Екскурсія як вид заняття з дітьми дошкільного віку

Зміст Вступ Розділ 1. Екскурсії в природу з дітьми дошкільного віку.

1.1 Освітньо-виховне значення екскурсій у природу.

1.2 Види, зміст екскурсій у природу, їхня структура.

1.3 Методика організації і проведення екскурсій. Підготовка вихователя і дітей Розділ 2. Експериментальна частина.

2.1 Методика дослідження.

2.2 Аналіз результатів дослідження Висновки Список використаних джерел Додатки.

Вступ Виховання підростаючих поколінь — це постійна і надзвичайно важлива функція суспільства, складна і різноманітна за своїм змістом. До нього мають бути включені в органічному поєднанні оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки, формування почуттів та переконань, на яких могло б ґрунтуватися ставлення молодої людини до явищ навколишньої дійсності, вироблення умінь і звичок поведінки. Як зауважував Я. А. Коменський, зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держав і всього світу. Ця думка особливо актуальна, коли йдеться про такий важливий напрям у змісті виховної роботи, як екологічне виховання.

Педагогіка розглядає природу як один з основних і надзвичайно важливих засобів впливу на дитину, який слугує її розвитку та вихованню. Саме природа є тим найпершим матеріалом, на основі якого починає формуватись багатогранна особистість. Дуже важливо, щоб уже з перших років життя маленька людина відчувала свою єдність з природою, навчилася черпати з цього цілющого джерела для свого здоров’я — фізичного, духовного, психічного. Систематичне спілкування дошкільнят з природою сприяє вихованню емоційно-позитивного, турботливого ставлення до неї. Діти навчаються бачити красу природи, милуватися нею, розуміти неповторність навколишнього світу. На цій основі виникають патріотичні почуття, зміцнюється прагнення охороняти та примножувати багатства природи.

Спілкування з природою важливе і у розумовому вихованні дітей, адже саме природа — основне джерело знань дошкільника, його сенсорного та інтелектуального розвитку [20,c.3].

Нині особливої актуальності набуло екологічне виховання підростаючого покоління, що привело до надання екологічного спрямування усій роботі з ознайомлення дошкільників з природним довкіллям. Значимість екологічного виховання дітей уже з дошкільних років підкреслюється Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, котрий визначає екологічну культуру як одну з найперших складових базису особистісної культури дошкільника. У численних дослідженнях (О. Білан, Н. Горопахи, В. Зебзеєвої, Л. Іщенко, Н. Кот, Н. Лисенко, Л. Лупійко, В. Маршицької, С. Ніколаєвої, 3. Плохій, Н. Рижової, Г. Тарасенко та ін.), проведених у останні десятиріччя, уточнено завдання екологічного виховання дошкільнят, визначено зміст та основні форми і методи роботи з дітьми.

Н.К. Крупська в статтях і виступах неодноразово вказувала на екскурсії як засіб розширення знань дошкільників про природу і суспільне життя.

Великого значення екскурсіям надавав В. О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі.

В методиці ознайомлення з природою екскурсії розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню з природою і широко використовується в практиці роботи дитячих садків[26,c.36].

Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомляться з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з перетворюючим впливом людини на природу. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння.

Ознайомлення з новими об'єктами на екскурсіях поєднується з розширенням словника, розвитком мови. Чуттєвий досвід, що формується внаслідок дії аналізаторів, тісно пов’язується із словом, що забезпечує зв’язок першої і другої сигнальних систем.

Виходячи з вище сказаного вважаємо, що тема нашої роботи «Екскурсія, як особливий вид занять з дітьми дошкільного віку» є актуальною.

Мета роботи полягає у виявленні та дослідженні особливостей екскурсії, як виду занять та її вплив на формування розвитку дитини дошкільного віку.

Об'єктом цієї роботи є екскурсія, як особливий вид занять.

Предметом є вплив екскурсії на формування і розвиток дитини дошкільного віку.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети дослідження, були поставленні наступні завдання:

— проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даного питання;

— охарактеризувати вплив екскурсії на розвиток дітей дошкільного віку;

— дослідити зміст і структуру екскурсій у природі;

— виявити освітньо-виховне значення екскурсій в природу;

— висвітлити основні проблеми, що виникають під час проведення екскурсій.

В основу дослідження покладена така гіпотеза: що у формуванні розвитку дитини дошкільного віку важливу роль відіграє екскурсія.

Розділ І. Екскурсії в природу з дітьми дошкільного віку.

1.1 Освітньо-виховне значення екскурсій у природу З незапам’ятних часів людство цінує природу і бачить у ній не тільки свою годувальницю, але і мудру виховательку і наставницю. Багато великих мислителів і педагогів писали про те, що розвиток дитини в перші роки життя значною мірою залежить від природного оточення. «Природа є одним з могутніх агентів у вихованні людини, — стверджував К. Д. Ушинський — і найретельніше виховання без участі цього агента завжди буде озиватися сухістю, однобічністю, неприємною штучністю…».

Особлива роль в ознайомленні дітей із природою належить екскурсіям, що є однією з організаційних форм навчання в дошкільній установі. Вони дають можливість у природній обстановці ознайомлювати дітей із природними об'єктами і явищами, із сезонними змінами, із працею людей, спрямованою на перетворення навколишнього середовища. Під час екскурсій дошкільники починають пізнавати світ природи у всьому його різноманітті, розвитку, відзначати взаємний зв’язок явищ.

Освітньо — виховне значення екскурсій не раз підкреслювала Н. К. Крупська. На її думку, вони допомагають дітям «…розширити свій обрій шляхом спостереження живої природи, живих людей, їхньої праці, їхніх взаємин».

Високо цінувала екскурсії в природу Є.І. Тихеєва, яка внесла серйозний внесок у розробку методики їхнього проведення. Її основна вимога — зробити зміст екскурсії цікавим для кожної дитини, тому що «точність спостереження і глибина сприйняття пропорційні інтересові «. І далі: «Чим вдаліше була проведена екскурсія, чим більш вона зацікавила і захопила дітей, тим різноманітніше вони будуть надалі реагувати на неї: пригадувати, розпитувати, відбивати бачене і пережите в грі, в образотворчій діяльності» [7,c.6−9].

