Южный Урал під час першої російської революції 1905-1907гг

Перша російська революція відбувалася у умовах, коли світової капіталізм, зокрема і російський, вступив у свою вищу стадію. У нашій країні було є всі протиріччя, властиві імперіалізму, й раніше всього найгостріший соціальний конфлікт між пролетаріатом і буржуазією. Аграрний питання було найгострішим у російській революції, одній з основних цілей якої була ліквідація поміщицького землевладения.

Розстріл петербурзьких робочих 9 січня 1905 року стало початком першої російської революции.

На той час у всіх великих населених пунктів Південного Уралу вже створено і досить активне діяли організації РСДРП: в Челябінську, Златоусті, Аше, Юрюзани, Миньяре, Троїцьку. Про криваві події в Петербурзі южно-уральские робочі довідалися із прокламацій, листівок та оповідань більшовицьких агитаторов.

Першими на січневі події у Петербурзі відповіли робочі Златоуста, у пам’яті яких були ще події «Златовустівській бойні». 1500 робітників і службовців вийшли на демонстрацию.

Під керуванням більшовицької організації політичний страйк провели робочі Миньярского завода.

13 березня 1905 року, на другу річницю «бойні», у місті Златоусті і заводу поширено прокламації, що закликають народ піднятися на боротьбу своїх прав, проти царя і «правителей-грабителей». Вплив більшовиків на заводах Південного Уралу зростало. Про це свідчать збільшити кількість членів у партійних организациях.

У зв’язку з розвитком революційних подій у країни й підготовкою III з'їзду РСДРП, на Урал за вказівкою В.І.Леніна у лютому 1905 года була командирована Р. С. Землячка — член Бюро комітету більшості. При її активної участі у березні 1905 року проведена Уральська обласна конференція РСДРП, що мала велике значення на шляху зростання революційного впливу партии.

Від уральської організації на з'їзд обрали два делегата, обидва — представники більшовиків. На III з'їзді уральські делегати по все питанням займали ленінську позицию.

У травні 1905 року створили Челябінський комітет РСДРП. Керівна роль тут належала А. Елькину, В. Панфилову, Р.Пивкину.

Святкування 1 Травня 1905 року минуло на Південному Уралі під знаком посилення боротьби, активної участі трудящих мас в революційному русі. На майже всіх підприємствах відбулися маївки, демонстрації. У час першотравневих демонстрацій і страйків, і навіть пізніше, у червні - липні 1905 року, робочі висували вимоги запровадження восьмигодинного робочого дня, звільнення з заводів ненависної администрации.

На деяких заводах ці вимоги задовольнили. Так, на Юрюзанском і Миньярском заводах запровадили восьмигодинний робочого дня, а робочі залізничного депо Челябінська висунули 19 пунктів вимог, й вони було прийнято администрацией.

Політичний характер виступи южноуральцев ухвалили період боротьби з Булыгинской думи. Через війну роз’яснювальної роботи більшовиків, наприклад, на робочих зборах у Челябінську і Златоусті були прийнято рішення про бойкот думи, а робочі Миньяра, Сима і Катав — Ивановска взагалі відмовилися висувати виборців у Думу і дружно залишили зборів. У травнісерпні 1905 року відзначені виступу у 26 підприємствах Південного Урала.

Значний відсоток серед населення, особливо сільського, на Південному Уралі становили башкири і татари. Тому місцеві більшовицькі організації звертали особливу увагу працювати у тому числі. У боротьби з царатом і поміщиками більшовики Уралу прагнули, здійснюючи ленінську національну політику, об'єднати трудящих всіх национальностей.

Поруч із роботою на підприємствах і селах, більшовики вели агітацію серед солдатів та козаків. У 1905 року під їх впливом сталися хвилювання солдатів 214-го Мокшанского полку (з його батальйонів в 1903 року брав участь у розстріл Златоустовских робочих). Виступи солдатівсвідчить про те, що у армії, вважалася опорою царату, теж почалося недовольство.

