Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Эволюция художньої свідомості

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Приблизительно з XVI століття реалістичних навчаннях про красу розвиваються дві основні тенденції. З одного боку, вчені доводять, що краса — прояв невичерпного розмаїття природи. Гете бачив початок краси в природному досконало. З іншого боку, намічаються спроби звести красу одного властивості (ідея про лінії краси, золотом сечении). Еще одне специфічне властивість художньої свідомості — уяву… Читати ще >

Эволюция художньої свідомості (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Эволюция художнього сознания Художественное (естетичне) свідомість — частину загального свідомості, одне з його форм, елемент структури. Якщо підійти у його історичному плані, можна сказати, що художнє свідомість поруч із релігійною освітою й моральним належить до початковою стадії громадського свідомості людини та, отже, є ще однією із старих форм, безпосередньо породжених матеріальними умовами життя. Немає ще жодного правосвідомості, ні політичної свідомості, а зачатки художньої свідомості вже були й відбивалися у найбільш ранньому синкретизм, в міфології, а тим паче — в збережених до нас наскельних зображеннях первісного человека.

В античному світі художнє свідомість набуло щодо самостійного значення, граючи помітну роль становленні та розвитку особистості. Те, що його протягом тисячоліть був виділено теоретично, зазвичай, змішуючись з художньою творчістю, нітрохи не зменшує його самостійної роль історії. Наприклад, у Стародавній Греції естетичне розуміння зливалося з філософським. Адже не можна зрозуміти сутність мистецтва, ігноруючи його естетичну природу, зв’язку з красою, ідеалом. Цей ціннісний аспект вводить дослідження мистецтва — у сферу філософії. Зазвичай, на практиці естетика виступає як певної філософії искусства.

Эстетическое свідомість — це те форма чи частину суспільної свідомості, який означає все багатство естетичного відносини людини до світу і висловлює його активне прагнення гармонії, досконалості, красі, до ідеалу прекрасного. У давнину формувалося дуже розширене уявлення про красі: гарним визнається благо, здоров’я, багатство, пошана — словом, все те, що корисно, придатне тощо. Тут краса розглядалася й не так в естетичному, як у етичному й економічному відношеннях, як досконалість тієї чи іншої предмета чи стану. У період Відродження головну увагу було не так на вироблення нових визначень краси, але в вміння зображати правдиво гарні предмети. Вища краса, на думку мислителів епохи Ренесансу, це краса живої природи, хоча вона завжди лежить на жіночих поверхности.

Приблизительно з XVI століття реалістичних навчаннях про красу розвиваються дві основні тенденції. З одного боку, вчені доводять, що краса — прояв невичерпного розмаїття природи. Гете бачив початок краси в природному досконало. З іншого боку, намічаються спроби звести красу одного властивості (ідея про лінії краси, золотом сечении).

С моєї погляду, важко погодитися і з однією, і з іншим судженнями, оскільки, по-перше, якщо краса — ця сама природне у світі явище, те, що ж і заслуга художника, що хоче привнести щось своє в зображуваний їм світ? І ще одне, як знайти загальне всім гарних предметів, де критерій цього ідеального? Можна увиразнити лише мислиму, умовну лінію між крайніми параметрами художньої свідомості. Самій істотною особливістю його, мій погляд, є емоційність. Поза її неспроможна скластися ціннісне ставлення людини до світу. Отже, з одного боку невидимою лінії стоїть певна реальність, породжена сприйняттям, а, по другу — естетичний ідеал, є результатом суб'єктивних уявлень людини про прекрасне. Такі ланки структури естетичного свідомості, як споглядання, сприйняття, переживання, емоції, почуття, насолоду формують чуттєве ставлення людини до світу. Взаємозв'язок цих ланок говорить про системності і структурності естетичного сознания.

В дії естетичного свідомості великій ролі грає пам’ять про естетичному, його вищому вираженні. Зупинимося на специфіці естетичної, художньої памяти.

Эстетическая пам’ять завжди предметна і конкретна, а художня пам’ять ще й образна. Естетичний смак відіграє в естетичному сприйнятті, хіба що автоматично відбираючи для пам’яті те, що відповідає естетичним смакам індивіда, відкидаючи усе, що суперечить ему.

Еще одне специфічне властивість художньої свідомості - уяву. Воно має емоційної принадливістю і здоровим глуздом кожному за індивіда. У уяві, що відповідає уявленням людини про прекрасне неминуче виникнення образності, чи конкретного уявлення. Уява відбиває, зазвичай, ступінь духовності личности.

При підготовці цієї роботи було використані матеріали із сайту internet
.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою