Дистанційне навчання як одна із форм розширення доступу до отримання вищої аграрної освіти України
В сучасних умовах однією із актуальних проблем розвитку аграрних вищих навчальних закладів стало розширення можливостей доступу до отримання вищої освіти. Аналіз контингенту аграрних вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації свідчить, що у вирішенні цією проблеми відбуваються позитивні зрушення. За останні 5 років контингент студентів зріс на 17 тис. осіб, тобто молодь на таку ж кількість… Читати ще >
Дистанційне навчання як одна із форм розширення доступу до отримання вищої аграрної освіти України (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Дистанційне навчання як одна із форм розширення доступу до отримання вищої аграрної освіти України Перехід суспільства від індустріальних до інформаційних технологій виробництва можливий лише за умови високого рівня розвитку особистості, тому вища освіта в сучасному світі стає більш масовою і перестає бути просто способом підготовки фахівців для різних сфер життєдіяльності.
В сучасних умовах однією із актуальних проблем розвитку аграрних вищих навчальних закладів стало розширення можливостей доступу до отримання вищої освіти. Аналіз контингенту аграрних вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації свідчить, що у вирішенні цією проблеми відбуваються позитивні зрушення. За останні 5 років контингент студентів зріс на 17 тис. осіб, тобто молодь на таку ж кількість отримала більше можливостей здобувати вищу освіту. Проте таку можливість отримала сільська молодь в певній мірі, якщо у 1999 р. її питома вага в аграрних вищих навчальних закладах складала 74%, то у минулому році вона знизилась до 69%. Основними причинами цього стали: низька платоспроможність сільського населення, значно нижчий рівень загальноосвітньої підготовки сільських школярів порівняно з міськими, ускладнення демографічної ситуації на Україні.
На сучасному етапі в світі намітилась стійка тенденція наближення освітянської діяльності до місця проживання людей, включаючи широке впровадження дистанційного навчання. Аналогічні заходи проводяться і в аграрній освіті України: переважна більшість аграрних закладів III-IV рівнів акредитації відкрили консультаційні пункти у профільних технікумах і коледжах, філії факультетів, запровадили ступеневу освіту і здійснюють підготовку за скороченим терміном навчання із числа випускників цих навчальних закладів тощо.
Принциповий шлях у вирішенні проблеми розширення доступу до отримання вищої аграрної освіти Міністерство аграрної політики України вбачає у створенні регіональних університетських центрів, з включенням до його складу аграрних навчальних закладів різних рівнів акредитації регіону. Такий комплекс уже створюється в Криму, подібним шляхом прямують ще три області України.
Особливого значення в реалізації ідеї педагогічного партнерства з широкими студентськими масами набуває дистанційне навчання. Усунення залежності студента від місця розташування навчального закладу, незалежність студента від викладача, комунікаційне забезпечення навчальними матеріалами у будь-якій точці земної кулі, можливість створення віртуального навчального класу чи лабораторії - все це створює передумови для масового продукування освітніх технологій.
Під дистанційною освітою розуміється не заочна, як часом вважають, а саме комплекс освітянських послуг, в якому суб'єкти навчання (студенти, викладачі) мають просторову та (або) часову віддаленість один від одного і від засобів навчання, а навчальний процес ґрунтується на інформаційних технологіях. Дистанційна освіта поєднує в собі елементи класичної освіти і велику кількість елементів віртуального освітнього середовища. Для вирішення проблеми спілкування викладача-т'ютора зі слухачами використовуються найсучасніші інформаційні технології, розробляються складні системи навчально-методичного забезпечення. Під дистанційною освітою слід розуміти активне навчальне середовище, що включає в себе можливі електронні джерела інформації (в тому числі глобальну мережу Інтернет) — віртуальні бібліотеки, бази даних, консультаційні служби, електронні навчальні посібники тощо. Звідси випливає головне завдання аграрних вищих навчальних закладів при організації дистанційної форми навчання, — підготовка педагогів-координаторів, розробка системи контролю й оцінки знань студентів. Дистанційна форма аграрної освіти передбачає постійний контакт студента з викладачем, іншими студентами, імітацію всіх видів очного навчання, але специфічними формами. Основною відмінною рисою дистанційного навчання від традиційних форм є активізація самих студентів у процесі навчання.
Згідно з даними Національного статистичного центру освіти США в 62% державних та приватних університетах створено центри дистанційної освіти. Ще в 1995;1996 навчальному році університетами Америки було представлено майже 26 тис. різноманітних дистанційних курсів, на яких навчалося понад 760 тис. осіб. Так, державний університет в штаті Колорадо веде дистанційне навчання за 20 спеціальностями, в тому числі аграрного профілю: агробізнес, біоресурси, сільськогосподарський інженерінг, адміністративний бізнес, менеджмент, статистика тощо. І на сьогодні в цьому центрі зареєстровано понад 1000 студентів.
Міністерством освіти Російської Федерації також реалізується концепція створення та розвитку єдиної системи дистанційної освіти в Росії, яка проходить в рамках спеціальної програми «Освіта без меж». З цією метою тут вже створено Відкритий аграрний університет, ведеться робота з відкриття філіалів, створення технічної бази та методичного забезпечення.
Сучасний фахівець у будь-якій галузі, в тому числі й у сільськогосподарській, — це особистість, яка досконало володіє професійними знаннями та вміннями, іноземними мовами й інформаційними технологіями. Система вищої аграрної освіти вже не може обмежитись репродукцією фіксованих знань, методів і форм, оскільки людині властива творчість, активна пізнавальна діяльність, прагнення до саморозвитку, проектування свого майбутнього, тому вона має передбачати індивідуальну цілеспрямованість і можливість вибору форм їх реалізації. Аналіз реальної практики та досвіду аграрних вищих навчальних закладів України свідчить, що за сучасних умов вирішити дану проблему засобами лише лекційно-семінарських занять повною мірою неможливо. Нові методи, методика та інформаційні технології навчання мусять бути спрямовані на особистість студента. Гнучкість освітніх технологій та їх здатність до трансформування вимагають та дозволяють створювати принципово нові форми навчання, одна з яких — дистанційне навчання.