Формування навички швидкого читання

Реферат на тему:

Формування навички швидкого читання Навичка читання, мабуть, найважливіша з усіх, якими мають оволодіти учні початкових класів. Без швидкого, свідомого читання неможливе успішне навчання дитини з усіх інших предметів. Останнім часом з’явилося багато розробок з теорії швидко читання. Але слід мати на увазі, що тільки систематична щоденна праця може привести до успіху.

Формування навички швидкочитання потрібно починати ще в період навчання грамоти, тобто тоді, коли дитина тільки починає оволодівати технікою читання.

Проблема навчання читання шестирічок часто полягає в тому, що дитина ще не запам’ятала чітко графічне зображення букви й потребує певного часу для її пригадування. Щоб подолати цю перепону, можна ,-користати спеціальні картки. Вони є в кожного учня. Вправи з ними виконуються щоденно протягом першого місяця навчання в школі.

За карткою 1 першокласники не називають букви — «бе», «ве», а тільки звуки — [61, [в]. Так їм набагато легше буде потім зливати звуки в склади.

Вправи на запам’ятовування букв.

1. Називати за цією карткою звуки у якомога швидшому темпі.

Спочатку можна давати окремі рядки, ставлячи перед дітьми вимогу чітко вимовляти кожен звук, не пропускаючи жодного. Виникає ситуація змагання: хто перший? Потім можна давати завдання читати до сигналу «стоп»: хто більше? Цю вправу доцільно виконувати і в парах — тоді діти контролюють один одного.

2. Швидко знайти загадану вчителем букву, читати ці таблиці по горизонталі та вертикалі.

Доцільно мати й картки, на яких наклеєні букви з розрізної азбуки в різних положеннях.

Картки міняються щоуроку. Але завдання те саме: якнайшвидше прочитати всі букви, не припускаючись помилок. Картки в кожного учня різні, що дає можливість користуватись одним набором тривалий час: діти просто міняються картками між собою. Ці картки також можна використовувати для роботи вдома тим дітям, котрі погано засвоїли букви.

Паралельно до роботи з цими картками у добукварний період доцільно на кожному уроці проводити різні аналітико-синтетичні звукові вправи.

Вправи на звуковий аналіз та синтез.

1. Утворити злиття з поданих звуків (л + а = ла, л' + а = ля).

2. Назвати звуки, з яких утворилося подане злиття.

3. «Упіймати» твердий або м’який приголосний звук.

4. Замінити у поданих звукосполученнях твердий приголосний звук на м’який або навпаки.

5. Утворити злиття поданого приголосного звука з усіма голосними.

6. Утворити злиття всіх приголосних звуків, які називає вчитель, з поданим голосним.

7. Вказати, яке слово довше. Для цього дітям пропонуються пари слів, наприклад: година чи хвилина, змія чи черв’як, день чи ніч, зима (літо) чи весна.

Пізніше можна розпочати роботу з великою складовою таблицею (див. таблицю 1), яка є основною під час навчання грамоти. На таблиці мають бути кишеньки, куди, по мірі опрацювання, вставлятимуться букви та склади. Доцільно також виготовити зменшені частини такої таблиці для кожного учня.

Діти отримують наступну частину, тільки добре опанувавши попередню.

2. Формування навичок швидко читання.

Швидкочитання — це уміння швидко, енергійно міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання та фізичні вправи. Швидкість читання поліпшується вправами на розвиток оперативної пам’яті, периферичного зору, вдосконалення здатності передбачати слова на основі букв, «ладять до їх складу, передбачати зміст твору за заголовком, початком і кінцем, заголовком та опорними словами, заголовком та ілюстраціями до твору.

На уроках читання доцільно пропонувати вправи на вміння швидко орієнтуватися в тексті.

• Знайти відповіді на складні запитання.

• Дібрати слова на певну орфограму.

• Визначити, скільки разів на сторінці повторюється те чи інше слово.

Ефективним є використання ігор «Блискавка», «Буксир», «День і ніч», «Виправ помилку», кросвордів.

Збільшити темп читання можна динамічним читанням: упродовж кількох секунд дітям демонструють слова чи речення, записані на аркуші паперу, їх потрібно встигнути прочитати й запам’ятати.

Як свідчить практика, швидкість читання залежить від кута зору дитини. Для розширення кута зору з першого дня шкільного навчання слід використовувати малюнкові, буквені та числові піраміди. Наприклад:

Доцільно використовувати квадрати Шульте, заповнені буквами або числами. Наприклад:

Б й 11 в 16 є и е 8 13 л, а 9 н з м 4 13 н.

6 10 1 к д 2 14.

ж 5 15 7 і 17 г Дітям пропонується назвати числа й літери (1, а- 2,6…).

Картки з «розрізаним» текстом використовуються для вдосконалення здатності передбачати слова, речення.

Наприклад. Прочитай текст.

Зранку повівав легенький вітерець.

Вгорі ло потіли осички.

Внизу поваж, но похитува;

лася папороть У цій таблиці літери, що позначають голосні, виставляються горизонтально, а літери, що позначають приголосні - вертикально. Букви в кишеньки вставляються в тому порядку, як вони вивчаються за букварем. На перетині голосної та приголосної утворюється склад. Краще, якщо це буде два види складів: прямий і обернений.

Вивчаючи нову літеру, діти утворюють склади, учитель вставляє в кишеньки відповідні картки.

Робота за таблицею обов’язково проводиться щодня. Можна також працювати за нею на уроках письма, під час відпочинку дітей.

Основне завдання використання таблиці - навчити дітей швидко прочитувати будь-який склад, не поділяючи його на букви. Одиницею читання має бути не буква, а склад.

Завдання до складової таблиці.

1. Читати склади за указкою вчителя у горизонтальному й вертикальному напрямках, по порядку. Учитель визначає темп.

2. Читати склади за указкою вчителя, але вибірково, у будь-якому порядку.

3. Змагання в парі: хто швидше прочитає заданий рядок або стовпчик. Змагаються діти з приблизно рівними можливостями.

4. Завдання, аналогічне до попереднього, але змагаються не два учні між собою, а пари, трійки, четвірки. Тут береться до уваги й те, наскільки дружно й злагоджено читала група.

5. Знайти заданий учителем склад.

6. Читати склади за указкою вчителя, сказати, яке слово утворилося (со-ро-ка, ма-ли-на тощо).

7. Знайти склади заданого вчителем слова (ли-си-ця, ми-ша).

8. Під час читання складів плескати в долоні, якщо в складі є загаданий звук.

9. «Заборонений звук». Не читати склад, якщо там є загаданий звук.

Усі завдання можна виконувати фронтально, вибірково, індивідуально, але щодня, і поступово нарощуючи темп.

Також поряд зі складовою таблицею вводяться картки (див. карту 2), на яких розкидані склади з розрізної азбуки.

Ці картки діти опрацьовують самостійно або в парах під час уроку. Учитель контролює читання, проходячи між партами. Вони використовуються і для домашнього читання. Це сприяє запам’ятовуванню складів. Картки також усі різні, і діти обмінюються ними під час уроку.

Добре мати набір складів, написаних великими літерами на окремих картках. Набір карток використовується найчастіше для фронтальної роботи. Дітям показують картку на 1−2 секунди, а вони за цей час мають прочитати записаний на картці склад.

До набору складів можуть входити й наступні групи карток:

1. Відкриті склади: ма, шу, ри, ро, су, пу, ва, лі, но, ку, во тощо.

2. Закриті склади: шар, сир, сон, нос, пар, рос, хор, жар тощо.

3. Склади зі збігом приголосних: шко, при, сну, сли, гро, кла, pea, eти, тpa та інші.

4. Склади з йотованими голосними: м’я, ня, лю, ям, юш, р 'я, б'є, яш тощо.

5. Картки з окремими невеликими словами. Починати читання складів необхідно з виділення голосного в складі (шу — голосний «у», шко — голосний «о», сир — голосний «й»).

Завдяки різноманітності карток навчальний процес пожвавлюється, стає цікавішим, насиченішим. Але все це різноманіття спрямоване на досягнення однієї-єди-ної мети: навчити дитину прочитувати склад миттєво, не поділяючи його на букви. Застосування цих карток дає змогу одноманітну роботу зробити ненабридли-вою, підвищуючи при цьому кількість повторень.

Після того, як учні навчаться читати склади й усвідомлять їх структуру, можна переходити до роботи з іншою таблицею (див. таблицю 2).

Вона, як і попередня, слугує для напрацювання техніки читання прямих та обернених складів і використовується виключно для урізноманітнення форм роботи. Це, по суті, дидактична гра, яка називається «Літак. Парашут».

Учитель посуває указку від приголосних ліворуч до голосних угорі - «літак підіймається», учні читають відкриті склади (да, де, ди). Указка рухається від голосних до приголосних праворуч — «парашут опускається» — читають закриті склади (ад, ед, ид). Цю ФУ доцільно використовувати і для роботи з іншими складовими таблицями.

Завдяки ігровим ситуаціям навчальний процес пожвавлюється, стає невимушеним, підвищується активність дітей, а це допомагає формувати позитивне ставлення до уроків читання.

Також збільшується кількість повторень, прочитувань складів, що сприяє їх запам’ятовуванню, покращує техніку читання.

Для читання складів зі збігом двох-трьох приголосних використовуються складові таблиці 3, 4. За структурою вони нагадують попередні, з тією лише різницею, що у них вертикально записані всі можливі злиття двох чи трьох приголосних. Працюють з ними, як з таблицею 1.

Одночасно зі складовими таблицями 3 і 4 можна використовувати картки (див. картку 3). Першокласники читають ці картки на швидкість, на час (хто більше прочитає за хвилину, 30 с), за темпом, який визначає вчитель, постукуючи указкою по столу, в парах одночасно, в парах, контролюючи один одного, хором. Як і під час роботи з іншими таблицями та картками, слід урізноманітнювати прийоми та методи роботи, щоб внести елементи гри, несподіванки, підтримати інтерес до навчання.

Картка 3.

1. солякомаривузакелибурузакамолівакуратомитусуликашошафуфафимфам.

2. сотлотмиглаклагбогворсорларлиркоршопмакщипчіпсупмаклок.

3. бог біг вік ваг фут вен кри лин сот ляп тяп биг заг ваг вол мінваскуншап.

4. сто вне кия мне кри бра ври елі вне вну мли стя сту кия мне ске пре дре Попрацювавши певний час з таблицями 3 та 4, слід вводити на уроках роботу зі стовпчиками слів, які можна виносити на дошку, залишаючи їх там на деякий час. Хоча, звичайно, краще, якщо кожна дитина матиме набір таких карток. Карток має бути не менше ніж двадцять. Це запобігає вгадуванню слова не читаючи, сприяє збільшенню словникового запасу. Діти швидко й чітко мають прочитати слова у стовпчиках, потім назвати ті з них, які змогли запам’ятати. Ця вправа виконується на час, і особлива увага приділяється правильності читання. З одними й тими самими словами можна працювати кілька днів поспіль. На перших двох-трьох уроках діти просто швидко читають ці слова. Пізніше вони мають швидко прочитати будь-яке слово зі стовпчика, на яке вкаже вчитель, читати ці слова в будь-якому напрямку, розпізнавати слово «з першого погляду». Інший варіант роботи з картками: два учні читають одночасно вголос — хто швидше завершить, той і переміг. Ці ж таблиці можна читати хором, поодинці, сусід сусідові. Установка перед початком читання: «Читай чітко, швидко, без помилок, не відпочивай!».

Цікавим варіантом роботи з цими картками є так зване читання «пароплавом» (методика Б.В.Динги). Характерною її рисою є те, що діти на кожному уроці вчаться виділяти одиниці читання. Спочатку олівцем вони визначають у слові голосні, потім проводять під словами дужки, показуючи склад. (За іншим варіантом слова розбиті дужками на склади вчителем.) Усі дужки разом — хвилі, на яких «гойдається пароплав». Учні читають і плавно зливають склади у слова — протяжно вимовляють попередній склад, доки очима охоплюють наступний. Паузи роблять лише між словами.

Приклади стовпчиків для читання ви можете взяти з книги О. М. Коваленко, О. ВДжежелей «Вчуся читати». Учитель може добирати свої стовпчики слів за аналогією.

Водночас на уроках письма під час пауз можна вводити так звані «словесні приклади», які діти розв’язують з великим задоволенням. Так вони вчаться бачити ціле слово, не поділяючи його на склади. Слова, що використовуються для «прикладів», потрібно записувати в зошит. «Приклади» добираються за рівнем складності і можуть містити в собі букви, які діти ще не вміють писати. Ось можливі варіанти «словесних прикладів».

Як показує практика, швидкість читання залежить від куга зору — кількості друкованих знаків, яку людина охоплює поглядом одночасно. Для розширення кута зору з перших днів перебування дитини в школі можна використовувати малюнкові, числові, буквсні та складові піраміди. Основу піраміди поступово збільшують від 40 до 60 мм, щоразу додаючи 5 мм. На та-блицях-пірамідках (див. таблиці 5−7) можна зробити кишеньки для заміни букв.

