Функції держави

ЗМІСТ 1.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ 2.

1. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ 4.

1.1. Поняття та ознаки функцій держави 4.

1.2. Еволюція функцій держави 5.

1.3. Класифікація функцій держави 7.

1.4. Форми й фізичні методи здійснення функцій держави 9.

2. ОСНОВНІ ВНУТРІШНІ ФУНКЦІЇ 11.

2.1. Політична функція 12.

2.2. Економічна функція 13.

2.3. Соціальна функція 15.

2.4. Екологічна функція 17.

2.5. Оподаткування 19.

2.6. Захист права і свободи громадян 19.

3. ОСНОВНІ ЗОВНІШНІ ФУНКЦІЇ 22.

3.1. Функція оборони 23.

3.2. Функція взаємодії з державами і міжнародними організаціями 25.

ВИСНОВОК 28.

ЛІТЕРАТУРА 31.

Питання про країну, аналізовані в «Теорії держави й права», його понятті, суті Доповнень і роль суспільстві від давніх-давен ставляться до основних і остродискуссионных в государствоведении. Це тим, що ці питання і безпосередньо торкнуться інтересів різних верств українського суспільства. Породжене суперечливим суспільством держава саме неминуче стає суперечливим, суперечливі її діяльність і соціальна роль. Як форма організації товариства, покликана забезпечувати його цілісність і керованість, держава виконує потреби суспільства, служить його интересам. 1].

Теорія держави для описи, пояснення й прогнозування діяльної державного боку використовує поняття функції держави — характеристики саме тієї, що як держава «делает». 2].

У філософії під функціями розуміється зовнішній прояв властивостей якого — або об'єкта у системі відносин. У юридичної літературі немає єдиної думки щодо категорії «функції держави». Під останніми зазвичай маються на увазі: основних напрямів, сторони — чи види діяльності держави, його практична діяльність. Проте функції не можуть реалізовуватися всередині самої державної організації: вони реалізуються у впливі на громадські отношения.

З’явившись 1905 року як продукт суспільства, держава стає стосовно нього керуючої системою, силою, воздействующей попри всі найважливіші процеси, які у нем.

Функції держави — це напрями діяльності, але з сама деятельность. 3] У функціях держави виражаються його сутність, цілі й завдання. Функції держави складне за змістом явление. 4].

Питання функціях держави має лише теоретичне, а й практичного значення. Він дає змогу подивитись держава лише з боку його форми, а й роздивитися його під кутом зору його різнобічної діяльності, функціонування. З допомогою функцій можна з досить високої точністю визначити характер діяльності держави, правильність вибору їм у тому чи іншому етапі її розвитку пріоритетів, нарешті, рівень її організованості і эффективности. 5].

Вже згадана у «справжній курсової роботі тема набуває дедалі великої ваги у нових політичних умов, коли Російської держава починає створювати власну політичну систему, зміцнювати владну вертикаль. Мета цієї роботи визначити перелік функцій, властивих государству.

1. ФУНКЦІЇ ГОСУДАРСТВА.

1.1. Поняття та ознаки функцій государства.

Функціями держави називають основні, соціально значимі напрями своєї діяльності, які виражають сутність держави й відповідні головним завданням певної історичної етапу разки вітія суспільства, і навіть механізм державного на які у ньому процессы. 6].

У функціях держави виражається його сутність, його призначення і структура держави, тобто. його внутрішню будову, що визначається в першу чергу, його призначенням, і напрямом діяльності, яку воно здійснює. Призначення держави, що виявляється у його функціях, є об'єктивній необхідності виконання суспільно корисною, соціально зумовленої деятельности. 7].

Іноді поняття функцій держави обмежується поданням про основних напрямах діяльності держави лише «із управління суспільством» чи, навпаки, розширюється через включення у тому поняття і зміст «механізму державного на розвиток громадських процессов». 8] З іншого боку, раніше існувала думка на функції держави як у предметно-политическую характеристику змісту його деятельности. 9].

Суттєвими ознаками функцій держави являются:

— предметна діяльність держави у найважливіших теренах суспільного жизни;

— спрямованість цієї бурхливої діяльності виконання тих завдань і цілей, які перебувають на конкретному історичному етапі розвитку общества;

— певні форми (найчастіше правові) реалізації державних функцій, пов’язані із застосуванням особливих, зокрема владнопримусових, методов. 10].

Формування функцій проходить у процесі становлення та розвитку держави. Послідовність виникнення тих чи інших функцій залежить від важливості й черговості завдань, завдань, які суспільством. У різні історичні періоди пріоритетне значення можуть купувати різні мети держави, отже — та її різні функции.

Кожна з функцій держави має певний зміст, яке показує, що робить держава, чим займаються його органи, які питання вони вирішують. Зміст функцій іншого незмінним — воно змінюється разом із змінами, що відбуваються у суспільстві. На зміст функцій сучасних держав впливають національні чинники, науково-технічний прогрес, процеси інформатизації і др.

1.2. Еволюція функцій государства.

Поява тих чи інших нових функцій в різних етапах розвитку державності конкретних товариств немає суворо визначеного, причинно — слідчого характеру, не жорстко детерміновано нової сутністю і формою держави. Разом про те така більш-менш причинний залежність все-таки характеризує функції держави, які є найважливіші напрями діяльності держави у визначальних областях його існування у економічній, політичної, соціальної та інших. Основні функції найбільш «чуйні «до сущностным змін государства.