Спостереження в природних умовах, завдяки яким діти сприймають навколишній світ у всьому багатстві, барвистості, динаміці, сприяють розвиткові допитливості, естетичних і моральних почуттів. Як ефективні прийоми виховання і навчання дітей на екскурсіях Є. О. Фльоріна пропонує давати нескладні самостійні завдання, проводити повторні спостереження з метою більш глибокого диференційованого сприйняття явища природи, учити дітей складати описову розповідь про побачене.

Дослідження радянських учених, виконані в останні роки, переконливо показують, що на екскурсіях створюються сприятливі умови для всебічного розвитку дітей. Ознайомлення дошкільників з навколишнім — перші кроки в пізнанні рідного краю, рідної природи, у вихованні любові до Батьківщини.

Патріотизм — найбільш складне і високе людське почуття. У своїй розвиненій формі патріотизм означає глибоку любов до свого народу, гордість за свою велику Батьківщину, повагу до інших націй. У дітей рано пробуджуються патріотичні почуття. Розуміння Батьківщини у дошкільників своєрідне: воно тісно пов’язане з конкретними уявленнями про те, що їм близьке і дороге, — з любов’ю до батьків, свого дому, навколишньої природи…

У процесі екскурсій закладається фундамент конкретних уявлень про рідну природу. Діти ознайомлюються з усім багатством її фарб, звуків, запахів, форм у розвитку і зміні. Пізнання природного оточення починається чуттєвим шляхом, за допомогою зору, слуху, дотику, нюху. Так, у лісі, парку діти учаться розрізняти забарвлення осіннього листя: у берези вона лимонного кольору, у дуба — коричневого, у верби — зеленувато-жовтого, в осики — червоного або лілового. Картина осіннього лісу, парку сприймається ними яскравіше, повніше, якщо вихователь пропонує послухати голоси птахів, шум вітру, шерехи опадаючого листя, учить визначати запах грибів, прілої зелені. Чим більше органів чуттів беруть участь у такому пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина, в досліджуваному об'єкті, явищі, а отже, багатшими стають її уявлення. На екскурсіях дошкільники одержують можливість безпосередньо ознайомлюватися з властивостями і якостями предметів, явищ шляхом спостережень, у ході виконання завдань ігрового або практичного характеру. У такий спосіб здійснюється сенсорний розвиток, на основі якого виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

Багатогранний світ природи будить у дошкільників інтерес, викликає подив. «Щире здивування перед таємницею природи, що відкрилася, — зазначає В. О. Сухомлинський, — могутній поштовх для стрімкого потоку думки». Цікавість дитини, її допитливість виявляються в пізнавальних запитаннях, що допомагають їй орієнтуватися в навколишньому світі, виявляти наявні зв’язки і залежності. Тому вихователі, спрямовуючи діяльність дітей, повинні стимулювати їхню пізнавальну активність, появу запитань, прагнення знаходити на них відповіді, намагатися усталити і поглибити інтерес до природи, її пізнання. Одночасно вони вчать дітей правильно називати предмети, явища природи, їхні властивості, якості, розвивають уміння виражати свої враження в слові. І в результаті дитяче мовлення стає багатшим, змістовнішим, зв’язним; діти вчаться описувати те, що спостерігали, міркувати.

Відомо, що К. Д. Ушинський вважав логіку природи найдоступнішою для дитини. Організовуючи спостереження, практичну діяльність вихованців на екскурсіях, педагог допомагає їм установлювати причинні і часові зв’язки, залежності між фактами і явищами навколишньої природи, порівнювати, робити висновки й узагальнення [7,c.78−94].

Спостереження природи, за образним висловом В. О. Сухомлинського, є «подорожжю до джерел мислення і мовлення», оскільки в цьому процесі активно взаємодіють почуття, пізнання, творчість. Дослідження радянських педагогів і психологів виявили, що цілеспрямовані спостереження сприяють розвиткові пізнавальних здібностей (спостережливості, допитливості, самостійності), нагромадженню чуттєвого досвіду і його осмисленню, виключають можливість утворення формальних знань, що не спираються на достатню чуттєву основу. Використання порівнянь підвищує інтерес і спостережливість, забезпечує більш активне, міцне і свідоме засвоєння знань. У процесі екскурсій у дошкільників складаються яскраві реалістичні уявлення про природу, про зв’язки і деякі закономірності, що існують у ній.

Природознавчі знання важливі для формування матеріалістичного світорозуміння. Надалі вони складуть основу відповідних наукових понять, полегшать вивчення предметів природничого циклу в школі. Відсутність або нестача достовірних знань про природу служить грунтом для виникнення марновірств, забобонів. Перекручені уявлення можуть викликати неправильне, а іноді і жорстоке ставлення до рослин, тварин.

На екскурсіях дітей ознайомлюють не тільки з незайманою природою, але і з результатами творчої діяльності людини, що перетворює навколишній світ. А це сприяє розвиткові поваги до творчої діяльності і бажання взяти в ній посильну участь, зміцнює почуття гордості за свою Батьківщину [7,c.368].

Екскурсії в природу сприяють формуванню моральних якостей. Можливість ознайомитися з чимось новим, цікава пізнавальна і практична діяльність — усе це викликає в дітей радісні переживання, об'єднує їх, благотворно позначається на розвитку колективних взаємин. Як і на інших заняттях, на екскурсії діють правила поведінки, підпорядкування яким дисциплінує її учасників. Виконання різних завдань (наприклад, зібрати насіння бур’янів для підгодівлі птахів) розвиває почуття відповідальності за доручену роботу, вимагає погоджених з товаришами дій, акуратності, точності, обережності. Педагог використовує як природні, так і спеціально створені ситуації для виховання у дошкільників справедливості, доброзичливості, поваги один до одного. Він залучає дітей до оцінки відповідей товаришів, учить помічати успіхи, радуватися ними, співпереживати через невдачі. Якщо група різновікова, то педагог спонукує старших вихованців піклуватися про тих, хто молодший (допомогти виконати завдання, пропустити вперед при спостереженні об'єктів). При поверненні в групу можна запропонувати старшим дітям, особливо хлопчикам, нести устаткування, а також зібраний матеріал.

