Вступ. 
Вірусологія і проблеми практики

Захворювання рослин, тварин і людини, вірусна природа яких у даний час установлена, у протягом багатьох сторіч завдавали шкоди господарству і шкода здоров’ю людини. Хоча багато з цих хвороб були описані, але спроби встановити їхню причину і виявити збудник залишались безуспішними.

У результаті спостережень Д.І.Івановський і В. В. Половцев уперше висловили припущення, що хвороба тютюну, описана в 1886 році A. D. Mayer у Голландії під назву мозаїчної, являє собою не одне, а два цілком різноманітних захворювання того самого рослини: одне з них — рябуха, збудником якого є грибок, а інше невідомого походження. Дослідження мозаїчної хвороби тютюну Д.І.Івановський продовжує в ботанічному саду (під Ялтою) і ботанічної лабораторії Академії наук і дійде висновку, що хвороба тютюну визивається бактеріями, що проходять через фільтри Шамберлана, що, проте, не спроможні рости на штучних субстратах. Збудник мозаїчної хвороби називається Івановським ті «фільтрівними» бактеріями, те мікроорганізмами, тому що сформулювати відразу існування особливого світу вірусів було дуже важко.

Підкреслюючи, що збудник мозаїчної хвороби тютюну не міг бути виявлений у тканинах хворих рослин за допомогою мікроскопа і не культивувався на штучних живильних середовищах. Д.І.Івановський писав, що його припущення про живу й організовану природу збудника «сформовано в цілу теорію особливого роду інфекційних захворювань», представником яких, крім тютюнової мозаїки, є ящур (використавши тієї ж метод фільтрації).

Д.І.Івановський відкрив віруси — нову форму існування життя. Своїми дослідженнями він заклав основи ряду наукових напрямків вірусології: вивчення природи вірусу, цитопаталогічних вірусних інфекцій, що фільтруються форм мікроорганізмів, хронічного і латентного вирусоносительства. Один із видатних радянських фітовирусологів В. Л. Рижков писав: «Заслуги Д.І.Івановського не тільки в тому, що він відкрив цілком новий вид захворювань, але й у тому, що він давши методи їхній вивчення».

У 1935 році У. Стенлі із соку тютюну, ураженого мозаїчною хворобою, виділив у кристалічному вигляді ВТМ (вірус тютюнової мозаїки). За це в 1946 році йому була вручена Нобелевська премія.

У 1958 році Р. Франклин і К. Холм, досліджуючи будівлю ВТМ, визначили, що ВТМ є порожнистим циліндричним утворенням.

У 1960 році Гордон і Сміт установили, що деякі рослини заражаються вільною нуклеїновою кислотою ВТМ, а не цілою часткою нуклеотида. У цьому ж році значний радянський навчань Л. А. Зильбер сформулював основні положення вирусогенетичної теорії.

У 1962 році американські вчені А. Зигель, М. Цейтлин і О. И. Зегал експериментально одержали варіант ВТМ, що не мав білкової оболонки, з’ясували, що в дефектних ВТМ часток вивірки розміщені довільно, і нуклеїнова кислота поводитися, яка повноцінний вірус.

У 1968 році Р. Шепард виявив ДНК-вірус.

Одним із найбільших відкриттів у вірусології є відкриття американських учених Д. Балтімора і Н. Темина, що знайшли в структурі ретровіруса ген, що кодує фермент — обернену транскриптазу. Призначення цього ферменту — каталізувати синтез молекул ДНК на матриці молекули РНК. За це відкриття смердоти одержали Нобелевську премію.