Политическая реклама, як політичного воздействия

Министерство освіти Російської Федерации.

Восточно-Сибирский державний технологічний университет.

Кафедра: Соціальні технологии.

РЕФЕРАТ на тему:

«Політична реклама, як політичного воздействия».

Виконав: Гребєнщиков А.А.

Студент грн. 711−1.

Перевірила: Будаева В.К.

Улан-Удэ.

2003 г.

1.

Введение

…с.3−4.

2.Цели політичної рекламы… с. 4.

———Упізнавання имени… с. 4.

———Ключові питання программы… с. 5.

———Створення имиджа… с. 6.

———Позиція кандидата… с.6−7.

———Збір денег… с. 7.

3.Методы політичної рекламы… с.7−8.

———Негативна реклама… с. 9.

4.Эффекты політичної рекламы… с. 10.

5.Телевидение як культиватор політичної умеренности… с. 11.

6.

Заключение

…с.11.

7.

Литература

…с.12.

Одна з найбільш важливих політичних питань сьогодення -це швидко ростучі видатки політичну компанію, в основному цього зростання пов’язані з зрослої оплатою телевізійного часу й найму консультантів ЗМІ. Завдання ж даної роботи пов’язані з дослідженням цілей і наслідків політичної реклами, спрямованими на наші представления.

«Реклама — інформацію про споживчих властивості товарів хороших і видах услуг, их реалізації і шляхом створення попиту них; популяризація творів літератури, мистецтва та інших.» [БЭС]. Фактично, пропаганда у сфері політики подібна до рекламою прального порошку чи жувальної гумки, справді, це «популяризація» окремих політичних наснаги в реалізації рамках надання «інформації» про їхнє «споживчих властивості», тобто. про їхнє діях, обіцянках, особистих рисах та інших. Нам здається плідним розгляд пропаганди у сфері політики, як однієї з видів реклами. Тому можна запровадження терміна «політреклама», мабуть, пересекающегося (збігається) з визначенням «політична пропаганда».(1). 1].

Під політрекламою ми розуміємо одне із видів політичного впливу, саме вплив громадські думка через інформування роботи і властивості політичних сил є з формування вигідних політичних поглядів. Для повного визначення обсягу терміна політреклама ми вважаємо за доцільне розглянути можливі підстави її класифікації:. формою: пряма і непряма;. на уроках реклами: реклама окремої людини, політичного устрою, політичної угруповання (партії), політичних дій;. за сигналом формованого відносини: позитивна і негативна;. із засобів (каналам) впливу: ЗМІ, Internet, створення громадських рухів, лекції й публічні виступи, «чутки»;. за змістом (залежно від конкретної ситуации).

Пояснення вимагає класифікація реклами формою. Пряма політреклама — це власне передвиборна агітація, тобто. будь-яка пропаганда, санкціонована чи чи нелегальна, мету, якої зрозуміла її «споживачам». Непряма форма — іншої обсяг інформації, агітаційна спрямованість якої у основному не усвідомлюється як така — неявна пропаганда політичних постатей чи угруповань у межах інформування про їхнє действиях.

Справді, непряма політична реклама має низку переваг, окремі представлені нижче: непряма реклама має більший обсяг в ЗМІ й інших каналах — фактично будь-яка інформаційна чи культурна програма, друковане видання на історичні, юридичні, політичні теми можуть бути політрекламою (і є при належному підході що фінансують ці програми розвитку й видання сил). Вивчення системи можливе лише тоді, коли познающий її суб'єкт перебуває поза її рамками.

Непряма реклама як більше повсякденне явище з більшою ймовірністю сприймається некритично. Її велика тривалість є також чинником, що його міцному запечатлению лозунгів і ідей у свідомості электората.

Один із різновидів непрямої політреклами — створення бажаного ставлення до політики (наприклад, до військових діям), проведеної урядом цієї країни чи урядом дружніх (протиборчих) держав. Ця галузь, як жодна інша, пов’язані з проблемами і етичного плану, що робить її вивчення тим паче необходимым.

