Морфологічні особливості австралопітеків

За морфологічними ознаками австралопітеків можна поділити на дві великі групи: масивні та грацильні. АВСТРАЛОПІТЕКИ МАСИВНІ (ПАРАНТРОПИ) становили собою еволюційно молодшу групу (2,5 — 1,5 млн. р.) і були представлені такими видами як А. robustus (кремезний, міцний) та А. boisei (зинджантроп). Еволюція цієї групи австралопітеків пов’язана із силовою спеціалізацією. Парантропи були вищими від грацильних австралопітеків і досягали 160 см, маса тіла становила близько 60 — 70 кг. У них був низький лоб, чітко вирізнялися виступи та гребені на черепі (прикріплювалися жувальні м’язи), обличчя було крупним і широким, дуже великі корінні зуби та редуковані різці з іклами, череп різко звужувався у скроневій області, ніс плоский і широкий («мавпячий») тощо. За типом живлення вони були рослиноїдними, що й стало однією з причин їх вимирання. Але розвиток пристосувань за рахунок нарощу-вання м’язів виявився неефективним і група масивних австралопітеків вимерла близько 1 млн. років тому, виявившись сліпою гілкою еволюції. ГРАЦИЛЬНІ (КЛАСИЧНІ) АВСТРАЛОПІТЕКИ були представлені австралопітеком африканським (3 — 2,5 млн. р. тому), який включив до свого складу більш ранній вид А. афарський (4,9 — 3,0 млн. р. тому), які вимерли близько 850 тис. років тому. Зріст цих гомінідів складав 105 — 110 см, а маса тіла коливалася від 12 — 15 до 36 — 37 кг (для порівняння: шестирічна дитина важить близько 35 кг). Об'єм головного мозку складав близько 500 см ³ (для порівняння: у шимпанзе — 345, а у горили — 420 см³) із тенденцією до зростання. До примітивних рис черепа цих істот можна віднести низький лоб, великий надочний валик, обличчя, що виступає вперед, плоский і широкий ніс, скошене підборіддя. Прогресивними рисами будови черепа можна вважати відносно зменшений лицьовий відділ, більший мозковий відділ, параболічну зубну дугу, редуковані ікла, «узор дріопітека» на нижніх молярах. За типом харчування грацильні австралопітеки були всеїдними. Зміна способу живлення була пов’язана з тим, що в умовах савани значно розширилися джерела одержання тваринного білка і різко обмежувалося споживання фруктів. Це всіляко сприяло розвитку характерної для приматів схильності до полювання. Перші гомініди були стервоїдні: поширеним було підбирання залишків трапези після традиційних хижаків відкритих просторів. Із часом вони навчилися активно добувати собі м’ясну їжу. Полювали в основному на тварин дрібних та середніх розмірів. М’ясо вживали сирим. У жертв найчастіше виявлялися зламаними кістки черепа в лівій скроневій ділянці, тобто мисливці наносили удар правою кінцівкою. Це дозволяє припустити, що більшість класичних австралопітеків була праворукою. Цю групу австралопітеків вважають безпосередніми предками людей. Для австралопітеків важливим адаптивним досягненням виявилася двоногість і зумовлене нею ПРЯМОХОДІННЯ. Виникнення саме такої, а не будь-якої іншої, локомоції можна пояснити кількома причинами: перехід до життя у саванах (відкрита місцевість), носіння в руках предметів, демонстрації, біоенергетичні переваги тощо. Австралопітеки відзначалися вже добре розвиненими півкулями головного мозку, у них збільшилися сенсорні відділи переднього мозку, з’явилися фронтальні борозни та звивини, відбулася подальша еволюція неокортексу, яка із часом викликала появу у пітекантропів кіркових полів третинного аналізу. Подібні перетворення свідчать про формування нового, людського типу мозку. Але головний мозок прегомінідів, незва-жаючи на певні специфічні властивості, відзначався багатьма спільними рисами будови, які мали понгідний характер, тобто були характерними як для мавп, так і для австралопітеків. До них належали: невеликі абсолютні розміри мозку; малі лобні частки, які щільно поєднувалися зі скроневою зоною, що мала мавпячий тип будови; сферичність поверхні всіх часток мозку без зон інтенсивного росту; відносно велика потилична і дуже мала нижньотім'яна частки; кора мозку складалася із ядерних і розсіяних зон аналізаторів, які дозволяли здійснювати тільки два із трьох вищих етапів переробки імпульсів, а саме: для австралопітеків була притаманною обробка інформації лише на рівні чуттєвих образів і простих уявлень.