Торішнього серпня 1905 року в Урал прибув представник Центрального Комітету партії Яків Михайлович Свердлов. Найбільший організатор, освічена марксист, із найближчих соратників В.І.Леніна, Я. М. Свердлов в стислі терміни багато зробив зміцнення уральської партійної организации.

Восени 1905 року в Південному Уралі, як та інших районах країни, стали виникати профспілки робітників і службовців: залізничників, почтовотелеграфних, гірничозаводських рабочих.

З усіх южно-уральских міст найбільшим бесчинствам погромників піддався Челябінськ. Чорносотенці намагалися організувати погроми на Катав — Іванівському, Саткинском, Юрюзанском та інших заводах, але завдяки організованим діям робочих вони були предотвращены.

Жовтневі події 1905 г показали, що самодержавству з робітниками не так усе просто впоратися. Під час жовтневих подій у багатьох містах Південного Уралу: Челябінську, Златоусті, Кусе та інших, виникли Ради робочих депутатів. У Челябінську функції Ради виконував страйковий комитет.

Наприкінці 1905 року класова боротьба ще більше загострилася. Після поразки збройного повстання на Москві грудні 1905 року новий уряд ужило заходів до негайної всіх осередків революції. На Урал й у Сибір було послано каральна експедиція Меллер — Закомельского, якому давалося право вершити розправу над учасниками революції без суду й следствия.

5 січня 1906 року загони Меллер — Закомельского прибутку на Челябінськ. Тут простояли всього ніч, але й цей час вчинили розправу над багатьма рабочими.

На заводах Південного Уралу розмістили понад 25 відсотків рот піхоти, 22 сотні козаків і навіть дещо артилерійських частин. Поруч із репресіями самодержавство застосувало та інші заходи. Щоби відволікти робочих від революції, їм стали організовувати співочі класи, поширювати вірнопідданицьку літературу, посилили агітаційну роботу церковники.

Проте селянські виступу у Південному Уралі, загалом, носили більш слабкий характер, ніж у Центральної России.

З початку 1907 року революція пішла знижуються, хоча робочі відступали з боями.

Революція 1905 — 07 рр. стала «генеральної репетицією» революцій 1917 року — як лютневої буржуазно — демократичної, а й Жовтневої соціалістичної революции.

Перша російська революція ознаменувала початок наступу певного періоду всесвітньої історії - періоду політичних потрясінь і революцій, посилилося страйковий рух, боротьба за демократичні свободи. За революцією у Росії пішли революції" у Ірані (1905 — 11гг), Туреччини (1908), Китаї (1911 — 13гг), посилилося національновизвольний і антифеодальне руху на країнах Сходу. Відбулася перегрупування на міжнародній арені. Росія після революції 1905 — 07гг перестав бути головним оплотом міжнародної реакции.

Революційний спрямування Росії сприяло формуванню лівого, революційного крила в соціал-демократичних партіях. У результаті революції організаційно зміцніла, зросла чисельно, розширила свій вплив масах партія більшовиків. У 1905 -07гг яскраво проявилися організаторські здібності більшовиків — ленінців: Я. М. Свердлова, С. Г. Шаумяна, І.В. Бабушкіна, М. М. Литвинова, В. Л. Шанцера (Марата), С.І. Гусєва, П.О. Джапарідзе, С. А. Тер — Петросяна (Камо), К.Є. Ворошилова, М.И. Калініна, Ф.А. Сергєєва (Артема), П.І. Стучки, О. С. Бубнова, В. П. Ногина, М. Г. Цхакая, Р. С. Землячки і багатьох інших. Під керуванням більшовиків пролетаріат завоював, хоча й короткий час, ряд демократичних свобод, домігся деякого поліпшення власного економічного положения.

Р Є Ф Є Р, А Т по предмета: Історія Росії ХХ век.

Тема: «Південний Урал під час першої російської революції 1905 — 1907гг.».

Виконав: Диваків Антон.

Школа № 2, клас 111.

Челябінськ 2004 г.