Цілі політичної рекламы.

Упізнавання имени Каковы мети політичної реклами? Головна мета менш відомих мови кандидатів і тих, хто проводить кампанію поза свого попереднього виборчого округу (наприклад, коли сенатор чи губернатор бере участь у президентській кампанії) , — це ознайомитися з виборцями, те щоб вони запам’ятали ім'я кандидата. Виборці повинні знати кандидата, як очікується, що вони складеться уявлення про даному кандидата або в без них буде певний ставлення щодо нього. Упізнавання імен — це одне з вічних проблем учасників передвиборної гонки. У цьому сенсі мета політичної реклами не збігаються з рекламою нову продукцію на рынке.

Ключові питання программы.

У політичній рекламі повідомляється, які проблеми для даного кандидата найважливіші. Вочевидь, кандидат намагається висвітлити питання та теми, у яких найбільш сильний. Наприклад, діючий президент, у якого безсумнівні успіхи в зовнішній політиці, проте є внутрішні економічні проблеми, проголосить зовнішній політиці головним пунктом виборчої кампанії, тоді як він суперник може спробувати, навпаки, приділити основну увагу внутрішньої політики. Інколи таке рішення не відомо обкреслені. Наприклад, демократи США в 1980 році повинні були вирішити, робити їм упор зроблено на віці кандидата, на противагу з колиабо які обиралися президентів Рональду Рейгану. З одного боку вони виграють, якщо виборці вирішать, що 69 роківзанадто солідний вік для президентства, з другого боку, можуть програти, якщо виборці вирішать, що вони негативно налаштовані й несправедливо нападають на шанованого старого джентльмена, який цілком здатний справитися з даної посадою. Добре це чи ні, але демократи віддали перевагу не акцентувати на віці, до цієї стратегії вони вдалися пізніше, в 1984 року, коли Рейгану вже було 73 року .З тієї ж причини Білл Клінтон 1996 року не звернув увагу вік свого суперника -70-річного Доула.

Для основних питань, у яких зупиняється кандидат, працює модель поширення активації пам’яті. Наприклад, Якщо людина попередньо дивиться репортаж з економіки, асоціації цього початкового концепту активізують інформацію з даній темі і буде бути присутніми при ближчому свідомості рівні, ніж будь-яка інша інформація. Отже, телевізійна програма складається отже цю тему стає важливою, коли він приєднується в іншу інформації, наприклад політичну рекламу. У цьому моделі або попередня реклама, або репортаж можуть виконувати функцію прайминга і ставити тон інтерпретації наступної реклами. Так, кандидата, мабуть. Стривожить, якщо його реклама з’являється після репортажу, не ставиться до політиці. А кандидат, слабкий в економічних питаннях, навряд чи побажає, що його реклама йшла після репортажу, у якому наводиться невтішна економічна статистика.

Створення имиджа.

Політична рекла ма також прагне створити нового образу кандидата, може посилити, пом’якшити чи переоцінити колишній імідж. Особливо ефективно цей імідж створюється по телебаченню, яке надає про невербальному і вербальному поведінці кандидата. Одне з ефективних способів створення іміджу — це пробудження емоційної реакції глядача. Повсюдне використання консультантів ЗМІ говорить про важливості іміджу. Передвиборним штабом кандидата проводяться опитування суспільної думки, щоб визначити. Які аспекти їх кампанії уряду й кампанії противників приваблюють народ чи відштовхують. Потім у відповідність до опитуваннями выкраивается новий імідж майбутнього президента.

Окремі дослідження іміджу кандидата присвячені загальним аффективным рис, особистості, соціальним атрибуциям і порівнюють імідж людини з його реальним поведінкою. Продемонстровано взаємозв'язок між избирательскими рейтингами поведінки кандидати і перевагою під час голосування. При дослідженні того, як голосувальники використовують свої когнітивні схеми для формування іміджу кандидата, що згодом впливає оцінку, застосовувалися та інші методи. Існують чотири загальні схеми, які люди застосовують при обробці політичної інформації: особистісні чинники кандидата, питання, групові відносини й партійна ідентифікація. Багато людей послідовніше використовують саме ця схемы.