Вправу краще виконувати стоячи, погляд потрібно фіксувати на вертикальній лінії.

Подібні комплекти виготовляються також великого розміру — для фронтальної роботи. Необхідно мати три-чотири однакових комплекти на клас. Серед учнів слід виділити трьох-чотирьох помічників.

Ідучи поміж партами, вони демонструють піраміди. товаришам. Дітям пропонується, зосередившись на верти кальній лінії, прочитати за допомогою бокового зору слова й склади, не рухаючи при цьому головою й очима.

Виконувати цю вправу слід обережно, бо розширення кута зору досягається за рахунок розведення осі очей. Школярів слід попередити, щоб не напружували надмірно м’язи очей, бо це може спричинити біль.

Розширенню кута зору сприяє також читання:

• згори донизу з фіксуванням погляду на вертикальній лінії посередині колонки (слова добираються з текстів підручника зі збільшенням кількості букв-знаків і записуються пірамідкою). Наприклад:

• гнізд споріднених слів, записаних пірамідкою, з опорою на букву, що позначає голосний звук, на наголос у слові:

ЛІС.

ЛІСИ

ЛІСОК

ЛІСНИК ЛІСОЧОК.

• слів, різних за структурою:

ЗМІНА ПЕРЕМІНА МАНДРІВКА ДРУГОКЛАСНИК ПРОФОРІЄНТАЦІЯ Збільшити темп можна й завдяки динамічному читанню. Перед учнями на аркуші на кілька секунд з’являється слово, група слів або речення, їх потрібно встигнути прочитати й запам’ятати, щоб потім назвати або записати. Слова добирають тематично: до конкретного уроку, синонімічні ряди, антоніми, фразеологічні звороти, основні орфограми (дж-дз, йо-ьо, апостроф, подовження приголосних тощо).

Підвищується показник динамічного читання завдяки виконанню такої вправи: у полі зору учнів протягом 20 секунд перебуває картка з написаними у різних напрямках, різними шрифтами 12−15-ма словами різних частин мови. Мета: запам’ятати якнайбільше з них. Потім діти усно чи письмово відтворюють ці слова.

Динамічне читання сприяє формуванню вміння миттєво сприймати текст, фіксуючи його зміст і зберігаючи одержану інформацію в пам’яті.

Як відомо, певні труднощі у дітей викликає прочитання слів з апострофом, з буквосполученнями дж-дз, буквою «ге». Ознайомлюючи учнів з цими темами, можна використовувати таблиці із зазначеними орфограмами (див. таблиці 8−10). За допомогою цих таблиць діти вчаться правильно вимовляти склад з орфограмою, запам’ятовуючи правила правопису. Установка перед читанням: «Читай швидко, чітко, стеж за вимовою».

Щоб діти не змішували парні приголосні, доцільно використовувати таблиці, що містять слова з цими приголосними (див. таблицю 11).

Працюючи за підручником, діти можуть виконувати такі завдання.

1. 1.Прочитати слова із заданою кількістю слів.

2. 2.Прочитати слова із наголосом на певному складі.

3. 3.Швидко прочитати рядок слів, пояснити значення кожного слова. Наприклад:

бак — рак — мак — лак — так — гак;

дуб — зуб — чуб — куб;

лити — пити — шити — мити — жити — бити;

сила — пила — шила — лила — мила;

чайка — майка — гайка — лайка — байка.

4. Замінити букву, що позначає голосний звук, щоб утворилося інше слово:

бак (бік, бук, бик);

дім (дам, дим);

лук (лік, лак);

нас (ніс);

булка (білка, балка).

5. Прочитати слова, що відрізняються однією літерою:

обберуть — обдеруть;

влетить — злетить;

поповз — заповз.

Для вироблення в дітей вміння охоплювати зором не лише слово, а й певний обсяг сторінки, можна використовувати вправи із відомими цифровими стереоскопічними таблицями Шульте та Лезера.

Ще однією причиною, що ускладнює читання, є недостатній розвиток артикуляційного апарату дитини. Деякі з цих порушень потребують втручання логопеда, але багато може зробити й учитель. Корисно з перших днів перебування дитини в школі на кожному уроці читання розучувати й промовляти скоромовки — вони незамінні для постановки дихання дитини.

ґуска грає на гагарі,.

Ґелґотить гусак гагарі,.

Горобець гука грака,.

Ґава гатить гопака.