Інші ж функції піддаються потужному впливу стабільних етнокультурних пластів життя суспільства, національних, територіальних особливостей, традицій тощо. Тому новим типом держави, з’явився друком у розвитку конкретного государственно-организованного суспільства, може у явною чи прихованої формі удається зберігати й іноді розвивати деякі старі функции.

Робимо висновок, що, в такий спосіб, в державності тієї чи іншої суспільства зберігається наступність функцій, але діє і механізм відновлення функцій. Наприклад, на поява нових функцій впливають самоорганизационные, суб'єктивні і навіть случайностные (синергетичні) процеси, Не тільки та чи інша ступінь залежності функцій через зміну суті Доповнень і форми государства.

Функції є чимось назавжди і безповоротно, навічно даним, фундаментальним, застиглим і незмінним. Залежно від конкретно — історичних умов елементи цих загальних функцій можуть купувати самостійного значення, стаючи з особливу значущість самостійними функціями. Це може бути функції організації громадських робіт (наприклад, будівництво іригаційних споруджень за азіатських країнах), забезпечення права і свободи громадян (сучасні що розвиваються країни, у яких здійснюється перехід до правової держави), охорони природи (у країнах, де серйозно порушена екологічна рівновага) і другие.

На додачу до всього сказаного відзначимо, що на даний час більш важливим є виділення глобальних функцій держави, характеризуючих діяльність сучасної держави в екологічної, демографічної, сировинної, космічної сферах, у створення та ефективного використання ядерної, інформаційної технологій, у сфері захисту права і свободи чоловіки й в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, які зачіпають всю цивилизацию.

1.3. Класифікація функцій государства.

У юридичної теорії існує безліч підстав (критеріїв) класифікації функцій держави. Вчені дають різний перелік цих функцій, по-різному їх называют.

Їх намагаються підрозділяти залежно від тривалості їх існування й діяльності: постійні, властиві державі усім етапах його розвитку, і тимчасові. Перші виконуються державою протягом багато часу і найчастіше притаманні державі ряд етапів його існування. Другі - обумовлені конкретним періодом громадського розвитку та принаймні початку іншому періоду втрачають своє значение.

Залежно від соціального значимості на які виражають інтереси правлячих класів, верств, груп, чи які мають, концентрирующие у собі інтереси всього общества.

Робляться спроби класифікації функцій держави, що базуються на принципі поділу влади. Відповідно до даним критерієм функції поділяються на законодавчі (правотворческие), управлінські і судебные. 11] Кожна з названих функцій здійснюється, зазвичай, не одним, а сукупністю державні органи, які належать до певної влади — законодавчої, виконавчої і судебной. 12].

З іншого боку, існують класифікації: за сферами «докладання» і здійснення (політичні, ідеологічні, соціальні, економічні), по формам реалізації (правотворческие, правоохоронні, правозастосовні), виходячи з територіального масштабу, не більше яку вони реалізуються (федеративні і унитарные). 13].

По важливості у житті функції ділять на основні неосновні (подфункции). 14] До них відносять: облік і координація інтересів різних груп населення, захист меншин; втручання у економіку з єдиною метою соціального захисту людини; охорона довкілля; підтримку громадського порядка[15], організація статистичного обліку. Проте ця класифікація викликає заперечення в юридичної науці. Ряд учених вважає, що позаяк функціями держави є основні напрями своєї діяльності, визнання будь-яких функцій неосновными некорректно.

Найпоширенішою і дуже визнаної є класифікація функцій держави за об'єкту на внутрішні і внешние. 16].

1.4. Форми та фізичні методи здійснення функцій государства.

Держава здійснює своїх функцій у певних формах. Форми здійснення функцій держави — це однорідна діяльність органів держави, з якої реалізуються його функции.

Форми здійснення функцій держави діляться на правові норми й организационные.

До правовим формам относятся:

— правотворческая форма (розробка й затвердження юридичних норм, видання нормативно-правових актов);

— правоисполнительская форма (вживання заходів з виконання норм права, видання індивідуальних актів застосування права (вирок суду й др.));

— правоохоронна форма (контроль і нагляд над виконанням і виконанням норм, і навіть застосування примусових заходів для їх нарушителям).

Організаційними формами здійснення функцій держави є следующие:

— организационно-регламентирующая (поточна діяльність державними структурами щодо забезпечення функціонування органів держави, пов’язану з підготовкою проектів документів, організацією виборів і навіть т. д.);

— організаційно-господарська (оперативно-техническая господарська робота, що з бухобліком, статистикою, постачанням тощо. д.);

— организационно-идеологическая (повсякденна ідеологічна робота, що з роз’ясненням знову виданих нормативних актів і формуванням громадського мнения). 17].

Держава здійснювати своїх функцій й у про позаправових формах, т. е. крім правничий та навіть всупереч йому. Зокрема, домагатися своєї мети з допомогою насильства, загроз, не видаючи і реалізуючи правові норми. Сучасним демократичним державам це, проте, несвойственно.

Іншим основою класифікації функцій держави є характер державного на суспільні відносини. У відповідність до них тупцювала функції можна розділити на охоронні і регулятивные.

Охоронні функції - це діяльність держави, спрямовану забезпечення охорони усіх існуючих громадських відносин (охорона правий і свобод громадян, екологічна функція, захист держави від зовнішньої угрозы).

Регулятивні функції - це діяльність держави, спрямовану розвиток існуючих громадських відносин (економічна, функція взаємодії коїться з іншими государствами).

