Некоторые особливості етикетність малайського мови

НЕКОТОРЫЕ ОСОБЛИВОСТІ ЕТИКЕТНІСТЬ МАЛАЙСЬКОГО ЯЗЫКА

Два головних принципу мовного етикету — ввічливість і регулювання соціальних відносин — в малайському мові тісно взаємопов'язані. Щодо використання у мові чемних форм і конструкцій можна встановити соціальний статусу і громадське становище співрозмовників, визначити характер відносин з-поміж них й особливо ситуації спілкування.

Высокая этикетность характерна передусім на формальних ситуацій спілкування, і відрізняється використанням певних лексичних і граматичних коштів.

Среди етикетних стилів малайського мови виділяється королівський, чи двірський, мову (Bahasa diraja, чи Bahasa dalam), яким користуються ним тільки у розмові з правителем чи членом сім'ї правителя. У малайзійському суспільстві правитель посідає своє особливе, найбільш шановне місце. Йому виявляється беззастережне безумовна шанування, що виявляється й у використанні превозносительной лексики по відношення до правителю і зневажливої стосовно собі. У лексиці власне королівського мови, досить архаїчної для сучасного малайського, дуже багато санскритських, арабських, перських і древнеяванских запозичень. У повсякденному промови, окрім тих випадків, коли йдеться про правителі чи члені його сім'ї, ця лексика не вживається.

Грамматика королівського мови характеризується загальним її ускладненням, частим повторенням окремих слів і словосполучень, і навіть деякими морфологічними особливостями. У королівському мові розроблена своя этикетная система [1] звернення до правителю, висловлювання йому поваги, подяки, побажання, прохання. У ньому відсутні этикетные Форми до таких ситуацій:

— вираз правителю незгоди,.

— запрошення правителя (на кшталт «Будь ласка, їж »), у цьому контексті може бути лише варіант прохання: Patik mohon Tuanku santap («Просимо Вас посмакувати »),.

— віддача правителю розпорядження або розпорядження.

Высокая этикетность малайського мови виділяється також складної системою звернень, і особистих займенників, особливо вживаних в формальних чи офіційних ситуаціях спілкування. Наприклад, повне звернення до Правителю Малайзії звучить так: Kebawah Duli Yang Maha Mulia Seri Paduka Baginda Yang Di-pertuan Agong Sultan Haji Ahmad Saad Al-Musta «in Billah Ibni Al-Marhum Sultan Abu Bakar Ri «ayatuddin Al-Mu «azdam Shah. Воно складене у певному порядку:

а) шаноблива формула: Kebawah Duli Yang Maha Mulia Seri Paduka Baginda (= Ваша Високість),.

б) назва посади: Yang Di-pertuan Agong (Верховний Правитель),.

в) монархічний титул: Sultan (Султан),.

г) релігійне звання: Haji (Хаджі),.

д) особисте имя: Ahmad Shah,.

е) арабський шанобливий титул: Al-Musta «in Billah,.

ж) титул і особисте ім'я батька: Ibni Al-Marhum Sultan Abu Bakar Ri «ayatuddin Al-Mu «azdam Shah. (досл, «син покійного Султана Абу Бакара Риятудцина Аль-Муадзам Шаха »).

Чем вище становище, займане адресатом, тим паче складне звернення щодо нього використовується. Найпростіше звернення до формальному стилі може складатися з двох частин — статечної формули і титулу: Yang Berbahangia Datuk Lela Jasa, де Yang Berbahangia (досл. «Про, щасливий ») — шаноблива формула, а Datuk Lela Jasa — титул.

Усложненные варіанти звернень можуть містити шанобливу формулу, перерахування спадкових, наданих, академічних титулів, релігійних і військових звань, назва займаній посаді, особисте ім'я, і навіть посада й ім'я батька, причому кожному титулу, званню чи посади відповідає своя шаноблива формула (Амат Джухари Моаин [2] у своїй книжці наводить 44 варіанта шанобливих формул). За наявності у адресата кількох титулів чи звань, перераховуючи їх, необхідно дотримуватися певний порядок, котрі можуть залежати від конкретної історичної ситуації спілкування. Наприклад, титул, подарований Верховним Правителем, ставиться зазвичай перед титулом, дарованим правителем штату, якщо рангом другий титул вище — першого, він ставиться перед титулом, дарованим Верховним Правителем. Проте у присутності Верховного Правителя при зверненні до людини, має два титулу, першим згадується титул, подарований саме Верховним Правителем.

Правила використання офіційних звернень, і порядок їх побудови настільки складні, і обумовлено різноманітними умовами, що метою запобігання помилок протокольними відділами апарату прем'єр-міністра, державного секретаріату і королівського двору регулярно видаються спеціальні рекомендації з їхньої вживання.

Сложность системи особистих займенників в малайському мову теж багато в чому обумовлюється тим, що їх ролі можуть виступати різноманітні титули звання, терміни кревності, особисті імена, шанобливі формули, назви посад і будь-яких професій, а також їхніх поєднання. Вибір доречного варіанта особистого займенника визначається віком, соціальним статусом співрозмовників і конкретного ситуацією спілкування.

Необходимость дотримуватися суворих етикетних норм звертатися до більш старшим віком чи становищу може створювати певні труднощі під час перекладу на малайський мову. У статті «Мова і ввічливість «Омар Юнус [3] наводить наступний приклад. У англійській цілком доречна фраза, адресована батькові: Уои have no right to tell me that («Ти не маєш права говорити мені це »).

Возможны два перекладу цього висловлювання на малайський мову: а) Вара tidak berhak berkata begitu kepada saya, б) Kau tidak berhak berkata begitu kepada saya.

Однако і перша, й інша фрази на малайському мові не звучать. У першому пропозиції створюється протиріччя між поважним варіантом особистого займенника, уживаним звертатися до батькові (термін кревності bapa — «батько »), і загальним грубим змістом самого висловлювання. У другому ж пропозиції це протиріччя нівелюється використанням особистого займенника kau («ти »), але виникає невідповідність іншого, бо це займенник в зверненні до батька не вживається.

Таким чином, точний переклад цієї фрази на малайський мову з допомогою семантично правильних конструкцій загалом неможливий.

Подводя підсумок вищевикладеному, слід зазначити, що висока этикетность малайського мови пов’язані з традиційним шанобливим ставленням до більш старшим за матеріальним становищем, титулу, віку чи званню і прагненням не зачепити почуттів співрозмовника. Це обумовлює наявність суворих етикетних правив і обмежень, повнота висвітлення яких, через обмеженості матеріалу дослідження доки представляється можливим.

Список литературы

1. Asmah H. Omar. Bahasa Diraja. Kuala-Lumpur, 1988.

2. Amat Juhari Moain. Sistem Panggilan Dalam Bahasa Melayu: Suatu Analisis Sosioliguistik. Kuala-Lumpur, 1989.

3. Omar Junus. Bahasa dan Kesopanan // Dewan Bahasa. Julai, 1993.

4. Ю. У. Бодрова. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЕТИКЕТНІСТЬ МАЛАЙСЬКОГО ЯЗЫКА.