Розумове і моральне виховання здійснюється в нерозривній єдності з естетичним розвитком. Достаток і розмаїтість у природі квітів і відтінків, звуків, форм, ліній, їхнє сполучення, динамічність, мінливість, ритмічність викликають відповідні естетичні почуття і переживання. У комплексі виховно-освітніх завдань, що ставляться і реалізуються при підготовці і проведенні екскурсій, одна з центральних — навчити дітей бачити і розуміти красу природи, насолоджуватися нею, передавати свої враження в різних видах художньої діяльності (малюнок, слово, пісня й ін.). Однак якість естетичних сприйнять багато в чому залежить від керівництва цим процесом. Тому вихователь, обмірковуючи хід майбутньої екскурсії, визначає, що саме в тому чи іншому об'єкті, явищі може викликати в дітей естетичні переживання. Наприклад, на зимовій екскурсії він привертає їхню увагу до вигадливих форм заметів, струнких, як свічки, ялин з ошатними шишками на верхівках, тонких і темних гілок беріз, що виділяються на тлі блискучого снігу, блакитного неба. Вихователь використовує різні виразні засоби, щоб викликати естетичне сприйняття того, що спостерігається: образне емоційне мовлення, запитання, жест. Загальновідома також ефективність впливу на почуття дітей художнього слова. Звертання до поетичних образів, у яких якості і властивості предметів і явищ позначені порівняннями, метафорами, епітетами, впливає на почуття і думки дітей, допомагає глибше зрозуміти красу природи. У масовій практиці з цією метою використовується читання віршів або їхніх фрагментів. Так, на екскурсії в бір вихователь, спрямовуючи спостереження дітей, декламує уривок з вірша І. Буніна «Дитинство».

А стовбур — гігант, важкий, величавий.

Кора груба, зморшкувата, червона,.

І здається, що пахне не сосна, А спека і сухість сонячного світла.

Вплив поетичних образів на естетичні почуття підсилюється, якщо дитина сама прочитає вірш, який вчила раніше. Це можуть бути програмні поетичні твори О. Пушкіна, І. Нікітіна, С. Єсеніна, С. Маршака, О. Благініної. Іноді доцільно спеціально підготувати одного-двох дітей для декламації поетичних рядків. Наприклад, на весняній екскурсії може пролунати уривок з вірша С. Єсеніна «Черемшина»:

Черемшина запашна З весною розцвіла.

І гілки золотисті,.

Що кучері, завила Естетичне сприйняття загострюється і поглиблюється, якщо звертатися до минулого досвіду дітей, спонукувати їх до порівняння, аналізу. Так, навесні можна запропонувати згадати, яким був парк узимку, восени, висловити свою думку про красу природи в різні пори року.

Активне включення розумової діяльності в процес естетичного сприйняття — передумова формування оцінних суджень, у яких виявляються спостережливість дитини, рівень сенсорної культури, мислення. При систематичному ознайомленні з природою діти вже в середній групі починають виділяти ті якості, властивості предметів, явищ (форма, колір, розташування в просторі), що, з їхнього погляду, визначають красу спостережуваного. Так, п’ятирічна дитина помічає: «Навесні небо красиве: синє, а хмари пливуть, як білі кораблі в морі». До кінця дошкільного віку формується узагальнене уявлення про красу рідного краю: «Наш край прикрашає ріка Волга, вона широка і багатоводна»; «Мені подобаються наші сади: коли вони цвітуть, то здаються рожевими островами, і аромат стоїть навколо», — говорить дитина 6 років [7,c.321−336].

Естетичні враження, що виникають у процесі спілкування з природою, діти відображають у різноманітній діяльності — грі, малюванні, аплікації, слові. Наприклад, після відвідування парку (старша група) проводиться малювання на тему «Наш парк узимку», після прогулянки на луг (середня група) — пропонується зробити аплікації на тему «Лугові квіти».

В.О. Сухомлинський у книзі «Серце віддаю дітям» описує, з яким захопленням старші дошкільники малюють те, що спостерігали на екскурсіях, наводить тексти складених ними оповідань, казок про природу, працю людей на колгоспних полях. Автор зазначає: «І в цих оповіданнях, як самоцвіти, блискали яскраві образи, порівняння». Безсумнівно, що такі заняття розвивають творчість, сприяють тому, що розуміння краси природи стає більш усвідомленим і глибоким [26,c.38].

Під впливом естетичних вражень, знань, які діти здобувають на екскурсіях, істотних змін набуває почуття любові до рідної природи: із простого милування її красою воно переростає в діючу силу. Для формування такого ставлення до навколишнього світу необхідна єдність почуттів, знань, дій. Показником активної любові дошкільника до природи є, насамперед, дбайливе ставлення до її багатств. З перших років життя дитина привчається берегти рослини, — не тільки вирощені людиною, але і дикоростучі, засвоює правила — не ламати гілки кущів і дерев, не виривати з коренем квіти і трави, не затоптувати їх, збирати тільки опале листя, жолуді, шишки і т.д.

Доступна дітям, починаючи із середнього дошкільного віку, турбота про птахів. На прогулянках і екскурсіях вони збирають ягоди калини, горобини, насіння трав (подорожника, лободи, реп’яха), заготовлюючи корм для зимуючих птахів. У холодну пору року стежать за годівницями: очищають їх від снігу, підсипають насіння. Старші дошкільники можуть підгодовувати птахів не тільки на ділянці, але й у саду, що неподалік знаходиться, сквері, лісі.

Діяльна любов до природи має на увазі участь у її перетворенні. Дошкільники під час екскурсій трудяться разом з дорослими, озеленюючи й упорядковуючи своє місто, село. У парку, сквері, саду вони збирають зрізані гілки, сухе листя, підсапують саджанці, допомагають висаджувати розсаду, сіяти газонну траву. У виховному відношенні спільна робота з дорослими дуже цінна. У її процесі складаються сприятливі умови для правильного ставлення до праці, природи, для формування працьовитості, трудових навичок, раціональних прийомів роботи. Діти привчаються добиватися зримих результатів, почувають себе учасниками сьогодення справи.

Благотворно позначаються екскурсії в природу на фізичному розвитку дошкільників. Лікар і педагог Є.А. Аркін писав у свій час, що перебування на повітрі — «найкорисніший, найкращий засіб для зміцнення здоров’я дитини».

Систематично проведені екскурсії в природу сприяють руховій активності, підвищенню працездатності і задоволенню потреби зростаючого організму, що розвивається, у свіжому повітрі, що у свою чергу сприяє збагаченню крові киснем, дуже необхідним для нормального протікання фізіологічних процесів.

Пережиті дошкільниками радість і задоволення від спілкування з природою підвищують життєвий тонус, сприятливо впливають на формування важливих фізичних якостей — спритності і витривалості.

