Кров і система кровообігу

РЕФЕРАТ

на тему:

" Кров і система кровообігу"

Кров циркулює по всьому тілу завдяки артеріям, венам і капілярам.

Найбільша артерія — аорта. Аорта розгалужується на кілька великих артерій. Одна з них переносить кров до рук і голови. Від іншої артерії відходять відгалуження до шлунка, печінки і кишечника. Від неї ж ідуть судини, що несуть кров униз, — до ніг, нирок і статевих органів.

Артерії - це міцні, еластичні, з тонкими стінками судини, якими кров тече від серця, їх стінки в основному утворені пруж­ною м’язовою тканиною. Тому вони досить міцні й еластичні та можуть витримувати високий кров’яний тиск-адже кров вики­дається із серця-насоса під великим тиском.

Вени — венами кров рухається в напрямку до серця. Стінки вен тонші, ніж стінки артерій, і містять менше м’язової та пруж­ної тканини, тому що тиск крові, що повертається в серце, не настільки високий. По венах кров, що несе вуглекислий газ і відходи, які утворилися внаслідок життєдіяльності клітин, над­ходить назад у серце. Звичайно вени розташовані по сусідству з артеріями.

Капіляри — найдрібніші кровоносні судина тіла. Вони утво­рюють величезну розгалужену мережу трубочок, що з'єднують артерії з венами, і забезпечують безупинну циркуляцію крові по всьому тілу.

Обмін речовин між організмом і зовнішнім середовищем по­лягає в надходженні в організм кисню і поживних речовин через органи травлення і наступному виділенні з нього продуктів жит­тєдіяльності. Зв’язок між цими органами і клітинами тіла здійснюється через внутрішнє середовище організму, що скла­дається з крові, лімфи і тканинної рідини. Внутрішнє середови­ще організму зберігає відносну сталість свого складу-фізич­них і хімічних властивостей (гомеостаз), що забезпечує стійкість усіх функцій організму. Гомеостазом називають стійкість умов життєдіяльності клітини у внутрішньому середовищі організму.

Тканинна рідина (безбарвна, прозора) заповнює в організ­мі проміжки між клітинами. Вона утворюється з рідкої частини крові - плазми, що проникає в міжклітинні щілини через стінки кровоносних судин, і з продуктів обміну, що постійно надходять із клітин. Її об'єм у дорослої людини становить приблизно 20 л. Кровоносні капіляри не підходять до кожної клітини, тому пожив­ні речовини та кисень з капілярів надходять у тканинну рідину, а вже з неї поглинаються клітинами. Отже, за допомогою тканин­ної рідини здійснюється зв’язок між капілярами і клітинами. А вуглекислий газ, вода й інші продукти обміну, що утворюються в клітинах, виділяються, у свою чергу, із клітин спочатку в тка­нинну рідину, а потім надходять у капіляри. Кров з артеріальної стає венозною і постачає продукти розпаду до нирок, легенів, шкіри, через які вони видаляються з організму.

У міжклітинниках сліпо починаються лімфатичні капіляри, у них надходить тканинна рідина, що у лімфатичних судинах стає лімфою. Колір лімфи жовтувато-солом'яний. Вона на 95% скла­дається з води, містить білки, мінеральні солі, жири, глюкозу, а також лімфоцити (різновид лейкоцитів). Лімфатичні судини впа­дають у великі вени грудей.

Склад і функції крові

Кров, що безперервно циркулює в замкнутій сис­темі кровоносних судин, виконує в організмі найважливіші функції: транспортну, дихальну, регуляторну та захисну.

Кров — це різновид сполучної тканини, що складається з рідкої речовини — плазми і клітин у ній-форменних елементів крові: еритроцитів (червоних кров’яних клітин), лейкоцитів (білих кров’яних клітин) і тромбоцитів (кров'яних пластинок). У 1 мм³ крові міститься 4,5−5 млн. еритроцитів, 5−8 тис. лейкоцитів, 200−400 тис. тромбоцитів. Червоні кров’яні клітини транспорту­ють кисень, а білі кров’яні клітини борються із хворобами.

