Механізм дії інсуліну

Хоча на вивчення механізмів дії інсуліну витрачено величезні зусилля, поки неможливо говорити про достовірність тих чи інших даних. Якщо розділити весь процес дії інсуліну на три стадії: 1) гормон-рецепторна взаємодія, 2) виникнення в результаті такої взаємодії численних сигналів і 3) біологічні ефекти цих сигналів, то стане ясно, що певний прогрес відбувся в першій області та багато зроблено в останній. Однак, яким чином взаємодія інсуліну з рецептором сполучається з наслідками такої взаємодії, все ще недостатньо зрозуміло [2,5].

Метаболічні процеси, що відбуваються в печінці, жировій тканині та м’язах контролюються інсуліном та його антагоністами: глюкагоном, катехоламінами, глюкокортикоїдами і гормоном росту. Як правило, при підвищенні концентрації інсуліну секреція його антагоністів пригнічується, і, навпаки, при дефіциті інсуліну виникає тенденція до збільшення кількості антагоністів. Надлишок інсуліну сприяє анаболічним процесам, тобто синтезу глікогену, жирних кислот і тріацілгліцеролів, а також синтезу білку; в той же час підвищена кількість антагоністів полегшує катаболічні процеси, тобто гідроліз триацилгліцеролів, окислення жирних кислот, кетогенез, протеоліз, глікогеноліз. Слід відмітити, що інсулін не тільки стимулює анаболічні процеси, а й збільшує відношення вуглеводи/жири в суміші енергетичних речовин, що надходять у тканини, особливо м’язову та жирову [2,5].