Методика викладання географії як наука

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Системно — структурному підходу в методиці навчання географії останнім часом приділяють особливу увагу. Суть його полягає в тому, що предмет дослідження розглядається в якості цілісної системи, яка складається із взаємопов'язаних елементів. При цьому в центрі уваги знаходиться вивчення взаємозв'язків і взаємодій між цими елементами. У відповідності з тим під час дослідження процесу навчання… Читати ще >

Методика викладання географії як наука (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

Методика викладання географії як наука

Предмет і завдання методики викладання географії.

Її структура і зміст

Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що у процесі його вивчення учні знайомляться з реальним життям у навколишньому середовищі, з життям суспільства в усіх його проявах і зв’язках.

Географічні знання і вміння дають змогу усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях своєї держави та світу в цілому. Важливе місце при цьому належить методиці викладання географії в школі.

Методика викладання географії - це наука про закономірності й особливості процесу навчання географії в школі. Вона розробляє і встановлює раціональні методи, прийоми, засоби і форми навчальної діяльності, під час якої відбувається свідоме оволодіння учнями системою знань із шкільного курсу географії та формуються відповідні вміння і навички, щодо застосування цих знань.

Знання теоретичних засад методики озброює вчителя необхідним методичним апаратом для самостійної творчої роботи, сприяє зростанню методичної майстерності та підвищенню професійного рівня.

Об'єктом методики викладання географії є процес формування географічних знань, умінь і навичок у загальноосвітній школі, а предметом — система шкільної географічної освіти, а саме: зміст і структура сучасних курсів географії, а також форми і засоби організації навчального пізнання в процесі вивчення шкільної географії, його місце і значення в системі загальної середньої освіти.

Сучасна методика географії розглядає викладання географії як єдиний навчально-виховний процес, який відзначається динамічністю і перебуває у безперервному розвитку.

Перед методикою викладання географії стоять такі завдання:

1)визначення мотиву і цілі навчання географії (для чого потрібно вивчати географію?);

2) розкриття освітньої, розвивальної і виховної мети шкільної географії;

3) відбір та удосконалення змісту шкільних курсів географії;

4) розробка ефективних технологій, окремих методів і прийомів навчання (як саме вчити?);

5) визначення й обґрунтування різних форм організації навчального процесу (виявлення найкращих умов для застосування різних методів, прийомів і засобів навчання);

6) з’ясування особливостей здобування учнями географічних знань, умінь і навичок (як учні вчаться, на якому рівні вони засвоюють навчальний матеріал, як розвиваються їхні розумові здібності в процесі навчання, наскільки самостійно вони вміють здобувати знання, тощо).

Структура методики навчання географії. Її умовно можна поділити на загальну та окремі методики.

Загальна методика розглядає весь процес навчання географії у школі в цілому. Це не що інше як дидактика шкільної географії, оскільки вивчає т. е. що є спільним для всіх курсів.

Окремі методики — конкретні методики вивчення окремих курсів шкільної географії. Вони конкретизують основні положення.

Зміст методики викладання географії розробляється, насамперед, на основі розуміння її як науки про організацію процесу навчання географії в школі.

Компонентами її змісту є: загальна власне педагогічна ціль навчання географіїконкретні освітні, розвивальні, виховні цілі, засоби навчання географії, методи та форми навчання географії.

Отже, методика викладання географії як педагогічна наука розробляє зміст кожного компонента методичної системи, умови його реалізації з урахуванням специфіки курсу географії та вікових особливостей учнів, вивчає взаємозв'язки між компонентами і розробляє найефективнішу технологію управління процесом навчання, спрямовану на навчання, розвиток і виховання особливості кожного учня.

Зв’язок методики навчання географії в школі з іншими науками.

Методика викладання географії має широкі і глибокі зв’язки з педагогічними дисциплінами. Вона розвивається, насамперед, у відповідності з загальними закономірностями і принципами дидактики — науки, яка утворює спільну наукову основу методик всіх навчальних предметів. Тому методику викладання географії можна розглядати як окрему дидактику.

Зміст шкільної географії розробляється на базі теорії змісту загальної освіти в школісистема методі навчання географії і вимоги до них співвідносяться з дидактичними класифікаціями методів навчанняосновною формою навчання географії в школі є урок і т.д.

Дидактика, в свою чергу, спирається на методику шкільних курсів, оскільки використовує їхні дані для своїх узагальнень.

У дидактику, наприклад, ввійшли такі результати наукового дослідження з методики:

-.способи об'єктивної перевірки і оцінювання знань і вмінь учнів з географії;
-.умови і шляхи розвиваючого навчання географії;
-.підходи до визначення системи світоглядних ідей і шляхів їх формування в учнів та ін.

Методика географії тісно пов’язана також з теорією виховання. Вона розробляє, вивчає, удосконалює і пропагує методи, способи, прийоми і засоби національного виховання у процесі навчання географії.

Глибокий зв’язок методики навчання географії з психологією. Він обґрунтовується тим, що знання вікових і індивідуальних закономірностей психіки дітей допомагає знайти найефективніші методи і засоби навчання і виховання під час формування географічних знань, вмінь і навичок. Особливо великий вплив на розвиток методики навчання географії здійснили психологічні дослідження з теорії навчання Н.О.Менчинської, Д.І.Богоявленського, П.П.Гальперіна, Н.Ф.Тализіної, Є.М.Кабанової-Меллєр. Важливо відзначити вчення Л. С. Виготського про випереджаюче навчання, тобто, що правильно організоване навчання завжди повинно випереджувати розвиток, йти попереду нього, служити джерелом нового розвитку. Розвиваюче навчання і виховання ефективні лише тоді, коли вони здійснюються відповідно до вікових особливостей учнів.

Географія як навчальний предмет нерозривно пов’язана з методологією наукової географії, яка, спираючись на теорію пізнання навколишнього світу, встановлює шляхи пізнання закономірностей, що виявляють взаємовідношення між географічним середовищем і явищами суспільного життя.

Шкільна географія і методика її викладання має тісні зв’язки з усіма географічними науками, які складають зміст шкільного предмета. Насамперед, з курсами фізичної, економічної та соціальної географії, а також із регіональною географією, геологією, кліматологією, гідрологією, географією ґрунтів, зоогеографією, землезнавством, картографією, з основами топографії тощо.

У методиці викладання географії простежуються також тісні зв’язки географії з екологією, економікою, біологією, історією, фізикою. математикою, хімією, астрономією та іншими науками.

По мірі розвитку методики навчання географії поглиблюються і розширюються її зв’язки з логікою. Закони логіки використані у багатьох методичних дослідженнях: під час побудови системи географічних понять в шкільних курсах географіїсистеми методів і засобів навчання географії і ін.

Однак, шкільний курс географії не можна вважати скороченим варіантом вузівських курсів географії чи сукупністю видержок з окремих предметів. У кожному курсі є система певних елементів знань (фактів, уявлень, понять, закономірностей), які складають його основу і відповідають віковим особливостям учнів.

Джерела географічних знань.

Карти настінні,

атласи.

Технічні засоби

навчання.

Підручники, робочі зошити.

Технічні засоби

навчання.

Підручники, робочі зошити.

Туристичні схеми та карти.

Журнали та газети

Довідники

Спеціальна

географічна література.

Художня

література.

Методи дослідження методики навчання географії в школі.

Вчитель географії повинен володіти знаннями і вміннями дослідницької роботи з методики навчального предмета. Це необхідно для самооцінки своєї роботи, для вивчення досвіду інших вчителів, самоосвіти і творчого пошуку.

На сьогоднішній час не тільки вчені займаються дослідницькою роботою, але й окремі вчителі й цілі вчительські колективи.

Методика викладання географії вирішує наукові і практичні завдання. Це вимагає різних підходів і способів досліджень. Головні напрямки досліджень визначаються провідною метою цієї науки — дослідження змісту шкільних курсів географії та удосконалення форм і методів навчання.

У наукових дослідженнях з методики навчання географії важливе місце посідає метод теоретичних досліджень. Він забезпечує дослідника науковою методологією та методикою і спрямований на створення узагальнень, встановлення і формування закономірностей вивчення явищ, процесів.

До методів теоретичного рівня, крім вивчення педагогічної спадщини, слід віднести статистично — математичний, історичний, порівняльний метод та системно — структурний підхід.

