Художественная концепція петербурзького періоду російської історії у вірші В.Брюсова Три кумира

Художественная концепція петербурзького періоду російської історії у вірші В. Брюсова «Три кумира «.

Голубків С.А.

Откроем брюсовское вірш:

В цьому вечоровому місті туманів,.

В цієї, тьмяною безпросвітної імлі,.

Где строенья, станом велетнів,.

Разместились тісно землею, —.

Попирая, в гордості переможної,.

Ярость змія, стиснутого дугою,.

По граніту вистрибуватиме Вершник Мідний,.

С царствено простягнутою рукою;

А інший, з урочистим обличчям,.

Строгое спокій зберігаючи,.

Упоенный силою і величьем,.

Правит скоком сдеожанным коня;

Третий, конем тяжелоступном,.

В землю втиснувшем упор копит,.

В напівсні, волненью недоступному,.

Недвижимо, стиснувши узду, стоїть.

Исступленно вистрибуватиме Вершник Мідний;

Непоспешно їде кінь інший;

И суворо, з потужністю наслідною,.

Третий кіннотник холоне над натовпом, —.

Три кумира у місті туманів,.

Три владики в безрассветной імлі,.

Где строенья, станом велетнів,.

Разместились тісно по земле.

Написанное незадовго перед першої світової війною вірш Валерія Брюсова «Три кумира» цікаво передусім загальним концептуальним підходом до вітчизняної історії попередніх двох століть. Відштовхуючись від реальної факту сучасної йому петербурзької дійсності (його присутність серед місті відомих пам’яток Петра Першого, Миколі Першому і псевдо Олександру Третьему), поет надає даним скульптурам особливу знакову функцію. Названі монархи символізують собою різні етапи того великого, складного й суперечливого історичного часу, коли столицею держави Російського був споруджений волею Петра Великого Петербург. Брюсов в 1913 року (рік написання вірші) як провидить той недалекий день, коли столиця знову перенесена у Москві, петербурзький період історії завершится, а тому й підводить результати. Звісно, імпульсом до створення вірші могла слугувати ще і загальна атмосфера історичних роздумів, що з святкуванням 300-річчя царюючого Будинку Романових, адже будь-який ювілей — завжди час всеосяжних і результирующих оцінок.

Как ж поетично висловив Брюсов суть трьох епох, уособлюваних знаменитими монархами?

Достигается це з допомогою двох розгорнутих образів: один — образ руху (у всій його семантичної багатовимірності), інший — психологічна домінанта у цьому чи іншому скульптурному портреті. Простежимо за текстом вірші.

В строфі, присвяченій Петра Першого, рух характеризується словом «вистрибуватиме». Причому вірші це слово повторюється двічі (другого варіанта — «гаряче вистрибуватиме»). Імператор постає як борець, переможець. Звідси й слова про «гордості переможної». Є й ворог — змій («лють змія»). Запроваджується тому й додаткове дію — «нехтуючи»: Петро «вистрибуватиме», «нехтуючи» ненависного змія. Фальконетовский мідний вершник переповнений азартом великої гонки, він обуреваем жагою перемоги, удачі.

Памятник Миколі Першому, стоїть на Исаакиевской площі, виробляє на Брюсова зовсім інша враження. Енергія неприборканого прапрадіда втрачено. І зрозуміло чому. Від предків залишилася імперія, її велич, грандіозність, що склалася система життя. Тому можна обходитися без монархічних «революцій згори». Можна пожинати плоди створеного до тебе. Брюсов говорить про Ніколає — «А інший, з урочистим обличчям».

Акцент робиться виключно осіб на зовнішньому. Імператор хіба що виглядає у дзеркальце чужих думок, стурбований тільки тим, яке справляє враження. У рядку «суворе спокій зберігаючи» можна знайти багато. Але чого за бажання не знайдеш, то це пристрасті. «Упоєний силою і величьем», Миколо Павловичу, напевно, не зможе поскакати гаряче! Багатозначна рядок «Править скоком стриманим коня». У насправді, цікаво переосмислюється слово «править». Можна блискуче керувати цілим державою, а можна лише ничтожнейшим «скоком» коня. Саме тому бути відібраний і відповідні дієслово руху — «їде». Держава, олицетворяемое Миколою Першим, — це потужна імперія епохи стабілізації. Це може жити «як саме собою, без понукающих і изъязвляющих боки шпор чергового царяреформатора. Лексичний ряд, пов’язані з чином другого „кумира“, сам собою дуже характерологичен:"спокойствие», «стриманим», «непоспешно».

В строфі, відведеної опису пам’ятника Олександра Третього, виконаного Паоло Трубецьким і встановленого на Знам’янської площі неподалік Московського вокзалу, є вже повне припинення руху («упор копит»). Як відомо, по приводу цієї пам’ятки у народі зло шутили:"Стоит комод, на комоді бегемот, на бегемоті — йолоп". Вершник «стоїть». У вірші знаходимо та інші виразні словахарактеристики, соотносимые з цим памятником:"в напівсні", «недвижимо», «холоне». Автор виділяє байдужість як психологічну домінанту перших осіб у державі Російському в новітнє час. У Олександра Третього у пропонованій Брюсовым трактуванні всі у минулому: звідси слова — «з потужністю наслідною».

Итак, вдумаємося у смисл тих дієслів руху, що шикуються на досить показовий ряд:"скачет" — «їде» — «холоне». Історія сповільнюється, майже зупиняється. Від нових часів тягне холодом (слово «холоне» надає всієї строфі і додаткового значення).

Что ж буде далі? Яке майбутнє? Воно, по Брюсову, невизначено, десь так собі — в темряві. Поет зводить всі пам’ятники разом і перед обличчям майбутніх загроз й апокаліптичних ожиданий:"Три владики в безрассветной імлі". Зауважимо: не «безпросвітної», а «безрассветной». Як це треба розуміти? Що й казати — світанку не будет? Может бути, Брюсов пророчо вже бачив ту Росію, яку сім'ю роками пізніше побачить Герберт Уеллс і напише книжку «Росія в імлі». Майже символічна й час написання аналізованого нами вірші — 1 грудня 1913 року. Йшов протягом останнього місяця останнього благополучного року імперії. Далі Росію чекали війни, революції, заколоти. Надходила Хаос.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.