Сирійська мова

Сирийский мову

Б. Гранде.

Сирийский мову — нині мертвий літературну мову котрі говорили по-арамейски християн Східного Середземномор’я. У російській востоковедной літературі З. з. іноді називається сирским. У основі З. з. — арамейська діалект р. Эдессы, який був важливим торговим і політичною центром, починаючи з кінця ІІ. до зв. е. до середини III в. зв. е. Найбільшого поширення набула і розробленість З. з. отримав починаючи з ІІ., коли нею було переведено Біблія — так зв. переклад «пешитта», став канонічним у христиан-сирийцев. З. з. був у протягом кількох століть мовою писемності від Середземного моря до Персії, в Восточно-Римской імперії він був найважливішим мовою після грецького, а перській державі Сассанидов цю мову обіймав найзначніше місце письмового. Торговцами-сирийцами З. з. був зарахований далеко Схід, до самого Китаю та Монголії. У III—VII ст. на З. з. існувала багата література, гол. обр. церковна, як оригінальна, і перекладна із грецької, ні з пехлевийского з. Пізніше, із заснуванням арабського халіфату З. з. зіграв роль передавача між античної грецької наукою і арабської, т. до. твори грецьких авторів у період переводилися Сирійські письмена та його джерела на арабський ні з першотвору, і з сирійського.

.

С. з. під час свого літературного розквіту ні розмовним масовим мовою, окрім церковні закони й монастирських кіл, але він був дуже близький до деяким арамейським діалектам й у сенсі може поки що вважатися живим. Починаючи з VII в., арамейські діалекти, зокрема і сирійські, починають поступово витіснятися і заміщатися арабськими. Так. обр. з кінця ІХ ст. З. з. був мертвим мовою, сирійські церковні автори X і XI ст. часто вже пишуть свої твору супроводі арабського перекладу, або ж арабською з. Але й пізніше, остаточно XIII в., на З. з. писалося досить багато оригінальних творів. Те, що З. з. був мовою гол. обр. церковних кіл І що нею багато переводилося із грецької, викликало його збагачення численними грецьк. термінами і словами. Вплив грецького з. на сирійських авторів помічається також у сфері синтаксису і фразеології: іноді нагромадження періодів на взірець грецької з. стає таким значним, які самі сирійці скаржилися на незрозумілість. Эдесское наріччя, легше основою З. з., належить до східної групі арамейских діалектів, до котрої я так. обр. може бути віднесений і З. з. Розбіжності між З. з. і мовою еврейско-арамейской літератури досить численні і стосуються як лексики, і граматики і фонетики. У самому літературному З. з. можна назвати вплив двох говірок — західного, власне Сирії, і східного — месопотамського. Це вплив здобули своє вираження у двох традиційних засобах читання гласних: західному — у христиан-якобитов — і східному — у несториан.

ГРАФИКА. — Сирійське лист складається з 22 літер, вироблених з відповідних знаків древніх арамейских написів.

Направление листи — справа-наліво, характер листи курсивний, причому більшість літер пов’язано між собою всередині слова. Той вид листи, яким написані більш древні рукописи (остаточно V в.), відомий під назвою эстрангело. Після поділу сирійської церкви на несториан і якобітів кожна з цих дві групи виробився свій тип шрифту. На листі позначалися лише згодні. Наприкінці VII або на початку VIII в. було укладено дві системи значків для гласних. На сході вживалася система точок почасти над літерами почасти під ними для позначення 8 гласних — 4 тривалих і 4 коротких. На заході ж (у якобітів) для цього вживалися кілька видозмінені маленькі грецькі літери, які ставилися байдуже або над літерами, або під ними, позначалося 5 гласних.

Список литературы.

Грамматики: Duval R., Traité, de grammaire siriaque, P., 1881, Nestle E., Brevis linguae siriacae grammatica, Карльсруэ, 1881, А його Syrische Grammatik mit Litteratur, Chrestomatie und Glossar, Berlin, 1888 (у серії «Porta linguarum orientalium»), Nö, ldecke Th., Kurzgefasste syrische Grammatik, Lpz., 1898, Brockelmann З., Syrische Grammatik mit Litteratur, Chrestomatie und Glossar, Berlin, 1905 («Porta linguarum orientalium»), 2 Aufl., Berlin, 1925, Gismondi H., Linguae syriacae grammatica et chrestomatia cum glossario, Бейрут, 1900, Ungand A., Syrische Grammatik mit Uebungsbuch, у серії «Clavis linguarum semiticarum», 1932, № 7. Словники: Payne Smith R., Thesaurus Syriacus, Oxford, 1868 і сл., А його, Compendions Syriac dictionary founded upon the Thesaurus Syriacus, I, II, Oxford, 1896—1899, Brun J., Dictionarium syriaco-latinum, Бейрут, 1895, Brockelmann З., Lexikon syriacum, Berlin, 1892, 2 ed., 1928.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.