Социально-экономические і політичні заходи радянської влади

Социально-экономические і політичні заходи Радянської власти Реализация диктатури пролетаріату (політичної влади робочих), проголошеної пролетаріатом, і завдання зміцнення їх від влади вимагали створення створення нової державної машини. Були ліквідовані усі старі державних установ, відкинута колишня система судочинства, принципів формування і функціонування армії. Реальна політична нібито влада належала Президії ВЦВК і РНК Раді Народних Комісарів (РНК), який сам собі надав виконавчу і законодавчу влада. У грудні 1917 р. при РНК було створено Всеросійська Надзвичайна комісія (ВЧК) боротьби з контрреволюцією і саботажем на чолі з Дзержинським. Він отримав необмежені повноваження: від арешту і судового слідства до винесення вироку та її виконання. ВЧК було виділено з-під державного контролю та погоджувала свої дії лише із вищою партійним керівництвом країни. Створювалися ревкоми контролю місцевого управління, народні суди для складі голови та групи народних засідателів. Політичні справи розглядалися в революційних трибуналах, підлеглих Народному комісаріату юстиції. У листопаді-грудні РНК підпорядкував собі керівництво армією, і звільнив понад тисячу генералів і старших офіцерів, котрі прийняли радянську владу. У 18 р. було прийнято декрети про створенні Робітничо-Селянської КраснойАрмии (РСЧА) і Рабоче-Крестьянского Червоного Флота.

5 січня 18 р. відкрилося до Установчих зборів у ньому переважали есери -40%, большевики 22,5% голосів, тобто вибори показали, що більшовики друга партія щодо впливу. до Установчих зборів відмовилося затвердити внесену більшовиками «Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу». Вони підтверджували перші законодавчі акти радянської влади, проголошували знищення експлуатації людини людиною і курс — на побудова соціалізму. Отже, до Установчих зборів відкинуло ідею соціалістичного вибору встановлення диктатури пролетаріату. У зв’язку з цим у ніч із 6 на майже 7 січня ВЦВК прийняв постанову по його розпуск. За тиждень відбулося об'єднання Ш Всеросійського з'їзд робітників і солдатських депутатів із аналогічним з'їздом Рад селянських вибори до єдиний законодавчий орган — Ш Всеросійських з'їзд робочих, солдатських і дочок селян депутатів. З'їзд затвердив «Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу», схвалив проект про соціалізацію землі, проголосив федеративний принцип державного будівництва Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) і доручив ВЦВК розробити основні тези Конституції країни. 10 липня 18 р. У з'їзд Рад затвердив першу Конституцію РРФСР. Вона проголошувала пролетарський характер Радянського держави. Виборчих прав позбавлялися представники колишніх експлуатованих класів, священики, офіцери і агенти поліції. 1 голос робочого прирівнювалося до 5 голосам селян. Вибори були прямими, не загальними, не таємними і рівними. Вона декларувала запровадження політичних свободу (слова, друку, зборів, мітингів та процесій). Проте за це не мало реального підтвердження. Понад те, Конституція 18 р. не передбачала участі імущих класів та їх партій на політичного життя. Економічна та соціальна політика. У фундаменті економічної політиці більшовики проводили лінію на знищення приватної власності. Планувалося поступове усуспільнення виробництва і створення централізованого управління економікою. Націоналізувалися банки, залізничному транспорті, кошти зв’язку. Казенні підприємства було поставлено під державний контроль. Були націоналізовані великі підприємства міста і галузі промисловості, цим було належить початок створення державного сектора економіки в економіці. Їм керував Вищої ради народного господарства (ВРНГ). Перехід підприємств під контроль держави усував робочих від участі у управлінні виробництвом і які закладав основи «державного соціалізму).