Є, звісно, межі те, що може зробити кампанія ЗМІ: міської кандидат може реалізувати себе ніяково відчувати верхом конем, виступаючи у кадрах політичної реклами, адресованій сільському Заходу США. Також не може припустити, що це виборці зрозуміють рекламу однаково. Імідж, який публіка формує у відповідь те ж рекламу, може цілком різним через різного досвіду глядачів та його політичних уподобань. Те, що одному глядачеві представляється щирою зацікавленістю життям простого люду, іншим може бути неймовірною фальшем та оппортунизмом.

Позиція кандидата.

Раз у раз реклами прослизає ставлення кандидата до тих або іншим суб'єктам питанням. Такі рекламні кліпи більше підходять для друкованих ЗМІ, особливо реклами поштою, але є висока можливість, що велика кількість виборців читати цей матеріал. Звісно, завдяки масової природі комунікації у ЗМІ навіть найменший відсоток населення, що прочитала оголошення газеті, можна вважати успіхом для кандидата. Якщо звернення кандидата не так важко, його позиція то, можливо викладено навіть у телевізійній рекламі, і її спрацює ефективніше, ніж теледебаты.

Збір денег.

Нарешті, рекламу використовують із збору (фандрейзинга). Росс Перо оголошував реклами безкоштовні номери телефонів для збору за свої політичні кампанії 1992 і 1996 років. Такі оголошення, які становлять основні витрати кандидата, можуть безпосередньо залучати гроші й їхнього покриття. Зрозуміло, рекламні кліпи у спосіб допомагають Кириленка збирати гроші, оскільки підтримують ім'я кандидати громадському свідомості, але це необхідне попередню умову нічого для будь-якого успішного збору денег.

Методи політичної рекламы.

Реклама-это тип комунікації, готовий до переконання (тобто він робить ту чи іншу вплив на слухача чи зрителя).Этот ефект може позначатися поведінці(ви купуєте рекламований товар), установках (вам подобається таку продукцію), і/або реклама надасть на вас когнітивне вплив (ви дізнаєтеся про властивості цього товару). Рекламуватися може лише якийсь окремий бренд, а й послуги. Частіше всього реклама робиться ні з метою конкретної продажу товару, а радше задля створення позитивного іміджу чи демонструє добру волю рекламодателя.

Багато в чому політична реклама дуже справляє враження комерційну, хоча є і пояснюються деякі відмінності. Незалежно від виду. Реклама намагається впливати щодо реальності, сприйняту споживачем (створюється новий імідж продукту, кандидата чи компанії). Таке вплив спрямоване на установки читача і глядача. Наші установки стосовно до всього, що оточує, включає три компонента. По-перше, це віра і чітке знання у тому, що, яка нам подається, відповідає нашої установці. По-друге, аффективное (емоційне) зміст установки -це почуття до продукту. По-третє, дію -це переклад установки в поведінка. Деякі види реклами прагнуть впливати на наші переконання, інші більше спрямовані на емоції. Так чи інакше, реклама, зокрема і політичний, намагається об'єднати уявлення про продукті до наших глибинними і найбільш основними потребностями.

Психологічні методи політичної реклами досить поширені. Базове звернення до гарантування безпеки проявляється, наприклад, в «непохитної захисту нації» і гарантії «закону й порядку». Звернення почуття страху може мати особливе значення для політичної реклами. Апеляція до страху, зазвичай, використовується діючими президентами, кандидати грають на побоюваннях виборців, тому що їм невідомо, наскільки добре чи впорається з посадою невідомий претендент.

Патріотичні заклики особливо рясно зустрічаються у політичному рекламі, у своїй деякі символи, такі, як прапор, майже завжди є у політичному рекламі. Широко використовуються деякі інші зображення, наприклад відомі громадські споруди і національні історичні символы.

