Ігрова діяльність на уроках англійської мови

http://

Курсова робота

Ігрові форми навчальної діяльності як засіб активізації учнів у навчальній та позакласній роботі

Вступ

ігровий урок учень мова Школа — це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання виховання залежить збагачення культурних цінностей. Сучасний стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти, яке супроводжується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, мають конкретну мету — створити такі умови навчань, у яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовий до творчої самореалізації.

В умовах розбудови сучасної української держави як європейської демократичної країни школа повинна виконувати соціальний заказ, підготувати кожного випускника середньої школи до самостійного дорослого життя, яке вимагає творчого ставлення до праці, високої комунікативності та знання іноземних мов, зокрема перш за все саме англійської як мови міжнародного спілкування. У наші часи відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, що спонукає до розробок і впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія, завдяки якій учень стає активним учасником процесу навчання. При цьому саме ігрові форми навчальної діяльності домінують, граючи першочергову роль.

Актуальність проблеми. Сутність інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес, відбуваючись за постійної активної взаємодії всіх учнів, базується на співпраці, взаємонавчанні рівноправних та рівнозначних суб'єктів навчання. Ефективною формою такого навчання є ігрові технології. Моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу тощо — все це передбачає підготовку учнів до самостійного життя, сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії. При впровадженні ігрових форм діяльності виключається домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою, учні вчаться демократично спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

Застосування ігрових форм діяльності на різних етапах уроку іноземної мови в початковій школі сприяє тому, що учні навчаються мислити, розуміти суть речей, осмисли ідеї і концепції, шукати потрібну інформацію, інтерпретувати застосовувати в конкретних умовах тощо.

Сучасні науковці довели, що найменших результатів у навчанні можна досягти за умов пасивного навчання (лекція — 5%, читання 10%), а найбільших — інтерактивного (дискусійні групи — 50%, ігрова діяльність через дію — 75%).

Під час гри необхідно розвивати пам’ять та увагу учнів, вміння мислити за для опанування необхідними знаннями, щоб відчути себе успішною особистістю.

Мета курсової роботи: дослідити шляхи впливу ігрових форм навчання на розвиток творчого потенціалу учнів, самовираження, творчої співдружності.

Об'єкт дослідження — групові та ігрові форми навчальної діяльності при вивчені іноземної мови в початкових класах.

Предмет дослідження — ігрові технології на уроках англійської мови як форма інтерактивного навчання школярів.

Завдання курсової роботи:

1. Висвітлити шляхи формування пізнавальної активності молодших школярів під час сучасного уроку іноземної мови в початкових класах.

2. Показати доцільність застосування ігрових форм навчальної діяльності під час вивчення нового матеріалу, тренування у мовленні, систематизації вивченого матеріалу, формування умінь та навичок.

3. Охарактеризувати інтерактивні, нетрадиційні форми та методи

ігрових форм навчальної діяльності як чітке усвідомлення важливості

ділового партнерства, творчої співдружності на етапі заключної частини

уроку: повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку.

4. На конкретних прикладах довести доцільність ігрової діяльності молодших школярів під час ситуативного спілкування на уроках іноземної мови.

Розділ 1. Шляхи формування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань на сучасному уроці іноземної мови

ігровий урок учень мова На різних етапах уроку доцільно застосовувати різні види ігрової діяльності. В першому розділі розглянемо групові та ігрові форми навчання, які доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання, адже, як правило, майже кожен урок починається з перевірки домашнього завдання, найкраще використати на цьому етапі парну і ланкову форми роботи. Парна форма полягає у тому, що два учні виконують деяку частину роботи разом. А ланкова форма — це організація навчальної діяльності щодо пості малих учнівських груп, керованих лідерами. При цьому всі учні працюють над єдиним завданням.

1.1 Групові форми навчальної діяльності як потреба самовираження учнів на початку уроку Початок уроку включає в себе дві частини: організаційний момент і мовленнєва/фонетична зарядка. Мета полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Ігрові технології формують вміння та навички, а також дозволяють виконати наступні методичні функції групової навчальної діяльності:

— мотиваційну,

— навчальну,

— розвивальну,

— виховну,

— організаційну.

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь, бо в такій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20−30% більше, ніж у фронтальній роботі. Ігрові форми групової роботи сприяють також організації більш ритмічної діяльності кожного учня.

Суттєвою відмінністю початкового періоду оволодіння іноземними мовами є те, що тут по-особливому діє навчальна та пізнавальна мотивація. На початковому етапі ще не вступають в силу закони забування, які активно діють, коли учні вже накопичили значний матеріал і продовжує поступати новий. Використовуючи всі форми ігрової діяльності відбувається закріплення вже отриманих знань та набутих нових.