2. ОСНОВНІ ВНУТРІШНІ ФУНКЦИИ.

Внутрішні функції - це основних напрямів діяльності держави у країні. До внутрішнім функцій держави относятся:

1. функція охорони законності та правопорядку, права і свободи громадян государства;

2. функція легалізованого здійснення примусу у різних соціальних груп, і индивидуумов;

3. політична функція (забезпечення народовладдя і державної суверенитета);

4. економічна функція (вироблення економічної політики, формування та контролю над витрачанням державного бюджету, встановлення системи оподаткування, цінової газової політики, управління державними підприємствами тощо. д.);

5. соціальна функція (створення соціального захисту населення, систем охорони здоров’я, освіти, пенсійного забезпечення тощо. д.);

6. екологічна функція (діяльність, спрямовану охорону, відновлення та поліпшення природних умов життя людей);

7. ідеологічна функція (пропаганда певних ідей цінностей із допомогою державних засобів, виховання на кшталт офіційної ідеології підростаючого покоління тощо. д.). 18].

Такий набір функцій держави — свідчення повного одержавлення суспільства, притаманне тоталітарних режимів. З зміною соціальної структури суспільства до етапі насильство в відношенні багатьох соціальних груп перестає бути актуальним. Держава зменшує свою присутність у економіці. Не може бути визнана головною метою та ідеологічна функція: суспільство має повинна розвиватися у умовах ідеологічного і політичного плюралізму. На першому плані виходить охорона інтересів, права і свободи людини. Діяльність Калнишевського як держави важливі також облік і координація інтересів різних груп населення, захист прав меншин, охорона оточуючої среды. 19].

Розглянемо кожну з функцій держави подробнее.

2.1. Політична функция.

Усі функції держави мають не політичний характер, однак у політичній сфері діє цілу систему політичних інститутів, установ державні органи, якими здійснюється функції народовладдя. Це насамперед представницькі органи, обирані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державної влади в країні, органи місцевого самоврядування, а як і здійснення народом своєї місцевої влади безпосередньо, через референдум.

Маючи верховенством у системі державної організації, представницькі органи зосереджують в руках державне керівництво суспільством, виконують функцію публічної влади, захисту конституційного ладу. Зміст даної функції составляют:

— реалізація волевиявлення народу формі законодательства.

(правотворчества);

— забезпечення державного суверенітету, визначення правового становища конкретних територій і управління ими;

— офіційне представництво суспільства, тобто. будучи носієм політичної влади, держава є юридичну особистість, суб'єкт права. Разом про те здійснення функції забезпечення народовладдя припускає наявність правових відносин держави та постсовєтським суспільством, залежність держави від суспільства, перед ним;

— захист конституційного ладу, що реалізується як спеціальними органами (Конституційного суду), і безпосередньо народом, шляхом здійснення права на опір будь-який спробі насильницького зміни чи усунення існуючого конституційного строя.

2.2. Економічна функция.

Ця функція держави дуже змінилася під час історичного існування держави від повного невтручання у економіку (концепція «держави — нічного сторожа») до контролю всієї господарської роботи і регулювання всіх питань економічного життя (тоталітарні держави соціалістичного типа).

За сучасних умов, коли незмірно примножилися і ускладнилися господарські зв’язку, демократичну державу іншого спостерігачем із боку. Воно активно розробляє і проводить уже економічну політику, побудована за принципами вільного ринку виробництва і вільного предпринимательства.

Держава впливає економіку через податкову політику, кредитнофінансову і валютно-денежную системы.

У разі розвинених ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманіття рівності всіх форм власності, сумлінної конкуренції економіка розвивається з урахуванням саморегулювання. Втручання держави має певні пределы:

— виробленні економічної политики;

— управлінню підприємствами і міжнародними організаціями, складовими державну власність. Їх коло має бути обмежений найважливішими галузями, мають загальнодержавного значення, наприклад ядерної енергетикою, діяльністю у космосі, транспортом, зв’язком і т.д.;

— встановленню правових основ ринку України і цінової газової політики, зокрема, стимулюванню державним коштом підприємництва і вільної праці, забезпечення рівноправності всіх форм власності, правовий захист власника, вживання заходів для припинення монополізму і недобросовісної конкуренції з, охороні прав споживача і пр.;

— регулювання зовнішньоекономічних відносин государства.

У періоди економічних криз, стану депресії, на перехідних етапах втручання у економіку збільшується. Це характерно, наприклад, для сучасного етапу розвитку Росії. Як свідчить досвід, економічних реформ, які у сьогодні реалізуються з нашого країні, неможливо знайти результативними без адекватного впливу держави щодо розвиток економічних процесів. Звідси — великий масив законодавчих актів у цієї сфери й економічні заходи, проведені державою, наприклад, приватизація житловий фонд, державної влади і муніципальної власності, земельну реформу і т.д.

Політична ні економічна функції виступають і як зовнішні функції держави. Оскільки «зовнішні функції не що інше, як розвиток виробництва і продовження внутрішніх функций"[20].

2.3. Соціальна функция.

Соціальна функція різноманітна за змістом і масштабна за обсягом діяльності. Головне її призначення — забезпечити громадського добробуту, створити рівні змогу всіх у його достижении.

Багато держав характеризують себе соціальними. Це означає, що вважають своєї важливою завданням піклування про всіх громадян, хто з будь-яких причин, не може забезпечити собі нормальне існування, гідне людини. Держава заходи створені задля захисту від безробіття, піклується дітей і непрацездатних людях.

Так було в Конституції Російської Федерации[21] зокрема сказано: «Кожному гарантується соціального забезпечення віком, у разі хвороби, інвалідності, втрати годувальника, на виховання дітей й інших випадках передбачених законом».

У Російській Федерації фінансуються федеральні програми охорони і зміцнення здоров’я населення, приймаються заходи щодо розвитку державної, муніципальної, приватної систем охорони здоров’я, заохочується діяльність, яка сприятиме зміцненню здоров’я, розвитку фізичної культури та спорту, екологічному і санітарноепідеміологічному благополучию.

Заохочуються добровільне соціальне страхування, створення додаткових форм соціального забезпечення і благодійність. Крім цього, у РФ ухвалено кілька найважливіших законів та інших актів, вкладених у соціальний захист окремих категорій громадян, наприклад: жертв політичних репресій [22], малозабезпечених громадян, ветеранов[23] і др.

Отже, держава приймає різноманітні заходи підвищення життєвий рівень граждан.

У реалізації соціальної функції велике місце належить проведенню державної політики у сфері освіти, науки, культури, здоров’я громадян. У пропонованих сферах соціальна функція здійснено у формі державної (фінансової, матеріальної, програмної та інших.) освітніх, виховних і наукових закладів, а як і установ культури. Що ж до управління та молодіжні організації його роботи, всі вони автономні, вільні своєї діяльності, і втручання тут недопустимо.

Суспільство загалом і держави зацікавлених у тому, щоб кожен громадянин мав освіту, відповідне прийнятому стандарту. Без освіти у час немислимо активна громадян, у життя, у виробництві, в усіх галузях державної діяльності, у зв’язку з ніж у багатьох державах освіту є обязательным.

Держава заохочує і розвиває мистецтво, забезпечує громадянам свободу творчої діяльності. Не то, можливо сильного, процвітаючого держави без поваги та збереження історичних традицій і охорони культурної спадщини. Виховання громадян, у дусі патріотизм, шанування історичному минулому — неодмінна складова частина виховного процесса.

Важливе значення має правове виховання. Кожен громадянин Російської Федерації зобов’язаний знати закони своєї держави суворо дотримуватися их.

Основи державної політики у сфері освіти закріплені, в частковості до закону РФ «Про образовании"[24], у сфері захисту національних інтересів громадян, у охороні здоров’я — до закону «Про медичне страхування громадян, у Російської Федерации"[25], у сфері культури — в Основах законодавства Російської Федерації про культуре[26] і др.

2.4. Екологічна функция.

Безпосередньо примикає соціальної екологічна функція, яка обумовлена соціальної обов’язком держави забезпечувати екологічне добробут громадян, їх екологічну безопасность.

Охорона природи, довкілля — нагальна потреба сучасного світу. Людина перетворюється на результаті свою господарську діяльності порушує природні природні зв’язку, руйнує довкілля, ніж мимоволі ставить себе несприятливі (навіть згубні) умови існування. Охорона природи — справа всього суспільства, але держава, що має необхідними коштами й потенційними можливостями мобілізації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього среды.

У сучасну епоху проблеми охорони і раціонального використання природних багатств придбали велике економічне, соціальне і політичне значення. Вони торкнуться інтересів всіх народів та государств.

Чим розумніше використовувати багатства, то більше вписувалося успіхів доможуться промисловість і сільському господарстві. Охорона природи висувається до найгостріших соціальних труднощів і є ще однією з найважливіших загальнодержавних задач.

Діяльність з охорони природи у межах своєї компетенції здійснюють все ланки механізму держави та її органов.

Так було в статті 9 Конституції Російської Федерации[27] говориться: «Земля та інші природні ресурси використовують і охороняються Російській Федерації в якості основи життя і забезпечення діяльності народів жителів відповідної территории».

Багато норми, регулюючі природоохранительную діяльність, зберігають у засадах земельного законодавства, засадах законодавства надра, соціальній та земельних і використання водних кодексах.

У основі здійснення функції лежать такі принципи: природні багатства підлягають охороні з боку держави незалежно від цього, залучені вони у господарський оборот чи ні; використання природних багатств має бути раціональним, відповідати розвитку держави; навчити неухильно дотримуватися природоохранительных законодавств і сувора відповідальність над його нарушение;

Так було в Кодексі РРФСР про адміністративні правопорушення передбачені різноманітні заходи покарань правопорушення у сфері охорони навколишнього среды. 28].

Проведення цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохранительных функцій влади на рішення завдань, завдань, які державою сфері охорони і раціонального використання природних ресурсов.

Крім цього, у Росії діє Закон «Про охорону навколишнього среды"[29], яким визначено зобов’язання держави перед своїми громадянами щодо забезпечення нормальної середовища обитания.

2.5. Налогообложение.

Ця функція зумовлена тим, що держави, як і бюджетом його структурних і регіональних одиниць полягає повністю з різноманітної роду податків, зборів, мит та інших обов’язкових платежів. Так було в бюджеті Москви на 1992 рік вони становили 96, 6%, зокрема податку з прибутку (52, 7%), прибутковий податок з фізичних осіб (17, 3%), акцизи (непрямі податки на окремі види товарів — 9,6%) податку додану вартість (19,8%). Аналогічні джерела доходів прописані у федеральному бюджеті РФ.

Прийнято Закон «Про основи податкової системи у складі Федерации"[30], де регламентуються права, обов’язки, і відповідальність платників податків і місцевих податкових органів, порядок встановлення й скасування податків та інших платежів, об'єкти оподаткування, пільги по оподаткуванню, види податків контроль над стягуванням податків біля Російської Федерації. Створена централізована незалежна Державна податкова служба, підпорядкована Президентові і Уряду РФ, яка контролює правильність обчислення податків, повноту і своєчасність їх уплаты.

2.6. Захист права і свободи граждан.

Перехід Росії від тоталітаризму до демократичного правовому державі звів у ряд пріоритетних функцію захисту права і свободи громадян, забезпечення законності і правопорядка.

Це функція державної діяльності проявляється у забезпеченні державою суспільного телебачення і правового порядку, захисту й охороні правий і інтересів громадян і організації, захисту конституційного ладу синапси і держави від протиправних зазіхань. Забезпечення внутрішньої злагоди і згоди у суспільстві, врегулювання громадських відносин, зняття соціальних протиріч, неминучих у суспільстві, що складається із різних класів, груп, верств, — це нагальна потреба, одне з тих причин, які викликали виникнення государства.

Ця функція також спрямовано охорону життя, здоров’я, честі і гідності громадян, і навіть на охорону державного та громадського майна, на охорону приватної собственности.

Під громадським порядком розуміється система громадських відносин, регульованих нормами правового і неправового характеру (нормами моралі, моральності, звичаями, традиціями і т.п.).

Громадський лад у вужчому, спеціальному сенсі представляє собою систему громадських відносин, що складаються переважно у суспільних місцях і по-своєму забезпечують волю і недоторканність особи, громадський спокій, нормальних умов для праці та відпочинку громадян, функціонування та діяльності органів, підприємств, установ, организаций.

Громадський порядок охороняється державними органами, громадськими організаціями та громадянами. Особлива роль забезпеченні суспільного ладу належить органам внутрішніх справ, милиции.

За види правопорушень які посягають суспільний порядок встановлено різні види покарань. Заходи покарань мали бути зацікавленими сумірні з вини нарушителя.

Охорона права і свободи громадян гарантується Конституцією Російської Федерації та інші нормативно-правовими актами.

Так було в частковості, у статті 17 Конституції Російської Федерації пункт 1 сказано, що «У Російській Федерації визнаються, й гарантуються правничий та свободи людини і громадянина відповідно до общеуказанным принципам і нормам міжнародного правничий та відповідно до справжньої Конституцією.» Основні принципи права і свободи людини і громадянина викладені у статтях 17 — 64 Конституції Російської Федерации.

У статті 35 п. 2 сказано, кожен може мати майно в власності, володіти, користуватися й розпоряджатися їм, як одноосібно, так і із іншими особами. Право приватної власності охороняється законом.

Отже, будь-яке зазіхання приватну власність громадян, їхнє майно, в тому числі на державне майно тягне у себе адміністративні і кримінальні наказания.

3. ОСНОВНІ ЗОВНІШНІ ФУНКЦИИ.

Зовнішні функції - це основних напрямів діяльності держави, виявляються переважно поза державою й суспільства, у взаєминах із іншими організаціями чи государствами.

На відміну від внутрішніх функцій, перелік зовнішніх функцій сильно відрізняється зі свого составу.

У класифікації В.В. Лазарєва до зовнішніх функцій относятся:

— підтримання миру й мирної сосуществования;

— забезпечення ділового партнерства і сотрудничества;

— захист державного суверенітету від зовнішніх посягательств.

За класифікацією Л.А. Морозової это:

— інтеграція у світову экономику;

— зовнішньоекономічне партнерство державну підтримку іноземних инвестиций;

— оборона страны;

— підтримка світового правопорядка;

— співробітництво з державами у вирішенні глобальних проблем сучасності (екологічної, сировинної, енергетичної, демографічної і др.).

У кожному разі, зовнішні функції зводяться лише до двум:

— оборона, захист держави від зовнішньої загрози (будівництво Збройних Сил, ведення оборонних війн, створення умов та діяльність контррозвідки, прикордонних військ та т. д.);

— функція взаємодії з державами і міжнародними організаціями (економічне співробітництво, участь у роботі різних відділу міжнародних організацій, в військово-політичних блоках і спілках тощо. д.). 31].

3.1. Функція обороны.

Ця функція є надзвичайно важливим напрямом діяльності держави, оскільки вона заглиблена у захист мирної праці, суверенітету і територіальної цілісності держави. Основну роль цьому конкурсі грають Збройні сили Російської Федерации.

За Конституцією Російської Федерації «Захист Батьківщини є боргом і обов’язком громадянина Російської Федерації. Громадянин Російської Федерації несе військову службу відповідно до федеральним законом». 32].

За цим законом: всі чоловіки — громадяни РФ, незалежно від походження, соціального і майнового становища, місце проживання, зобов’язані проходити справжню військову службу серед Збройних сил Російської Федерації. На справжню військову службу призиваються громадяни чоловічої статі, яким на день призову виповнюється 18 лет.

За Конституцією Російської Федерації: «Громадянин Російської Федерації у разі, якщо його переконанням чи віруванням суперечить несення військової служби, соціальній та інших встановлених федеральним законом випадках має право заміну її альтернативної громадянської службой."[33] Також громадяни, досягли 17-річного віку, заслуговують вчиться у военнонавчальних закладах. І тут, де вони несуть військову повинність серед Збройних Сил Російської Федерации.

За статтею 87 Конституції Російської Федерації «Президент Російської Федерації є Верховним головнокомандувачем збройними силами Російської Федерації. Що стосується агресії проти Російської Федерації або безпосередньою загрози агресії Президент Російської Федерації вводить біля Російської Федерації в її окремих місцевостях військове положение…».

За військове злочин — злочину проти встановленого порядку несення військової служби, військовослужбовці, і навіть військовозобов'язані під час проходження ними навчальних чи перевірочних зборів, відповідають (кримінальну). Санкції за різні види військових злочинів передбачені у Кримінальному Кодексі РСФСР[34].

Практичне виконання функції оборони як і покладено особливі державні збройні організації. Вони призначені задля забезпечення суверенітету, захисту території, межі і населення від зовнішніх зазіхань і забезпечення громадського порядку та безпеки громадян. Особливі збройні організації наділяються компетенцією у відповідність із конституцією. Характер завдань виконуваних збройними державними організаціями зумовлює особливості формування, діяльності, управління і забезпечення. До особливим збройним державним організаціям относятся:

Служби зовнішньої розвідки. Вони збиратимуть інформації у разі ведення військових действий.

Служба безпеки. Вона варта захисту державної безпеки і конституційного ладу від зовнішніх посягательств.

Поліція (міліція) є основою і гарантом суспільного ладу. Поліція покликана служити всього суспільства, забезпечувати порядок, спокій і безпека граждан.

У Росії її прийнято спеціальний Закон «Про обороне"[35], у якому визначено основи організації Ізраїлю і підкреслюється, що оборона є важливим елементом безпеки й з найважливіших функцій государства.

3.2. Функція взаємодії з державами и.

міжнародними организациями.

Ця функція держави забезпечує існування держави у світовій спільноті включає у собі політичні відносини, економічні й культурні зв’язки, і навіть боротьбу до міжнародних злочинами і що у міжнародної охорони навколишнього среды.

Інтеграція Росії у світове співтовариство істотно змінила її зовнішню політику й спонукала до визнання низки гуманістичних і загальнодемократичних і принципів в міждержавних отношениях.

Забезпеченню світового правопорядку сприяє співробітництво нашого держав з іншими державами в в сферах, як боротьби з організованою злочинністю, зокрема з контрабандою, наркобізнесом, терроризмом.

Жодна держава може самотужки упоратися з цим проблемою. Очевидна необхідність співдії держав з боротьби з міжнародної преступностью.

Конкретними діями держав у цій галузі є створення відділу міжнародних організацій боротьби з преступлениями.

Однією з цих організацій є ІНТЕРПОЛ. Держава планує своєї діяльності із попередження та припинення цих злочинів, проводить спільні заходи, обмінюється інформацією. Це дозволяє ефективніше боротися з міжнародною преступностью.

Кожне держава пов’язані з іншими державами в різними відносинами: політичними, економічними і культурними. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати і регулировать.

Політичні відносини: Держава зобов’язана захищати своїх громадян що є території інших держав надавати їм заступництво. Задля підтримки міжнародних політичних взаємин держави забезпечуються представниками від імені дипломатів, служащих-послов, консулів і др.

Економічні відносини: Держава, як член світового співтовариства, втягується до системи світового господарства. Економічне розвиток, природні ресурси визначають місце держави щодо світовому ринку. Жодна держава може існувати без екологічних зв’язку з іншими державами в. Зовнішня торгівля, кредити і позики, інвестиції, спільні проекти — це найпоширеніші складові зовнішньоекономічної діяльності государства.

Культурні відносини: Культура кожного народу, держави є надбанням людства. Вона неспроможна розвиватися осторонь, так як вона пов’язана зі світовою культурою. Держава підтримує і розвиває культурні зв’язку, що є взаємному духовному зростання зухвальства і збагаченню. Конкретними видами діяльності держави у цьому напрямі є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм і що другое.

Участь охорони навколишнього середовища: Нині гостро встав питання охорони навколишнього середовища. Це питання постійно перебуває у центрі уваги усього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально — технічної бази на государстве.

Великі вчені низки держав стурбовані екологічним станом природи у різних куточках світу. З державного бюджету дедалі більше виділяється коштів у підтримку екології в належному стані, також подають різноманітну допомогу дітям і громадські організації. У багатьох держав уряд приймає різноманітні заходи спричиняє порушення нормативних актів по охорони природи. Чільне становище займає переконання, і навіть штрафи і кримінальні наказания.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

У формулюванні певної виховної мети держави проявляється його соціальне призначення. Для її досягнення потрібно вирішити конкретні завдання, що у своє чергу зумовлено здійсненням відповідних функций.

Постановка перед державою та постсовєтським суспільством певних завдань породжує необхідність здійснення відповідних функцій, оскільки поза реалізації функцій держави і завдання центру залишаться нездійсненими. Функції держави — це і завдання центру, хоч і пов’язані з ними навіть безпосередньо залежить від них. Проте за усім своїм важливості завдання є першоосновою у розвиток держави та її функцій, оскільки які самі походять із економічних і полі-тичних потреб суспільства, визначаються закономірностями його розвитку та залежить від національно — історичної й інший специфіки кожного государства.

