Трудові ресурси

смотреть на реферати схожі на «Трудові ресурси «.

План.

| |Стор. | |Запровадження |2 | |Стан вивченості питань теорії раціонального використання | | |трудових ресурсів немає і обліку праці. | | |1.1. Теорія раціонального використання трудових ресурсів |4 | |1.2. Передовий досвід раціональної організації праці |9 | |1.3. Досвід організації обліку праці |14 | |2. Природно-економічні умови і на працю | | |2.1. Вплив природних умов використання трудових ресурсів |16 | |2.2. Вплив економічних умов використання трудових ресурсів |17 | |3. Аналіз відтворення трудових ресурсів | | |3.1. Аналіз структури робочої сили в |24 | |3.2. Якісна характеристика трудових ресурсів |25 | |4. Аналіз використання трудових ресурсів немає і оплати праці | | |4.1. Аналіз використання трудових ресурсів |33 | |4.2. Вплив сезонності праці в працю |36 | |4.3. Продуктивність праці |40 | |4.4. Аналіз оплати праці |44 | |5. Шляхи вдосконалення обліку, і оплати праці | | |5.1. Первинний урахування витрат праці та його оплата |47 | |5.2. Синтетичний і аналітичного обліку витрат праці та оплати |52 | | Висновки і товарної пропозиції |56 | | Список літератури |60 | | Додатка | |.

Перехід до ринкової економіки змушує господарства позбуватися «зайвої» робочої сили в. У цьому зменшення кількості відбувається поза рахунок зростання професійного майстерності. Звідси проблема зайнятості сільського населення стає особливо гострої. Спад виробництва, у аграрному секторі триває. Різко скорочуються інвестиції. Практично припинилося відновлення основних фондів. Виснажується родючість земель. Додаткові труднощі створюються нерівномірним розміщенням трудових ресурсів: тільки в регіонах — бракує, за іншими — избыток.

Останнім часом загальна кількість робочих основних професій зменшилася. Це було через низького рівня оплати праці матеріальної сфері виробництва та, особливо у сільське господарство, погіршенням умов праці. Зросло також громадян України, що йдуть за рахунок пенсій. Значно зросла останні роки й дитяча смертність населения.

Сільськогосподарський працю є складним працею в народному господарстві, бо тут на процес виробництва впливають біологічні, генетичні, фізичні, соціальні, природні чинники. Тож тут потрібно використовувати кваліфіковану робочої сили. Критеріями забезпеченості робочої силою є співвідношення наявної чисельності до потребности.

З формуванням структури агропромислового комплексу у умовах переходу на ринкові відносини зростає значення раціонального використання трудових ресурсів. Тепер кожен працівник села використовує незмірно увеличившуюся безліч різноманітних матеріально-технічних средств.

Тепер від кожної людини залежить якість виконання великого фронту робіт, будь-який працівник надає незмірно великий вплив на кінцеві результати своєї роботи. При сумлінному ініціативному ставлення до справі, сільський працівник може зберегти та примножити результати праці предшественников.

Значно підвищуються вимоги до рівня кваліфікації працівників. Ефективно використовувати складну техніку може людина, який має хороші спеціальні знания.

Зрослий увагу до соціальним чинникам багато в чому пов’язана з тим, що тепер потрібно якісне поліпшення умов праці, життя і побуту в деревне.

Отже, використання трудових ресурсів села з максимальною віддачею дозволить на етапі затримати подальше поглиблення кризи у країні рахунок збільшення валового производства.

Об'єктом дипломної роботи є підставою сільськогосподарський виробничий кооператив «Сосновский».

Предметом дослідження є ефективність використання трудових ресурсов.

Як мети дипломної роботи є підставою виявлення резервів раціонального використання трудових ресурсів немає і вдосконалення обліку труда.

I. Стан вивченості питань теорії раціонального використання трудових ресурсів немає і обліку труда.

1. Теорія раціонального використання трудових ресурсів немає і обліку труда.

Одне з найважливіших умов ефективного функціонування агропромислового комплексу (АПК) в ринкових умов стає забезпеченість його кваліфікованою робочою силой.

Вперше у вітчизняній наукову літературу термін «працю» застосований на початку ХХ — x років академіком Струмилиным С. П. для характеристики головного національного багатства трудового потенціалу страны.

Трудові ресурси сільського господарства — це частина працездатного населення, зайнятого в сільськогосподарському виробництві, відповідно, їх розміщено, переважно у сільській місцевості і це властиві особливості сільського населення, його динаміки і структури. Трудові ресурси сільського господарства відрізняються територіальної дисперсностью, рассредоточенностью по численним сільським поселениям.

Проблеми зайнятість населення нашої країни у сільське господарство зберігає своєї актуальності всіх етапах розвитку. Становлення ринкової економіки висуває першому плані вимога раціональної зайнятості населення будь-якій сфері, галузі, особливо у сільське господарство, яке регулюється через ринок праці - механізм підтримки збалансованості між попитом й пропозицією робочої силы.

На формування ринку праці сільській місцевості нині великий вплив надає демографічна ситуація, на яку характерні: стійка тенденція до їх зниження частки населення у віці, стабілізація останніми роками частки дітей і зростання частки осіб старше у віці. Відповідно, середній вік сільського населення зростає активніше працювати і залишається вище міського. Середній вік чоловіків — 33 року, а жінок — 39. [10].

Зберігається частка зниження молоді 16−29 років, що зумовлено скороченням чисельності підлітків, йдуть на працездатний вік, і підвищеним відпливом молоді із сіл протягом досить тривалого періоду. Сьогодні молодь становить лише четверту частину населення у віці проти 55% в 1980 году.

Найбільш порушена возрастно — статева структура сільського населення Центрально — Черноземном, у московському Центральному економічних районах.

Тут найбільша частка «старих» — мало не третину населення, найменша частка дітей (20 — 23%) і населення у віці - менш половини. У цих районах найнижча частка молоді. [10].

Останніми роками однією з джерел збільшення населення і ще трудових ресурсів став міграційний приплив біженців й вимушені переселенців з республік колишнього СРСР, 61% оселилися у сільській місцевості. Регіонами найбільш значної їх розселення є Северо — Кавказький (28% від від кількості змушених переселенців по сільській місцевості), Центрально — Чорноземний (18%), Поволзький (17%), Ценральный (15%). [26].

Зростання сільського населення останні роки визначив і зростання трудових ресурсів села, але спостерігається зниження їх зайнятості в народному господарстві. У разі економічної кризи зменшується кількість діючих робочих місць, значно обмежується введення новых.

Деяка частка трудових ресурсів зайнята у власному підсобне господарство. Особисті підсобні господарства стають соціальної нішею для безробітних не лише села, а й городов.

У разі зростання трудових ресурсів села розрив попитом й пропозицією робочої сили в поглиблюється. У цьому посилюється як кількісна, але і особливо якісна незбалансованість попиту й пропозиції робочої сили, насамперед у сільське господарство — основний сфері зайнятості на селе.

Зростання незайнятості населення має негативні наслідки соціальноекономічного характеру, передусім, це безробіття, зниження рівня жизни.

Зниження попиту праця викладачів у народному господарстві внаслідок спаду виробництва формує групу потенційно безробітних, серед яких швидко зростає кількість частково безробітних, зайнятих як неповного робочого дня чи що у змушених відпустках без збереження заробітної плати т.д. (прихована безработица).

За даними офіційною статистикою (а вона вкрай недосконала і уможливлює точної картини по прихованому безробітті), до початку 1999 року у сфері чисельність частково зайнятих працівників становила 43,4 тисячі людина. Більше 11,1 тисяч із числа що у змушених відпустках не отримували у період відпустки ніякої грошової компенсации.

Раціональне використання робочої сили в є вирішальним умовою оптимізації балансу праці. Основні показники використання трудових ресурсів це втягнутість працездатного населення громадське виробництво, рівень використання фонду робочого дня, сезонність праці, продуктивність труда. 25].

Продуктивність праці - плідність, продуктивність конкретного праці, що визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого дня, затраченном виробництва одиниці продукции.

Продуктивність праці висловлює ступінь ефективності процесу труда.

Головною причиною відставання колишнього СРСР за рівнем продуктивності праці сільське господарство від навіть інших розвинутих країн є низька врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин. Низька продуктивності праці також із низькому рівні механізації. Приблизно 30 — 40% робіт виконується вручну з допомогою фізичних зусиль человека.

І сьогодні сільському господарстві відчуває брак техніці. Наявність основних видів техніки з року по 1999 рік зменшилося приблизно 2 разу. Поставки цей період зменшилися у 7 — 10 раз. Рівень механізації у рослинництві і тваринництві ще досить низьким. Так, рівень ручних робіт у 1998 року у рослинництві становив від 30 до70%, у тваринництві - до 40%. 26].

Умови праці погіршуються рік у рік. У 1996 — 1997 років у умовах, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працювали по Росії 5,9 млн. людина, чи 18,3% всіх працівників народного господарства России. 26].

Показники травматизму за галузями народного господарства високі. Так, наприклад, кількість смертельних нещасних випадків на 1000 що працюють у сільському господарстві за 1997 1999 рік становила 20,9. 26] Це утричі більше, ніж транспорті, і удвічі, ніж у строительстве.

Заміна ручної праці технікою підвищить як ефективність трудового процесу, а й видоизменит умови і характеру праці, і навіть служить важливий чинник на вдосконалення соціальноекономічних отношений.

Тому важливим аспектом аналізу соціальних умов праці є дослідження способу сполуки робочої сили й коштів виробництва, технічне переозброєння виробництва, насичення його робітниками машинами, що сприятиме вдосконаленню соціальних умов особистості працівника. Тим самим проявляється єдність підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивність праці та розвитку личности. 1].

Розширення відтворення робочої сили в вихлюпнеться в відновленні працездатності і життєвих сил працівників, в неухильному підвищенні їхнього матеріального добробуту, у збільшенні населення і чисельності працівників у планомірному розподілі трудових ресурсів по галузям народного хозяйства.