При навчанні спілкування іноземною мовою необхідно враховувати невеликий досвід соціальної комунікації учнів, слабкий розвиток психологічних та соціальних механізмів. Щодо рівня комунікативного розвитку учнів на рідній мові, то на цьому ступені має місце ускладнення усних та писемних висловлювань, збільшення їх обсягу. Підбір мовних засобів, способи формування та формулювання думки стають предметом усвідомлення учнів. Вони починають управляти своїми розумовими операціями, усвідомлювати суттєві зв’язки у висловлюванні, але висловлювання учнів ще недостатньо послідовні та логічні. Психологічні дослідження показують, що школярі цієї вікової групи здатні до самостійної творчої роботи, проте в переважній більшості випадків їх мовленнєва діяльність носить «наслідувальний», репродуктивний характер.

На мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної до відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Сприятливо впливають також моменти релаксації (музичний супровід), котрі знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню іноземної мови.

Групові ігрові форми роботи охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або зі зміною партнерів (наприклад, прийоми «шеренги», «натовп») та в малих групах від трьох до п’яти учасників (самостійне синхронне виконання вправ учнями у двійках, трійках і т.п.), хорове реп лікування в режимі група — група, група — один учень, один учень — група. Такі форми роботи учнів є перспективними для навчання спілкування. Вони не тільки збільшують активний час діяльності учнів, але й знижує стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.

На уроці іноземної мови мотивація, тобто заохочення учнів самовираження, забезпечується рядом факторів.

По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але й сучасна пісня, поезія, гумор.

По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють групові форми роботи, де учень відчуває себе суб'єктом спілкування, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рольові ігри, буквені ігри, рухливі ігри тощо), що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ сприяють інтелектуальному розвитку учнів, їхньому самовираженню.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні іноземної мови, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в учінні. Успішність учіння досягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінку з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливість скористатися зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами для самокорекції, що може забезпечуватись використанням різноманітних допоміжних засобів навчання, як нетехнічних, так і технічних. Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру.

Заохочуючи учнів на початку уроку, доцільно використовувати парну і ланкову форми роботи. Учні ще не мають досвіду роботи в малих групах, тому потрібно навчити школярів співпраці, а формування таких вмінь слід починати у фронтальній роботі. Наведемо приклад. Починаючи урок, вітаємось традиційно:

Good morning, good morning, good morning to you. I am very glad to see you.

Це привітання вивчаємо з усім класом і щоразу проговорюємо хором. Згодом ускладнюємо завдання і тоді починати свій урок слід з посмішкою, традиційним привітанням:

Good morning to you,

Good morning to you,

We are all in our places

With sun shining faces,

Good morning to you,

Good morning to you.

Із самого початку щоразу поділяємо клас на різні групи дітей: змагання між варіантами та рядами, між сильнішими учнями та слабкішими. Спочатку зі вчителем вітаються сильні учні, поступово до привітання залучаємо весь клас, поділений на групи, при цьому група вітається з групою, потім влаштовуємо змагання на краще привітання: музичне, танцювально-мімічне, геральдичне тощо.

1.2 Перевірка домашнього завдання як засобу виявлення творчих здібностей дитини На першому етапі уроку належний рівень групової форми діяльності може бути забезпеченим лише за умови, що всі учні класу характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи і виявляють високу працездатність. У протилежному разі продуктивнішою буде фронтальна робота.

Звернемо увагу на те, що при створенні груп потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей до успішної спільної діяльності тощо. Тому істотним моментом у створенні груп є їх склад. Групи мають бути гетерогенними за навчальними психологічними можливостями дітей: у групі повинен бути хоча б один сильний учень. Група формується на основі особистісних переваг учнів, обов’язково розподіляються обов’язки, обирається за товариською згодою консультант — найсильніший учень у групі. На дошці пропонуємо вивісити Правила дружної роботи:

Перед роботою слід домовитися, хто що буде виконувати Не сперечатися даремно.

Намагатися зрозуміти одне одного.

Робота в навчальних групах будується на принципах рівноправності. Слід пам’ятати, що організовуючи роботу в групах, потрібно забезпечити активність кожного учня. Якщо розподілити запропоновані завдання за кількістю учасників групи, то ця проблема вирішується легко. Кожен матиме свою частину роботи і пояснити спосіб її виконання іншим. Особливу увагу слід звернути на систему обліку діяльності кожного учня. Учні відповідають на питання:

Чи мав ти певну роль у групі?

Яку?

3. Як ти вважаєш, ти її виконав?

