Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Ефективність проведення педагогічних досліджень вимагає встановлення зв’язків педагогіки з різними науками, їх інтеграції, спрямованості всіх гуманітарних наук на один об'єкт — людину. У цьому процесі визначальну роль мають методологічні підходи до вивчення педагогічних явищ, які складають загальнонауковий рівень методології педагогіки та сприяють цілісності, системності, результативності, підвищенню професійної спрямованості дослідницької діяльності. Важливим є й те, що використання методів дослідження суспільних і природничих наук мають відповідати завданням щодо вирішення саме психолого-педагогічних питань.

Отже, необхідність наукового підходу до вивчення аспектів виховання й розвитку людини зумовлюють актуальність методологічних проблем педагогіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми і на які спирається автор.

Протягом останніх років почав формуватися й поширюватися синергетичний (В. Аршинов, В. Буданов, Е. Зеєр, В. Ігнатова, С. Кульневич, М. Федорова та інші) [1, 4, 6, 10, 11] або системно-синергетичний (В. Віненко, С. Гончаренко, М. Каган, О. Князєва, С. Курдюмов, В. Лутай, М. Таланчук та інші) [2, 3, 5, 8, 9] підхід до педагогічних досліджень.

Науковці обстоюють думку про логіко-понятійну й методологічну спадковість між синергетикою та системними дослідженнями, що розвивалися в межах загальної теорії систем і кібернетики.

Із початком впровадження системно-синергетичного підходу кількість досліджень у педагогічній науці постійно збільшується. Водночас спостерігається недостатнє обґрунтування доцільності прикладання синергетичних знань у педагогіці, відсутність визначення хоча б приблизної межі реально можливого й розумно припустимого застосування знову відкритих і осмислених природних механізмів у тій або іншій сфері педагогічного простору.

Від публікації до публікації зростає й кількість «синергетичних понять». Часто автори нові словоутворення не пояснюють. Немає навіть такого ключового визначення як синергетичний підхід у педагогіці. А це поняття не може вважатися загальноприйнятим доти, поки використовується в локальних випадках, в окремих ініціативних дослідженнях, поки не буде визначено відмінності синергетичного підходу від системного.

Водночас ґрунтовний аналіз теорії та досвіду вальдорфської школи дає підстави стверджувати, що саме вона є одним із прикладів найбільш повного й адекватного втілення синергетичної парадигми в освітню практику.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття. Вивчення психолого-педагогічних джерел, зокрема [7, 8, 12], засвідчує, що предметом аналізу науковців обирався широкий спектр проблем, пов’язаних із Штайнер- (вальдорфською) педагогікою. Водночас дослідниками недостатньо глибоко проаналізовано питання щодо концептуальних основ та практичних аспектів вальдорфської педагогіки з позиції системно-синергетичного підходу.

Метою статті є розгляд деяких аспектів застосування системно-синергетичного підходу до аналізу вальдорфської школи.