Таким чином, екскурсії в природу є ефективним засобом виховання і навчання, оскільки в їхньому процесі здійснюється гармонійний розвиток усіх сторін особистості дошкільника. У спілкуванні з рідною природою формуються основи матеріалістичного розуміння навколишнього світу, виховуються моральні і естетичні якості, пробуджуються добрі почуття. Виховувати в дітей інтерес і любов до рідної природи — значить ростити її вірного друга, патріота, майбутнього турботливого господаря багатств своєї Батьківщини.

1.2 Види, зміст екскурсій у природу, їхня структура Екскурсії являють собою особливий вид занять по ознайомленню дітей із природою за межами дошкільної установи. Вони проводяться в середній, старшій і підготовчій до школи групах. За змістом їх підрозділяють (умовно) на два види. До першого відносяться екскурсії в ліс, парк, на луг, водойму, до другого — на сільськогосподарські об'єкти: на город, у сад, оранжерею, поле, на скотарню. Під час природознавчих екскурсій діти часто спостерігають працю людей, спрямовану на охорону і перетворення навколишнього середовища. Наприклад, у лісі старші дошкільники не тільки ознайомлюються з рослинним і тваринним світом, але і бачать, як дорослі саджають молоді дерева, як забирають сухостій, підгодовують диких тварин і т.д.

З іншого боку, на сільськогосподарських об'єктах педагог звертає їхню увагу не тільки на працю дорослих, але і на ріст, розвиток рослин (у саду, теплиці), на звички і спосіб життя тварин (на пташнику, звірофермі). Звичайно, у сільській місцевості значно легше вибрати об'єкт для проведення екскурсій. Але й в умовах міста варто вишукувати всі можливості для ознайомлення дошкільників із природою. З цією метою рекомендується використовувати парки, сквери, біостанції, теплиці; ознайомлювати дітей з юннатською роботою, що ведеться в школах певного мікрорайону; організовувати спостереження за озелененням і благоустроєм доріг, вулиць, площ; за допомогою шефів організовувати виїзди за місто.

Зміст екскурсій у природу визначено програмою виховання і навчання в дитячому садку. Відповідно до неї дошкільники повинні засвоїти різнобічні знання про тваринний світ, рослинність, явища неживої природи. У програмі підкреслюється, що в процесі безпосереднього ознайомлення дітей із природою необхідно розвивати в них спостережливість, уміння виявляти найближчі причини явищ, що спостерігаються, робити висновки.

Планування екскурсій здійснюється з урахуванням сезонних змін і місцевих умов. Вихователь повинен забезпечити ознайомлення дітей з найбільш яскравими і цікавими об'єктами рослинного і тваринного світу, сезонними явищами, видами сільськогосподарської праці, характерними для певної місцевості. Урахування краєзнавчого принципу і принципу сезонності при розробці змісту екскурсій забезпечує наочність і повторність сприйняття матеріалу, поступове ускладнення знань відповідно до особливостей дитячого мислення, створює сприятливі умови для розвитку в дошкільників пізнавальних інтересів [21,c.251].

Недотримання краєзнавчого принципу знижує роль екскурсій у розумовому розвитку дітей, призводить до перетворення їх у засіб словесного навчання: дошкільників спонукують лише запам’ятати те, що розповідає вихователь, не учать спостерігати, порівнювати, пояснювати те, що вони бачать. Звідси зниження інтересу, пізнавальної активності і як наслідок порушення дисципліни.

Зміст знань про природу, викладений у програмі виховання і навчання в дитячому саду, розкривається на екскурсіях, на інших заняттях, а також на прогулянках. Тому мета екскурсії може бути різною. В одних випадках екскурсії проводяться для уточнення й узагальнення уявлень, отриманих раніше. Наприклад, до засвоєння знань про умови розвитку рослин старші дошкільники підводяться в процесі праці в куточку природи, квітнику, на городі, а відвідування теплиці може бути використане для узагальнення уявлень про залежність росту і розвитку рослин від вологи, світла, тепла. В інших випадках екскурсії служать для первісного ознайомлення з природними явищами, сільськогосподарською працею, а вся наступна виховно-освітня робота спрямована на уточнення, розширення, конкретизацію, систематизацію й узагальнення отриманих уявлень. Наприклад, навесні вихованці підготовчої до школи групи ознайомлюються з ознаками пробудження життя в ставку (поява на поверхні водойми рослин, комах, квакання жаб), розглядають водомірку, жука-плавунця, жука — водолюба, ікру жаб, водні рослини. Завдяки нескладним дослідам діти переконуються, що жук-плавунець хижак, а жук-водолюб харчується рослинами, тому живе на дні водойми.

Результати психолого-педагогічних досліджень переконують у тому, що найбільш високого рівня розумового розвитку дітей можна добитися в тому випадку, якщо давати не уривчасті відомості, а систематизоване коло уявлень, які відображають істотні зв’язки і залежності в тій чи іншій сфері дійсності. Роботи С. М. Ніколаєвої, П.Г. Саморукової, К.Е. Фабрі, О.Ф. Терентьєвої, І.А. Хайдурової, виконані в останні роки, створили можливість розробки і систематизації знань про природу на основі використання найбільш значимих зв’язків і залежностей:

— зв'язок рослин із умовами існування;

— зв'язок тварин із умовами існування;

— пристосування тварин і рослин до мінливих умов.

У процесі екскурсій дошкільники підводяться поступово до виявлення і розуміння найбільш важливих зв’язків і залежностей у живій і неживій природі. При цьому активізується їх розумова і практична діяльність, поглиблюються й усталюються пізнавальні інтереси. Усвідомлення взаємозумовленості явищ природи впливає на формування передумов матеріалістичного світогляду.

Значне місце приділяється систематизації матеріалу про сезонні зміни. Спостереження яскравих картин природи — ліс у період золотої осені і під час масового листопаду, смарагдова зелень озимини глибокою осінню, луг, що цвіте на початку літа, льодохід на ріці — торкаються емоційної сфери дитини, впливають на різні аналізатори, забезпечують виразне сприйняття явищ. Не менш важливо зробити предметом спостережень у всіх вікових групах характерні зміни в живій і неживій природі. Основна ланка в цій роботі — встановлення ознак сезону (висота сонцестояння, тривалість світлового дня, температура повітря, особливості хмарності й опадів, стану рослинності). Спостереження доцільно починати з неживої природи, оскільки від неї залежать зміни в житті рослин, тварин. Уже діти середнього дошкільного віку можуть установити зв’язок між достатком сонячного світла навесні і початком пробудження, росту і розвитку рослин. Старшим дошкільникам доступні усвідомлення і більш складних зв’язків, що не мають такого яскравого зовнішнього вираження. Наприклад, восени вони виявляють, що відліт пернатих пов’язаний з температурою повітря: з похолоданням деякі комахи гинуть, інші забираються під кору, корені дерев, опале листя, мох, і птахи залишаються без корму, що і підштовхує їх до переселення в теплі краї.