Важлива складова розширення відтворення робочої сили в — підвищення загальноосвітнього рівня життя та виробничої кваліфікації механізаторів, бригадирів та інших працівників у сільське господарство. Виконання це завдання дозволить розширити межі і можливості оволодіння складної технікою, передових технологій і виробництва, надасть позитивний вплив на ефективність використання механічних коштів труда. 19].

Планомірне розвиток трудових ресурсів має здійснюватися з урахуванням дві групи чинників: потреб економічного розвитку, пропорційності галузевого та регіонального розміщення робочої сили з одного боку, й виконання вимог соціального розвитку, потребує матеріальних та духовних потреб населення — з іншого стороны.

Звідси випливають такі напрями поліпшення використання робочої силы:

1) послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, розширювальна фронт роботи з селе,.

2) залучення в сільськогосподарське виробництво всього трудового населения,.

3) вдосконалення організації оплати праці, розвиток форм морального і матеріального поощрения,.

4) підвищення трудовий активності працюючих, зміцнення й дотримання дисципліни праці, підвищення відповідальності за результати работы,.

5) розвиток підсобних і промислових підприємств за допомогою організації переробки нафти і зберігання продукции,.

6) вдосконалення поділу праці, надання можливостей здобути нові професій і їх використання на селе,.

7) поліпшення умов праці сільському господарстві, підвищення його престижності, розв’язання проблеми благоустрою, культурного і транспортного обслуживания. 14].

2. Передовий досвід раціональної організації труда.

Відповідно до вимогою об'єктивного економічного закону — зниження зростання частки живого праці, які у сільське господарство, продуктивність його має зростати, тобто. має здійснюватися за одиницю часу усі більше продукції. І це своєю чергою дозволяє збільшити час для розвитку людини. Передовий досвід показує на величезні резерви раціонального використання трудових ресурсов.

Однією проблеми раціонального використання трудових ресурсів є засилля імпортної продукції країні, унаслідок чого звертається вітчизняне производство.

Лише у останні п’ять років у Росії скорочено виробництво зерна на 46%, цукрових буряків — 41%, м’яса і м’ясопродуктів — 40%, молока і молочних продуктів — 30%.Чисельність великої рогатої худоби переважають у всіх категоріях господарств впала на 1/3, свиней понад 41%. [29] По думці експертів, такого падіння наша село не знала навіть у воєнні часи. Росія, що становить сьоме у світі за рівнем споживання основних продуктів душу населення нині перебралася на сорокове место. 29] Натомість частку імпорту вже припадає більш 1/3 продуктів наших прилавків. Останніми роками купівлі там м’яса зросли в 5,5 разу, молока та молочних продуктів більш як втрое.

Тим часом світова практика свідчить: 30 — 35% імпорту реалізації продовольства — критична межа, яку втрата продовольчу безпеку державы.

У країнах ЄЕС держава ціни реалізації тримає під жорстким контролем: експорт нафти й імпорт, рівень дохідності фермерських господарств. За рахунок бюджету облаштовують село, будують там дороги. Аграрне право Німеччини Демшевського не дозволяє дробити селянські господарства, розуміючи що сільському господарстві неконкурентоспособно.

Для відновлення вже втраченого упродовж свого реформ: родючості російської ниви, поголів'я худоби й матеріальної бази в селі на думку експертів, потрібно як мінімум 10 лет.

Аби вирішити цієї проблеми необхідно застосовувати передові прийоми і методи щодо організації праці робочих колективів, що дозволяють різко підняти його производительность.

Результати робіт орендних і підрядних колективів довели, що у порівняно стислі терміни можна підвищити врожайність, скоротити втрати робочого дня і виробляти продукти хорошої якості. Наприклад, колективне господарство «Пам'ять Леніна» Краснодарського краю на 1992 року перейшло на інтенсивну технологію обробітку озимої пшениці і прогнозувати врожайність у своїй досягла 47 ц/га.

Крім інтенсивної технології, резерв зростання врожайності полягає у нові форми стимулювання праці, широке впровадження госпрозрахунку, колективного підряду і орендних відносин. [28].

Практика показує, що в багатьох бригадах, мелкогрупповых, сімейних і орендних підрядних колективах різко підвищується врожайність. Наприклад, в колективному господарстві «Батьківщина» Псковської області створено два орендних ланки з 5−6 людина. Врожайність зернових культур тут становила 24 ц/га і 28 ц/га, але в інших площах зібрано лише з 14 ц/га.

У орендних ланках протягом року вироблено продукції з вартістю 5 раз більше, ніж у в середньому у хозяйству.

Поруч із колективним підрядом може бути сімейний поспіль, навіть у досить великі фермах. Наприклад, в радгоспі «Павлищево» Московській області дві сім'ї взяли на поспіль 150 коров.

Технологічно цю групу не виділено зі складу бригади, обслуговуючої ферму на 600 корів, у всій бригаді застосовується єдина розцінка за продукцію. При однакових умов годівлі та змісту тварин, їх продуктивність групи, взятій на сімейний поспіль, в 1,5 разу вище продуктивності решти стада. Навантаження одному працівникові становить 37 і 22 коровы.

Однією із визначальних умов раціонального використання робочої сили в, в доповнення до організації праці, є поліпшення культурно-побутових умов. До них належать: його присутність серед господарстві доріг компанії з рішучим покриттям, торговельного центру, клубу, лікарні, школи, водогону, що не стані житло у колгоспі чи радгоспі, чи є газопровід, яке ввечері висвітлення вулиць та. т. буд. При хороших соціальних умовах зменшується міграція робочої сили, котрі мають більшу довіру ставляться до керівництва хозяйства. 18].

Люди, як виробники матеріальних благ отримують нагороду на власний працю. Оплату праці одна із найважливіших моментів щодо підвищення ефективність використання трудових ресурсів. Вона має спрямувати матеріальним стимулювання працівників, тобто. це такий система заохочення і стягнення, що у повною мірою забезпечує залежність одержуваних працівниками життєвих благ з його особистого трудового вклада.

Оплату праці повинна перевірятися з його кількості, ще, має здійснюватися його неухильне зростання, особливо у останнім часом, коли відбувається безперервна інфляція країни, хоча її зростання яких повинне бути безпосередньо пов’язані з зростанням продуктивність праці. Оплату праці мусить бути доступною розуміння, гарантованої і зацікавлювати працівника в подальшому зростання її квалификации. 8].

Збільшення матеріального добробуту у країни можливо тільки з зростанням продуктивність праці, напрямом приросту робочої сили у невиробничу сферу. 18].

Однією з основних причин недостатньо повного використання праці багатьох людей є сезонність виробництва. Згодом цього знижується оплата праці та збільшується плинність кадров.

Сезонність праці сільськогосподарському виробництві дозволяє колишнім кількістю робочої сили в зробити більше продукції протягом року. Безперервність процесу праці виступає у разі як продуктивна сила праці. У разі становлення багатоукладної економіки та ринкових відносин формується власне новий фермерський уклад на селе.

Фермерам дістаються не найкращі землі. Проте врожайність сільськогосподарських культур і ефективність виробництва, у них вище, ніж у сусідніх колгоспах і совхозах.

Слід зазначити, що врожайність овочів в селянсько-фермерських господарствах були вище, ніж у громадському секторі на 29%, картоплі на 40%, баштанних культур — майже на п’ять раз, кормових коренеплодів на 63%, плодово-ягідних культур на 91%.

Якщо людей будуть власниками, вони сумлінніше працювати, більше матеріальних благ, краще задовольняти свої потреби. Зростання громадського виробництва, підвищення ефективність використання виробничих фондів нерозривно пов’язане з полегшенням умов праці, збільшенням працездатності трудящих, зі зниженням виробничого травматизму, й випадків професійних заболеваний. 14].

Реформування сільського господарства дозволяє приблизно 50% працюючих у господарствах виділитися в самостійні фермерські господарства. Це, як правило, висококваліфіковані робітники сільського господарства, кожен із яких володіє 20 професіями і более. 14] Такий рівень кваліфікації уможливлює велику продуктивності праці в фермерських господарствах. Це і світовим опытом.

Тож якщо околицях Тамбовської області одному працівникові сільського господарства доводиться 10 — 18 гектарів ріллі, то фермерських господарствах країн Європи — більш 20 гектарів, а США — понад 50 відсотків гектаров.

1.3 Досвід організації обліку труда.

У системі ринкових відносин бухгалтерська інформація дуже висока цінується. Господарські керівні органи всіх рівнях зобов’язані приймати оперативні рішення. Ці рішення часто змінюються під впливом кон’юнктури ринку. Ринок впливає зміна ціни сировину, оплату праці, курс цінних паперів тощо. д.

Державні органи за-цікавлені створити єдиних інформаційних систем обліку. Склався єдиний стандарт у системі бухгалтерського обліку. Він дає змогу державних органів здійснювати оперативну політику вивчення фінансового становища економіки країни та окремих корпораций.

Так було в Японії, нині через єдину автоматизовану систему збирання та опрацювання економічної інформації двічі на місяць забезпечує збалансувати за доходами видатках. Це дозволяє державних органів, корпораціям реагувати на всякі зміни у народної економічної конъюнктуре.

Збір та обробка економічної інформації здійснюється і міжнародному. Так, фермери Австралії, Південної Америки щодня отримують інформацію з аукціонів Лондона ціни за продану шерсть, шкіри тощо. д.

Високий рівень автоматизованого збирання та опрацювання економічної інформації склався лише на рівні більшості підприємств країн. Там системою збирання та опрацювання інформації охоплені усі робочі місця. Кожен фахівець, зокрема бухгалтер, має повністю автоматизоване робоче місце. Через систему спеціальних датчиків, каналів інформація вступає у пам’ять центральних електронних машин, яку має вихід кожен специалист.

