Фактори ризику ДЦП

До факторів ризику дитячого церебрального паралічу можна віднести:

• * Інфекційні захворювання, судомні стани, патологія щитовидної залози, шкідливі звички та інші медичні проблеми матері;
• * Вродженні дефекти, особливо вади головного та спинного мозку, голови, лиця, легенів та порушення обміну речовин;
• * Несумісність за резус фактором, за групою крові між матір'ю та плодом, яка може спричинити пошкодження мозку у плода;
• * Певні спадкові та генетичні фактори;
• * Ускладнення під час пологів;
• * Передчасні пологи;
• * Низька маса при народженні ;
• * Виражена жовтяниця після народження;
• * Множинні плоди (двійня, трійня);
• * Недостатність постачання кисню (гіпоксія) мозку в період вагітності, під час або після народження дитини;
• * Пошкодження мозку в ранньому віці (менінгіт), гіпоксія або мозкова кровотеча.

Клінічні форми ДЦП

Спастична диплегія — тетрапарез, при якому верхні кінцівки пошкоджуються в значно меншій мірі, ніж нижні. Це та форма, що відома за назвою хвороби Літтла. Дитина, що страждає спастичною диплегією, може навчитися обслуговувати себе, писати, може опанувати трудові навички. Тонічні рефлекси зазвичай зникають при цій формі до 2 — 4 років. Установчі рефлекси розвиваються пізніше, після 1,5 — 2 років. Відмічаються патологічні синергії, які, як і тонічні рефлекси, сприяють формуванню порочних установок тулуба і кінцівок, контрактур і деформацій, що перешкоджають оволодінню моторики. У дітей зі спастичною диплегією спостерігається найчастіше затримка психічного розвитку, в 70% дітей спостерігаються мовні розлади.

Подвійна геміплегія — тетрапарез з істотним ураженням рук. Завжди переважає ригідність м’язів, що підсилюються під впливом тривалих тонічних рефлексів, які зберігаються на протязі багатьох років.Спостерігається олігофренія — в ступені важкої дебільності, імбецильності чи навіть ідіотії.

Гіперкінетична форма— зміна тонусу м’язів, в більшості за типом в’язевої ригідності або дистонії, наявності гіперкінезів, які починають проявлятися з 4−6-го місяців життя і поєднуються з парезами.

Гіперкінези різного характеру спостерігаються при даній формі поряд з паралічами і парезами. Спостерігається затримка редукції тонічних рефлексів до 2- 3-го року життя і затримка розвитку установчих рефлексів у ці ж терміни, потім установчі рефлекси і довільна моторика починають розвиватися задовільно при всіх типах гіперкінезів. Мовні порушення спостерігаються в 90% хворих, найчастіше у формі гіперкінетичної дизартрії. Інтелект розвивається в більшості випадків цілком задовільно.

Атомічно-астатична форма характеризується низьким тонусом м’язів при наявності патологічних тонічних рефлексів, чи відсутності недорозвинення установчих рефлексів і високих сухожильних і періостальних рефлексів. Проте, до 3 — 5 років при систематичному, спрямованому лікуванні діти, як правило опановують можливості довільних рухів, хоча симптоми, які характерні для цієї форми захворювання, залишаються. Мовні розлади спостерігаються в 60 — 75% дітей. У 55% випадків, крім важких рухових порушень, у дітей з цією формою захворювання має місце олігофренія в ступені дебільності, імбецильності.

Геміпаретична форма характеризується ураженням однойменних кінцівок. Розвивається в 80% випадків у період новонародженості. В залежності від інтенсивності рухових розладів класифікується геміплегія чи геміпарез.

Геміплегія найчастіше спостерігається в дітей з самого раннього віку, а потім, по мірі розвитку і під впливом лікування, рухові розлади стають значно менш вираженими. В нижніх кінцівках і проксимальних відділах верхніх кінцівок можуть розцінюватися явища геміпарезу. В силу трофічних розладів у дітей спостерігається уповільнення росту кісток, а звідси — вкорочення довжини паретичних кінцівок. У 25−35% дітей спостерігається олігофренія в ступені дебільності, рідше — імбецильності, у 45−50% - вторинна затримка психічного розвитку. Мовні розлади спостерігаються в 25−35% дітей.

Монопарез — порушення рухових функцій однієї руки або ноги — у дітей раннього віку майже не зустрічається.

Характерною ознакою ДЦП є рухові порушення, дефект яких, в першу чергу, визначається патологією м’язового тонусу, здатністю утримувати статичну та динамічну стійкість у різних положеннях, виконувати довільні рухи, необхідні для самообслуговування та активної самодіяльності.

Застосування комплексів фізичних вправ при ДЦП повинні сприяти підвищенню рівня їх підготовки до трудової діяльності, формуванню навичок правильного виконання основних рухів, поліпшення фізичного стану.

Термін «дитячий церебральний параліч «поєднують з синдромами, що виникли в результаті ушкодження мозку на ранніх етапах онтогенезу і проявляються нездатністю зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи. ДЦП-це збірний термін, що поєднує групу не прогресуючих станів — рухових розладів (паралічі, гіперкінези, атаксія), що можуть сполучатися з порушеннями психіки, мови, аналізаторнихсистем, епілептичними нападами. Слабкий, Г. О., О. В. Шевчук. «Деякі питання організації реабілітації дітям з церебральними паралічами (аналітичний огляд).» Вісник соціал. гігієни та організації охорони здоров’я України 1 (2007): 62−65.; Березовський, В. Я., В. Ю. Мартинюк, and К. В. Яценко. «Інструментальна оротерапія в комплексній реабілітації дитячого церебрального паралічу.» Медична гідрологія та реабілітація (2008).].