Особливості та функції моди як соціальної норми

мода соціальний норма філософський Мода як соціальна норма характеризується цілим рядом особливостей.

1. Мода носить конкретно-історичний характер. Це означає, що вона властива лише для конкретних типів суспільства і в часовому вимірі не носить універсального характеру. Паростки моди існували з незапам’ятних часів. Проте зазвичай вони були обмежені однією соціальною групою, станом однієї країни. Мода дворян ніяк не впливала на стиль споживання селян і слабо — на городян. Тому назвати ці зміни стилю споживання модою в сучасному сенсі слова не можливо. У цьому сенсі мода істотно відрізняється від таких норм, як право, релігія, мораль або звичай, які пронизують всі або майже всі історичні епохи.

Тільки в XIX ст. мода перетворилася на потужний регулятор суспільного життя. З цього часу можна говорити про появу моди не як норми окремого стану окремої країни, а як універсальної норми, обмеженої в часі, а не в соціальному просторі.

• 2. Одна з головних цінностей моди — її сучасність. Вона завжди сучасна, навіть якщо відроджує щось дуже старе. Мода не може не бути сучасною, вона є такою за визначенням. Сучасність негайна — це її головна перевага. Стара мода — це вже антимода. Чим мода свіжіша, тим вище її якість. У цьому її фундаментальна відмінність від звичаю, у якому стародавність виступає у якості мірила обґрунтованості.
• 3. Мода можлива тільки в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі перегородки і яке відкрито зовнішньому світу. Їй за визначенням притаманна і така якість, як «дифузність, універсальність» (А.Б. Гофман), яка проявляється у двох основних вимірах: 1) мода не визнає регіональних і державних кордонів, етнічних перегородок; 2) мода ігнорує відмінності між класами і верствами суспільства. Однак універсальність моди обмежена лише рамками «нашого часу».
• 4. Демонстративність моди — її невід'ємна якість. У моді поняття «бути» і «здаватися» по суті співпадають (А.Б. Гофман). Модний об'єкт купується для показу, демонстрації оточуючим. Об'єкт споживання стає модним лише у відблиску захоплених очей публіки. Він не може в якості скарбу зберігатися в скрині або в тайнику. Правда, масштаб демонстрації може бути різний: він коливається від демонстрації модної поведінки за допомогою телебачення та періодики до показу у вузькому колі друзів і родичів, присутніх на вечірці [3].

Мода як соціокультурний феномен виконує (або повинна виконувати) певні важливі культурні та соціальні функції. Під соціальною функцією в соціології найчастіше розуміють вплив того чи іншого явища на соціальну систему, його наслідки для соціальної системи в цілому.

В кінці 60-х років ХХ ст. підсумок різних трактувань соціальних функцій моди підвів відомий американський соціолог і соціальний психолог Г. Блумер в «Міжнародній енциклопедії соціальних наук», і з тих пір у вивченні цього питання не відбулося радикальних змін. Відзначаючи в цілому, що питання про соціальну роль моди ще не отримало задовільної відповіді, Г. Блумер наступним чином резюмує найбільш типові трактування її соціальних функцій.

• 1. Функція створення і підтримки одноманітності і різноманітності в культурних зразках. Однаковість проявляється в тому, що завдяки моді один і той же культурний зразок засвоюється і приймається як свій безліччю індивідів, різними соціальними групами і глобальними товариствами. Саме за породжену модою однаковість її часто критикують, звинувачуючи у повсюдній стандартизації та затвердженні однакових смаків. Але без певної міри однаковості в культурних зразках, у способі життя, в повсякденній поведінці соціальне життя взагалі було б неможливе.
• 2. Інноваційна функція. Оскільки дія моди поширюється на дуже різні сфери соціально-економічного та культурного життя, остільки вона збільшує інноваційний потенціал суспільства, готовність до впровадження та прийняття нововведень у відповідних сферах. Мода — джерело, результат і показник високого ступеня інноваційності. Вона сприяє адаптації суспільства, груп, індивідів до мінливих умов їх існування, як внутрішніх, так і зовнішніх.
• 3. Комунікативна функція. Всі знакові системи, що функціонують у суспільстві, служать засобом комунікації між людьми; мода — одна з таких систем. Комунікація — одна з найважливіших функцій, без якої людське суспільство взагалі неможливо. Модна комунікація полягає у тому, що від одних людей до інших передаються модні стандарти, тобто певні культурні зразки, що наділяються модними значеннями. Разом з цими стандартами відбувається передача цінностей моди, що ними охоплюється.
• 4. Функція соціальної диференціації та нівелювання. Мода охоплює суспільство в цілому, а це означає, що її не можна вважати долею ні еліти, ні окремих соціальних класів і верств, демографічних груп тощо. Всі вони, так чи інакше, беруть у ній участь, хоча форми участі і ступінь її активності, зрозуміло, неоднакові.
• 5. Функція соціалізації. Мода — один із засобів залучення індивіда до соціального і культурного досвіду. Участь у моді пов’язана із засвоєнням певних соціальних норм і цінностей.
• 6. Функція престижу. Мода — один з факторів підвищення або зниження престижу тих чи інших явищ, цінностей, культурних зразків і под.
• 7. Функція психофізіологічної розрядки. У сучасних умовах ця функція моди особливо значима. Стомлюваність нервової системи та психіки людини в сучасному індустріальному і урбанізованому суспільстві надзвичайно висока. Одноманітність повсякденного життя посилюється тим, що житель сучасного міста, значною мірою відчужений від природи, власне кажучи, не піддається впливу різноманітності, наявного в природному середовищі існування. Мода — одна з відповідей на нагальну потребу в психофізіологічній розрядці. У цьому відношенні функціональне навантаження моди вельми велике.

Б.Д. Паригін і Г. Г. Шубін виділяють три найважливіші функції, виконувані модою: комунікативну, інтеракційну і компенсаторну.

• 1. Комунікативна функція проявляється в обміні інформацією. Мода виступає як особливий соціальний знак, символ престижу.
• 2. Інтеракційна функція — це засіб узгодження дій, спосіб взаємодії. Мода орієнтує на визнаних лідерів, об'єднує відповідно до певних способів поведінки, стимулює інтерес до нового.
• 3. Компенсаторна функція дозволяє заповнювати незадоволені або недостатньо задоволені потреби, виступаючи в якості регулятора соціальних потреб.

Отже, на сучасному етапі розвитку інтересу суспільства до проблем моди, виявляється, що вона охоплює не лише зачіски, костюми, машини чи інші матеріальні товари, але й втручається у такі області, як економіка, промисловість, наука, політика, соціологія, філософія тощо. Інакше кажучи, мода охопила не лише окремі сфери життя людини, а й намагається диктувати свої правила гри у всьому різноманітті суспільних відносин. Мода — це цілком конкретні соціальні відносини, породжені конкретними соціальними потребами.