Лозунг «фабрики — робочим» виявився соціальної демагогією. Навесні 18 р. почалася реалізація Декрету про землю. Селянство мусить були безоплатно отримати 150 млн. десятин землі, звільнялися від заборгованості банками від платежів за оренду. За асиметричного розподілу землі радянська влада підтримувала бідноту, що викликало невдоволення, і опір куркулів. Вони стали притримувати хліб. У містах виникла загроза голоду. У зв’язку з цим РНК перейшов до політики жорсткого тиску село. У травні 18 р. було запроваджено продовольча диктатура. Це означало заборона торгівлю хлібом і вилучення надлишків хліба заможних селян шляхом посилки до села продовольчих загонів (продотряды). Вони спиралися допоможе комітетів бідноти (комбеды). Функції Місцевих Рад було передано комбедам, т. до в Місцевих радах переважали кулаки.

Эти заходи породили невдоволення заможних селян більшовицької владою та з’явилися одній з причин громадянську війну. Радянська влада знищила станову систему, скасувала дореволюційні чини, титули, нагороди. Встановлювалося безкоштовну освіту та обслуговування. Жінки зрівнювалися прав дитини з чоловіками. Декрет про шлюбі та сім'ї вводив інститут громадянського шлюбу. Було прийнято закону про 8-місячного годинному робочому дні й нікого Кодекс законів про праці, забороняв дитячий працю, яка гарантувала систему охорони праці жінок Сінгапуру й підлітків, виплату допомоги безробітним та хвороби. Була проголошена свобода совісті. Церква була відокремлена від держави і системи освіти. Більшість церковного майна конфіскували. Проти цього боровся патріарх Тихін. Національна політика визначалася «Декларацією прав народів Росії», прийнятої Раднаркомом 2 листопада 17 р. У ньому проголошувалося рівність народів Росії, їх декларація про самовизначення й освіту самостійних держав. У грудні Радянське уряд визнало незалежність України Фінляндії, у серпні 18 р. — Польщі, у грудні - Латвії, Литви та Естонії, у лютому 19 р. — Білорусі. Проте саме прагнуло подолати подальший розпад Росії. Воно сприяло встановленню радянської влади у національних районах, справляло зворотну фінансову допомогу радянським республікам у Прибалтиці і Белоруссии.

Брестський світ з Німеччиною та її союзниками. 3 грудня 1917 р. укладено перемир’я й почалися переговори щодо світі. Радянська делегація внесла пропозицію укласти світ без територіальних анексій і контрибуцій. Німеччина висунула претензії на величезні території колишньої Російської імперії - Польщу, частина Прибалтики, України, Білорусі. У зв’язку з цим переговори перервалися. Ленін наполягав на беззастережне прийняття цих умов, т.к. боєздатність армії було втрачено. Ліві есери вважали цих умов зрадницькими і наполягали на продовженні бойових дій за захистом революції. Ряд свідків відмовився від участі у переговорах. «Ліві» комуністи (Бухарин) пропонував не вступати в переговори, і продовжити боротьбу для перемоги світову революцію. Троцький — керівник радянської делегації - пропонував «ні війни, ні миру». Перемир’я було перервано та знову почала наступ і захопила великі території Прибалтики, України, Білорусі. У цьому сенсі у лютому 1918 р. було відновлено переговори. Одночасно Раднарком видав декрет «Батьківщину в небезпеки!» і 23 лютого Червона Армія зупинила німців під Псковом. Німеччина пред’явила ультиматум з новими територіальними претензіями, вимагала демобілізувати армію і вимагали виплатити велику контрибуцію. 3 березня 1918 р. було підписано Брестський світ. У ньому від Росії відторгалися Польща, Прибалтику, частина Білорусі, /Батумі, Карс, Ардаган — на користь Турции/.

Советское уряд зобов’язувалося вивести свої війська з України, виплатити 3 млрд. рублів репарацій і припинити революційну пропаганду в центрально-европейских країнах. У березня 1У Надзвичайний з'їзд Рад більшістю ратифікував Брестський світ. Ліві есери були й вийшли зі складу Раднаркому. Відтоді утвердилася однопартийность у системі виконавчої в Радянській Росії. Листопадова революція 1918 р. у Німеччині змела кайзерівську імперію. Це дозволило б розірвати Брестський договір, повернути більшу частину території. Німецькі війська пішли з України У Латвії, Естонії, Литві, і Білорусі встановилася Радянська влада.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.