Третьеиюньская монархія. 
3государственная Дума. 
Реформи П. А. Столипіна

Третьеиюньская монархія. 3государственная Дума. Реформи П. А. Столыпина.

3 червня 1907 р. вийшов Маніфест про розпуск 2 державної Думи, яка проіснувала 102 дня, приводом було висунуте обвинувачення депутатів соціал-демократичної фракції вже о підготовці державного перевороту. Виникла нову систему політичної організації - «третьеиюньская монархія». Одночасно було опубліковано нового закону, який було прийнято без схвалення Державним радою і Державної Думою. Відтоді він змінює порядок думських виборів. У ньому 1 голос поміщика прирівнювалося до 4 голосам великої буржуазії, до 68 голосам дрібних міських власників, 260 голосам селян 543 голосам робочих. Робітники втратили половину виборщиків, а селяни — понад половину. Виборчого права позбавили 8 млн. жителів Уралу, Сибіру, Середньої Азії. Кількість депутатів від національних районів скоротилося втричі (Кавказ, Польща). Вибори в Ш Думу були невсеобщими, становими і нерівними, многоступенчатыми і непрямими. Вони за умов терору, і поліцейських переслідувань. Ш Державна Дума (ноябрь1907;июнь 1912 г.). У неї ввійшло: 32% «правих депутатів» — підтримують уряд, 33% октябристів — підтримують підприємців /великих промисловців, фінансову буржуазію, ліберальних поміщиків, заможну інтелігенцію/. Вони склали центр. 12% кадетів, 3% трудовиків, 4,2% соціал-демократів і шість % від національних партій, вони зайняли «лівий» фланг. 1 Результати голосування від того, куди хитнеться «центр». Якщо вправо, то виникала «право-октябристское» більшість, підтримує уряд. Якщо вліво, то створювалося «кадетско-октябристское» більшість, готове реформам ліберально-демократичного характеру. Так склався парламентський маятник, дозволяє уряду Столипіна проводити потрібну йому лінію, лавіруючи між «правими» і кадетами, то посилюючи репресії, то проводячи реформи. По колишньому уряд займалося трьома питаннями: національний, аграрний і непрацевлаштований працівник. Робочий вопрос.5 років Дума обговорювала законопроект про тривалості робочого дня, страхування і пенсії робочих. У 1912 р. Дума ухвалила Закон про державне страхування від нещасних випадків і з хвороби. Він поширився лише з 15% і створював видимість турботи уряду робітничі. Національна політика проводилася під гаслом «Росія росіян». Аграрна політика займала центральне місце. У 1907 р були цілком скасовані викупні платежі. Селяни вимагали землі. Столипін наполіг на проведенні реформи переходу від общинного землеволодіння незначної події. Тому реформа називається «Столипінської». 1) Указ від 9/11−06г. дозволив вихід селянинові вихід із громади, а закон від 14/6−10г. зробив вихід обов’язковим. 2) селянин міг об'єднати ділянки землі на единный отруб чи выселитьмся на окремий хутор.3) створювався фонд з частини казенних і імператорських земель. 4) на купівлю землі Селянський банк давав грошові позички. 5) уряд заохочувала переселення селян за Урал, т.к. у центрі Росії був «земельний голод». Мета реформи: збереження поміщицького землеволодіння, прискорення буржуазних змін — у сільське господарство, виховання в селянинові відчуття власника, знявши цим соціальну напруженість у селі і створити там опору уряду — сільську буржуазію. Реформа сприяла підйому економіки нашої країни. Сільське господарство набуло сталого характеру. Збільшилася купівельна здатність населення і ще валютні надходження, пов’язані з вивезенням зерна. Насправді: 35% селян вийшли з громади 10% завело хутірське господарство. 16% переселенців повернулося у центральні райони і поповнили армію пролетарів. 20% селян, які взяли позичку розорилися. Потреби селянина у землі були задоволені. Реформа прискорила соціальне розшаруванняформування сільській буржуазії і пролетаріату. З 1910 р. намітилося наростання нового соціально-політичного кризи. «Праві» були незадоволені зайвим «реформаторством»; поміщики вимагали від уряду пільг; буржуазія наполягала на перегляді податкової системи; селяни вимагали переділу землі; робочі посилили стачечную боротьбу, скориставшись промисловим підйомом. (Ленские події 1912 г.- розстріл рабочих).Росло національно-визвольні змагання на околицях. Усе це б свідчило про поступове розкладанні третьеиюньской системи. Ставлення політичних партій до реформи: праві й октябристи (осуд насильницької ломки громади, але загалом підтримують її), трудовики (критикують реформу, вимагають націоналізації землі), більшовики (реформа прогресивна у науковому сенсі, але й інше шлях — буржуазної еволюції села американського типа).

П.А Столипін (1862−1911 рр) У 1906;11г. Столипін голова Ради Міністрів і міністр внутрішніх справ. Принципи діяльності: заспокоєння і реформи. Дайте гос-ву 20 років внутрішнього і зовнішнього спокою і це не дізнаєтеся Росії. Вам потрібні великі потрясіння, а потрібна нам велика Росія. Робив опор на низи. Столипіна не розуміло ні уряд, подвір'я. У 1911 було вбито на спектаклі у київській опері, де була государ (убивця Багровсин юриста, землевласника; онук єврейського письменника; був із соціал-демократами, есерами, але працював на охранку; був повішений).

Наприкінці 1912 р. пройшли вибори у 4 до Державної думи. У ньому збереглося два більшості (право-октябристское і октябристско-кадетское). Вступ Росії у першу Першу світову війну в 14 г. викликав великий пат-ріотичний підйом. Усі партії (крім більшовиків) підтримали уряд. Але поразки на фронті, нездатність уряду стабілізувати обстановку країни викликало пожвавлення опозиційного руху. Депутати Думи і Держ. сосвета утворили Прогресивний блок, який зажадав створити уряд, що має довірою суспільства. Поступово падав авторитет верховної влади через безроздільного впливу царя та його дружину — Р. Распутіна. Він втручався в справи державні, зміщав і призначав міністрів. Прославився фінансовими махінаціями розпустою і пияцтвом. «Распутинщина» була слідством і проявом слабкості, нездатності царя знайти правильний курс у внутрішній і до зовнішньої політиці. Монархісти вважали, що це авантюрист компрометує будинок Романових. Ліберали страшилися його загроз розпустити Думу. Демократична громадськість сміялася над безглуздим союзом царя і напівграмотного мужика. Распутін було вбито 1916 р. Але це запобігло назрівання політичну кризу. Серед думських депутатів стала дозрівати ідея двірського перевороту з єдиною метою заміни царя і шляхом створення уряду, відповідального перед Думою. Але революція перекреслила їхні найближчі плани, і ніщо були врятувати монархию.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.