Емоційно-психічний стан. 
Проблема безпеки людини в системі "людина-машина-середовище"

Надзвичайно великий вплив на здоров’я та працездатність людини мають емоції, тобто її душевні переживання. Вони бувають позитивні і негативні,.

В перенапруженому, перевтомленому організмі проходить бурхлива витрата резервів, порушується регулювання обміну речовин, не повністю виділяються продукти розпаду, які нагромаджуються і отруюють організм.

Позитивні емоції - позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо); негативні емоції - негативна оцінка (гнів, страх, огида, жах тощо). Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, нестачі відомостей чи вмінь. Виникненню їх сприяють висока відповідальність за людей, хворобливий стан і втома,.

Стенічні емоції — емоції, які підвищують життєдіяльність (радість).

Астенічні емоції - почуття прагнення, котрі гальмують життєдіяльність, знижують енергію суб'єкта (журба).

Емоційні реакції - короткочасні реакції на певний об'єкт, подію, ситуацію.

Емоційні стани — більш статичні, довготривалі. Це ефект від дії сильної емоційної реакції. Емоційний стан, який виникає внаслідок дії певної емоційної реакції, може стати ставленням людини до різноманітних явищ дійсності. Вони різні за силою та інтенсивністю впливу на людину. Емоції це власне емоційні реакції середньої сили, які добре контролюються свідомістю.

Воля — це здатність людини управляти своїми діями і вчинками. Вона виражається у високому самовладанні в небезпечних ситуаціях, умінні подолати перешкоди, які виникли на шляху досягнення мети, здатності підкоряти свої бажання вимогам обов’язку, вмінні долати почуття невпевненості, сумнівів і страху.

Вольовими якостями є дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполегливість тощо.

Дисциплінованість — підкорення своїх дій вимогам громадського обов’язку, сумлінне виконання своїх обов’язків. Це якість, що забезпечує моральну спрямованість поведінки, що виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі і правил співжиття, це готовність докласти всіх зусиль та енергії для своєчасного, точного, бездоганного виконання поставленого завдання; це завершення розпочатих справ, виховання навичок належної поведінки; уміння спланувати свої дії, організовано діяти за прийнятим планом.

Самовладання — вміння за будь-яких умов управляти своєю розумовою діяльністю, почуттями і вчинками. Це основа сміливості, подолання страху в критичній ситуації.

Рішучість — здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх.

Наполегливість — здатність довго і цілеспрямовано втілювати в життя прийняте рішення.

Терпіння — активне і цілеспрямоване подолання труднощів. Від наполегливості слід відрізняти впертість.

Впертість — це необґрунтована настирливість, коли при виконанні вольової дії людина не зважає на думку інших людей, на нові обставини, які вимагають нових рішень. Волю можна розвивати і виховувати.

Психомоторні процеси.

Психомоторні процеси пов’язані з діями людини і психічними явищами, що їх супроводжують. Дія — це елемент діяльності для досягнення конкретної мети.

Дії бувають руховими (моторними), пізнавальними (гностичний) і соціально-комунікативними. Останні характеризуються передачею повідомлень, розпоряджень, встановленням контактів і взаємодій між людьми за допомогою мови і жестів.

Безпека життєдіяльності людини частіше за все зв’язана з руховими діями, як найбільш травматогенними.

В кожній руховій дії мають місце у взаємозв'язку механічна (енергетична), фізіологічна та психічна сторони.

Механічні характеристики руху визначаються структурою, траєкторією, яку здійснюють органи руху в просторі, швидкістю, теплом, зусиллям.

Рухи повинні бути найбільш простими. Прийнято розділяти рухи на 5 класів в порядку збільшення частин тіла, що приймають участь в моторному процесі:

• 1. Рух пальців;
• 2. Рух пальців і руки;.
• 3. Рух пальців, руки,
• 4. Плечей, передпліччя,
• 5. Всього тіла.

Принципи безперервності, плавності, ритмічності рухів розглянуті раніше, в зв’язку з проблемою стомлення.

Найбільш складним і разом з тим найбільш типовим психомоторним процесом в діяльності людини є сенсомоторна координація рухових дій, при яких динамічне не тільки сенсорне поле, але і сама реалізація рухового акту (праця водія, крановика і т.п.)Будь яка дія включає сенсорний акт.