Тобі було важко? Чому?

Чи був ти корисним у групі? У чому конкретно:

а)у пропозиції плану роботи б) у пошуку інформації

в)у пропозиції розв’язування труднощів

6. Чи працював ти самостійно в той час, коли вся група працювала разом?

У програмі чітко сформульовано мету навчання іноземній мові в початкових класах. Зокрема, закінчуючи другий клас, учні мають: ставити загальні та нескладні спеціальні питання і відповідати на них згідно з мовним матеріалом і ситуацією спілкування, обмінюватися не менше, як 4 «репліками на рівні мікродіалогу». Згідно програми учні третього класу повинні вміти підтримувати елементарне спілкування у межах мікродіалогів етикетного характеру; звертатись з проханням повторити фразу/слово; коментувати свої дії та дії інших людей. Учні четвертого класу повинні вміти розуміти запитання та інструкції, сформульовані ретельно і повільно; емоційно забарвлювати діалог, використовуючи відповідну інтонацію, жести, міміку, вигуки, характерні для мовленнєвої поведінки носіїв мови; оформляти лист, листівку-вітання, тощо.

Всі ці вміння вчитель закріплює як на уроці, так і вдома, даючи дітям домашнє завдання. Для перевірки умінь та знань учнів вчитель використовує різні ігри. Так, наприклад, з теми «Знайомство» можна використати наступні ігри:

" Гра з м’ячем". Учні стають у коло. Вчитель кидає м’яч одному з учнів і запитує: «What is your name?» (Як тебе звати?). Учень, який отримав м’яч відповідає: «My name is…» (Мене звати…) і кидає м’яч іншому учневі запитуючи: «What is your name?» (Як тебе звати?). Пропонуємо учнів поставити за іменами, наприклад, всі «Саші», «Юлі» тощо. Зауважимо, що в будь — якому колективі маємо два — п’ять дітей тезок, з яких формуємо групи. Імена — одинаки починають гру. Одночасно грає весь клас, задіяні всі діти і таку форму можна запропонувати навіть замість фізкультхвилинки.

«Познайом мене зі своїми друзями». Учні стають у коло. Кожен повинен відрекомендувати сусіда праворуч і ліворуч: «His name is…» (Його ім'я…), name is… (її ім'я…). Діти теж стають поруч за іменами.

Можна застосовувати такі форми, як «Навчаючи, вчуся», «Мікрофон», «Акваріум», які носять ігровий характер. Нагадаємо. «Навчаючи, учусь»: робота в парах. Один учень пояснює іншому домашнє завдання, потому вони міняють ролі, другу половину завдання другий пояснює першому. «Мікрофон» має таку суть: у кожній групі сильний учень (консультант, перевірений вчителем) дає імпровізований «мікрофон» (це може бути ручка) учневі, ставлячи запит з домашнього завдання. На запитання відповідає той, у кого мікрофон. Звичайно ж, кількість учнів у групі має співпадати з кількістю питань + один — консультант. «Акваріум» полягає в тому, що група учнів сідає разом перед всім класом і хором відповідає на питання, яке хором ставить кожна група. В «акваріумі» (перед класом) мають побувати всі групи протягом вивчення теми. Ця форма сприяє соціалізації, бо діє правило: «Один за всіх і всі за одного».

Таким чином, під час перевірки домашнього завдання доцільно використовувати групову форму роботи з елементами гри, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об'єднані в малі групи, виконують як спільні, так і інші завдання. Слід зазначити, що групи не повинні бути постійними, оскільки це може призвести до виникнення груп різного рівня успішності.

1.3 Пізнавально-творчі вправи під час оголошення теми, мети і завдань уроку До основної частини уроку входять подача нового матеріалу; тренування на мовлення; практика в мовленні; систематизація вивченого; контроль навичок та вмінь (поточний, тематичний, підсумковий). Оголошення мети та завдань уроку відбувається на початку подачі нового матеріалу. Щоб зацікавити учнів колективною роботою, потрібно забезпечити серед них позитивне ставлення до співпраці один з одним в малих групах у ігровій формі. Для цього слід запропонувати учням завдання на зразок «Збери листівку»". Клас поділяємо на групи і пропонуємо з розрізнених шматків картону скласти малюнок. На кожному шматку написано англійську букву, тому як тільки група складе листівку, вона зможе прочитати надпис (або побачити англійську букву, тоді на шматках написано частину літери) і один з групи швидко біжить до дошки і записує слово або декілька слів (теми). Перемагає та група, яка перша напише слово. Так вчитель оголошує нову тему і одночасно пропонує кожній групі сформувати завдання уроку:

«Що саме ми маємо знати?» Вчитель підкреслює, що працювати разом плідніше і веселіше, бо учні можуть виявити творчість, отримати підказі товариша, підтримати одне одного, допомогти тощо.

Під час розвитку пізнавальної діяльності школярів слід враховувати особливості пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку, а саме:

поліпшення роботи органів відчуття;

нечітке сприйняття поступово стає чітким, керованим;

увага з мимовільної стає довільною;

пам’ять наочно-образна;

мислення наочно-образне.

Під час оголошення теми, мети та завдань уроку кожен учень повинен уявити і бажано зафіксувати своє власне уявлення стосовно того, що саме він має отримати від даного уроку. А саме: уміння спілкуватися із співрозмовником у простих типових ситуаціях; будувати діалог, основні зразки мовленнєвого етикету, прийнятого у країні, мова якої вивчається; запрошувати нову інформацію, використовуючи для цього запитання різних типів; висловлювати радість, захоплення, подив, згоду, незгоду, сумнів зв’язку з почутим від співрозмовника; ставити запитання співрозмовникові, тому що здібності дитини — індивідуально-психологічні особливості людини, які проявляються в діяльності і є умовою їх успішного виконання. Здібності тісно пов’язані зі знаннями, вміннями і навичками людини, забезпечуючи їх швидке набуття, закріплення і ефективне використання на практиці.

Задатки є необхідною, але недостатньою умовою розвитку здібностей (якщо людина неповноцінна, при всіх умовах вона навряд чи досягне думки. З іншої сторони, наявність задатків не означає, що вони розів'ються в здібності). Задатки слід розвивати, а в індивідуальній навчальній роботі є такий недолік, як відсутність змагання, прагнення стати кращим у будь-чому, а вже діяльність слабких учнів приречена на невдачу, бо відсутня взаємодія учнів між собою. Встановлено, що генотип визначає потенційні можливості людини, а середовище і виховання — наскільки можливості будуть реалізовані. Шкільне виховання мусить допомогти кожній дитині реалізувати свої здібності.

Розглянемо приклад. З теми «Школа (шкільне приладдя)» при оголошенні завдань учитель показує учням зображення комп’ютера з усіма літерами алфавіту, при цьому він додає, що в комп’ютері з’явився Вірус, який знищує літери. Завдання дітей прогнати Вірус хоча б з одного будиночка-файла. Для вирішення цієї проблеми група повинна за певний проміжок часу написати найбільшу кількість слів з теми. Також можна запропонувати кожній групі такі ігри — завдання: «Збери слово», «Здогадайся хто я», «Третій зайвий», «Знайди родичів» тощо. Пояснимо. «Збери слово» — за окремими словами скласти англійське (і перекласти), «Здогадайся хто я» — переставити букви в слові в правильному порядку або вилучити зайві букви зі слова або додати ту, якої не вистачає, «Третій зайвий» — з трьох слів знайти те, яке відповідає темі, «Знайди родичів» — добрати найбільшу кількість слів до даного так, щоб всі вони утворили одну тему тощо.

При створенні груп вчителеві потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності.

В першому розділі розглянуто групові форми навчання з елементами гри, які доцільно застосовувати під час перевірки домашнього завдання: парна форма полягає у тому, що два учні виконують деяку частину роботи разом, ланкова форма — це організація навчальної діяльності щодо постійних малих учнівських керованих лідерами. При цьому всі учні працюють над єдиним завданням. Значну увагу приділено пізнавальним іграм під час оголошення теми, мети завдань уроку з наведенням прикладів застосування цих ігор вивченні різних тем.

Розділ 2. Форми ігрової навчальної діяльності на етапі вивчення (засвоєння) нового матеріалу Можливості вибору ігрової навчальної діяльності на етапі вивчення нового матеріалу невеликі. Досвід вчителів — новаторів доводить, що найоптимальнішою формою діяльності є диференційно — групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності, враховувати, що оптимальний розмір групи від трьох до п’яти учнів.

2.1 Ігрова діяльність молодших школярів під час засвоєння нового матеріалу Розглянемо урок 14 у другому класі за підручником Оксани Карпюк, до якого діти отримали диференційовані завдання.

