Вступ. 
Поліфункціональний характер діяльності офіцера

Одним із провідних соціальних інститутів держави є її збройні сили, які на сучасному етапі розвитку суспільства повинні бути не тільки військовою державною структурою, призначеною для оборони України, захисту її територіальної цілісності і недоторканості, а й висловлюючись словами військового теоретика, родоначальника військової педагогіки генерала М. Драгомирова," …школою виховання народу, приготування його до життя суспільного".

Ефективність виконання покладених на збройні сили завдань залежить від багатьох факторів, але як свідчить загальносвітовий досвід на першому місті стоїть людський. Наскільки б не була б досконалою зброя, яка носить колективний характер, вона все ж таки перевтілюється в груду безкорисного металу в руках непрофесіоналу, стає небезпечною, загрозливою для суспільства в цілому, «…може перетворитися із засобу захисту держави у джерело небезпеки для неї, підриву її міжнародного авторитету та іміджу». Отже, виконання збройними силами суспільно-значущих функцій залежить від відповідної професійної підготовки їх особового складу, насамперед офіцерів. Саме на якості професійної підготовки офіцерського складу як кадрової основи української армії, посилення її гуманітарної складової акцентував увагу, Президент-«завжди і скрізь, від первинних, базових ланок, вони (офіцери) повинні бути цементуючою силою і взірцем у всьому — ратній майстерності і дисциплінованості, поведінці у побуті і зовнішньому вигляді. Від офіцерів у першу чергу залежить, щоб армійська служба стала для нашого юнацтва не втраченим, викресленим з повноцінного життя часом, а періодом громадянського змужніння, розширення світоглядних горизонтів, формування особистісних якостей». Виходячи з цього зростають вимоги до офіцерства як до військових педагогів і вихователів, до їх підготовки як фахівців військово-соціального управління.