Екскурсії в природу дають можливість ознайомити дітей з особливостями рослин і тварин у різних природних умовах. Вони дізнаються, наприклад, що лугові, польові, степові птахи живуть у гніздах, улаштованих на купинах, у траві, у каменях. Зовні це невеликі ямки, вистелені сухою травою, листям. Гнізда ж лісових птахів дуже різноманітні за формою, місцем розташування. Вони часто мистецьки звиті з тонких прутиків, сухих стебел, вистелені мохом, листям, пір'ям, грудочками рослинного пуху.

Ознайомлюючись з життям рослин, діти засвоюють, що наявність вологи, тепла, світла — загальні умови, необхідні для їхнього росту і розвитку. При цьому на конкретних прикладах варто підвести дошкільників до розуміння того, що потреба рослинності різних ландшафтів у світлі, волозі, теплі не однакова: незабудки люблять низькі заболочені місця, а іван-чай, навпаки, росте на сонячних галявинах.

Спостереження на екскурсіях дають можливість розкрити перед дітьми, починаючи із середнього дошкільного віку, деякі нескладні біоценологічні зв’язки, що діють у рослинному і тваринному співтовариствах того чи іншого ландшафту. Так, вони виявляють, що деякі птахи харчуються комахами. Потім вихователь звертає увагу дітей на поїдене листя дерев, чагарників, квітучих рослин. І після цього дошкільники можуть зробити самостійний висновок про те, що ліс годує птахів, але і птахи, у свою чергу, харчуючись шкідливими комахами, гусеницями, приносять йому користь.

Спостереження за мурашником переконують, що комахи в лісі знаходять і їжу, і будівельний матеріал для свого житла. Але, розглянувши вантаж, який численними доріжками мурахи тягнуть у свій будинок, діти роблять висновок про те, що мурахи є санітарами лісу.

Екскурсія на луг допомагає сформувати в старших дошкільників уявлення про те, що не тільки деякі комахи не можуть жити без рослин, харчуючись їхнім нектаром, але і багато рослин запилюються комахами. Так поступово діти підходять до розуміння різних взаємозалежностей, що існують між тваринним і рослинним світом.

На екскурсіях у природу доцільно ознайомити дітей із «дикими» родичами культурних рослин. Для цього проводяться порівняльні спостереження садової і лісової суниці, жовтої льнянки і пишного левиного зіву, садової і польової ромашки. Вихователь підкреслює, що нові види рослин людина одержує завдяки тривалій і кропіткій праці. У такий спосіб дошкільники підводяться до усвідомлення того, що, змінюючи умови, можна одержати нові форми рослин.

Спостереження за тваринами також допомагають розкрити деякі їхні зв’язки з умовами існування. Результати дослідження С. М. Ніколаєвої переконливо показали можливість засвоєння старшими дошкільниками систематизованих знань, що відображають таку закономірність, як пристосованість до середовища існування. Нескладно ознайомити дітей і з окремими пристосувальними ознаками тварин (зовнішня будова, форми поведінки). Так, спостерігаючи за птахами, білками, комахами, земноводними, рибами, діти відзначають їхнє захисне забарвлення (завдяки якій здійснюється маскування), характер виконуваних дій, способів пересування (швидкий біг, стрибки, політ) або припинення їх (причаювання).

Увагу дітей варто звертати і на факти пристосування тварин і рослин до несприятливих умов зовнішнього середовища. Це можна показати на прикладі того, як птахи і звірі готуються до зими, пристосовуються до зміни умов харчування, похолодання, сніжного покриву. З’ясування цих зв’язків варто починати з встановлення основного з них, а саме: зміна умов харчування. Уже діти середнього дошкільного віку завдяки систематичним спостереженням на екскурсіях і прогулянках усвідомлюють, що з похолоданням птахи переселяються ближче до житла людини, а деякі летять у теплі краї. Старші дошкільники дізнаються, що з настанням зими одні тварини впадають у сплячку (ведмідь, їжак, жаба, квакша), інші переселяються туди, де знаходять собі їжу (мігруючі птахи, лосі, олені), треті запасають завчасно корм (гризуни). Важливо звернути увагу дітей на те, що з настанням зими у зайця, білки змінюється забарвлення, виростає тепла світла вовна (хутро).

Улітку доцільно організувати спостереження за кульбабами, польовим в’юнком, календулою, шипшиною й іншими рослинами, що перед негодою закривають свої квітки. Уявлення про пристосування комах до несприятливих умов діти одержують, спостерігаючи за мурашником: перед дощем мурахи закривають його «двері».

Отже, послідовне включення в зміст екскурсій спостережень різноманітних яскравих фактів, які підводять до розуміння того, що явища живої і неживої природи знаходяться у певній взаємозалежності, допомагає сформувати в дітей елементарне уявлення про її єдність і цілісність.

Зміст екскурсій намічається таким чином, щоб підготувати дошкільників до деяких узагальнень накопичених уявлень про тварин, рослини, сезонні явища у живій і неживій природі, до утворення елементарних понять (наприклад, у середній групі їх підводять до узагальнення уявлень про овочі, фрукти, хвойні дерева, домашніх тварин).

Основою узагальнень є цілеспрямовані спостереження, у процесі яких виділяються істотні і несуттєві ознаки предметів і явищ, проводиться їхнє порівняння і зіставлення. Старшим дошкільникам при цьому можна повідомити деякі знання, що мають значення для засвоєння в подальшому теоретичних понять. Наприклад, відомо, що павуків часто відносять до комах. Тому перед екскурсією на луг, метою якої є спостереження за комахами, вказуються їхні відмінні риси: наявність шести ніг і тулуба, що складається мов би з насічок (звідси і назва — комахи). Знання цих особливостей полегшує процес спостереження, класифікації, конкретизації й узагальнення [22 c.217].

