Роджерс До. Клиентоцентрированная терапія

Роджерс До. Клиентоцентрированная терапия.

У його самовизначенні люди спираються на власний досвід. Кожна людина має унікальне полі досвіду чи «феноменальне полі», яке містить «всі події у будь-якій цей час всередині оболонки організму, і потенційно то, можливо осмислене». Поле досвіду обмежена біологічно і психічно. Підхід значно більшою мірою спирається на прагнення людини до розвитку, здоров’ю та адаптації. Терапія — це набуття клієнтом свободи вона зростатиме і розвиватися. Покладання почуття, меншою ступеня — на інтелектуальне усвідомлення ситуації; займається безпосередньо ситуацією, а чи не минулим людини. Перевага віддається терміну «клієнт», а чи не «пацієнт», оскільки пацієнт — хвора людина. Нужденний у допомозі і котрий звертається з ним до спеціально навченим фахівцям. Клієнт ж — людина. Який просить про певної послузі, вважаючи, що вона може чогось зробити один. Тут є рівність імені клієнта й терапевта, яке виключається у разі пацієнт — лікар. Психотерапія — реалізація які є в потенційного клієнта здібностей, а чи не вправна маніпуляція більш-менш пасивної особистістю. Клієнт тут здатний розуміти свої власні труднощі й проблеми, продовжує спрямовувати процес. Формувати мети терапії, ініціює зміна поведінки, які хочет.

Ключі до зцілення знаходяться саме в клієнта, терапевт повинен мати певними особистими якостями, щоб надати клієнту допомогу у тому, як навчитися використовувати ці ключі. Здібності клієнта надійдуть у дію, якщо терапевт встановить з нею досить теплі, приймає і розуміють відносини. Терапевт має розраховувати на особистість, а чи не зайняти позицію. Тобто вона має бути готовим висловлювати своїми словами і свої поведінкою різні відчуття провини і відносини, що у ньому. Терапевт служить моделлю справжньої особистості. Він пропонує клієнту відносини, у яких можна перевірити і випробувати його власну реальність. Клієнт може навчитися очікувати реальної (а не затриманої чи перекрученою) зворотний зв’язок у внутрішніх пошуках — клієнт може пережити безпосередній досвід себе, відмовившись з його спотворення. Терапевт корисний клієнту тим, що визнає його й здатний підтримувати «необумовлене позитивне увагу» — це «турбота, яка є власницької і вимагає відповідної подяки». Це можна висловити через формулювання «Мені є до Вас справа», а чи не «Я турбуватися про Вас, коли будете поводитися отак і отак». Це — обіцянку приймати людину до таких, яким він. І тому терапевт мав відбутися о стані постійно бачити самоактуализирующуюся сутність клієнта, а чи не його деструктивне, агресивне чи образливе поведінка. Якщо вдасться утримувати сознавание позитивної сутності людини, можна бути з нею справжнім і щирим, не нудьгувати, зв збуджуватиметься, не сердитися визначені прояву його особистості. Терапевт підтримує впевненість, що внутрішня, то, можливо нерозвинена особистість клієнта здатна зрозуміти себе. Необумовлене позитивне увагу має включати «эмпатическое розуміння», потрібно відчувати світ клієнта хіба що як власний, але й на не втрачаючи цієї «як ніби». Тоді клієнт впевнений, що терапевт як приймає його, але активно намагається відчути подібну ситуацію всередині себе. Терапевта необхідно вміти передати своє розуміння його клієнту, щоб він міг відчути його справжність і турботу, його зацікавленість й розуміння. Необхідно, щоб клієнт сприймав терапевта поверх своїх спотворень, захистів і передчуттів угрозы.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.