Бухгалтерський облік займає центральне місце у системи збирання і обробки економічної інформації. Керівник підприємства зобов’язаний на щодня знати фінансове положення свого підприємства. Досягнення такої справи на підприємствах організується щоденна калькуляція продукції і на використання труда.

Праця за умов ринкової економіки має жорстку систему нормування і він підданий учету.

Бухгалтерський облік має забезпечити: точне і своєчасне документальне відбиток фактичні витрати праці, контролю над кількістю праці, вкладеного кожним працівником, над використанням встановленого фонду оплати праці тощо. буд. Виконання завдань, завдань, які урахуванням, сприяє зміцненню у господарствах трудовий та фінансової дисципліни, впровадженню господарського розрахунку, режиму економію газу й раціонального використання трудових ресурсов.

II. Природно-економічні умови і використання трудових ресурсов.

1. Вплив природних умов використання трудових ресурсов.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Соснівський» перебуває у в північно-західній частині Тамбовської області. Центральна садиба лежить у р.п. Соснівка, поруч із залізничної станцією «Челновая» і в 70 кілометрах від обласного центру р. Тамбова.

Рельєф представлений рівниною зі слабоволнистыми вододілами. Ґрунти, в основному, представлені выщелоченными чорноземами із гарними фізичними і водно-физическими властивостями. Ґрунти також багаті перегноем.

Кількість опадів у період травень — вересень становить 250 — 275 мм., сама ж середня температура повітря становить + 4 — + 6 0С.

Холодні зими з температурою часом сягаючої до — 30 градусів, часто вражають озимі культури (якщо сніжний покрив малий). Це спричиняє зниження врожайності. Низька температура часто виводить з експлуатації кошти механізації в тваринницьких фермах, що викликає збільшення обсягу ручної праці і, як наслідок, причина додаткових витрат у животноводстве.

Висока літня температура, сягала до + 30 градусів спричиняє деякі роки до посухи. Врожайність зернових і кормових культур знижується більш ніж два раза.

Тривалість температури вище + 5 градусів — 180 днів, а температури вище + 15 градусів — 100 днів. Тривалість безморозного періоду — 145 днів. За цей період визрівають зернові і кормові культуры.

Отже, природні умови у господарстві загалом досить сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур і животных.

2. Вплив економічних умов використання трудових ресурсов.

Ефективність виробництва впливають кооперація, концентрація і комбінування, і навіть умови матеріально — технічного забезпечення і реалізації продукции.

Останніми роками господарство не бере участь у міжгосподарської кооперації. Сформовані розміри виробництва обумовлені внутрішньогосподарської кооперацією працівників предприятия.

Сформовані розміри підприємства вистачає ефективного використання науково — технічного прогресу: наукову організацію праці, використання потокових технологій, з використанням коштів механизации.

Раціональним розміром господарства є така, яке за певної спеціалізації і інтенсивності, досягнутому рівні механізації виробництва та готівкових трудових ресурсів забезпечує найефективніший сполучення частин і використання всіх згаданих чинників виробництва та отриманні максимуму продукції з одиниці земельної площі при найменших видатках праці та коштів. Основний показник, що характеризує дійсний розмір господарства, є об'єм і вартість валовий і реалізованої продукції - прямий показник розміру сільськогосподарського підприємства. А до непрямим показниками ставляться: площа сільськогосподарських угідь, поголів'я худоби, середньорічна кількість працівників тощо. д.

Розглянемо і проаналізуємо розміри СГВК «Соснівський» упродовж трьох года.

Таблиця 2.2.1.

Динаміка абсолютних показників загальну характеристику СГВК «Соснівський» Тамбовської області протягом 1996 — 1998 годы.

|Показатели |Роки |Откло-н| | | |ения | | |1996 |1997 |1998 | | |1. Вартість валової продукції в | | | | | |порівняних цінах, тис. крб. |697 |887 |847 |+ 150 | |Загальна земельна площа, га |4690 |4671 |4658 |32 | |зокрема. с/г угідь |3864 |3903 |3990 |+ 126 | |їх: | | | | | |ріллі |3351 |3359 |3353 |+ 2 | |сіножаті |181 |181 |181 |- | |пасовища |427 |463 |456 |+ 29 | |3. Середньорічна чисельність | | | | | |працівників, чол. |177 |178 |182 |+ 5 | |4. Середньорічна вартість основних | | | | | |виробничих фондів, тис. крб. |20 483 |23 088 |16 959 |-3524 | |5. Поголів'я крупнорогатого худоби, гол.|542 |529 |556 |+ 14 | | |250 |250 |230 |- 20 | |в т. год. корів | | | | |.

Проаналізувавши таблицю 2.2.1. можна дійти невтішного висновку, що істинні обсяги виробництва СГВК «Соснівський», хоча набагато, але збільшилися. Обсяг валової продукції 1998 року проти 1996 роком збільшився на 150 тисяч рублей.

За три аналізованих року сталося особливих збільшень ріллі, сінокосів та пасовищ. А незначне скорочення загальної земельної площі пов’язані з відведенням частини земель за державні потреби і передачею іншим предприятиям.

Незначно, але збільшилася середньорічна кількість працівників, причиною чого послужило більш стійке і сприятливе становище господарства щодо порівнянню коїться з іншими підприємствами района.

Оскільки, фізичне наявність основних виробничих фондів скоротилося, у зв’язку з виходом із ладу тракторів, комбайнів, робочих машин і відсутність коштів у їх заміну, тому середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшилася з 1996 по 1998 рік 3524 тис. рублей.

У господарстві склався комбінований тип виробництва. Комбінований тип дозволяє краще використовувати природні й економічні ресурси, підстраховувати фінансові господарства від несприятливих ситуацій над ринком товарів споживання. Комбінований тип відкриває можливість безвідходного виробництва, що підвищує економічне й соціальне ефективність виробництва. Комбінований тип дозволяє досягати максимального збільшення виробництва з найменших видатках праці та средств.

Виробниче напрям і спеціалізацію підприємства визначають по основним товарним галузям і продуктам, які забезпечують найбільшу виручку від реализации.

З даних протягом трьох років розглянемо розміру й структури товарної сільськогосподарської продукції (у цінах фактичної реалізації) тобто. виробниче напрям СГВК «Сосновский».

Таблиця 2.2.2.

Аналіз виробничого напрями СГВК «Сосновский».

|Отрасли і різноманітні види |Товарна продукція | |продукції | | | |1996 рік. |1997 рік. |1998 рік. | | |тис. крб. |% |тис. крб. |% |тис. крб. |% | |Зернові |53 |7,1 |1666 |69,1 |1359 |58,0 | |Соняшник |97 |13,0 |102 |4,2 |277 |11,8 | |Картопля |11 |1,4 |15 |0,6 |3 |0,1 | |Овочі |3 |0,4 |4 |0,2 |4 |0,2 | |Інша продукція |15 |2,0 |11 |0,5 |4 |0,2 | |Разом по | | | | | | | |рослинництву: |179 |24,0 |1808 |75,1 |1653 |70,7 | |Скотарство всього: | | | | | | | |в т. год. | | | | | | | |Молоко |358 |48,0 |456 |18,9 |508 |21,6 | |Яловичина |201 |26,9 |140 |5,8 |158 |6,7 | |Коні |4 |0,53 |2 |0,08 |7 |0,3 | |Інша продукція |3 |0,4 |2 |0,08 |11 |0,5 | |Разом по | | | | | | | |тваринництва: |566 |76 |600 |25 |685 |29,2 | |Усього за господарству |745 |100 |2408 |100 |2342 |100 | | | | | | | | |.

Проаналізувавши таблицю 2.2.2. можна дійти невтішного висновку, у цілому аналізоване господарство було у 1996 року мало тваринницьке напрям і основний галуззю було виробництво молока.

Але вже з 1997 року помітні явні зміни. Виробниче напрям змінилося, питому вагу продукції скотарства скоротився і збільшилася питома вага продукції рослинництва. Питома вага зерна зріс у загальному обсязі товарної продукції до 58%.

Упродовж багатьох років виробництво тваринницької продукції було збитковим, а виробництво рослинницьких культур давало невелику прибуток. Тому скоротилися обсяги виробництва тваринницької продукції. Однак у сучасних умовах початку ринкових відносин тенденція до спеціалізованому зерновому виробництву, питому вагу продукції зернових становить майже 60%, не забезпечить високої економічної та соціальній ефективності. Передові господарства Тамбовської області прагнуть навпаки переробляти повністю зерно на м’ясо через розвиток найінтенсивнішої тваринницької галузі - свиноводство.

Розширене відтворення на сільськогосподарських підприємствах може здійснитися в екстенсивної чи інтенсивної формі. Якщо зростання виробництва досягається з допомогою розширення площі оброблюваної землі або збільшення поголів'я худоби, така форма є экстенсивной.

Що стосується, коли виробництва відбувається внаслідок поліпшення якості обробки, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності худоби без збільшення кількості оброблюваної землі і тварин, таке зростання називається интенсивным.

Як-от, під інтенсифікацією виробництва розуміється те що застосування досконаліших коштів виробництва та кваліфікованого праці в одному й тому ж зональної площі із єдиною метою продуктивності. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва дає зросту виходу продукції з одиниці площі за одночасного скороченні витрат на одиницю продукції. Вона веде до підвищення економічного родючості грунту, розмірів господарства, що сприяє концентрації производства.

Аналіз інтенсифікації виробництва, у СГВК «Соснівський» представлено таблиці 2.2.3.

Таблиця 2.2.3.

