Загальна психологія

Психология як наука має особливими якостями, які відрізняють його від інших дисциплін. Як систему перевірених знань психологію мало хто знає, переважно ті, хто нею спеціально займається, вирішуючи наукові і практичні завдання.

Разом про те як система життєвих явищ психологія знайома кожній людині. Вона видається їй як власних відчуттів, образів, уявлень, явищ пам’яті, мислення, промови, волі, уяви, інтересів, мотивів, потреб, емоцій, почуттів та багато іншого.

Основні психічні явища ми безпосередньо можемо знайти в себе й опосередковано спостерігати в інших людей.

У науковому вживанні термін «психологія «з'явився вперше у 16 столітті. Спочатку він ставився до особливої науці, які займалися вивченням про душевних, чи психічних явищ, тобто. таких, і кожна людина легко виявляє у свідомості внаслідок самоспостереження.

Пізніше 17−19 ст., сфера досліджень психологів значно розширилася, включивши до себе неусвідомлювані психічні процеси та діяльність людини.

О 20-й столітті психологічні дослідження вийшли далеко за межі тих явищ, навколо що вони протягом століть концентрувалися.

У цьому назва «психологія «почасти втратило свій початковий, досить вузький сенс, як його ставилося лише у суб'єктивним, безпосередньо сприймаються як і пережитим людиною явищам свідомості.

Проте досі за століттями традиціями цю наукою зберігається її колишню назву.

Предметом вивчення психології є конкретні факти психологічної життя, з’ясування психологічних законів і закономірностей.

Інакше кажучи психологія вивчає факти, закономірності і механізми психологічної життя.

Розділи психологии.

Психологія включає у собі кілька розділів, наведу приклади декого з тих :

* Загальна психологія досліджує індивіда, виділяючи у ньому пізнавальні процеси та особистість.

* Пізнавальні процеси охоплюють відчуття, сприйняття, увагу, пам’ять, уяву, мислення та мова. З допомогою цих процесів людина має і опрацьовує інформацію про мир, вони само беруть участь у формуванні і перетворення знань. Особистість містить властивості, які визначають справи і їх учинки людини. Це емоції, здібності, диспозиції, установки, мотивація, темперамент, характері і воля.

* Соціальна психологія, де об'єктом вивчення є людські стосунки, явища, що у процесі спілкування, і взаємодії людей друг з одним в різноманітних групах, зокрема у сім'ї, інституті, у колективі.

* Генетична психологія вивчає спадкові механізми психіки та правильної поведінки, їх залежність від генотипу.

* Диференційна психологія виявляє і описує індивідуальні відмінності людей, их передумови та інформаційний процес формування.

* У вікової психології ці відмінності представлені по віком. Ця галузь психології вивчає також зміни, що відбуваються під час переходу вже з віку інший.

* Педагогічна психологія об'єднує усю інформацію, пов’язану із навчанням і вихованням. Особливу увагу тут звертається на обгрунтування й розробку методів навчання і виховання людей різного віку.

* Юридична психологія розглядає засвоєння людиною правових і правил поведінки.

* Три наступних галузі психології - медична і патопсихологія, і навіть психотерапія — починають працювати з відхиленнями від норм в психіці й поведінці людини. Завдання цих галузей психологічної науки — пояснити причини можливих психологічних порушень сну і обгрунтувати методи їхньої організації попередження й лікування.

Діяльність можна з’ясувати, як специфічний вид активності людини, направлений замінити пізнання і творча перетворення навколишнього світу, зокрема й сам себе й умови свого існування.

Діяльність Калнишевського як людина створює предмети матеріальну годі й духовної культури, перетворює свої творчі здібності, зберігає і удосконалює природу, будує суспільство, створює те, що без його активності немає у природі.

Творчий характер людської діяльності в тому, завдяки їй виходить поза межі власної природної обмеженості, тобто. перевершує свої власні генотипически зумовлені можливості.

У результаті продуктивного, творчого характеру своєї діяльності людина створив знакові системи, гармати на себе і природу.