В організмі людини кількість крові становить в середньому 4,5- 5 л (1/13 маси людського тіла). Плазма крові за об'ємом стано­вить 55−60%, а форменні елементи-40−45%. Плазма крові на вигляд як жовтувата напівпрозора рідина. До її складу входить во­да (90−92%), мінеральні й органічні речовини (8−10%), 7% біл­ків, 0,7% жирів, 0,1% глюкози, інша частина залишку плазми — гормони, вітаміни, амінокислоти, продукти обміну речовин.

Форменні елементи крові.

Еритроцити — без’ядерні чер­воні кров’яні клітини. Цитоплазма еритроцитів містить білок ге­моглобін. Основна функція еритроцитів-транспортування кис­ню і вуглекислого газу. Еритроцити розвиваються з ядерних клітин у червоному кістковому мозку губчатої речовини кістки. У процесі дозрівання вони втрачають ядро і надходять у кров. У 1 мм³ крові міститься від 4 до 5 млн. еритроцитів.

Тривалість життя еритроцитів 120−130 днів, потім у печінці й селезінці вони руйнуються, і з гемоглобіну утворюється пігмент жовчі.

Лейкоцити — білі кров’яні тільця, що мають ядра і не мають постійної форми. У 1 мм³ крові людини їх міститься 6−8 тисяч.

Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, се­лезінці, лімфатичних вузлахтривалість їхнього життя 2−4 дні. Руйнуються вони також у селезінці. Основна функція лейко­цитів — захист організмів від бактерій, чужорідних білків, сто­ронніх тіл.

Фагоцитоз — захисна, реакція організму

Тромбоцити (кров'яні пластинки) — безбарвні, без'­ядерні клітини округлої форми, що відіграють важливу роль у зсіданні крові. У 1 л крові знаходиться від 180 до 400 тис. тром­боцитів. Вони легко руйнуються при ушкодженні кровоносних судин. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку.

Ці елементи крові, крім вищевказаного, виконують дуже важ­ливу роль в організмі людини: при переливанні крові, зсіданні, а також при виробленні антитіл і фагоцитозі.

Переливання крові. При деяких захворюваннях чи крово­втратах людині роблять переливання крові. Велика втрата крові порушує сталість внутрішнього середовища організму, кров’я­ний тиск падає, зменшується кількість гемоглобіну. У таких ви­падках в організм уводять кров, узяту в здорової людини.

Переливання крові використовували з давніх часів, але ча­сто це закінчувалося смертельним результатом. Пояснюється це тим, що донорські еритроцити (тобто еритроцити, взяті в людини, що віддає кров), можуть склеюватися в грудочки, які закривають дрібні судини і порушують кровообіг. Склеюван­ня еритроцитів — аглютинація — відбувається в тому випад­ку, якщо в еритроцитах донора наявна речовина, що склеюєть­ся, — аглютиноген, а в плазмі крові реципієнта (людини, якій переливають кров) знаходиться речовина, що склеює, аглю­тинін. У різних людей у крові є ті чи інші аглютиніни й аг­лютиногени, і в зв’язку з цим кров усіх людей поділена на 4 основні групи за її сумісністю:

Сумісність крові людей

Вивчення груп крові дозволило розробити прави­ла її переливання. Особи, що дають кров, називаються донора­ми, а особи, що одержують її, — реципієнтами. При перели­ванні крові строго дотримуються сумісності груп крові.