Метод звернення до сім'ї та прив’язаності використовують у типовою рекламі з сімейної фотографією кандидата, де його зображений з усміхненої дружиною й дітьми, коли б сімейний стан чи батьки як і то ступеня про політичні навичках кандидати і його хист впоратися зі своїми обов’язками. Цікавий та кумедною факт, за яким заняття, подразумевающее постійне перебування подалі від сім'ї, гаразд рекламується разом із сімейними цінностями. Якщо розмірковувати суто логічно, можна заперечити, що найбільше успіх повинен мати звернення неодруженого і бездітного кандидата, який багато: «Я не маю сімейних обов’язків; я зможу проводити весь свій час у офісі, працюючи вам». Насправді ж таку поведінку, швидше за все, закінчиться повним провалом.

Часто використовуються особисті свідоцтва, часом відомих «прибічників кандидата», як-от сенатор чи президент, котрі виступають за місцевого кандидата. Інколи, навпаки, «випадковий перехожий «, зупинений надворі, розповідає у тому, як сильно він, що кандидат охоронятиме його інтереси. Для реклами також запрошують, як свідка, популярного президента чи іншого високого урядовця, прибічника тієї чи тієї тієї партії; непопулярний свідок може бути перепоною на шляху кандидатів від партії інші посты.

Негативна реклама.

Як ефективно й відкрито напасти на супротивника у рекламі - основний питання всіх кампаній. Напади на опозицію може бути надзвичайно ефективні, якщо вони сприймаються, мов справедливі. Незалежно від заслуг кандидата або відсутність їх, якщо його зауваження на адресу опонента сприймаються, мов «дешёвка», можуть бумерангом вдарити з самого кандидату. Страх перед таким сценарієм вселяє дрож переважають у всіх наших політиків і часто що їх не використати цю можливість вообще.

Ні чіткої статистики того, наскільки зріс відсоток негативної реклами. За деякими підрахункам, негативна реклама збільшилася 80-ті роки з порівнянню з 1970;ми роками, і становить тепер третину всіх телевізійних кампаній. Інші дослідники роблять висновок у тому, що відсоток агресивної реклами з 1960;го року залишається постійним. Деякі вважають, що таке характерні для попередньої епохи грубих порушень в негативної рекламі менш помітні з 1988;го року, оскільки виборці, очевидно, вважали нормальним певний рівень багна й навіть фальсифікації слів оппонента.

Спрацьовує чи негативна реклама? І нехай немає і. Дослідження показує, що негативна реклама добре запам’ятовується, навіть якщо вона подобається глядачам. Негативна емоційна реклама запам’ятовується краще, ніж позитивна емоційна реклама, можливим завдяки ужитку під час ній автоматичної, а чи не контрольованій обробки інформації. Також важливо, вплітається чи негативне послання позитивний чи негативний аспект. Послання, які протистоять контексту, запам’ятовуються лучше.

Менш ясно, чи впливає негативна реклама на поведінка виборців. Чи може мати значення джерело негативних послань, буде це окрема проблема чи особистість кандидата, якою етапі кампанії вона використовують і яка реакція слід негативне заяву? Негативні рекламні кліпи насправді впливають на імідж кандидати обраному реклами напрямі, але це, своєю чергою, впливає поведінка избирателей.

Ефекти політичної рекламы.

Ефекти політичної реклами, як і за інші форми політичної комунікації у ЗМІ, може бути кількох видів. Вивчення таких ефектів здійснюється з погляду політичної науки, політичної реклами, соціальної з психології та коммуникации.

Попри уявлення у тому, що найважливіша мета політичної реклами — змінити установки виборців, щодо мало політичних рекламних кліпів насправді впливають на чьё-либо свідомість отже люди замінюють вибір. Політична реклама допомагає кристалізувати існуючі встановлення і уточнити их.

