Фольклорные традиції у творі однієї з російських письменників ХІХ століття. (Н.С.Лесков. «Лівша» .)

Фольклорные традиції у творі однієї з російських письменників ХІХ століття. (Н.С.Лесков. «Левша».).

Мало хто зі Спілки письменників XIX століття так широко використовував фольклор і народні традиції у творчості. Глибоко віруючи у духовну силу народу, він тим не менш далекий до його ідеалізації, від створення кумирів, від «идольской літургії мужику», використовуючи вираз Горького. Письменник умови та вимоги пояснював тим, що він «вивчав народ, не кажуть з петербурзькими візниками», а «виріс у народі» І що йому «їм не личить ні піднімати народ на ходулі, ні класти його серед кімнати».

Подтверждением письменницької об'єктивності може бути «Розповідь про тульському косому Лівше і сталевої блосі», оцінений свого часу критикою як «набір блазневих висловів у стилі потворного юродства» (А. Волинський). На відміну з інших сказовых творів Лєскова оповідач із народного середовища немає конкретних чорт. Цей анонім виступає від імені невизначеного безлічі, як він своєрідний рупор. У народі завжди існують різноманітні чутки, передані із різних вуст у вуста і обрастающие у процесі такий передачі різноманітними домислами, припущеннями, новими подробицями. Легенда коїться народом, і такий вільно створеною, яка втілює «народний глас» він і постає в «Лівше».

Интересно, що Лєсков у перших друкованих редакціях предпосылал розповіді така передмова: «Я записав цю легенду в Сестрорецке по тамтешньому розповіді від старої зброяра, тульського вихідця, переселившегося на Сестру-реку ще царювання імператора Олександра Першого. Оповідач двох років тому є ще в добрих сил і в свіжої пам’яті; він залюбки згадував старовину, дуже вшановував государя Миколи Павловича, жив „за старою вірі“, читав божественні тогочасні книги й розводив канарок». Багатство «достовірних» подробиць не залишало місця сумніватися, але не всі виявилося… літературної містифікацією, яку невдовзі викрив сам автор: «…я все це розповідь склав у травні місяці минулого року її, і Лівша є обличчя мною вигадане…» До питання вигаданість Лівші Лєсков повертатиметься неодноразово, а прижиттєвому зборах творів прибере «передмову» остаточно. Сама ця містифікація був потрібен Лєскова до створення ілюзії непричетності до змісту розповіді.

Однако попри зовнішньому простодушності розповіді й написав це оповідання Лєскова має «подвійне дно». Втілюючи народні ставлення до російських самодержцах, воєначальниках, людей інший нації, себе самих, простодушний оповідач знати не знає, що він думає про те саме самому створив його автор. Але лесковская «тайнопис» дозволяє чітко почути і авторський голос. І голос цей розповість, що володарі відчужені від народу, небрегут за свій обов’язок перед ним, що правителі ці до влади, що її треба виправдовувати наявністю власних достоїнств, що ні верховна влада заклопотана честю долею нації, а прості тульські мужики. Саме вони бережуть честь славу же Росії та становлять її надію.

Однако автор не приховує, що тульські майстра, зуміли підкувати англійську блоху, в сутності, зіпсували механічну іграшку, оскільки «в науках не зайшлися», що вони, «позбавлені можливості робити історію, творили анекдоти».

Англия і Росія (Орловщина, Тула, Петербург, Пенза), Ревель і Меррекюль, українське село Перегуды — така «географія» розповідей та повістей Лєскова лише у лише книзі. Люди різних націй вступають тут у найнесподіваніші зв’язку й відносини. «Істинно російська людина» то осоромлює іноземців, виявляється залежно від своїх «системи». Знаходячи загальнолюдське у житті різних народів та прагнучи по стичь нинішнє і майбутнє Росії у із перебігом історичних процесів в Європі, Лєсков водночас чітко усвідомлював своєрідність своєї країни. При цьому не впадав у крайності західництва і слов’янофільства, а утримувався на позиції об'єктивного художницького дослідження. Як «наскрізь російському» письменнику і людині, пристрасно любившему Росію безкультурну й свій народ, знайти міру такий об'єктивності? Відповідь у самій творчості Лєскова.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.