Будь-які держави, що перебувають у один етап розвитку, мають однаково звучать функції, хоча відмінності у їхніх змісті, а тим більше форми і, особливо у методах реалізації можуть бути досить сильними. При цьому варто розуміти, кожному етапу відповідають «свої» функції, цілком несхожі з функціями інших етапів розвитку, і з переходом держави щодо новий етап панує цілковите чи часткова заміна його на функцій: з’являються нові функції, більшість існуючих трансформується і наповнюється іншим содержанием.

Функції держави історичні. Вони змінюються різними етапах розвитку суспільства, соціальній та залежність від змін його соціально-політичного ладу. У тоталітарних суспільствах, наприклад, до основних напрямів діяльності держави включаються функція придушення опору класових, національних героїв і інших противників та культурно-виховна функція, забезпечує панування єдиної ідеології. У соціалістичних суспільствах із їх планової економікою з’являється хозяйственно-организаторская функція й третя функція охорони соціалістичної собственности. 36].

Сказане підтверджує висновок: у функціях держави розкривається його політична природа, що у своє чергу висловлює характер який породив його общества.

Треба зазначити і нові напрями у розв’язанні тих завдань про функції держави. Висловлюються ідеї, що це функції, про які йшлося вище, фактично не характерні саме з держави, що у їх рішенні зацікавлене усе суспільство. Усе це є мети (чи завдання) суспільства загалом. Для держави характерні ті функції, які випливають із його основний сутності — здійснення політичної влади. У цьому випадку держава має три основні функції: законодавчу, виконавчу і судову, яким відповідають три основні влади — законодавча, виконавча і судова (іноді виділяється четверта функція й гарантована відповідна їй гілка влади — надзорная). 37].

Кожна з цих влади має основну, відповідну її найменуванням функцію, але має, хоча у меншою мірою, іншими функціями, Так, виконавча влада (президент, уряд) крім виконавчої діяльності здійснює нормотворчість, соціальній та деякій мірі судові повноваження (можливість розв’язання спорів державні органи, які входять у систему виконавчої, притягнення до дисциплінарну відповідальність порушення норм права посадових осіб, притягнення до матеріальної відповідальності робітників і службовців, призначення та реалізація у певному, встановленої законом частини заходів адміністративної відповідальності ще тощо.). Законодавчі органи, своєю чергою, мають, окрім законодавчих й інші функції: виконавчу (робота низки комітетів і комісій) і судову (питання депутатів, наприклад). Судова ж ця влада поруч із основний виконує та інші функції (керівні роз’яснення пленуму Верховним судом РФ, законодавча ініціатива, діяльність судових исполнителей).

1. Теорія держави й права: Підручник для вузів / Під ред.проф. В.М.

Корельського і проф. В. Д. Перевалова — М.: ИНФРА-М, 2000.

2. Венгерова Г. Б. Теорія держави й права Підручник для юридичних вузів — М.: Юриспруденція, 1999.

3. Комаров С. А., Малько А. В. Теорія держави й права. Учебно — методичний посібник. Короткий підручник для вузів. — М.: ИНФРА-М, 1999.

4. Проблеми теорії держави й права. Навчальний посібник. / Під ред. М.Н.

Марченко — М.: Проспекта, 1999.

5. Теорія держави й права. Курс лекцій / Під ред. М. Н. Марченко. -.

М.: Зерцало, 1998.

6. Клименко А. В., Румынина В. В. Теорія держави й права: Учеб. пособие для студ. Установ сред.проф.образования.-М.: Майстерність: Вищу школу, 2000.

7. Клименко С. В., Чічерін О. Л. Основи держави й права — М.: Теис,.

1996.

8. Морозова Л. А. Функції Російської держави на етапі //.

Держава право. 1993 № 6.

9. Денисов А.І. Сутність і форми держави. М., 1960. 10. Касок Л. И. Функції і структура держави. Л., 1969. 11. Теорія держави й права / Отв.ред. Н.А. Катаєв, В.В. Лазарєв — Уфа,.

1994. 12. Обществознание. Посібник для вступників у вузи Російської Федерации.

Під ред.проф. М. Н. Марченко. — М.: Зерцало, 2000. 13. Черноголовкин Н. В. Теорія функцій соціалістичного держави. М.,.

1970. 14. Лівшиць Р. З. Держава право в суспільстві // Теорія права: нові театральні ідеї. М., 1991. Вип. 1. 15. Спиридонов Л. И. Теорія держави й права. Підручник — М.: Проспект,.

1999. 16. Механізм диктатури монополій / Отв.ред. І.Дз. Левін, В. А. Туманов — М.,.

1974. 17. Конституція Російської Федерації прийнята всенародним голосованием.

12.12.1993. 18. Закон РРФСР від 18.10.1991 № 1761−1 «Про реабілітацію жертв політичних репресій» (в ред. від 07.08.2000) 19. Федеральний закон від 30.09.1997 № 127-ФЗ «Про підвищення мінімальної відстані пенсій, порядку індексації і перерахунку державних пенсій до 1997 року» прийнято Генеральний директор РФ 19.09.1997. 20. Закон РФ від 10.07.1997 № 3266−1 «Про освіту» (в ред. от.

07.08.2000) 21. Закон РФ від 28.06.1991 № 1499−1 «Про медичне страхування громадян в.

Російської Федерації" (в ред. від 01.07.1994) 22. «Основи законодавства Російської Федерації культуру» утв. ЗС РФ.

09.10.1992 № 3612−1 (в ред. від 23.06.1999) 23. Кодекс РРФСР про адміністративні правопорушення утв. ЗС РСФСР.