Аналіз інтенсифікації та ефективності виробництва СГВК «Сосновский».

|Показатели |Роки | | |1996 |1997 |1998 | |1. Доводиться на 100 га с/г угідь: | | | | |- тракторів |0,8 |0,9 |0,8 | |- великої рогатої худоби, голів |14 |13 |14 | |їх: | | | | |- корів |6 |6 |5 | |2. Доводиться на 1 га ріллі: | | | | |- енергоресурсів, к.с. |3,1 |3,0 |3,0 | |- витрат праці, тис. чел/час |123 |128 |126 | |3. Зроблено на 100 га с/г угідь в | | | | |порівняних цінах: | | | | |- валової продукції, тис. крб. |73,8 |101 |97 | |- товарної продукції, тис. крб. |19,2 |61,2 |58,6 | |4. Врожайність культур ц/га | | | | |- зернові |5,3 |20,0 |22,3 | |- картопля |76 |64,5 |16 | |5. Удої молока однією корову, ц |1,4 |1,8 |2,2 | |6. Зроблено валовий с/г продукції: | | | | |- на 100 крб. виробничих витрат, |35,4 |31,0 |43,0 | |крб. | | | | |- на 1 чел/час |145,4 |108,6 |109 |.

Проаналізувавши таблицю 2.2.3. можна дійти невтішного висновку, що з 3 роки зниження чи помітного збільшення інтенсифікації не помічено. Так було в розрахунку одиницю, кількість техніки і основного стада залишається такою. Не набагато збільшилися і їхньої витрати праці в 1 га ріллі. З іншого боку, помітно збільшення виробленої валової продукції з 1996 по 1998 рік 23,2 тис. рублів. Виросла врожайність зернових, а зниження врожайності картоплі каже щодо тенденції на зниження, бо як результат поганих кліматичних умов у 1998 року. Отже, аналізуючи таблицю по СГВК можна дійти невтішного висновку, що це підприємство не йде з екстенсивному шляхів розвитку. Використовуючи самі виробничі фонди, підприємство намагається збільшити производство.

III. Аналіз відтворення трудових ресурсов.

1. Аналіз структури робочої силы.

Ефективність використання робочої сили в залежить від рівня організації праці, розстановки робочої сили виробничих ділянках, розподіл робочого дня, механізації, електрифікації і автоматизації виробничих процесів, оплати праці та матеріальним стимулюванням працівників, рівня кваліфікації кадрів інших условий.

Основне джерело трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств — працездатні особи населених пунктів, розташованих біля кожного господарства. Участь у роботі приймають як і підлітки й пенсионеры.

Нині ж розглянемо й проаналізуємо структуру чисельності працівників в СГВК «Соснівський» протягом трьох років. (Таблиця 3.1.1.).

Таблиця 3.1.1.

Динаміка чисельності та структури кадрового складу працівників у СХПК.

«Соснівський» за 1996 — 1998 рр. |Показники |Роки |Структура | | | |працівників за | | | |1998 рік (%) | | |1996 |1997 |1998 | | |1 |2 |3 |4 |5 | |Працівники с/г підприємства, всього, чел.|195 |195 |202 |100 | |зокрема. у виробництві |177 |175 |182 |90 | |їх: | | | | | |робочі постійні |148 |141 |148 |73,3 | |робочі сезонні |1 |6 |7 |3,5 | |службовці |28 |28 |27 |13,4 | |їх: | | | | | |керівники |9 |10 |10 |5 | |1 |2 |3 |4 |5 | |фахівці |16 |15 |14 |6,9 | |робочі інших галузей діяльності: | | | | | |підсобних промислових виробництв |15 |16 |15 |7,4 | |жилхоза, торгівлі, громадського харчування |3 |4 |5 |2,5 | |будівництві господарським способом |- |- |- |- | |дитячих установ |- |- |- |- |.

Проаналізувавши таблицю 3.1.1. можна дійти невтішного висновку, що кількість працівників протягом трьох років мало змінилося (+7 людина). Не змінилося також кількість постійних робочих. Збільшилися сезонні робочі на 6 людина. Отже, загалом структура чисельності працівників залишилася лише на рівні 1996 року, а частка керівників держави і фахівців не перевищує 11,9%. Це сталість у структурі каже про усталеному становищі цього підприємства. Тоді, як у інших сільськогосподарських підприємствах відбувається масове скорочення штатів, СГВК «Соснівський» дозволив собі збільшити кількість работников.

3.2 Якісна характеристика робочої силы.

Певний соціальний та економічний інтерес представляє аналіз складу робочої сили в: підлогою і віку, рівнем освіти і кваліфікації, загальному стажу роботи з специальности.

Розвиток дослідницько-експериментальної і вдосконалення способів виробництва призводить до структурним зрушень в галузях народного господарства, зумовлює вдосконалення організації праці та управління, скорочення невиробничих втрат робочого дня. Постають нові професії, частина старих професій відмирає, відбувається вивільнення з виробничої сфери, і перелив трудових ресурсів у невиробничу сферу. Рік у рік дедалі більшій кількості робочих доводиться підвищувати кваліфікацію, оскільки міняються виробничі умови пред’являють підвищені вимоги знаннями і фахового майстерності, до структури у цілому якісного складу кадров.

Соціальне значення оптимального складу кадрів підлогою і віку, утворенню відкладень і рівню кваліфікації залежить від досягненні кращих демографічних умов, створенні задовільності взаємин у колективі між виконавцями й руководителями.

Тому, за формуванні стабільних і працездатних трудових колективів на підприємствах необхідно враховувати якісні характеристики зазначені выше.

Розглянемо як змінюється склад працівників у СГВК «Соснівський» підлогою і віку за 1996 — 1998 рр. (Таблиця 3.2.1.) та графіки рис. 1 і 2.

Таблиця 3.2.1.

Склад виробничників підлогою і віку в СГВК «Сосновский».

| |Пол |Вікові групи | | |чоловіки |жінки |16−29 лет|30−49 лет|50−60 років| | |чол. |% |чол. |% |% |% |% | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 | |1996 рік | | | | | | | | |Працівники | | | | | | | | |виробництва |127 |71,7 |50 |28,3 |18,2 |59,8 |22,0 | |зокрема. | | | | | | | | |рослинництво |96 |54,2 |16 |9,1 |13,2 |34,4 |15,8 | |тваринництво |31 |17,5 |34 |19,2 |5 |25,4 |6,2 | |Продовження таблиці 3.2.1. | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 | |1997 рік | | | | | | | | |Працівники | | | | | | | | |виробництва |125 |71,4 |50 |28,6 |22,8 |53,8 |23,4 | |зокрема. | | | | | | | | |рослинництво |95 |54,3 |16 |9,2 |16,0 |32 |15,4 | |тваринництво |30 |17,1 |34 |19,4 |6,8 |21,8 |8 | |1998 рік | | | | | | | | |Працівники | | | | | | | | |виробництва |127 |69,0 |55 |31,0 |19,7 |57,9 |22,4 | |зокрема. | | | | | | | | |рослинництво |97 |53 |18 |9,8 |13,7 |34,6 |14,8 | |тваринництво |30 |16 |37 |21,2 |6,0 |23,3 |7,6 |.

Проаналізувавши таблицю 3.2.1. можна дійти невтішного висновку, що вікової склад є неперспективним, оскільки молодші вікові групи працівників 16 — 29 років не перекривають предпенсионную вікову групу 50 — 60 років працівників рослинництва і тваринництва загалом за 1998 рік 2,7% (22,4 — 19,7). До того ж з рослинництва на 1,8% (23,5 — 21,7), тваринництва на 4,5% (20,9 — 16,4).

Для розвитку підприємства необхідно переважання більш молодих кадрів. Тішить те, значна частина робочої сили в перебуває найбільш дієздатному віці 30 — 49 років і це добра показник для предприятия.

У господарстві, більшою мірою у рослинництві, зайняті чоловіки, а тваринництві - жінки. (Таблиця 3.2.1.).

Для омолодження складу робочої сили в потрібно більше піклуватися про поліпшення умов праці та побуту, задоволенні інтересів і фінансування потреб своїх працівників та його семей.

Впровадження заходів щодо поліпшення соціально-культурних умов буде додатково сприяти закріплення кадрів підвищення рівня їх квалификации.

Рівень кваліфікації кадрів залежить від багатьох чинників: рівня загального освіти, термінів професіональною підготовкою, загального стажу та стажу роботи за фахом, віку і її індивідуальних здібностей кожного людини. У сільське господарство найбільш універсальним показником інтенсифікації кадрів масових професій був частиною їхнього классность.

Розглянемо склад масових професій за рівнем кваліфікації в наступній таблице:

Таблиця 3.2.2.

Склад кадрів масових професій за рівнем кваліфікації в СХПК.

«Соснівський» |Професії |1997 рік |1998 рік | | |I класс|II |III |I класс|II |III | | | |клас |клас | |клас |клас | |Тракторист — | | | | | | | |машиніст |3 |16 |8 |3 |11 |7 | |Водій |5 |31 |17 |5 |28 |15 | |Тваринник |11 |34 |26 |9 |25 |11 |.

З таблиці видно, що його кваліфікованих працівників з 1997 року у 1998 рік змаліло, хоча рівень кваліфікації масових професій у господарстві досить високий: 66,7% - трактористів-машиністів, мають кваліфікацію I і II класу, а водіїв і тваринників відповідно 68,8% і 75,6%.

Ефективність використання праці помітне впливає ступінь оволодівання професійними навичками, що водночас з кваліфікацією можна отримати роботу за певного стажі роботи. З іншого боку, великий стаж роботи у одному господарстві в одній спеціальності свідчить про зацікавленість у своїй професії, задоволеності роботою, соціальними умовами, взаємовідносинами в коллективе.

Постійний склад кадрів є важливим передумовою повнішого використання робочого дня, зростання продуктивність праці, він сприяє освоєння робітниками складної техніки і технологій, придбання виробничого опыта.

За сучасних умов значної частини сільській у в зв’язку зі обмеженими можливостями вибору робочих місць, а як і продовження освіти у основному працевлаштовується сільському господарстві, де у відмінність з інших галузей немає чітких обмежень у кількості робочих місць й потреби у робітничій силі. Це насиченню сільського господарства професійно непідготовленими працівниками, що ще більше знижує і так низький профессионально-квалифицированный рівень працівників галузі. Такий стан з формуванням трудових ресурсів сільського господарства поки що його розвитку входить у в протиріччя з вимогами ринкових відносин, коли першому плані висувається ефективна зайнятості й суспільстві професіоналізм працівника. Негативні явища в формуванні кадрів у галузі поглиблюються тим, що така система кадровому забезпеченню відстає потреб сільськогосподарського производства.

На цьому етапі ослабла дію адміністративного управління процесом підготовки підвищення кваліфікації кадрів (значно скорочено кадрова служба на всіх щаблях управління) і виявлялася в належним чином потреба у освіті біля працівника сільського хозяйства.

Слід відзначити, що важливим стримуючим чинником є і збільшення останніми роками платних навчальних заведений.

IV. Аналіз використання трудових ресурсів немає і оплата труда.

1. Аналіз використання трудових ресурсов.

Для оцінки ефективність використання трудових ресурсів у сільському господарстві застосовують систему показників. У зв’язку з різним тлумаченням понять «працю» і «робоча сила» показники ефективності їх використання поділяють втричі группы:

1) ступінь залучення трудових ресурсів у сільськогосподарське производство,.

2) повноту використання робочої силою робочого времени,.

3) ефективність використання робочої силы,.

Показником, що характеризує ступінь залучення трудових ресурсів у сільськогосподарське виробництво, є коефіцієнт використання трудових ресурсов.

Показника, відбиваючим повноту використання робочої силою робочого дня, відносять показатели:

— кількість фактично відпрацьованих одним працівником человеко-дней,.

— коефіцієнт використання робочої силы,.

Таблиця 4.1.1.

Забезпеченість трудовими ресурсами і їх використання в.

СГВК «Соснівський» |Показники |Роки | | |1996 |1997 |1998 | |1. Полягає за списком наприкінці року, чол. |192 |192 |202 | |2. Середньорічна чисельність, чол. |177 |178 |178 | |3. Наявність середньорічних працівників у розрахунку: | | | | |- на 100 га с/г угідь |4,5 |4,6 |4,4 | |- на 100 га ріллі |5,2 |5,3 |5,3 | |4. Наявність с/г угідь однієї середньорічного | | | | |працівника, га |21,8 |21,9 |22,4 | |5. Відпрацьовано на рік одним працівником, чол. дней|291 |302 |282 |.

Проаналізувавши таблицю 4.1.1. можна дійти невтішного висновку, що середньорічне кількість працівників, що припадають на 100 га сільськогосподарських угідь і 100 га ріллі до 1998 року порівняно з 1996 роком практично залишилося прежним.

У цьому наявність сільськогосподарських угідь однієї середньорічного працівника також збільшилося на 0,6 га, зменшилося на 9 людино-днів відпрацьованих на рік одним работником.

Шляхи раціонального використання трудових ресурсів агропромислового комплексу Тамбовської области.

Країни з розвиненою ринковою економікою здійснили сільське господарство «земельну революцію», підвищивши за 20 років врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва у два — 3 разу. Головними чинниками її здійснення стали: а) високий рівень енергозабезпеченості, переважаючий в 3 — 5 раз рівень у сільське господарство Тамбовської області, б) використання у сільське господарство самої кваліфікованою робочою сили, де особи із вищою освітою перевищують 30.

% чи 3 — 4 разу вищу багатьох галузей народного хозяйства.

Росії, в) активне використання досягнень науково-технічного прогресса.

Сільське господарство Тамбовської області не досягло обсягів виробництва молока, м’яса, вовни, який був у цій території в дореволюційний період. Індустріалізація сільського господарства мала тільки з компенсацією збитків швидкого відплив робочої сили із сільської господарства і його старением.

Новий етап індустріалізації сільськогосподарської праці повинен мати значне на відміну від минулих років і включатимуть такі мероприятия:

— може ефективно здійснитися за умов розвитку колективнопайовий і приватної власності. Це дозволить підвищити схоронність техніки, приблизно 2 разу підвищити термін її использования,.

— збільшить у два — 3 разу рівень енергозабезпеченості одиниці сільськогосподарських угідь: тракторів, комбайнів. Звідси терміни проведення сільськогосподарських робіт будуть оптимизированы,.

— розширити підготовку на осіб із вищим сільськогосподарським образованием.

Це від місцевих бюджетів значних витрат, коштів у розширення матеріальної бази ВНЗ та його содержание,.

— б сприйняти як рахунок місцевих бюджетів витрати з вдосконаленню соціальної інфраструктури села, поліпшення умов життя людей,.

— створити умови для руху робочої сили в між сільськогосподарськими і промисловими підприємствами в напружені періоди времени,.

— стимулювати розвиток особистого підсобного господарства за цілях найповнішого використання трудових ресурсів. Особисте підсобне господарство здатне виробляти до 40 — 50% продукції сільського хозяйства,.

— лише на рівні великих сільськогосподарських підприємств розвивати матеріально-технічної бази цехів із переробки продукції і на перетворювати на такі підприємства в агрозаводы.

Комбінований тип виробництва дозволить збільшити ефективність використання робочої сили й залучити частина кваліфікованою робочою сили з города.

2. Вплив сезонності праці в трудові ресурсы.

Істотна особливість використання робочої сили сільському господарстві залежить від нерівномірної зайнятості працівників протязі року, що з особливості самого сільськогосподарського виробництва та, передусім — сезонності. Яскраво виражена сезонність використання робочої сили в обумовлюється розбіжністю часу виробництва та робочого периода.

У сільське господарство, особливо у землеробстві, процес виробництва на окремих етапах протікає під впливом природних чинників, а як і біологічних особливостей рослин та тварин, і не потребує додатку праці людини. Усе це викликає сезонні перерви і нерівномірність використання робочої сили в. Сезонність використання робочої сили в виявляється у зростанні потреби у нею окремі періоди сільськогосподарських робіт з короткими термінами виконання процесів по посіву, догляду посівів, жнивного поля тощо. п.

Найбільшу потреба у робочої сили сільськогосподарське виробництво відчуває під час проведення деяких літніх робіт (липень, серпень) найменшу — взимку (січень, февраль).

Характеристика рівня сезонності використання робочої сили сільському господарстві виражається такими показателями:

1. Коефіцієнт сезонності використання праці (Кст), являє собою відношення витрат праці уже згадуваному місяці (Тм) до среднемесячному їх количеству:

2. Коефіцієнт нерівномірності сезонної навантаження (Кін), виражає ставлення максимальних (Пмм) чи мінімальних (Тмн) у цьому чи іншому місяці витрат праці до среднемесячному количеству:

3. Розмах сезонності (Рс), являє собою ставлення максимальних місячних витрат до минимальным:

Розрахуємо показники рівня сезонності використання робочої сили в в.

СГВК «Соснівський» за даними таблиці 4.2.1.

Таблиця 4.2.1.

Динаміка чисельності зайнятих робітників у СГВК «Соснівський» за 1998 рік. |Місяці року |Среднеспи-со|Отклонение |Чисельність в |Чисельність в | | |чная |отсреднегодо-|месяц з |місяць працював із | | |чис-ленность|вой занятости|максимальной |мінімальної | | |зайнятих | |зайнятістю |зайнятістю | |січень |169 |- 9 |- |169 | |лютий |165 |- 13 |- |165 | |березень |159 |- 19 |- |159 | |квітень |171 |- 7 |- |171 | |травень |181 |+ 3 |181 |- | |червень |198 |+ 20 |198 |- | |липень |174 |- 4 |- |174 | |серпень |194 |+ 16 |194 |- | |вересень |205 |+ 27 |205 |- | |жовтень |202 |+ 24 |202 |- | |листопад |192 |+ 14 |192 |- | |грудень |170 |- 8 |- |170 | |Сума |2180 |44 |1172 |1008 | |У середньому за | | | | | |рік |181 |- |- |- |.

1) Річний коефіцієнт сезонності = 205 / 181 = 1,13,.

2) Розмах сезонності = 205 / 159 = 1,28,.

3) Коефіцієнт неравномерности:

— по максимальної зайнятості = 205 / 181 = 1,13,.

— по мінімальної зайнятості = 159 / 181 = 0,87.

Важливе значення щодо підвищення ефективність використання робочої сили в має пошук можливостей зменшення сезонності сільськогосподарського праці, які забезпечують більш рівномірний використання робочої сили протязі года.

Ефективне використання трудових ресурсів немає і забезпечення зайнятості в міжсезонний період має вирішуватися у кількох направлениях:

1) підвищення інтенсивності сільськогосподарського провадження з зростанням частки трудомістких отраслей,.

2) збільшити кількість малих підприємств, переробних продукти сільського господарства (ковбасні цеху, сироварні і т.п.),.

3) організація різних промислів і філій легку промисловість з періодом функціонування, співпадаючим з межсезоньем,.

4) раціональна організація виробництва рахунок підвищення частки галузей, що забезпечують цілорічну зайнятість работников,.

5) подальший розвиток у сільській місцевості сфери обслуживания,.

6) підтримка фермерських хозяйств.

3. Продуктивність труда.

Сучасний період у Росії характеризується корінними перетвореннями системи економічних, правові та соціальні взаємин у аграрної сфері економіки нашої країни. Ці перетворення названі аграрної реформою, в результаті якої має бути створена соціальноекономічних умов для ефективного ведення производства.

Негативна обстановка сільському господарстві наблизилась до критичного рубежу, й більше ясною стає необхідність пошуку виходу з сформованій драматичної ситуації. Цей вихід можлива лише на основі підвищення продуктивності сільськогосподарської праці, позаяк у кінцевому підсумку саме рівень продуктивність праці визначає потенціал будь-яких преобразований.