Користуючись цими знаряддями, він побудував сучасне суспільство, міста, машини, з допомогою справив світ нові предмети споживання, матеріальну та Духовну культури і зрештою перетворив себе.

Історичний прогрес, що мав місце останні кілька десятків тисяч літ, зобов’язаний своїм походженням саме діяльності, а чи не вдосконаленню біологічної природи людей.

А сучасна людина живе у оточенні таких предметів, жодного з яких немає є чистим витвором природи.

До всіх таким предметів, особливо у роботі й у побуті, опинилися у тій чи іншій ступеня прикладеними руками і розум людини, тож їхні вважатимуться матеріальним втіленням людських здібностей. Вони хіба що опредмечені досягнення розуму людей.

Засвоєння способів роботи з такими предметами, включення їх у діяльність постає як власне розвиток людини.

Все це людська діяльність відрізняється від активності тварин, які виробляють ні чого подібного: ні одягу, ні меблів, ні машин, ні знакових систем, ні знарядь праці і, і коштів пересування і багато іншого.

Для задоволення якихось своїх потреб тварини користуються ним тільки тим, що він надала природа.

Інакше кажучи, діяльність людини виявляється триває в творах, вона має продуктивний, Не тільки споживчий характер.

Породивши і хоча продовжують удосконалювати предмети твори, людина крім здібностей розвиває свої потреби.

Опинившись що з предметами матеріальну годі й духовної культури, потреби людей набувають культурний характер.

Діяльність людини принципово відрізняється від активності тварин і звинувачують й інші відношенні.

Якщо активність тварин викликана природними потребами, то діяльність людини у основному породжується і підтримується штучними потребами, виникаючими завдяки присвоєнню досягнень культурно-історичного розвитку людей сьогодення й попередніх поколінь.

Це потреби у пізнанні (науковому та художньому), творчості, в моральному самовдосконалення та інші.

Будь-яка діяльність має певну структуру. У ньому зазвичай виділяють дії та постійні операції як основні складові діяльності.

Діями називають частина діяльності, имеющею цілком, усвідомлену людському мета. Наприклад, дією, включеною у структуру пізнавальної діяльності, може бути отримання книжки, її читання; діями, входять до складу праці, вважатимуться ознайомлення з завданням, пошук необхідних інструментів, і матеріалів, розробку проекту, технології виготовлення предмети й т.п.; діями, пов’язані з творчістю, є формулювання задуму, поетапна його реалізація в продукті творчої праці.

Операцією називають спосіб здійснення дії. Скільки є різних способів виконання дії, стільки можна назвати різних операцій.

Характер операцій залежить від умови виконання дії, наявних в людини умінь і навиків, від наявності інструментів, і коштів здійснення дії.

Різні люди, приміром, запам’ятовують інформації і пишуть по-різному.

Це означає, що дія з написання тексту чи пам’ятанню матеріалу вони здійснюють з допомогою різноманітних операцій. Предпочитаемые людиною операції характеризують його індивідуальний стиль діяльності.

Личность.

Особистість найчастіше визначають як людина разом його соціальних, придбаних якостей. Це означає, що числу особистісних не ставляться такі особливості людини, які генотипически чи фізіологічно обумовлені, неможливо залежить від життя жінок у суспільстві.

Багато визначеннях особистості підкреслюється, що числу особистісних не ставляться психологічні рис людини, що характеризують його пізнавальні процеси чи індивідуальний стиль діяльності, окрім тих, які проявляються у взаєминах до людей, у суспільстві.

У поняття «особистість «зазвичай мають такі властивості, що є більш-менш стійкими і свідчать про про індивідуальності людини, визначаючи його значимі для таких людей вчинки.

Особистість — людина, узятий у системі таких його психологічних характеристик, які соціально обумовлені, виявляється у громадських за своєю природою зв’язках, і відносинах є стійкими, визначають моральні вчинки людини, мають важливе значення йому парламенту автономії та оточуючих.

Темперамент.

Темперамент називають сукупність зазначених властивостей, характеризуючих динамічні особливості перебігу психічних процесів та правильної поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення й зміна.