20.06.1984 (в ред. від 02.01.2000) 24. Закон РРФСР від 19.12.1991 № 2060;1 «Про охорону навколишнього природного довкілля» (в ред. від 02.06.1993) 25. Закон РФ від 27.12.1991 № 2118−1 «Про основи податкової системи до» (в ред. від 05.08.2000) 26. Кримінальним кодексом РФ від 13.06.1996 № 63-ФЗ прийнято Генеральний директор

ФС РФ 24.05.1996 (в ред. від 09.07.1999) 27. Федеральний закон від 31.05.1996 № 61-ФЗ «Про оборону» принят.

Генеральний директор ФС РФ від 24.04.96 (в ред. від 30.12.1999).

———————————- [1] Теорія держави й права: Підручник для вузів / Під ред. Проф. В. М. Корельського і проф. В. Д. Перевалова. — М.: ИНФРА-М, 2000, з. 114. [2] Венгеров Г. Б. Теорія держави й права. М.: Юриспруденція, 1999, з. 141. [3] Комаров С. А., Малька А. В. Теорія держави й права. Учебнометодичний посібник. Короткий підручник для вузів. — М.: ИНФРА-М, 1999, з. 215. [4] Проблеми теорії держави й права. Навчальний посібник. / Під ред. М. Н. Марченко — М.: Проспект, 1999, з. 144. [5] Теорія держави й права. Курс лекцій / Під ред. М. Н. Марченко. — М.: Зерцало, 1998, з. 80. [6] Клименко А. В., Румынина В. В. Теорія держави й права: Учеб. пособие для студентів установ сред.проф.образования — М.: Вищу школу, 2000, з. 99. [7] Клименко С. В., Чічерін О. Л. Основи держави й права — М.: Теис, 1996, стор. 5. [8] Морозова Л. А. Функції Російської держави на етапі // Держава право. 1993 № 6, з. 98−108. [9] Денисов А.І. Сутність і форми держави. М., 1960, з. 9−10. [10] Касок Л. И. Функції і структура держави. Л., 1969, з. 8−11. [11] Теорія держави й права. Курс лекцій / Під ред. М. Н. Марченко, з. 85. [12] Теорія держави й права / Отв.ред. Н.А. Катаєв, В.В. Лазарєв — Уфа, 1994, з. 166. [13] Обществознание. Посібник для вступників у вузи Російської Федерації / Під ред. М. Н. Марченко — М.: Зерцало, 2000, з. 291. [14] Черноголовкин Н. В. Теорія функцій соціалістичного держави. М., 1970, з. 134−135. [15] Лівшиць Р. З. Держава право в суспільстві // Теорія права: нові театральні ідеї. М., 1991. Вип. 1. з. 13. [16] Обществознание. Посібник для вступників у вузи Російської Федерації, з. 290−291. [17] Клименко А. В., Румынина В. В. Теорія держави й права, з. 100−101. [18] Спиридонов Л. И. Теорія держави й права. Підручник — М.: Проспект, 1999, з. 47−48. [19] Комаров С. А., Малько А. В. Теорія держави й права, з 219−221. [20] Механізм диктатури монополій / Отв.ред. І.Дз. Левін, В. А. Туманов — М., 1974, з. 33. [21] Конституція Російської Федерації прийнята всенародним голосуванням 12.12.1993, ст. 39. [22] Закон РРФСР від 18.10.1991 № 1761−1 «Про реабілітацію жертв політичних репресій» (посл.ред. від 07.08.2000) [23] Федеральний закон від 30.09.1997 № 127-ФЗ «Про підвищення мінімального розміру пенсій, порядку індексації і перерахунку державних пенсій в РФ 1997 року прийнято Генеральний директор РФ 19.09.1997. [24] Закон РФ від 10.07.1997 № 3266−1 «Про освіту» (в ред. від 07.08.2000) [25] Закон РФ від 28.06.1991 № 1499−1 «Про медичне страхування громадян, у Російської Федерації» (в ред. від 01.07.1994) [26] «Основи законодавства Російської Федерації культуру» утв. ЗС РФ 09.10.1992 № 3612−1 (в ред. від 23.06.1999) [27] Конституція Російської Федерації прийнята всенародним голосуванням 12.12.1993. [28] Кодекс РРФСР про адміністративні правопорушення утв. ЗС РРФСР 20.06.1984 (в ред. від 02.01.2000) ст. 50−87 [29] Закон РРФСР від 19.12.1991 № 2060;1 «Про охорону навколишнього природної середовища» (в ред. від 02.06.1993) [30] Закон РФ від 27.12.1991 № 2118−1 «Про основи податкової системи до» (в ред. від 05.08.2000) [31] Комаров С. А., Малька А. В. Теорія держави й права, з. 217. [32] Конституція Російської Федерації ст. 59, п. 1. [33] Саме там ст. 59, п. 3. [34] Кримінальним кодексом РФ від 13.06.1996 № 63-ФЗ прийнято Генеральний директор ФС РФ 24.05.1996 (в ред. від 09.07.1999) ст. 238−269. [35] Федеральний закон від 31.05.1996 № 61-ФЗ «Про оборону» прийнято Генеральний директор ФС РФ від 24.04.96 (в ред. від 30.12.1999) [36] Спиридонов Л. И. Теорія держави й права, з. 48. [37] Загальна теорія правничий та держави: Підручник / Під ред. В.В. Лазарєва — М.: Юрист, 1994, з. 241−242.