Процес зсідання крові. При порізі речовини, що зсідають­ся, змушують кров виробляти білок фібін, який сприяє утворен­ню згустку і припиненню кровотечі. У звичайних умовах у крово­носних судинах відсутній активний фермент тромбін, тому кров запишається рідкою і не зсідається, але є неактивний фермент протромбін, що утворюється в печінці й кістковому мозку. Неак­тивний фермент активується і переводиться в тромбін при дії на нього ферменту тромбопластину, виділюваного червоними кров’яними тельцями, -тромбоцитами. При порізі чи уколі обо­лонки тромбоцитів порушуються, тромбопластин переходить у плазму, і кров зсідається. Утворення тромбу в місцях ушкоджен­ня судин-захисна реакція організму, що вберігає його від кро­вовтрати. Люди, у яких кров не здатна зсідатися, страждають на важке захворювання — гемофілію.

Імунітет — це несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів"речовин, що мають антигенні власти­вості. В імунній реакції несприйнятливості беруть участь і хімічні сполуки-антитіла (особливі білки, що знешкоджують антиге­ни, — чужорідні клітини, білки й отрути). У плазмі крові антитіла склеюють чужорідні білки або розщеплюють їх. Антитіла, що знеш­коджують мікробні отрути (токсини), називають антитоксинами. Всі антитіла специфічні: вони активні тільки щодо певних мікробів чи їх токсинів. Якщо в організмі людини є специфічні антитіла, він стає несприйнятливим до цих інфекційних захворювань.

Велику роль у попередженні заразних хвороб грають профі­лактичні й лікувальні щеплення — імунізація за допомогою вак­цин і сироваток, що створюють в організмі штучний активний чи пасивний імунітет.

Розрізняють уроджений (видовий) і набутий (індивідуальний) види імунітету.

Уроджений імунітет спадкоємною ознакою і забезпечує не­сприйнятливість до того чи іншого інфекційного захворювання з моменту народження й успадковується від батьків. Причому імунні тіла можуть проникати через плаценту із судин материнського організму в судини ембріона, немовлята одержують їх з мате­ринським молоком.

Набутий імунітет розглядають як природний і штучний, а кож­ний з них має активну і пасивну форму.

Природний активний імунітет виробляється в людини в про­цесі перенесення інфекційного захворювання. Так, люди, які пе­ренесли в дитинстві кір чи коклюш, уже не занедужують ними повторно, тому що в них у крові утворилися захисні речовини — антитіла.

Природний пасивний імунітет обумовлений переходом захис­них антитіл із крові матері, в організмі якої вони утворюються, через плаценту в кров плоду. Пасивним шляхом і через мате­ринське молоко діти одержують імунітет до кору, скарлатини, дифтерії й ін. Через 1−2 роки, коли антитіла, одержані від ма­тері, руйнуються чи часткою виводяться з організму дитини, сприйнятливість її до інфекцій різко зростає.

Штучний активний імунітет виникає після щеплення здоро­вим людям і тваринам убитих чи ослаблених хвороботворних отрут — токсинів. Уведення в організм цих препаратів — вак­цин — викликає захворювання в легкій формі й активізує за­хисні сили організму, викликаючи в ньому утворення відповід­них антитіл.

Штучний пасивний імунітет створюється шляхом уведення людині сироватки (плазма крові без білка фібрину), що містить антитіла й антитоксини проти мікробів і їх отрут-токсинів. Сироватки одержують головним чином від коней, яких імунізують відповідним токсином. Пасивно набутий імунітет зберігається звичайно не більше місяця, але зате виявляється відразу ж після введення лікувальної сироватки. Вчасно введена лікувальна си­роватка, що містить уже готові антитіла, часто забезпечує успіш­ну боротьбу з важкою інфекцією (наприклад дифтерією), яка роз­вивається так швидко, що організм не встигає виробляти дос­татню кількість антитіл і хворий може померти.

Імунітет фагоцитозом і виробленням антитіл захищає організм від інфекційних захворювань, звільняє його від клітин, що заги­нули, перенародилися і стали чужорідними, викликає відторг­нення пересаджених чужорідних органів і тканин.

Проти деяких інфекційних захворювань імунітет не вироб­ляється, наприклад, проти ангіни, якою можна хворіти багато разів.