Проблеми педагогіки

Проблеми Педагогики.

Найяскравіше про проблеми педагогіки передбачена статтею Костянтина Дмитровича Ушинського «Про користь педагогічної літератури». Підняті у ній проблеми актуальні як стосовно педагогам століття XIX, і до педагогам століття XXI. Так, характеризуючи деяких, Ушинський каже: " … кожен із новачків (педагогів) так пишається своєї досвідченістю, вираховуючи по пальцях роки своєї виховної діяльності", які він називає «машиною для завдання й спрашивания уроку й незвичні покарання тих, хто трапляється їм під руку». Таким педагогам Ушинський відмовляє в знанні з психології та усвідомленості своєї діяльності, стверджуючи: «…свідомої діяльністю можна назвати лише та, у якій визначили мета, дізналися матеріал, з яким ми маємо мати справу, обміркували, відчули його і вибрали кошти, необхідні до досягнення сознанной нами мети». Про учнях таких педагогів Ушинський також відгукується дуже не приємно: «Вони необхідну комедію хлопчика юності, і приймаються за нові ролі, не мають нічого спільного до старим, спомин які лише заважає жити і швидше зникне, краще». А про переконаннях цих учнів пише, що вони немає звичаю «ставити духовні насолоди вище тілесних, духовні гідності вище випадкових преимуществ».

Причину виникнення порушених проблем Ушинський бачить у нестачі педагогічної літератури, він пише: «Педагогічна література … вводить його (педагога) в шляхетний коло мислителів, які присвятили все своє життя справі виховання». Ушинський вважає, що «педагогічна література одна лише може дати їй (школи) всього і той цікавість, без якої вона робиться машинальним припровадженням часу, котрого уроки», а як і: «Педагогічна література … знайомить нас психологічними спостереженнями безлічі розумних та досвідчених педагогів та … спрямовує нашу власну думку таких предмети, які легко міг би уникнути нашого внимания».

До вад ж сучасної педагогіки не віднести відсутність відповідної наукової літератури. У чому причина актуальності проблем, порушених Ушинским, стосовно нинішнього освіті? Мені здається, що Костянтин Дмитрович помилився, стверджуючи, що вона криється лише у відсутності педагогічної літератури, оскільки така з’явилася, але з принесла з собою ні яких змін. Справжня причина педагогічної неграмотності, мій погляд, криється над неможливості читати педагогічну літературу, а небажанні багатьох педагогів цього. А причина цього факту у одній з проблем, також порушених Ушинским, приміром у переконаності таких педагогів, що й професійний досвід з лишком компенсує повну відсутність теоретичної підготовки. Очевидно, що така думка ошибочно.

Як зазначалося, у початку, педагогіка, як і кожна наука, має значну частину і зажадав від мистецтва. На жаль серед сучасних педагогів спостерігається практично повне незнання наукової частини й, як наслідок, їх мистецтво стає на кшталт «дачної архітектурі», коли кожний садівник творить у своїх 6 сотках те, що за потрібне, не замислюючись з того, що він у своїй виходить. Але клас учнів, довірений педагогові, це зовсім дачні 6 соток. Бо в школі закладають й розвиваються все найважливіші якості майбутньої особистості, відбувається найважливіший етап її соціалізації, з урахуванням якого згодом розпочнеться індивідуалізація особистості. Моральний занепад сучасного суспільства, на мою думку, пов’язані з відсутністю ідеології, як мети до якої треба прагнути, і висококваліфікованих педагогов.

Відсутність глибоких теоретичних знань призводить до того, що педагог, спираючись на досвід, починає застосовувати методи, удавані йому правильними й ефективними, але цілком суперечать психології. Він може, розпочати вважати, що учня потрібно якнайбільше лаяти, як і можна менше хвалити, вважаючи, що лайка мобілізує, а похвала розхолоджує. Або починати у відповідь будь-яке запитання учня з осуду, думаючи, що учень від послуг цього почне краще займатися, шукаючи у відповідь питання самостійно. Або провокувати публічне осміяння учня за допущені помилки, також намагаючись таким звірячим способом підвищити якість його самопідготовки. На жаль наведені мною способи непоодинокі, а стала практика, яка застосовувалася деякими педагогами у моїй власної школі, до речі, який одним із зразкових в районе.

Педагогіка — це наука і мистецтво. Але, на жаль, сьогодні спостерігається недорозуміння цього багато з практикуючих педагогів. До виконання будь-який завдання потрібно підходити з усією відповідальністю і розумінням те, що теоретичні знання доповнюють одне одного, але неможливо заміщають. Педагогічна ж практика — це особливо відповідальна завдання, оскільки він безпосередньо з роботою з людьми, непросто з людьми, і з дітьми, майбутніми особистостями. І те, наскільки ці особистості зможу вважатися такими залежить від професіоналізму педагогов.