Продуктивність праці - найважливіша економічна категорія, яка характеризує ефективність використання робочої сили в, це співвідношення між робочим часом і пишатися кількістю отриманої продукції. Чим більший здійснюватися продукції одиницю часу, чи менше витрачається часу виробництва одиниці виробленої продукції, тим цей показник выше.

Розглянемо рівень продуктивність праці в СГВК «Сосновский».

Таблиця 4.3.1.

Рівень продуктивність праці в СГВК «Сосновский».

|Показатели |Роки |Ставлення 1998 року до| | | |1996 року, % | | |1996 |1997 |1998 | | |1 |2 |3 |4 |5 | |1. Вартість валової продукції| | | | | |в порівняних цінах, тис. | | | | | |крб. |697 |887 |847 |121 | |2. Середньорічна чисельність | | | | | |працівників, людина |177 |178 |178 |101 | |3. Відпрацьовано тис. чел-дней |56 |58 |57 |101 | |4. Відпрацьовано робочих днів, у | | | | | |року у розрахунку одного | | | | | |працівника |291 |326 |320 |110 | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 | |5. Тривалість робочого | | | | | |дні, у середньому протягом року, годину. |7 |7 |7 |100 | |Продуктивність праці, тис.| | | | | |крб. | | | | | |а) річна |3937 |4983 |4758 |120 | |б) денна |12,4 |15,2 |14,8 |119 | |в) годинна |1,77 |2,17 |2,11 |119 |.

Проаналізувавши таблицю 4.3.1. можна дійти невтішного висновку, що продуктивності праці до 1998 року порівняно з 1996 роком, як річна, так денна і годинна, збільшилася. Збільшення продуктивності праці господарстві пов’язані з збільшенням виробництва продукции.

Зворотним показником продуктивність праці є трудомісткість виробництва — кількість робочого дня, витрачене на одиницю продукции.

Розглянемо трудомісткість виробництва, у рослинництві і животноводстве.

Таблиця 4.3.2. Трудомісткість виробництва у рослинництві і тваринництві в.

СГВК «Соснівський», чел.-час |Види галузі |Роки |Ставлення 1998 року до | | | |1996 року, % | | |1996 |1997 |1998 | | |1. Рослинництво |0,8 |0,6 |0,7 |87 | |2. Тваринництво |1,9 |1,8 |1,7 |89 |.

Проаналізувавши таблицю 4.3.2. можна дійти невтішного висновку, що трудомісткість виробництва, у рослинництві і тваринництві до 1998 року зменшилася по порівнянню з 1996 роком. З іншого боку, кількість праці, витраченого на виробництво продукції тваринництва більше, ніж продукцію рослинництва. Що ж до витрат праці в 1 га зернових і голову худоби, всі вони характеризуються даними таблиці 4.3.3.

Таблиця 4.3.3. Трудові витрати на 1 га посіву сільськогосподарських культур і голову худоби СГВК «Соснівський», чел.-час.

|Виды продукції |Роки |Ставлення 1998 року до | | | |1996 року, % | | |1996 |1997 |1998 | | |1. Зернові |20,1 |22,6 |19,8 |98 | |2. Молоко |140 |132 |130 |92,8 | |3. Приріст ВРХ |100,5 |95,1 |79,5 |79 |.

Скорочення витрат за 1 га зернових пов’язані з скороченням кількості обробок грунту під час зорювання зябу і методи обробки парів. Скорочено витрати із прибирання соломи. Головною причиною скорочення механізованих робіт є недолік палива. Зменшення витрат праці за змісту корів пов’язане з їхнім скороченням з 250 до 230 голів. Різко скоротилася чисельність працівників відгодівлі КРС.

Трудові ресурси сільському господарстві дуже обмежений. Що й казати стосується продуктивність праці, то можливості її участі зростання безмежні. Для успішного рішення різноманітних економічних та соціальних завдань, що стоять перед країною, немає шляху, крім успішного зростання продуктивності праці, підвищення ефективності всього громадського производства.

Особливо важливого значення таке становище має як на сільського господарства, де весь приріст продукції забезпечується рахунок підвищення продуктивності труда.

4. Аналіз оплати труда.

Високоефективний працю може бути за наявності сильних мотивів. Підвищення продуктивності сільськогосподарської праці можна досягнути лише за досить рівні матеріальним стимулюванням працівників, який проявляється через різноманітні форми оплати труда.

Особливо важливе значення має забезпечення стійкою залежності розмірів оплати праці немає від проміжних результатів, тобто. за відпрацьоване певний час чи роботи вистачить, як від кількості і забезпечення якості продукції, величини витрат за його виробництво. Вищий ефект праці може бути досягнуто при поєднанні матеріальних стимулів з моральными.

Оплату праці має значення стимулювання працівників, їх зацікавленості у виробничому труде.

Оплату праці в СГВК «Соснівський» у галузі тваринництва сдельно — преміальна та її рівень залежить кількості закріпленого поголів'я худоби і вироблені своєї продукції голову тваринного. У тваринництві застосовується також додаткова оплата праці: за продукцію, за класність, до праці у вихідні дни.

Оплату праці в ремонтної майстерні, автопарку та інших допоміжних виробництвах здійснюється з обліку виконаних работ.

Оплату праці у рослинництві також провадиться з допомогою обсягу виконаних робіт. Водіям вантажних автомобілів оплата праці нараховується з допомогою перевезених тонн — кілометрів, виходячи з первинних документов.

Розглянемо як змінився фонд зарплати протягом трьох років в СГВК «Сосновский».

Таблиця 4.4.1.

Аналіз фонду зарплати. |Показники |Роки |Ставлення 1998 року| | | |до 1996 року, % | | |1996 |1997 |1998 | | |1. Постійні працівники, чел.|148 |141 |148 |100 | |2. Сезонні і тимчасові | | | | | |працівники, чол. |1 |6 |7 |всемеро | |3. Службовці, чол. |28 |28 |27 |96,4 | |4. Працівники інших галузей | | | | | |діяльності, чол. |18 |20 |20 |111 | |5. Загальний фонд заробітної | | | | | |плати, тис. крб. |402 |598 |694 |172 | |6. Середня вести | | | | | |одного працівника протягом року, тис.| | | | | |крб. |2716 |4241 |4689 |173 | |7. Оплата одного чел.-дня, | | | | | |тис. крб. |9,3 |14,0 |16,6 |178 |.

Проаналізувавши таблицю 4.4.1. можна дійти невтішного висновку, що кількість працівників з 1996 по 1998 рік не змінилася, а кошти, створені задля оплату праці протягом року збільшилися, також збільшився фонд оплати праці, і оплата одного чел.-дня майже двічі. Ці зміни пов’язані з інфляційними процесами в стране.

У зв’язку з процесом інфляції мінімальний рівень оплати праці господарстві постійно переглядається. У СГВК «Соснівський» він переглядається приблизно 3 разу ніяк. Передусім враховується закон про мінімальному рівні праці, затвердженому державної Думою і правительством.

У СГВК «Соснівський» з за відсутність коштів під час розрахунків заробітна плата виплачується у натуральній формі. Коли підприємстві відсутні кошти на виплати зарплати готівкою, то який то ступеня, рішенням питання оплати праці буде своєчасність і розширення форм оплати праці, саме щоденний відпустку молока, періодичність видачі м’яса, зерна.

Слід зазначити, що з неврахованих форм оплати праці є прибутки від особистого підсобного господарства: для одну сім'ю у середньому є 17 — 18 соток орної землі, є корови і свиньи.

Розвиток особистого підсобного господарства дозволяє залучити до процесу вироблених матеріальних благ значні ресурси населення нетрудоспособном віці: пенсіонерів та підлітків. Їх питому вагу в трудових ресурсах господарства становить приблизно 1/3 всіх работников.

V. Шляхи вдосконалення обліку труда.

1. Первинний урахування витрат праці та його оплаты.

Облік праці та його оплата одна із найважливіших ділянок бухгалтерського обліку, які забезпечують накопичення і систематизацію інформації про витрати праці в виробництво продукції і на оплату праці кожному працівникові. Необхідною умовою правильного визначення оплати праці та дотримання принципу матеріальну зацікавленість працівників є добре організований бухгалтерський учет.

Виконання завдань, завдань, які урахуванням, сприяє зміцненню в господарстві трудовий та фінансової дисципліни, режиму економіки та раціонального використання трудових ресурсов.

Первинна документація з обліку праці та оплати в кооперативі ведеться наступним образом.

Для контролю над трудовий дисципліною і із єдиною метою аналізу ступеня використання робочого дня застосовується табельний учет.

Табельний облік ведуть у табелі обліку робочого времени (форма № 64, додаток 2) на роботі завідувачі відповідними підрозділами хозяйства.

У табелі записується весь особовий склад підрозділи. У ньому щодня відзначають вихід працювати, кількість відпрацьованих годин, неявки відбивають у табелі умовними позначками, наприклад: Про — відпустку, Б — хвороба, П — прогул і т.д.

Наприкінці місяці на табелі підбивають підсумки про відпрацьованому часу (годинник, дні), днях неявки працювати. Потім табель здають в бухгалтерію, де його дані після відповідної перевірки йдуть на складання расчетноплатіжної ведомости.

У рослинництві для обліку витраченого праці, обсягу виконаних робіт, обчислення заробітку використовують такі форми дисконтних листков.

Для обліку польових і стаціонарних робіт, виконаних тракторами, комбайнами застосовують обліковий лист тракториста-машиніста (форма № 67-б, додаток № 8), заповненому кожного трактористамашиніста отдельно.

Відкриття облікового аркуша, зазвичай, вказують рік, місяць, найменування господарства, номер відділення, бригади. Записують також прізвище, ім'я, по батькові тракториста-машиніста. Кожна вид робіт відводиться одна рядок, де послідовно, дат, записують: агротехнічні умови виконання, одиниця виміру, кількість відпрацьованих годин, норму вироблення, розцінку, фактичний обсяг виконаної роботи в натурі, переклад роботи у умовні еталонні гектари, витрата пального фактично і за нормою. Документ веде бригадир й запевняє агроном. За даними, відбитим в обліковій аркуші, виробляють нарахування оплати праці трактористумашинисту.