Системно-структурний підхід передбачає визначення цілей уроку, відбір змісту, методів і засобів навчання з урахуванням цих цілей. Системний підхід проявляється і в тому, що учителеві тепер рекомендується планувати і розробляти зразу декілька уроків з цієї чи іншої теми програми.

Значення математичних методів дослідження не обмежується здійсненням обчислень. Головна функція цих методів — виявлення і обґрунтування складних взаємозв'язків і закономірностей педагогічних явищ.

Суть історичного методу полягає в тому, що явища, які досліджуються, розглядаються у розвитку і зміні в часі.

Методи експериментально — емпіричного рівня:

-.- спостереження за роботою колег;
-.- вивчення шкільної документації (планів, розробок учителів і методичних об'єднань, результатів перевірок контрольних робіт і самостійних робіт учнів тощо);
-.- анкетування, бесіди з учителями, адміністрацією школи та учнями;

експеримент природний і лабораторний.

Основні етапи методичного дослідження.

1.Проблема дослідження (вивчення об'єкта і предмета дослідження).

2.Мета і завдання дослідження.

3.Висунення робочої гіпотези.

4.Перевірка гіпотези шляхом експериментального навчання.

5.Розробка методичних рекомендацій.

6.Обгрунтувані висновки.

Методи експериментально — методичного рівня.

-.-

Спостереження за процесом навчання а) самоспостереження;

б)об'єктивне;

в)наукова.

Вивчення сучасного педагогічного досвіду

— шкільна документація.

— анкетування;

— бесіди з учнями та вчителями.

Педагогічний експеримент Метод дослідження закономірних зв’язків, які об'єктивно існують у педагогічній практиці.

Вивчення сучасного педагогічного досвіду

— шкільна документація.

— анкетування;

— бесіди з учнями та вчителями.

Спостереження — найпоширеніший метод вивчення й узагальнення досвіду вчителів, аналізу власної педагогічної діяльності.

Види спостережень:

а) самоспостереження під час педагогічного процесу;

б) об'єктивне спостереження;

в) наукове спостереження.

Самоспостереження — це своєрідний самоконтроль і спостереження за учнями. Воно допомагає вчителю уникнути повторення помилок, сприяє підвищенню його майстерності й авторитету серед учнів, стимулює до урізноманітнення методів і форм навчання, використання різних видів опитування та контролю знань, вмінь і навичок учнів.

Об'єктивне спостереження дає підстави спостерігачеві робити певні висновки щодо педагогічного процесу, дозволяє запозичити для себе щось корисне або порадити колезі ефективніші методи, прийоми і засоби для вивчення учнями певної теми чи розділу навчальної програми, виконання практичної роботи, проведення екскурсії. Об'єктивне спостереження значно триваліше, тому його висновки можуть мати вагоміше значення. Воно передбачає аналіз роботи кількох учителів і багатьох учнів з метою вивчення певної системи навчання географії і поширення передового досвіду .Ефективність об'єктивного спостереження посилюється, якщо його поєднують із спеціальними методами перевірки діяльності учнів, якості їх знань.

Наукове спостереження в методиці викладання географії характеризується комплексністю і цілеспрямованістю. Для цього необхідно, насамперед, з’ясувати мету спостереження, яка орієнтує дослідника. Її визначають, виходячи із практичних завдань дослідження.

Для вивчення питань, що мають бути дослідженні, науковці або методисти розробляють програму, тобто певну систему завдань, дій і запитань, визначають критерії оцінок, способи обробки отриманих даних. Об'єктивність результатів спостереження забезпечується глибоким аналізом уроку.

Вивчення шкільної документації дає змогу визначити систему навчання географії в школі та з’ясувати якість знань школярів. При цьому аналізуються класні журнали, тематичні, календарні та поурочні плани, конспекти уроків, методичні розробки, щоденники і зошити учнів, контурні карти, календарі погоди тощо.

Анкетування як метод дослідження застосовується для оцінки певних явищ, фактів, подій (для оцінки якості нового підручника, посібника, нетрадиційних форм навчання, нових технологій тощо). Однією з його переваг перед іншими методами є те, що воно дає змогу отримати інформацію від великої кількості осіб. Цей метод дослідження доцільно поєднувати з іншими.

Послідовність застосування методу:

а) складання запитань анкети;

б) поширення і збирання заповнених анкет;

в) обробка, аналіз і класифікація відповідей;

г) розробка рекомендацій, врахування зауважень тощо.

Бесіди з учителем та учнями — досить поширений і давно відомий метод дослідження. За його допомогою можна вивчити досвід роботи вчителя, його відношення до нових підручників, посібників тощо.

Дослідник повинен заздалегідь підготувати цілу систему запитань для бесіди (як основних так і додаткових).

Коли вивчають досвід роботи окремих вчителів, бесіди мають цілеспрямований характер. Основні положення підкріплюються документами, методичними розробками, проведеними уроками, заняттями гуртків тощо. Оцінюючи роботу вчителя, теж враховують думку його колег, дирекції школи.

Бесіди з учнями дають уявлення про інтерес до предмета, про якість знань, про читання ними географічної літератури, про враження від екскурсії і т.д.

Педагогічний експеримент — це наукове дослідження процесу навчання з метою перевірки правильності наукової гіпотези дослідника. Виділяють природний і лабораторний педагогічний експеримент.

Суттєвою ознакою експерименту, яка відрізняє його від спостереження, є активне втручання у ситуацію дослідника, який здійснює маніпулювання однією або кількома змінними (факторами) і реєструє супутні зміни у поведінці об'єкта, що вивчається.

Природний експеримент проводять у звичних для учнів умовах — у класі (навчальному кабінеті). Для його проведення виділяють як мінімум два паралельних, рівноцінних за успішністю і рівнем загального розвитку учнів, класи. Один із них обирають за експериментальний, другий — контрольний. Після завершення експерименту порівнюють знання учнів, роблять відповідні наукові висновки, розробляють практичні рекомендації.

Лабораторний експеримент, на відміну від природного, проводять у спеціально обладнаному приміщення. Його мета — з’ясувати, чому під час природного експерименту ті чи інші знання важко засвоюються або сприймаються учнями. Лабораторний експеримент може передувати природному, тоді він має уточнити природу і доцільність останнього.

У програмі педагогічних досліджень виділяють й інші види експерименту, серед яких: констатуючий і навчальний (формуючий). Мета констатуючого — проілюструвати, зафіксувати рівень навчальної діяльності, знань та вмінь учнів. Його проводять на початку і в кінці методичного дослідження.

Мета формуючого — довести ефективність нової технології, методу, прийому, засобу або форми навчання.

Педагогічний експеримент проводять за такою схемою:

-.- визначення об'єкта і предмета дослідження;
-.- з’ясування мети і завдань дослідження;
-.- висунення робочої гіпотези;
-.- визначення тривалості, місця проведення експерименту, його обсягу;
-.- вибір експериментальних і контрольних класів;
-.- аналіз і розробка необхідних матеріалів для забезпечення проведення експерименту;
-.- вибір критеріїв оцінки і методів обробки результатів;
-.- розробка методики спостереження за ходом експерименту;
-.- аналіз результатів, інтерпретація експерименту, обґрунтування методичних рекомендацій та загальні висновки.

Теоретична обробка матеріалів педагогічного експерименту — заключний етап дослідження.

Література:

1.Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі: Навчальнометодичний посібник. — К.: Стафед — 2, 2000. 320с.
2.Шипович Є.Й. Методика викладання географії: Навчальний посібник для студентів географічних факультетів університетів. — К.: Вища школа, 1981.-174с.
3.Душина И.В.- Понурова Г. А. Методика преподавания географии: Пособие для учителей и студентов педагогичных университетов и институтов. — М.: Просвещение, 1996. — 192с.
4.Методика обучения географии в средней школе: Пособие для учителей /Под редакцией И. С. Матрусова.- М.: Просвещение, 1985. 256с.
5.Методика обучения географии в средней школе: Учебное пособия для студентов пед. институтов по географ. спец. /Под ред. Л. М. Панчешниковой.- М.: Просвещение, 1983.-320с.
6.Дьяконов К. Н. и др. Современные методы географических исследований: Книга для учителя.- М.: Просвещение, 1985;256с.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою