Творчість І.А.Гончарова
Літературна спадщина Гончарова не широке. За 45 років творчості він опублікував три роману, книжку колійних нарисів «Фрегат «Паллада ««, кілька нравоописательных оповідань, критических статей і мемуари. Але письменник вносив значний внесок у духовне життя Росії. Кожен його роман привертав увагу читачів, збуджував гарячі обговорення і споры, указывал найважливіші існують, та явища сучасності. Саме… Читати ще >
Творчість І.А.Гончарова (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Творчество И.А.Гончарова
Иван Олександрович Гончаров (1812 — 1891) таки за життя придбав міцну репутацію однієї з яскравих і великих представників російської реалістичної літератури. Звати його незмінно називалося поруч із іменами корифеїв літератури другої половини ХІХ в., майстрів, створили класичні російські романи, — І. Тургенєва, Л. Толстого, Ф. Достоевского.
Літературна спадщина Гончарова не широке. За 45 років творчості він опублікував три роману, книжку колійних нарисів «Фрегат «Паллада ««, кілька нравоописательных оповідань, критических статей і мемуари. Але письменник вносив значний внесок у духовне життя Росії. Кожен його роман привертав увагу читачів, збуджував гарячі обговорення і споры, указывал найважливіші існують, та явища сучасності. Саме тому інтерпретація Шевченкових творінь в статтях видатних критиків епохи — Бєлінського і Добролюбова — увійшла у скарбницю культури, а створені ним в романах соціальні типи і узагальнення стали засобом самопізнання і самовиховання російського суспільства. Інтерес Вільгельма до творчості Гончарова, живе сприйняття Шевченкових творінь, переходячи від покоління до покоління російських читателей, не вичерпалися в наші дні. Гончаров належить до найпопулярніших, читаються письменників ХІХ в.
Початок художньої творчості Гончарова пов’язане його зближенням з гуртком, що у домі М. А. Майкова, відомого за 30 я — 40-х рр. художника. Гончаров був учителем синів Майкова. Гурток Майковых відвідували поет У. Р. Бенедиктов і письменник І. І. Панаєв, публіцист А. П. Заблоцкий-Десятовский, співредактор «Бібліотеки для читання» У. А. Солоницын і критик З. З. Дудышкин. Сини Майкова рано заявила про своїх літературних даруваннях, й у 40-х рр. Аполаон і Валеріан були вже центром салону Майковых. Саме тоді їхній дім відвідували Григорович, Ф. М. Достоєвський, І. З. Тургенєв, М. А. Некрасов, Я. П. Полонський.
Гончаров прийшов в гурток Майковых наприкінці 30-х рр. відносини із своїми, самостійно сформованими літературними интере-сами. Який Пережив смугу захоплення романтизмом на початку 30-х рр., під час перебування студентом Московського університету, Гончаров на другий половині цього десятиліття ставився вже дуже критично до романтичному світогляду і літературної стилю. Він намагався до суворому й послідовному засвоєнню і осмисленню кращих зразків російській та західної литетературы минулого, перекладав прозу Гете, Шіллера, захоплювався Кельманом — дослідником і інтерпретатором античного мистецтва. Проте вищим зразком, предметом самого докладного вивчення нього було творчість Пушкіна. Ці смаки Гончарова надали вплив на синів Майкова, а ще через неї і на напрям гуртка загалом. У розповідях Гончарова, поміщених у рукописних альманахах майковского гуртка, — «Хвацький болесть» (альманах «Пролісок» — 1838) і «Щаслива помилка» («Місячні ночі» — 1839) — відчувається свідоме прагнення слідувати традиціям прози Пушкіна. Чіткі характеристики героїв, тонка авторська іронія, точність і фрази в ранніх творах Гончарова особливо відчутні і натомість прози 30-х рр., яка відчула сильний вплив ультраромантизма А. Марлинского. У цих творах Гончарова можна назвати вплив «Повістей Белкина» Пушкіна. Разом із цим у них, в тому числі на кілька пізніше написаному нарисі «Іван Савич Поджабрин» -(1842) Гончаров освоює і переосмислює досвід Гоголя. Вільне звернення до читача, безпосереднє, хіба що відтворюючий усне мовлення розповідь, безліч ліричних і гумористичних відступів — в усіх цих особливостях розповідей та нарисів Гончарова позначається вплив Гоголя.
Гончаров не приховував, які літературні зразки володіли тим часом його уявою: він залюбки цитував Пушкіна та Гоголя, подав розповіді «Щаслива помилка» епіграфи з художніх творів Грибоєдова і Гоголя.
Независимость позиції Гончарова, пошуки їм своїх тим позначилися, ніби між іншим, у цьому, що у творах, створених у пору найбільшої близькості до майковскому кухоль, він висловлював іронічне ставлення до романтичної екзальтації і сентиментальному мечтательству, які непотрібні багатьом членам майковского кружка.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.