З метою розвитку спостережливості, допитливості, інтересу до природи рекомендується в зміст екскурсій включати такі знання і відомості, що активізують минулий досвід дітей, спонукують їх до порівняння, зіставлення. З цією метою дошкільників ознайомлюють із рослинами, котрі показують час і передбачають погоду; з участю птахів і звірів у поширенні насіння дерев, чагарників, трав; із комахами, яких приручила людина; із птахами, що гніздяться в земляних норах, на болотах, у каменях.

У старших групах варто включати матеріал, що не тільки доповнює раніше засвоєні знання, але і вступає у певне протиріччя з ними. Наприклад, діти знають, що восени рослини готуються до зими (скидають листя, припиняють ріст і цвітіння). Зима, а отже, і її характерна ознака — сніг у дітей асоціюються з холодом, морозом, що згубно діють на все живе. На екскурсіях доцільно показати їм, що рослини готуються не тільки до зими, але і до майбутньої весни, закладаються бруньки на гілках дерев і кущів, у багатьох трав’янистих рослин утворюються бутони, з яких навесні з’являться листя, квіти. У такий спосіб дошкільники підводяться до розуміння явищ, що якоюсь мірою суперечать минулим уявленням: виявляється, що холод — одна з умов подальшого розвитку багатьох рослин, а сніговий покрив захищає їх від холоду, а також служить теплою постіллю для зайців, тетеревів, глухарів.

Включення знань, що активізують минулий досвід дітей, приходять із ним у зіткнення, протиріччя, сприяє підвищенню продуктивності мислення, розвиткові пізнавальних інтересів.

Для того, щоб розширити, поглибити, узагальнити уявлення дошкільників про знайомий об'єкт, явище, розкрити його нові якості, властивості, що характеризують процес зміни, розвитку, організовуються повторні екскурсії в різні пори року, а часто і кілька разів протягом одного сезону. Багаторазово проводяться, наприклад, екскурсії в ліс, парк, на водойму, у поле.

Цикл повторних екскурсій проводиться на розсуд вихователя на окремі об'єкти, найбільш цікаві для певної місцевості. Причому важливо правильно визначити терміни проведення, тому що від цього залежить їхня пізнавальна насиченість: повторні спостереження доцільно організовувати в той період, коли найбільше яскраво виражені характерні риси, якісні зміни того чи іншого предмета, явища.

Наприклад, у підготовчій до школи групі можна протягом навчального року провести 5−6 екскурсій у поле з метою ознайомити дітей із посівом, розвитком і збиранням пшениці або жита. Першу екскурсію треба провести на початку серпня: поспостерігати оранку, внесення в грунт добрив, роботу сільськогосподарських машин. Дітей вразить контраст: навкруги зелені ліси, луги, а отут — голе поле, чорна земля. В другій половині серпня доцільно поспостерігати за сівбою озимих. Це викликає протиріччя в уявленнях дітей про кінець літа як час збору врожаю. Таке зіткнення добре засвоєного і знову сприйманого змусить їх активно міркувати, шукати відповідь. Пізньої осені на тім же полі їх знову вразить контраст: яскраво-зелені сходи озимих на тлі оголених лісів, темної хвої ялин і сосон, бурої трави, важкого низького неба. Наступні дві екскурсії варто улаштувати на початку травня й у середині червня: провести порівняльне спостереження — ріст і колосіння озимих і ярових посівів. І нарешті, заключний вихід у поле організується в період жнив.

У міських дитячих садах, де природне оточення не настільки різноманітне, як у сільській місцевості, плануються повторні екскурсії на той самий об'єкт ще частіше.

Таким чином, при розробці змісту екскурсій необхідно виходити з програмних вимог і природного оточення. У кожній дошкільній установі варто визначити природні і сільськогосподарські об'єкти, ознайомлення з якими доцільно проводити з дітьми тієї чи іншої вікової групи, а також визначити обсяг знань, що повинні засвоїти діти. Виходячи з цих умов визначається перелік екскурсій, установлюється їхня послідовність і приблизні терміни проведення. При плануванні системи екскурсій рекомендується дотримувати таких принципів:

— вони повинні забезпечити первісне яскраве цілісне сприйняття предметів і явищ природи, що диктується вирішальною роллю емоційного фактора в пробудженні і виникненні в дітей інтересу;

— повторні екскурсії варто проводити в той період, коли в об'єкті чи явищі, за якими планується спостерігати, відбуваються помітні і якісні зрушення;

— поступове ускладнення програмного змісту екскурсій має йти двома лініями: розширення кола явищ, що спостерігаються, і послідовне поглиблення й узагальнення знань про ті самі об'єкти, явиша;

— чітка послідовність екскурсій і взаємозв'язок між ними.

На кожній екскурсії виховні й освітні завдання вирішуються в єдності. Тому при її плануванні визначається обсяг знань, умінь для засвоєння дітьми, а також продумується, які почуття, якості особистості будуть розвиватися.

При цьому важливо, щоб на екскурсії ставилися і вирішувалися завдання виховання у дітей дбайливого ставлення до природи, залучення їх у доступну природоохоронну діяльність дорослих (наприклад, участь у догляді за лісонасадженнями, у підгодівлі диких тварин, у сезонних роботах у саду, парку і т.д.).

Реалізацію вимог до планування можна проілюструвати на прикладі осінньої екскурсії в плодовий сад (середня група): «Впізнавати і називати відомі дерева, зазначити, які зміни відбулися з ними (закінчилося цвітіння, з’явилися плоди); учити визначати спілі плоди, відрізняти їх за смаком і формою; активізувати словник; учити розповідати про побачене; виховувати повагу до тих, хто доглядає за садом».

Результативність екскурсії багато в чому визначається тим, наскільки чітко розроблена її структура, визначені мета, методика організації і проведення кожного етапу.

Перший етап — підготовчий. Як показує сама назва, освітньо — виховна робота в цей період спрямована на те, щоб організувати дітей, виявити їхній досвід, поставити перед ними мету майбутнього спостереження, створити емоційний настрій, збудити інтерес. Підготовча робота починається за кілька днів до екскурсії, а завершується безпосередньо перед її початком, коли педагог нагадує вихованцям про правила поведінки.

Другий етап — організація пізнавальної і практичної діяльності дітей. Його результативність залежить від методів і прийомів виховання і навчання, що використовує вихователь. Основний із застосовуваних методів — це спостереження об'єктів і явищ природи, супроводжуване поясненнями і спрямовується запитаннями вихователя, що умовно можна розділити на три типи:

— спрямовуючі увагу, що вимагають констатації фактів (назва предмета, його частин, якостей, властивостей, дій);

— активізуючи, що потребують порівняння, зіставлення, розрізнення, узагальнення;

— стимулюючі творчу уяву, що спонукають до самостійних висновків, міркувань.

Запитання першого типу переважають на екскурсіях, що забезпечують первісне ознайомлення з явищами, об'єктами природи, тому що вони допомагають дітям уточнити свої уявлення, виразити свої знання в слові. Наприклад, на першій екскурсії на луг (старша група) вихователь задає запитання: які лугові рослини ви знаєте? У яких рослин жовті (білі, сині) квіти? Які квіти мають сильний запах? Яких комах ви знаєте? Як називається метелик із жовтими крилами? Як називаються комахи, схожі на метеликів, але меншого розміру?

Широко використовуються і запитання другого типу, що активізують пізнавальну діяльність дітей і сприяють формуванню в них розумових дій. Питома вага цих питань зростає на повторних екскурсіях, коли об'єктом спостереження стають знайомі предмети і явища, які набули нових властивостей і якостей. Тому педагог часто ставить запитання, що вимагають установлення зв’язків, відносин, порівняння минулого стану об'єкта, явища із теперішнім. Так, на повторній екскурсії в ліс (середня група) вихователь пропонує дітям спочатку згадати, що вони бачили в лісі минулого разу, потім розповісти, яким ліс став тепер, що в ньому змінилося.

Запитання, що розвивають творчу уяву, використовуються в основному в роботі з дітьми старшого дошкільного віку. Так, узимку в листяному лісі вихователь може задати їм запитання: як ви думаєте, у якому лісі зараз світліше: у листяному чи хвойному? Чому?

Значне місце займає в ході екскурсії в природу виконання дітьми різноманітних практичних завдань, що випливають з її змісту і забезпечують дієве пізнання тих предметів, явищ, які діти спостерігали раніше. Найчастіше це збір природного матеріалу, призначеного для подальших спостережень у куточку природи, для виробів, оснащення занять (наприклад, шишки і жолуді для занять з математики).

При проведенні екскурсій необхідно мати на увазі таке. Часто діти знаходять у лісі, на лузі, у полі пташенят, їжаченят, зайчат. Спонукувані добрими почуттями, діти хочуть віднести їх у дитячий сад, виходити і виростити. Робити цього не можна. Завдання вихователя полягає в тому, щоб роз’яснити дітям, що ці тварини краще виростуть у природних умовах, вони не покинуті батьками, як здається дітям. Якщо навіть вони не знайдуть свій «будинок», їх виходять птахи, звірі, що живуть у лісі. А якщо їх вирвати зі звичних умов, то вони можуть загинути.

Наприкінці екскурсії доцільно організувати дидактичні ігри, що у цікавій формі закріплюють засвоєні знання. Так, у лісі проводиться гра.

Наприкінці екскурсії доцільно організувати дидактичні ігри, що у цікавій формі закріплюють засвоєні знання. Так, у лісі проводиться гра «Знайди дерево за листком «(старша група), після ознайомлення з городніми культурами — гра «Впізнай за описом» (середня група).

На сільськогосподарських об'єктах організуються спостереження трудових операцій, ознайомлення з матеріалами, інструментами, технікою і машинами. З дітьми розмовляють дорослі. Вихователь заздалегідь готує таку бесіду, визначає її зміст. Наприклад, на фермі доярка розповідає про корів і телят, за якими вона доглядає, про техніку, що полегшує працю.

Третій етап екскурсії - заключний. Він охоплює всю після — екскурсійну освітньо — виховну роботу, спрямовану на поглиблення, систематизацію й узагальнення знань, набутих дітьми, на зміцнення і подальший розвиток їхніх інтересів, формування творчих здібностей у процесі освоєння і переробки вражень, отриманих від спілкування з рідною природою.

1.3 Методика організації і проведення екскурсій. Підготовка вихователя і дітей екскурсія дошкільний природа При календарному плануванні освітньо — виховної роботи вихователь визначає теми екскурсій, їхню мету, програмовий зміст, терміни проведення. Для розробки і конкретизації плану кожної екскурсії варто напередодні оглянути місце, куди передбачається повести дітей, виявити стан тих об'єктів, що будуть предметом спостереження, уточнити обсяг знань для засвоєння, а також визначити прийоми керівництва діяльністю дітей, сформулювати питання, продумати зміст і характер пояснень, заключного слова, підшукати уривки з художніх творів, прислів'я, народні прикмети, які доцільно використовувати. На місці майбутньої екскурсії вихователь має можливість окреслити завдання, доручення, виконання яких буде посильне дітям. Важливо звернути увагу і на такі організаційні питання, як вибір найбільш зручного і короткого маршруту, місць для спостереження, відпочинку, ігор, збору природного матеріалу. Необхідно також співвіднести фізичні можливості дітей і віддаленість об'єкта спостереження від дошкільної установи, врахувати стан погоди, дороги.

Успішність екскурсії багато в чому визначається її обладнаністю. Вихователь вчасно готує предмети для збору і збереження природного матеріалу.

Особливої уваги вимагає підготовка дітей. Навчальна діяльність протікає в цьому випадку в особливих умовах, при наявності різних відволікаючих факторів. Її результативність значною мірою залежить від психологічної установки, що створюється в дітей на підготовчому етапі.

Відомо, що І.П. Павлов надавав великого значення «стартовому» станові організму перед якою-небудь діяльністю. На думку О.П. Усової, навчальна діяльність вимагає особливої психологічної установки в порівнянні з іншими видами діяльності, тому що вона заснована на розвитку в дошкільників пізнавального ставлення до дійсності. Сказане тим більше стосується екскурсій, оскільки навчальна діяльність у ході їхнього проведення характеризується багатоплановістю.

Створенню психологічної установки служить система підготовчої роботи. Вона полягає в тому, що в дітей спочатку створюється загальна емоційна спрямованість. Потім перед ними ставиться мета майбутньої діяльності. Далі для реалізації цієї мети уточнюються і розширюються їхні знання, формуються необхідні навички. Логіка системи підготовки пояснюється тим, що засвоєння нового матеріалу, актуалізація досвіду найбільш успішно протікають при певному рівні активності дітей, тому необхідно починати зі створення в них відповідного емоційного настрою. Крім того, емоційний вплив є одним з найбільш правильних і діючих шляхів для розвитку пізнавальних інтересів. Найбільш ефективними в цих цілях є такі педагогічні прийоми і засоби:

— повідомлення нових, надзвичайних відомостей про ті предмети і явища, із якими дітей планують ознайомити на екскурсії;

— актуалізація дитячого досвіду;

— використання творів мистецтва (художня література, репродукції картин, музичні твори);

— попередня підготовка екскурсійного устаткування.