Властивості темпераменту до власне особистісних якостей людини, можна віднести лише умовно, швидше становлять індивідуальні її особливості, позаяк у основному біологічно обумовлені й є уродженими.

Вирізняють чотири типи темпераменту: сангвінічний, меланхолійний, холеричний, флегматический.

З чотирьох типів до темпераменту почуття ставляться сангвінічний та її протилежність — меланхолійний.

Перший характеризується тим, що з ньому відчуття творяться у нервовій системі й у свідомість людини досить швидко і зовні виявляються сильно, але внутрішньо бувають недостатньо глибокими й тривалими. При меланхолическом темперамент зовнішні прояви відчуттів (почуттів) бувають менш яскравими, зате внутрішньо досить глибокими і тривалими.

Сангвінічний темперамент діяльності характеризує людини дуже веселі на вдачу. Він представляється оптимістом, повним надій, гумористом, жартівником, баляндрасником.

Він швидко воспламеняется, але ж швидко вистигає, втрачає інтерес до того що, що «нещодавно її дуже обходило й тягло собі.

Cангвиник багато обіцяє, але завжди стримує свої обіцянки.

Він легко і із задоволенням контактує з незнайомими людьми, є гарним співрозмовником, все люди йому друзі.

Його вирізняє доброта, готовність допомогти. Напружена розумова фізична робота його швидко стомлює.

Меланхолійне темперамент діяльності, по Канту, властивий людині протилежного, переважно похмурого настрою.

Така людина зазвичай живе складною і напруженої внутрішньої життям, надає велике значення всьому, що його стосується, має підвищеної тривогою і ранимою душею.

Така людина часто буває стриманим і особливо контролює себе за видачі обіцянок.

Вона ніколи не обіцяє те, що неспроможна виконати, дуже страждають від те, що неспроможна виконати дану обіцянку, у тому разі, якщо його виконання безпосередньо від цього мало залежить.

Холеричний темперамент діяльності характеризує було запального людини. Про таке людині кажуть, що він просто дуже гарячий, не стриманий.

Разом про те такий індивід швидко вистигає і заспокоюється, коли йому поступаються, роблять зустріч. Його руху поривчасті, але нетривалі.

Флегматический темперамент діяльності належить до холоднокровному людині.

Він висловлює собою скоріш схильність до бездіяльності, ніж до напруженої і необхідність активної роботі.

Така людина повільно входить у стан порушення, зате надовго. Це заміняє йому повільність входження до роботу.

Характер

Характер — це сукупність стійких чорт особистості, визначальних ставлення людини до людей, до виконуваної роботі.

Характер проявляється у роботи і спілкуванні (як і темперамент) і включає у собі те, що надає поведінки людини специфічний, характерний нього відтінок (звідси назва «характер »).

Характер може виявлятися на особливостях діяльності, якими людина воліє займатися.

У спілкуванні з людьми характер людини проявляється у манеру поведінки, у спроможності реагування до дій і їх учинки людей.

Манера спілкування може бути більш більш-менш делікатній, тактовній чи безцеремонної, чемній чи грубої.

Характер на відміну темпераменту обумовлений й не так властивостями нервової системи, скільки культурою людини, його вихованням.

Здібності.

Термін «здібності «, попри давнє та широке використання у психології, його присутність серед літературі багатьох його визначень, неоднозначний.

Якщо додати його дефініції і спробувати їх представити в компактній класифікації, вона виглядатиме так:

1. Здібності - властивості душі людини, витлумачених як сукупність різноманітних психічних процесів і станів. Це найбільш широке й найстаріше з наявних визначень здібностей. У справжні він практично не мають психології.

2. Здібності є високий рівень розвитку спільне коріння й спеціальних знань, умінь і навиків, які забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності.

Дане визначення виникло й було винесено в психології в 18−19вв., почасти є употребимым й у час.

3. Здібності - те, що ні зводиться знаннями, умінням і навичкам, але пояснює (забезпечує) їх швидке придбання, закріплення ефективне використання практично. Цю ухвалу прийнято і найпоширеніше. Воно водночас є найвужчим і найточнішим із усіх трьох.