Рассказ А. П. Чехова «Ионыч». Думки і почуття автора

Рассказ А. П. Чехова «Ионыч». Думки і почуття автора

Антон Павлович Чехов — майстер мініатюри, оповідання. У порівняно невеликий обсяг письменник вміє зосередити основні ідеї, розкрити глибокий задум задуманого.

Так, розповідь «Ионыч» за широтою і філософському розкриття теми можна з повістю. Автору вдалося «концентровано» викласти важливих проблем сучасної йому дійсності, показати згубну силу вульгарності й влади грошей для особистості. Чехов докладно розповів про те «приємною сім'ї» Туркиных, де його глава в аматорських спектаклях грає старих генералів, любить пожартувати і поострить; дружина «пише повісті та й романи і з бажанням читає їх вголос для своїх гостей», дочка «грає на роялі». Усе це чудово, але рік у рік Іване Петровичу повторює слово в слово одні й самі жарти, Віра Йосипівна пише то, чого не буває у житті, тоді як у час гри Котика на роялі здається, що сиплються важкі каміння, якось перестаєш вірити в талановитість них. Вульгарність їх очевидна і гнітючою, невипадково приїжджий доктор Старцев спочатку приємно здивований «талантами» сім'ї Туркиных, мріє про щастя з Котиком. Але вульгарність Катерини Іванівни, її манірність зрештою стають смішні і жалюгідні. Та й саме Старцев недалеко «пішов» з посади цих людей. Одноманітність і безглузда метушня вбили у ньому юнацькі мрії порухи.

Теперь єдина його пристрасть — гроші. Він «ожирел» як тілом, але, що значно страшніше, і душею. Ніщо не може сколихнути його уяву. Він їздить по місту, у власному екіпажі, маючи велику практику, але з прагне вилікувати людей, а жадає нагромадити певну суму грошей… Навіщо, кому передасть своє спадщину? Автор підкреслює безглуздість накопичення Ионыча. «Коли він, пухкий і червоний, їде на трійці з бубонцями… то картина буває значна. І здається, що вирушає не людина, а язичницький бог… В нього багато клопоту, проте не кидає земського місця; жадібність здолала, хочеться встигнути й тут, де він».

После прочитання оповідання вас охоплює нудьга. Які ж ж личить отак опуститися?! Адже повинен мати якусь прекрасну мета у житті, самовдосконалюватись, викорінювати хвороби, служити суспільству, а чи не золотому тельцю. Це сумно, коли є кращими людьми міста виявляються пошлейшими типами, а інтелігент — доктор перероджується в жадібного нагромаджувача, тяготящегося хворими. Чехов як показав переродження людини, а й зазначив причину — одноманітність і нісенітницю існування. Не змінюється, що осіб), ні робив, поступово це вбиває будь-яку ініціативу.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.