Але незвичайність і новизна матеріалу усвідомлюються дошкільниками тільки в порівнянні з тим, що їм відомо з минулого досвіду. Тому при підготовці до екскурсій важливо різними прийомами актуалізувати наявні в дітей знання й уявлення. На практиці широко використовуються бесіди з усією групою.

З цією ж метою можна використовувати завдання, що виконуються на наочному матеріалі. Наприклад, перед літньою екскурсією в ліс діти середньої групи ознайомлюються по картках із грибами і ягодами. Вихователь учить дітей виділяти ознаки і якості їстівних грибів і ягід, правильно їх називати.

Актуалізація особистого досвіду важлива і для встановлення зворотного зв’язку в навчанні, оскільки створюється можливість для індивідуалізації дидактичних прийомів на екскурсії, для того щоб кожна дитина виявила активність, відчула, що дізналася про щось нове [27 c. 19−28].

Широке залучення творів мистецтва здійснює сильний емоційний вплив на дошкільників, допомагає уточнити їхні уявлення, викликати естетичні переживання, загострити сприйняття, спостережливість, збагатити мовлення, точніше й образніше виразити свої враження. До і після екскурсії доцільно проводити бесіди з використанням репродукцій картин російського і радянського пейзажного живопису, літературних і музичних творів. Так, перед екскурсією «За весною» (підготовча до школи група) доцільно показати репродукції картин І. Левітана «Березень» чи К. Юона «Кінець зими. Полудень», у яких добре передане хвилююче передчуття наступаючої весни. Увага дітей звертається на те, що художники зобразили самий початок весни, коли промені сонця тільки починають зігрівати землю. Про це свідчать і блакитне бездонне небо, і м’яке сонячне світло, і глибокі сині тіні на снігу, і осілі замети, що уже втратили свою білизну. Емоційний вплив картини підсилюється при прослуховуванні музики П.І. Чайковського «Березень», рядків з віршів І. Буніна:

Прозоро-блідий, як навесні,.

Сльозиться сніг недавньої холоднечі,.

А з неба на кущі і калюжі.

Лягає відблиск блакитний.

Спостереження за дітьми на екскурсіях, аналіз їхніх відповідей, висловлювань переконують у тому, що використання в підготовчий період творів мистецтва робить дошкільників більш сприйнятливими до світу природи. Порівняння картин природи з раніше сприйнятими художніми творами активізує мислення дітей.

Наприклад, на екскурсії в лісі в період золотої осені Сергійко А. (6 років 5 міс.) помітив: «Ліс здалеку здається золотим, як на картині Левітана. А коли підійдеш близько, те згадуєш вірші Буніна:

Ліс, неначе терем розписний, Ліловий, золотий, багряний.

Для створення позитивного емоційно-пізнавального ставлення до майбутньої екскурсії велике значення має спільна підготовка устаткування. Діти^підготовчої до школи групи з інтересом спостерігають, як їхній вихователь дістає коробочки, лупу, бінокль для екскурсії на луг, задають численні запитання.

Завдяки сукупності зазначених вище прийомів створюється емоційна спрямованість на майбутню діяльність, і на цьому тлі чітко формулюється її мета. Вона є сполучною ланкою між раніше набутим досвідом дітей і тим, що їм належить пізнати, зрозуміти, осмислити. При активізації минулого досвіду виявляється не тільки запас уявлень, але й уміння оперувати ними. На такому тлі постановка мети майбутньої діяльності спонукує дітей до подальшого пізнання, міркування. Наприклад, перед екскурсією, метою якої було ознайомити дітей із ранньоквітучими рослинами лісу, з’ясовувалися умови їхнього розвитку. Старшим дошкільникам це було нескладно зробити за аналогією з мати-й-мачухою, за якою вони спостерігали на ділянці дитячого садка.

Досвід показує, що якщо в період підготовчої роботи втягувати дітей в активний пошук шляхів реалізації поставленої мети, то значно зростає їхня самостійність в аргументації припущень, висновків, міцніє їхній інтерес до природи.

Велике значення має організація практичної і пізнавальної діяльності з метою психологічної підготовки дітей до наступного сприйняття знань. Така необхідність пояснюється тим, що зовсім нове, невідоме викликає в них лише гостру сенсорну допитливість (подивитися, поторкати, послухати), а не пізнавальне ставлення до дійсності. Попередня робота на заняттях, у куточку природи, на ділянці збагачує їх необхідними знаннями й уміннями.

Відомо, що у дошкільника зустріч із тваринами завжди викликає великий інтерес. Але він швидко вичерпується, оскільки в природних умовах ці зустрічі часто бувають скороминущими і діти не встигають розглянути тварину, виділити її особливості. Попереднє ознайомлення їх із тваринним світом різних ландшафтів є основою розвитку більш стійкого до нього інтересу. Для збагачення дітей знаннями про тварин рекомендується використовувати ілюстрації, слайди, діапозитиви, настільні ігри, платівки з записами голосів птахів тощо. Наприклад, умови дозволяють організовувати екскурсії в парк, ліс протягом усього року, отже, з’являється можливість ознайомити дітей із місцевим пернатим населенням. Але без спеціальної попередньої роботи дошкільники затрудняються навіть назвати птахів або говорять: «У нашому лісі (парку) птахів немає» тощо. Завдяки цілеспрямованій попередній підготовці діти на екскурсіях починають впізнавати снігура, синицю, повзика, дятла, сороку, виділяти характерні риси їхнього зовнішнього вигляду, звички. Так п’яти-шестирічні діти називають повзика акробатом, непосидою, «вверх-униз». У них загострюється спостережливість, активізується мислення. Вони, наприклад, відзначають, що повзик запасливий (корм, що залишився, він ховає під ялини, пні дерев) і це дає їм підставу порівнювати його з вороною, білкою, що також роблять запаси. У результаті таких спостережень якісно змінюються уявлення дошкільників про лісових птахів, про пернатих мешканців міста: вони знають їхні істотні ознаки, установлюють їхні зв’язки з навколишнім середовищем.