. Концепція мінімізації запасів. Відносно недавно підприємства і організації прийшли до висновку, що запаси — прояв марнотратства. Яскраві представники цього напряму — керівники компанії «Тойота». На противагу представникам концепції максимізації запасів вони абсолютизували негативні наслідки високого рівня запасів, а саме:

1) збільшення поточних витрат, пов’язаних із змістом запасів, із-за зростання вартості змісту складів, податкових виплат платежів страховок, оплати обслуговуючого персоналу;

2) зниження часу реакції на вимоги споживача;

3) ускладнення процесу управління запасами;

4) зниження прибутку на інвестований капітал;

5) збільшення складських площ;

6) перевиробництво, яке може визвати застарівання продукції;

7) збільшення собівартості продукції.

Японські менеджери розглядали запаси як ширму, за якою ховаються недоліки виробничої діяльності:

ь низька якість;

ь нездатність проводити продукцію дрібними партіями;

ь невміння правильно планувати;

ь невміння правильне придбавати потрібний товар;

ь збої у виробництві;

ь збої в поставках продукції.

У зв’язку з таким підходом до оцінки запасів з’явилася нова тенденція — зведення запасів на фірмах до мінімуму. Стали розвиватися логістичні системи (технології), що дозволяють значно понизити рівень запасів. Система MRP, наприклад, зв’язує запаси безпосередньо з плановим об'ємом виробництва. Технологія JIT дозволяє працювати майже без запасів. [8]

Всі ці системи (технології) мінімізують запаси, забезпечуючи при цьому необхідний рівень якості логістичного обслуговування споживачів. Задача зниження рівня запасів може розв’язуватися різними способами.

До 1960;х років більшість задач, пов’язаних з управлінням запасами розв’язувалося вручну. З появою комп’ютерів було автоматизовано до 90% робіт по управлінню запасами. Завдяки комп’ютеризації те, що раніше вважалося чистотою теорією, тепер може бути застосовано на практиці.

Комп’ютери викликали до життя нові методи і моделі управління запасами. Зокрема, з’явилася можливість знижувати рівень запасів без втрати якості обслуговування виробництва. Стала значно скорочуватися тривалість виробничого циклу, що сумісне з розвитком систем управління якістю і при постійному характері споживання дозволило розвинути систему JIT, яка майже повністю ліквідовувала страховки запаси.

Таким чином, концепції управління запасами, що склалися на практиці, ґрунтуються на двох протилежних точках зору: перша абсолютизує позитивну роль запасів, друга абсолютизує негативну роль запасів. Концепція оптимізації намагається знайти золоту середину між ними.

Модель управління запасами.

Розширення задач управління запасами досягається логістичним менеджментом фірми в процесах стратегічного і оперативного планування, контролю і регулювання деякого набору параметрів пов’язаних із запасами.

Сукупність правил, по яких ухвалюються ці рішення, називається моделлю управління запасами. В даний час існує множина методів і моделей управління запасами, є предметом вивчення теорії управління запасами. Докладно на цьому обширному питанні ми зупинятися не будемо, але даний розділ логістики на практиці надає великі можливості для вживання знань з області математичного прогнозування, моделювання, аналізу, розрахунків і ін.

Цінність концепції максимізації, оптимізації або мінімізації запасів для сучасного підприємства.

Чи можна однозначно оцінити цінність концепції максимізації оптимізації або мінімізації запасів для сучасного підприємства? Очевидно, відповідь негативна. Вибір рівня запасу — максимальний оптимальний або мінімальний — визначається:

? умовами роботи фірми

? особливостями її організаційної культури

? готовністю керівництва (перш за все вищого рівня управління) до змін, які зажадають введення тієї або іншої концепції управління запасами

? відносинами організації з постачальниками і споживачами

? станом логістичної інфраструктури регіонів, з якими зв’язана фірма, і т. п.

Підвищенню ефективності управління запасами сприяють наступні чинники:

? широке використовування автоматизованих систем управління запасами

? розвиток економіко-математичного моделювання

? підвищення надійності і оперативності отримання даних з допомогою сучасних інформаційних систем

? розвиток методів прогнозування

? зростання кваліфікації персоналу, що займається управлінням запасами

? інтеграція і автоматизація багатьох логістичних операцій і функцій

? розвиток корпоративних інформаційних систем (наприклад, MRP II ERP)

? розвиток систем управління якістю, що приводить до зниження потреби в запасах для виправлення бракованої продукції

? скорочення тривалості циклу виробництва

? широке використовування логістичної технології JIT

? посилення конкуренції на ринку транспортний — логістичного сервісу і підвищення якості обслуговування клієнтів.

2.3 Система контролю за станом запасів

Управління запасами, разом з нормуванням, передбачає організацію контролю за їх фактичним станом.

Контроль за станом запасів — це вивчення і регулювання рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і вживання оперативних заходів до ліквідації відхилень.

Необхідність контролю за станом запасів обумовлена підвищенням витрат у разі виходу фактичного розміру запасу за рамки, передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу може проводитися на основі даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності.

На практиці застосовуються різні методи контролю. Розглянемо два основні методи, що зустрічаються найбільш часто.

При першому методі період, через який підприємство направляє замовлення постачальнику, не міняється (система з фіксованою періодичністю замовлення). Наприклад, кожний понеділок менеджер фірми проглядає залишки товарів і дозаказує їх до наперед визначеної максимальної норми. Сутність другого методу полягає в тому, що як тільки запас будь-якого товару досягне наперед визначеного мінімального значення, то цей товар замовляється. При цьому розмір партії, що замовляється, весь час один і той же (система з фіксованим розміром замовлення). Розглянемо докладніше названі системи.

Система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення. Контроль стану запасів по цій системі здійснюється через рівні проміжки часу за допомогою проведення інвентаризації залишків. За результатами перевірки складається замовлення на поставку нової партії товару.

Розмір партії товару, що замовляється, визначається різницею передбаченого нормою максимального товарного запасу і фактичного запасу. Оскільки для виконання замовлення, потрібен певний період часу, то величина партії, що замовляється, збільшується на розмір очікуваної витрати за цей період. Розмір партії (Р), що замовляється, визначається по наступній формулі:

P = Змакс - (Зф _- З _t) (2.3.1)

де Змакс — передбачений нормою максимальний запас;

Зф — фактичний запас на момент перевірки;

Зt — запас, який буде витрачений до часу розміщення і виконання замовлення.

Графічно модель системи контролю за станом запасу з фіксованою періодичністю замовлення представлена на рис. 2.3.1.

Рис. 2.3.1 Система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення

Умовні позначення:

Т — інтервал часу, через який повторюється замовлення (в нашому випадку — 3 дні) — для даної системи величина постійна;

t — час, необхідний на розміщення і виконання замовлення (в приведеному прикладі - 1 день);

P₁, Р₂….Р_i, — величина окремого, i-го замовлення;

Змакс — передбачений нормою максимальний запас;

Зф — фактичний запас на момент перевірки;

Зt — запас, що витрачається за час t, необхідний для розміщення і виконання замовлення;

А — період часу з інтенсивним попитом;

В — період часу з нульовим запасом.

Інтенсивність попиту, що характеризується кутом нахилу ділянок лінії, що описує зміну запасів, в цій моделі є величиною змінної (кут нахилу різних ділянок ламаної - неоднаковий). Оскільки замовлення здійснюється через рівні проміжки часу, то величина партії, що замовляється, в різних періодах буде різна. Природно, застосовувати цю систему можна тоді, коли, є можливість замовляти партії, різні по величині (наприклад, у разі вживання контейнерної доставки товару, що замовляється, ця система незастосовна). Крім того, систему не застосовують, якщо доставка або розміщення замовлення виходить дорого. Наприклад, якщо попит за минулий період був незначний, то замовлення також буде незначне, що допустиме лише за умови і витрат, пов’язаних з виконанням замовлення.

Особливістю описуваної системи є також і те, що вона допускає виникнення дефіциту. Як видно з графіка, якщо попит різко посилиться (тобто графік круто піде вниз — ділянка А), то запас закінчиться до настання терміну подачі замовлення. Це означає, що система застосовна, коли можливі втрати від дефіциту для підприємства також неістотні.

Підводячи підсумок, відзначимо, що система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в наступних випадках:

ь умови поставки дозволяють одержувати замовлення різними по величині партіями

ь витрати по розміщенню замовлення і доставка порівняно невелика

ь втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці по даній системі можна замовляти один з багатьох товарів, що закупляються у одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту відносно постійний, малоцінні товари і т.д.

Система контролю за станом запасів з фіксованим розміром, замовлення. В цій системі контролю за станом запасів розмір замовлення на поповнення запасу є величиною постійної. Інтервали часу, через які проводиться розміщення замовлення, в цьому випадку можуть бути різні.