Ворона сороці намисто купила, В намисті сорока бусинки лічила.

Ото для сороки настала морока.

Не може бусинки злічити сорока.

Пішли рясні дощі.

Ловилися лящі.

А хлопці - мов хлющі:

Забули про плащі.

Та що їм ті дощі,.

Коли такі лящі.

Проговорювати їх треба спочатку повільно, а далі - швидше й швидше. Однак так, щоб язик не заплітався, щоб вимова була чіткою й чистою. Цю роботу корисно продовжувати і вдома. Промовляти, а потім і читати скоромовки необхідно зі швидкістю не менше ніж 300 знаків за хвилину. Після належних тренувань це під силу майже кожній людині. Але в цьому виді роботи, як і в усіх інших, що пов’язані з розвитком динамічного читання, головною умовою успіху є систематичність. Тільки щоденна копітка праця може бути запорукою успіху.

Доцільно також використовувати зорові та слухові диктанти. Ці письмові вправи доцільно використовувати і для формування навичок чистописання. 18 наборів розраховані на 54 дні. Нарощування речень відбувається поступово, по одній-дві літери. Вправа виконується щоденно на уроках мови. Методика така: речення показують дітям на кілька секунд, потім вони записують його. Текст зорового диктанту швидко прочитується учнями мовчки. Дітей попереджають, що при цьому не можна рухати губами, промовляти закінчення слів. Треба привчати їх сприймати одразу два-три, а потім і три-чотири слова. Кожне речення записується з нового рядка, бо потім їх прочитують скоромовкою. Дітей слід попередити, що записувати вони мають тільки те, що запам’ятали, в жодному разі не потрібно підглядати в сусіда, краще наступного дня постаратися запам’ятати більше. Не слід сварити дітей, якщо вони не змогли запам’ятати або записати речення. Потрібно налаштовувати їх на те, що вони поступово навчаться запам’ятовувати речення з одного прочитування. Один набір речень пишеться стільки днів, скільки потрібно для того, аби переважна більшість учнів написала його без помилок.

Також доречно звертати увагу дітей під час написання зорових і слухових диктантів на правила правопису.

Коли набір речень записаний, учням пропонують прочитати їх скоромовкою зі швидким постукуванням ручкою або олівцем. Кожне речення читається 6 разів з прискоренням. Читати всі б речень поспіль не рекомендується, бо швидкість у такому разі зростає повільно і на виконання вправи витрачається багато часу.

Особливу увагу слід звернути на навчання дітей швидко стукати під час читання. Тут теж є певні секрети. Учням слід розповісти, що постукуючи, лікоть краще покласти на парту, долоню притиснути до поверхні парти. Олівець або ручку беруть великим і вказівним пальцями за нижній кінець, щоб помах був мінімальним, легко стискують. Під час постукування рухаються тільки пальці.

Після виконання вправи діти ланцюжком читають речення, а вчитель коригує швидкість і вимову.

Цей вид роботи можна запроваджувати на уроках читання.

Речення для слухових диктантів добираються аналогічно до зорових диктантів. Записуються й опрацьовуються вони також таким чином, як і зорові диктанти. Кожне речення диктується дітям лише раз, після чого вони повинні його записати так, як запам’ятали. Потім ці речення також прочитуються скоромовкою.

Доцільно на одному уроці використовувати один набір речень із зорових диктантів і один — зі слухових. Усього виходить 12 речень.

Покращенню техніки читання сприяє й така вправа, як швидке списування тексту. Вона має на меті формування навичок чистописання (процеси читання й письма тісно пов’язані між собою) та водночас сприяє підвищенню аналітико-синтетичних процесів. Широке її застосування, а також читання скоромовкою дає можливість скоротити час навчання дітей, які погано читають, відстають у розвитку, швидко читання.

Для виконання цієї вправи слід використати уривок з 5−6 рядків. Текст тричі самостійно прочитується дітьми (або читається самостійно 1−2 хвилини, хто скільки разів встигне). Учням пропонують за 2 хвилини записати якомога більше тексту. Після виконання вправи діти підраховують кількість записаних слів, порівнюють з кількістю записаних напередодні.

Урізноманітнюють завдання із швидкочитання і такі вправи.

«Струмочок» — діти читають у темпі скоромовки ланцюжком по одному реченню або по одному рядку тексту.

«Дощик, дощ, злива» — за сигналом «дощик» діти читають повільно, «дощ» — швидше, «злива» — ще швидше.