У тому ж дусі, політична реклама може підкріпити існуючі установки у тому, щоб тримати невідь що впевненого виборця «у колі» прибічників. Така установка підкріплюється швидше за все у тому, щоб він спрацювала 31 жовтня, і як відсічі спробам протилежного кандидата змінити нинішній стан. Політичні стратеги завжди тривожаться про занадто «м'якої» підтримці виборців, які дійшли їхнього кандидата, але дуже віддані йому. Багато рекламні кліпи призначені саме з таких людей.

Інколи політична реклама може справді відвертати виборця від один і викликати до іншому, але таке трапляється рідкість й їх кількість не зросла з її появою телебачення. Зрозуміло, оскільки багато вибори вирішуються незначним відсотком голосів, таке трапляється важны.

Реакція на політичну рекламу може залежати від зв’язку, яку виборець відчуває з кандидатом. Така зв’язок установок можуть грунтуватися на об'єктивному переконанні («до душі його економічна програма») чи суб'єктивному емоційному критерії («гадаю, що гарний»). Іноді ці два критерію можуть суперечити одна одній, як у, коли є об'єктивна зв’язок — угоду на позицію кандидата за всіма пунктами програми, але жагуче неприйняття на емоційному рівні. Орієнтована на імідж реклама може впливати інакше, ніж орієнтована на програму. Про кандидатів згадують зі більшої симпатією після реклами з програмою, ніж із іміджевої рекламою, проте візуальна пам’ять краще знімає имджевую рекламу кандидата.

Телебачення як культиватор політичної умеренности.

Є думка, що формує наші політичні установки більш непомітно, а чи не оскільки на нас. На наше уявлення про політику може вплинути перегляд телебачення на більш загальному сенсі. У своєму загальному соціальному огляді психологи розглянули кореляцію між кількістю перегляду ТБ (та інших мас-медіа) і політичною самовизначенням в ліберальному чи помірному направлении.

Затяті телеглядачі найчастіше дотримувалися поміркованих політичних поглядів, любителі газет опинялись у вона найчастіше консерваторами, а слухачі радіо — лібералами. Така взаємозв'язок відповідала різним демографічним подгруппам, особливо це були притаманно консерваторів та помірних. Телебачення, інтерв'ю, розраховане масового споживача, прагне уникати крайніх точок зору, які б скривдити покупців, безліч в такий спосіб воно пасивно культивує усреднённую точку зрения.

Телебачення може взаємодіяти з політичною ідеологією і зіншому, коли підтримує чи, навпаки, підриває вже що у суспільстві структуры.

Заключение

.

Наші ставлення до політичному світі з більшу частину є продуктом мас-медіа. Про роль мас-медіа, особливо телебачення, в політиці досі точаться суперечки. Найбільш жорстко налаштовані критики не погодиться із тим, що порушило демократичні процеси в світі початку й принизило політичне виступ до простих банальностей. Прибічники ж це думки відзначать дива техніки та швидке поширення інформації, що тепер можна залучити до процесі. Наприклад, Інтернет тепер також ж виконує функцію у виборчих перегонах. Існує цілком чітко прослеживающаяся історична тенденція: найбільшої критиці завжди піддається найсучасніше ЗМІ чи найсучасніший метод використання старих СМИ.

Проте заборонена жодному сумніву, що мас-медіа у самому справі створюють політичний світ — основу наших знання політики і наступного поведінки у цій галузі, голосування. Ця роль навряд чи зміниться, отже ця ситуація змушує нас привернути до себе ТБ більш пильна увага і спробувати зрозуміти його ефект. Політичну реальність становить чи вплив одного політичного події, яке інтерпретація (і найчастіше його трансформація) у ЗМІ, особливо на телевидении.

1.Харрис Р. Психологія масових комунікацій. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.-// Глава 8. Політика: роль новин і реклами у перемозі під час виборів. Стр.287−296. // Глава 4. Реклама: їжа для роздумів. Стр.128−133.

2.Бугрименко А. Р., Манухина З. Ю. Політична реклама як політичного впливу. Електронний документ.

———————————- [1] Бугрименко А. Р., Манухина З. Ю. «Політреклама як політичного впливу», с. 1.