Нормованими величинами в цій системі є величина замовлення, розмір запасу у момент розміщення замовлення (так звана точка замовлення) і величина запасу страховки. Замовлення на поставку розміщується при зменшенні наявного запасу до точки замовлення. Як випливає з графіка, після розміщення замовлення запас продовжує зменшуватися, оскільки замовлений товар привозять не відразу, а через якийсь проміжок часу t. Величина запасу в точці замовлення вибирається такою, щоб в нормальній робочій ситуації за час t запас не опустився нижче страховки. Якщо ж попит непередбачено збільшиться (лінія графіка різко піде вниз — ділянка, А графіка), або ж буде порушений термін поставки (t>1 — ділянка В графіка), то почне працювати запас страховки. Комерційна служба підприємства в цьому випадку повинна вжити заходів, що забезпечують додаткову поставку. Як бачимо, дана система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту.

На практиці система контролю за станом запасу з фіксованою кількістю замовлення застосовується переважно в наступних випадках:

— великі втрати в результаті відсутності запасу;

— високі витрати по зберіганню запасів;

— висока вартість товару, що замовляється;

— високий ступінь невизначеності попиту;

— наявність знижки з ціни в залежності.от кількості, що замовляється.

Система з фіксованим розміром замовлення припускає безперервний облік залишків для визначення точки замовлення. За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту для торгового підприємства) необхідною умовою вживання системи є використовування технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Дану систему іноді називають «двохбункерною» (two-bin system), оскільки запас зберігається як би в двох складах-бункерах (на рис. 2.3.3 бункери 1 і 2). Спочатку задоволення попиту здійснюється з першого бункера (рис. 2.3.3а). Закінчення запасів в цьому бункері є точкою замовлення. У цей момент для постачання споживача відкривається другий бункер, одночасно постачальнику робиться замовлення (рис. 2.3.3б). У момент прибуття замовленого товару в другому бункері повинен залишатися запас не нижче за страховий (рис. 2.3.3в). При розподілі замовлення, що поступило від постачальника, спочатку повністю заповнюється другий бункер. Кількість, що залишилася, використовується для заповнення першого. [1]

Дана модель дозволяє наочно уявити собі поточний запас, оскільки тут — це та кількість запасу, яка фізично витікає з обох бункерів, забезпечуючи безперервність виробничого або торгового процесів між черговими поставками.

3. Індивідуальне розрахункове завдання

За наведеними нижче даними розрахуємо собівартість та відпускну ціну трьох видів виробів А, Б, В. Виготовлення цих виробів здійснюється у трьох цехах: № 1, № 2, № 3.

Таблиця 3.1. Витрати сировини та матеріалів

Таблиця 3.2. Основна заробітна плата виробничих робітників

Таблиця 3.3. Непрямі витрати

1. Визначимо вартість матеріалу за наступною формулою:

См = Q*Цм-q*Цв, (3.1)

де Q — норма витрат матеріалу на виріб, кг.;

Цм — ціна одного кілограму матеріалу, грн.;

q — величина реалізуючих доходів, кг (яку можна визначити як різницю між нормою матеріалу на виріб та маси матеріалу в готовому виробі);

Цв — ціна одного кілограму повернених відходів, грн.

Для початку знайдемо величину відходів, що реалізуються:

q, А = 30−28= 2 (кг)

q Б = 40−38=2 (кг)

q В = 10−8=2 (кг)

Тепер визначимо ціну матеріалу.

На виріб, А вона становить: См = 30*18−2*2=536 (грн.)

На виріб Б: См =40*10−2*5=390 (грн.)

На виріб В: См = 10*14−2*6=128 (грн.)

Також визначимо транспортно-заготівельні витрати, які складають 5% від ціни матеріалів.

На виріб, А вони становлять: А=536* 0,05=26,8 (грн.)

На виріб: Б= 390*0,05= 19,5 (грн.)

На виріб В В= 128*0,05=6,4 (грн.)

2. Другим кроком при визначенні собівартості продукції є визначення основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників.

Основну заробітну плату можна розрахувати за наступною формулою:

Зосн = Счт1*ТК*Тм, (3.2)

де Счт1 — часова тарифна ставка першого розряду (за умовою індивідуального завдання вона дорівнює 1,96 грн. та може коригуватися у відповідності до зміни мінімальної заробітної плати в чинному законодавстві);

ТК — тарифний коефіцієнт певного розряду роботи.

Тм — трудомісткість по цехам на виріб, н/г Отже, основна заробітна плата цеху 1 становить:

Зосн = 1,96*19*1,48= 55,12 (грн.)

Цеху 2: Зосн = 1,96*1,48*17= 49,31 (грн.)

Цеху 3: Зосн = 1,96*1,71*28=93,84 (грн.)

Тепер розрахуємо коефіцієнт доплати до основної заробітної плати, який становить 1,2 від основної заробітної плати.

Для цеху 1 він становить: Здоп = 55,12*1,2=66,14 (грн.)

Для цеху 2: Здоп = 49,3181,2=59,17 (грн.)