Дорожній лист трактори (форма № 68, додаток № 6) використовують із обліку роботи тракторів на транспортних роботах. У документі відбивають кількість відпрацьованих годині і днів, пробіг усього світу і зокрема із вантажем, кількість привезеного вантажу, зроблених тонн-километров, відпрацьованих машино-дней, витрата пального за нормою і буде, та незначною сумою нарахованої оплати праці в її видам.

Для обліку ручних робіт використовують обліковий лист праці та виконаних робіт (форма № 66, додаток № 5). У документі записують прізвище, ім'я, по батькові кожного члена даного ланки чи групи працівників. Принаймні виконання щодня заголовках окремих граф цієї форми вказують числа місяці, найменування культури та види виконаних робіт, одиницю виміру, норми вироблення. При приймання робіт проти кожного працівника відзначають кількість відпрацьованих годині і обсяг фактично виконаних робіт. Підписують обліковий лист агроном і бригадир.

У тваринництві зарплатню нараховують залежно від кількості і забезпечення якості одержуваної продукції і на деяких інших показників. Тож обліку вироблення та підрахунок заробітку послуговуються даними первинних документів з обліку руху тварин. З акта на оприбуткування приплода тварин (форма № 95, додаток № 15) нараховують зарплатню дояркам, чабанам та інших работникам.

Дані акта перевести тварин із групи у групу (форма № 97, додаток № 14) використовують із нарахування заробітної плати працівників животноводства.

Відомість зважування тварин (форма № 98, додаток № 16) служить основою визначення приросту живої маси за звітний період, за який нараховується вести телятницям, скотникам та інших работникам.

З журналу обліку надою молока (форма № 112, Додаток № 17) нараховують зарплатню дояркам, майстрам машинного доения.

Розрахунок нарахування оплати праці (форма № 69, додаток № 18) застосовують для нарахування заробітної плати працівникам тваринництва з урахуванням виконаних робіт і відпрацьованого часу, на роботи з встановленими відрядними розцінками. У цьому вся розрахунку записують прізвища, імена, по батькові основних та подменных працівників, кількість відпрацьованих людино-годин, розцінки і обсяг виконаних работ.

Складає розрахунок завідуючий фермою, бригадир і обліковець. Наприкінці місяці підписують зоотехнік, потім документ вступає у бухгалтерію упорядкування рассчетно-платежной ведомости.

Дорожній лист вантажного автомобіля є первинним документом по обліку роботи вантажного автотранспорту та підставою нарахування оплати праці водіям і вантажникам (форма № 4, додаток № 12). Дорожній лист виписують на день, рейс. У ньому наводяться дані про кількість перевезеного вантажу, відстані, витратах пального й інші показники. Підписується документ водієм і учетчиком.

З перелічених документів працівники бухгалтерського обліку нараховують зарплатню робітникам і служащим.

За наявності зарплати керуються становищем оплату праці та преміюванні, нормами вироблення, розцінками, тарифними ставками, встановленими посадовими окладами тощо. п.

При відрядною оплаті суму заробітку визначають шляхом множення встановленої розцінки кількості виробленої продукції або виконаних работ.

Працюючи з первинними документі в СГВК «Соснівський» виявлено такі недостатки:

1) У документах заповнюються в усіх реквізити (не ставиться: відділення чи бригада де була оформлений документ, табельний номер працівника, марка машини та. т. д.).

2) Документи в бухгалтерію який завжди здаються своевременно.

3) Відсутні що на деяких документах підписи посадових лиц.

Останніми роками у зв’язку з переходом на ринкові відносини Мінсільгосппродом РФ проводиться цілеспрямована робота з удосконалювання бухгалтерського обліку на підприємствах агропромислового комплекса.

У перебігу 1996 року проводилася велику роботу з перегляду первинного бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств. Як відомо, ці форми діють з 1972 року, т. е. мало переглядалися 24 року. Упродовж цього терміну багато форми застаріли. З іншого боку, з’явилися нові види господарських операцій, пов’язані з ринковою деятельностью.

Міністерство сільського господарства та продовольства РФ 26 липня 1996 року видало наказ № 215 «Про затвердження відомчих спеціалізованих форм первинних документів» (додаток 1).

Основна особливість затверджених спеціалізованих форм від документів, діючих раніше, зводяться до следующему:

— дані форми, на відміну колишніх, пристосовані до комп’ютерному обліку. Це означає, що мені передбачені реквізити для комп’ютерного опрацювання і зняті реквізити (шифри, коди), що використовувалися при обробці інформації з застарілої технології на обчислювальних установках колективного пользования,.

— нових форм розроблені з урахуванням сучасних стандартів будівлі документації: в особливу зону документів (у правому верхньому розі) внесено основні довідкові реквізити (дата, відділення, цех, ферма і. т. буд.), змістовна частина документів зосереджена центральній частині форм.

Наприкінці документа містяться підписи осіб, відповідальних за зміст господарських операций.

У затверджених документах з обліку праці та оплати зняті застарілі реквізити і додано нові, відбивають особливості нарахування оплати праці у сучасних умовах, виключені окремі застарілі форми: книга бригадира з обліку праці та виконаних робіт, обліковий лист тракториста (з причепом), обліковий лист змінних і внутрисменных простоїв. Затверджені форми є як универсальными.

2. Синтетичний і аналітичного обліку витрат праці та його оплаты.

Аналітичний облік розрахунків із робітниками, службовцями ведеться в расчетноплатіжних відомостях (форма № 73, додаток № 3). Документ є узагальнюючим регістром, у якому відбиваються розрахунки з заробітної плати з кожним работником.

Розрахунково-платіжні відомості становлять по відділенням, фермам, бригадам та інших структурних підрозділах хозяйства.

Відкриття відомості у ній записують прізвище, ім'я, по батькові працівників, професію чи іншу посаду, сальдо за розрахунками початку зо сільськогосподарським підприємством чи працівником. Ці дані переносять з розрахунково-платіжної відомості за минулий месяц.

У окремі графи розділу «Нараховано» записують суми нарахованої зарплати з її видам. Підставою для записів служать первинні документи перелічені ранее.

Дані про нарахованих сумах посібників з тимчасової непрацездатності, вагітним і пологам та інші нарахування записують їх у розрахунково-платіжну відомість зі розрахунків з заробітної плати (форма № 74), листків працездатності, при відповідних розрахунків. Після підрахунку суми, нарахованої протягом місяця, визначають суму за графою «Усього належить». Для цього сумі, нарахованої за даний місяць, додають (чи віднімають) суму заборгованості початку месяца.

У розділі «Утримано і виплачено» спочатку у окремих графах записують видану касою зарплатню за половину минулого місяця і аванс має значення заробітку поточного місяці. Підставою тих записів служать звіти касира і платіжні відомості. Після цього відбивають суми утримань в Пенсійного фонду, за комунальні послуги та прибутковий налог.

Потім у розрахунково-платіжній відомості визначають сальдо наприкінці місяці суму, що підлягає выплате.

Підписують цей документ ще керівник та головний бухгалтер. Расчетноплатіжні відомості заміняють лицьові рахунку за обліку розрахунків із робітниками хозяйства.

У зв’язку з зміненим порядком нарахування оплати праці, нарахування і стягування прибуткового податку від сукупного доходу з початку року, в час, докорінно змінена форма розрахунково-платіжної відомості. У ньому тепер передбачені і всі, необхідних визначення оподаткованого доходу з початку року, розрахунку сум прибуткового податку та інших утримань за месяц.

Дані розрахунково-платіжної відомості цим пов’язані з даними податкового обліку на податкових карточках.

Застосування нова форма розрахунково-платіжної відомості дозволяє усунути допущені нині численні неточності в сумах утримань прибуткового податку й уникнути у зв’язку з цим конфліктним ситуаціям з високою податковою службой.

Суми нарахованої зарплати, для віднесення в витрати виробництва, накопичують і групують у спеціальних накопичувальних документах. До них належать: журнал обліку робіт і витрат (форма № 37), журнал урахування витрат в ремонтної майстерні (форма № 36), а як і відомості обліку використання машинотракторного парку й вантажного автотранспорту (форма № 37а, 38).

Узагальнюючими регістрами, у яких групуються всі витрати на виробництва (зокрема і оплата праці) з об'єктів обліку є виробничі звіти і виробничі звіти у господарстві в целом.

Розрахунки по зарплаті господарстві враховують на синтетичному рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з праці». За кредит рахунки 70 відбивають суми нарахованої зарплати, а як і виплат, не які входять у склад фонду зарплати, як-от посібник по тимчасової непрацездатності, премії з допомогою фондів економічного стимулювання і спеціального назначения.

По дебету рахунки 70 враховують виплачені суми, включаючи вартість натуральної оплати, всі види утримань з зарплати, депонування (перерахування з цього приводу 76) сум невиплаченої заробітної платы.

По рахунку 70 то, можливо розгорнутий сальдо: кредитове, що відбиває заборгованість господарства працівникам за заробітної плати, і дебетове, що показує заборгованість працівників господарству по заробітної плате.

Дебетове сальдо свідчить про організації розрахунків із работниками.

Рахунок 70 за кредитами корреспондирует з дебетом багатьох рахунків, а именно:

— 20 «Основне виробництво», субрахунок 1 «Рослинництво», субрахунок 2.

«Тваринництво», субрахунок 3 «Промислового виробництва» — на суми заробітної плати працівників відповідних производств,.

— 23 «Допоміжне виробництво» — на суми нарахованої заробітної плати працівникам ремонтно-механічних майстерень, зокрема, механізаторам, зайнятим ремонтом машин, водіям і др.

— 69 «Розрахунки із соціального страхуванню і забезпечення» — на суми допомог і інших виплат, нарахованих рахунок коштів соціального страхування й пенсійного фонда,.

— 86 «Резервний капітал» — на суми виплат, нарахованих із Резервного капіталу тощо. д.

Рахунок 70 по дебету корреспондирует з такими счетами:

— 50 «Каса» — на суми, виплачені з каси рабочим,.

— 46 «Реалізація продукції, робіт, послуг» — на вартість виданих продуктів і наданих послуг у рахунок сплати труда,.

— 68 «Розрахунки з бюджетом», 69 «Розрахунки із соціального страхуванню і забезпечення» — на суми утримання податків і виплат у Пенсійний фонд,.

— 71 «Розрахунки з підзвітними особами» — на підзвітні суми, утримані з заробітної платы,.

— 73 «Розрахунки з персоналом по іншим операціям» — на суми утримань має значення відшкодування матеріальних збитків і платежів з позичкам на індивідуальні нужды.

У регістрах журнально-ордерній форми обліку відбиття операцій із рахунку 70 призначений журнал-ордер № 10 АПК. Тут для рахунки 70 відведена графа, куди заносять кредитові обертів з розбивкою по рядкам у межах дебету корреспондирующих рахунків. Наприкінці місяці кредитовий оборот рахунки 70 та незначною сумою, які становлять його, у порядку переносять в Головну книгу.

Висновки і предложения.

1. У літературі, що охоплює останні сім років, досить повно освячені питання теорії відтворення й використання робочої сили й трудових ресурсів. Наведені пропозиції щодо даній темі спрямовані до пошуку раціональних шляхів використання трудових ресурсів з урахуванням індустріалізації праці, зниження його сезонності, що врешті-решт гарантує підвищення продуктивність праці та ефективності сільськогосподарського производства.

2. СГВК «Соснівський» є типовим сільськогосподарським предприятием.

Тамбовської області. Місце розташування його досить сприятливо для вирощування сільськогосподарських культур і животных.

Розміри кооперативу впродовж останніх років дещо зросли. Так валова продукція у господарстві збільшилася с.

1996 по 1998 рік 150 тисяч карбованців (в порівняних цінах 1994 року). Нині загальна земельна площа господарства становить 4658 га, їх ріллі 3553 га. На п’ятеро збільшилася середньорічна кількість працівників й у 1998 року становив 182 людини. Також збільшилося поголів'я ВРХ на 14 голів, й у 1998 року їх кількість становила 556 голов.

3. СГВК «Соснівський» 1998 року мав зерно — скотарське напрям. Питома вага зерна, у загальному обсягу товарної продукції, становив 58%.

Інтенсифікація виробництва для підприємства останніми роками істотно не змінювалася. Так кількість техніки і основного стада залишилося лише на рівні 1996 року. Спостерігається також підвищення врожайності зернових та продуктивності животных.

4. Віковий склад що працюють у господарстві є неперспективним, оскільки молодші вікові групи працівників 16.

— 29 років не перекривають предпенсионную вікову групу 50 — 60 років на 2,7%. Хочеться наголосити, значна частина робочої сили в перебуває у активному дієздатному віці 30 — 49 лет.

Рівень кваліфікованих працівників у господарстві високий, та їх чисельність рік у рік уменьшается.

5. У господарстві спостерігається коливання потреби у робочої сили по місяців. Розмах сезонності робочої сили в становив 1,28, коефіцієнт сезонності - 1,13. Тож потрібно постійно знаходити сезонні ресурси робочої силы.

6. Річна продуктивності праці до 1998 року порівняно з 1996 роком зросла на 20%.

Трудомісткість виробництва, у галузях рослинництва і тваринництва зменшилася на13% і одинадцять % соответственно.

Зменшення трудомісткості виробництва пов’язані з збільшенням врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності животных.

7. Добробут працівників господарства перебуває в середньому уровне.

Широко використовується таку форму оплати праці як натуральная.

Іноді через брак коштів виплати зарплати затримуються, кілька підриває зацікавленість людей підвищенні продуктивності і дисципліни труда.

З метою раціональнішого використання трудових ресурсів, підвищення продуктивність праці, збільшення кількості і поліпшення якості сільськогосподарської продукції СГВК «Соснівський» необхідні такі мероприятия.

1. Облік праці та оплати в СГВК «Соснівський» може бути організований те щоб сприяти підвищенню продуктивність праці, поліпшенню організації праці, підвищенню зарплати, нормуванню праці, повного використанню робочого дня, зміцненню дисципліни праці, підвищення якості продукции.

2. Найважливішим чинником подальшого зростання продуктивність праці та скорочення зайнятості в СГВК є механізація сільськогосподарських процесів. Майже цілком у господарстві механізовано лише обробіток зернових. Найнижчий рівень механізації у тваринництві. Придбання нових автомобілів і устаткування механізації виробництва скоротить витрати ручного труда.

3. Поліпшення соціально-побутових умов життя — джерело стимулювання працівників господарства. Проте мати власні накопичення задля забезпечення сучасної соціальної культури у час не й неможливо. Рішення соціальних проблем вимагає дотації держави — це основна умова передбачено в цільової програмі відродження російського села.

4. Рішення соціальних негараздів у господарстві вимагає підвищення економічну ефективність виробництва шляхом значного підйому врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності животных.

5. У господарстві необхідно удосконалювати облік руда. У цих цілях, у зв’язку з переходом на ринкові відносини, необхідно бухгалтерський облік переводити в комп’ютеризацію. Форми первинних документів з обліку праці, розрахунково-платіжну відомість використовувати пристосовані до комп’ютерної обробці. Використання комп’ютера полегшить роботу з обліку праці та решта видів учета.

[pic].

Список використовуваної литературы.

1. Банников О. Г. та інших. Охорона природи.: Москва. Агропромиздат. 1985 год.

2. Баутин У. Удосконалення умов праці працівників сільського господарства з урахуванням науково-технічного прогресу. // АПК: економіка, управління. 1991 рік. № 4.

3. Бестужев І.В. Безробіття? Не то, можливо! // Нове у науці й технике.

1992 рік. № 3.

4. Баєв В.Р. та інших. Ринок капіталу, земельних і трудових ресурсів. //.

Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства. 1997 рік. № 3.

5. Богдановский З. П. Посилення особистого підсобного господарства в селі. //.

Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства. 1996 рік. № 6.

6. Богині Д. Про формування ринку робочої сили селі. // АПК: економіка, управління. 1992 рік. № 6.

7. Восколович Н. А. Сільські жителі, і ринок праці. // Сільське життя. 1994 рік. № 12.

8. Гершафт М. Оплату праці, зайнятості й суспільстві соціальний захист. // Російський економічний журнал. 1992 рік. № 3.

9. Дугін П.І. Ефективність реформ сільському господарстві. // Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства. 1996 рік. № 8 10. Зарылова Р. Формування трудових ресурсів сільського господарства. //.

АПК: економіка, управління. 1994 рік. № 7.

11. Зінченка О. П. Методика аналізу стану використання виробничого потенціалу сільського господарства. // Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства. 1995 рік. № 7 12. Кольцова В. Г. Зайнятість трудових ресурсів у сільській місцевості в міжсезонний період. Тамбов: «Соціально-економічні проблеми зайнятість населення». 1995 рік. 13. Козлова В. П. та інших. Бухгалтерський облік. Москва: «Фінанси і статистика».

1994 рік. 14. Когиляр А. А. Сучасні проблеми зайнятості. // Питання экономики.

1992 рік. № 11 15. Кузнєцов А. А. Шляхи раціонального використання трудових ресурсів АПК.

Тамбовської області. Тамбов: «Соціально-економічні проблеми зайнятість населення». 1995 рік. 16. Кузьмін С. А. Ефективна зайнятість населення. Москва: «Экономика».

1990 рік. 17. Лисовик Б. С. Праця і ринок. С-Пб.: Видавництво Санкт-Петербурзького університету. 1991 рік. 18. Мальцев Н. Е. Трудові ресурси села: проблеми їх використання. Москва:

«Врожай». 1988 рік. 19. Маслова М. М. Ринок праці. Його формування. // Економіка. 1993 рік. №.

7 20. Медведєв та інших. Зміни у первинному бухгалтерський облік сільському господарстві. // Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства. 1996 рік. № 11 21. Мыслева І.Н. Людський чинник. Москва: «Экономика».

1989 рік. 22. Никифорова А. А. Ринок праці: зайнятості й суспільстві безробіття. Москва:

Міжнародні відносини. 1991 рік. 23. Новицький О. Г. Населення й працю. Довідник. Москва: Мысль.

1991 рік. 24. Петренко И. Я. Економіка селянського господарства. Москва: Интерфакс.

1995 рік. 25. Петренка та ін. Економіка сільськогосподарського виробництва. Алма-ата:

«Каинар». 1992 рік. 26. Петрюк П. Соціальні проблеми формування ринку праці в селі. //.

АПК: економіка, управління. 1995 рік. № 12 27. Смекалов П. В. та інших. Аналіз господарську діяльність сільськогосподарських підприємств. Москва: «Фінанси і статистика». 1991 рік. 28. Сичуков І.А. Організація виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Москва: Агропромиздат. 1989 рік. 29. Савченка Е. Ф. Ціна хліба насущного. // Людина й працю. 1995 рік. № 5 30. Томілін В.Ф. Сільська середовище проживання: соціологія, екологія, экономика.

Акмола. 1992 год. 31. Туманова Р. К. Зайнятість в селі: проблема складна, але разрешимая.

Москва: «Людина й працю». 1995 рік. 32. Фудина А. В. та інших. Аналіз господарську діяльність сільськогосподарських підприємств. Москва: Агропромиздат. 1991 рік. 33. Шумаков О. Н. Використання робочої сили сільське господарство. //.

Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства. 1995 рік. № 12.

———————————- [pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].