Тема поета і поезії у творчості О.С. Пушкина

Тема поета і поезії у творчості О. С. Пушкина..

О.С. Пушкін — великий поет і письменник у першій половині 19 століття. У його поезіях є те, що повинен осмислити кожна людина. Основний рід його творчості - це лірика, головними темами якої є волелюбність, любов, і дружба, тема Батьківщини, природи й призначення поета і поэзии.

Пушкін багато думав про роль поета в поезії, про призначення слова у літературі, він присвячував цієї темі безліч віршів. Найяскравіша вірш — «Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний…», який став поетичним заповітом поета. У ньому автор підбиває підсумки творчості полягає і вважає своєї заслугою те що «жорстокому столітті восславил» свободу, тобто боровся проти кріпацтва і самодержавства за звільнення народу. З одного боку, можна подумати що багато він бере, він каже, що спорудив собі пам’ятник, але знайомлячись із творчістю, читаючи його чудові поетичні шедеври, ми переконуємося у цьому, що вона має повне право. Олександре Сергійовичу не боявся висловлювати свої передові погляди, думки, хто був звернені до російського народу. Поет вважав, що: «не заросте народна стежка» до його пам’ятника, що пам’ятатимуть його чудові вірші довго, передаючи своє захоплення нового покоління. У 1826 року Пушкін створює вірш «Пророк» — свій маніфест, де проголошує божественну суть мистецтва, пророче призначення творця. Цей вірш перетворення людини у пророка. Починається він від появи «шестикрылого серафима», і з двох рядків, які пояснюють кого з’явився серафим:

Духовної жаждою томим.

У пустелі похмурої я влачился.

У своїй ліриці О.С. Пушкін звертався всім сторонам життя. Щирий, правдивий, глибока людина, він заклав підвалини російської літератури, визначивши її жанрово-идейное своєрідність багато років вперед, показавши причому у образі ліричного героя людини, близького до ідеалу, котрій доля країни, народу була визначальною рисою його личности.