На етапі вивчення нового матеріалу вчитель пропонує дітям показати свою люблену іграшку. Опрацювавши текст на сторінці 96 «Look, listen and», вчитель пропонує працювати парами над завданням «Look and say». Потім хором вивчається пісенька на сторінці 97. Вчитель пропонує дітям прослухати музику у виконанні учнів (як правило, хоча б 2 учні в класі навчаються в музичній школі) і обрати, яка сподобалася більше, тим самим поділивши клас на групи. Якщо такий учень один, або клас великий за кількістю, пропонуємо як альтернативу музичним інструментам дитячі долоні чи голоси. В цьому випадку задіюємо учнів, які приготували пісеньку про свою іграшку. Пам’ятаймо: в групі не повинно бути більше 5 осіб. Проголошується конкурс: яка група заспіває краще. Використовується для завдання «Talk with your friend» діти, які вдало імітують іграшок для гри «Пізнай мене». З цією ж метою можна використати малюнки.

Слова, в яких живуть літери, є героями казкових подій. Незвичайні історії з проблемними ситуаціями спонукають дітей до співпраці. Перемога сил добра над силами зла і докладені до цього зусилля на уроці сприяють позитивному утвердженню особистості.

Одним з найважливіших аспектів оволодіння англійською мовою дитини є ознайомлення її з алфавітом — чітким порядком розташування будь-якої мови. Отже, вчитель має проводити систематичну цілеспрямовану роботу з учнями, метою якої є ознайомлення з алфавітними назвами і порядком їх розташування, навчання правильного читання і грамотного письма, а паралельно — вміння користуватися іншомовним словником. Така робота має стати для маленьких школярів цікавою, захоплюючою, розвивати у них фантазію, нестандартне мислення.

Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу роботу для учнів, що розпочали вивчати англійську мову.

Наведемо приклади дидактичного матеріалу, який можна використовувати для застосування ігрових моментів під час вивчення алфавіту. Наприклад.

Гра 1. «5 карток». Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: вчитель показує кожному з учасників гри 5 карток із літерами алфавіту. Виграє той, хто правильно та без пауз називає усі 5 літер.

Гра 2. «Хто швидше?» Мета: контроль засвоєння алфавіту.

Хід гри: учням роздають по 3−5 карток із літерами та пропонують уважно їх розглянути. Потім учитель називає букву, а ті, в кого є картка з названою літерою, швидко її піднімають та показують іншим. Той, хто запізнився, не має права підняти картку. Учитель проходить між рядами та збирає картки. Виграє той, хто швидше від інших залишається без карток.

Гра 3. «Перша літера». Мета: тренування, орієнтоване на засвоєння алфавіту.

Хід гри: учні поділяються на команди. Учитель по черзі називає по 3 слова кожній команді. Учасники гри мають швидко назвати перші літери цих слів. Виграє той, хто правильно виконав завдання.

Гра 4. «На одну літеру». Мета: формування навичок добору лексики за словниковим (орфографічним) принципом на основі тренування пам’яті та спостережливості.

Хід гри: вчитель пропонує знайти та запам’ятати усі предмети в кімнаті, назви яких починаються з літери …, поки він рахує до 30. Виграє той, назве більше слів, які починаються з цієї літери, або той, хто назве останє слово з цією буквою.

Гра 5. «Слова з певною буквою». Мета: формування навичок орфографічної пам’яті.

Хід гри: учням пропонується швидко проглянути список слів, а потім назвати з них ті, у яких є задана літера. Виграє той, хто зможе назвати більше слів.

Гра 6. «Зіпсований комп’ютер». Мета: формування орфографічних навичок.

Хід гри: вчитель розподіляє усі букви алфавіту між учнями. Потім пропонує кожному натиснути на свою «клавішу», тобто назвати свою букву. Після того, як учні навчаться автоматично реагувати на почутий звук або написану букву, їм пропонується «надрукувати» (сказати по літерам) слова, спочатку показані вчителем на картках, а потім вимовлені вголос. Перемагає той, хто припуститься менше помилок.

Гра 7. «Букви-картки». Мета: формування співвідношення орфографічних знаків із лексичними значеннями.

Хід гри: учням даються 3−4 картки з друкованими та писаними літерами.

Варіант 1. Учитель показує малюнки і називає зображені на них предмети іноземною мовою, а учні піднімають картки з першою буквою названого слова. Проходячи між рядами, вчитель збирає картки з правильними відповідями. Виграє той, хто раніше від інших залишиться без карток. Можна ускладнити гру: вчитель показує малюнки мовчки, а називають їх уголос, а потім піднімають потрібну картку з літерою.

Варіант 2. Учням пропонують 3−4 картки з малюнками, на яких зображені відомі предмети. Вчитель показує букву і вимовляє звук, а учні мають показати картки, на яких зображені предмети, які починаються з цієї літери, і назвати ці предмети іноземною мовою. Підсумок гри підбивається так само, як у варіанті 1.

Варіант 3. Можна показувати букви мовчки або називати, не показуючи їх, що ускладнить гру. За правильну відповідь нараховується очко. Виграє той, хто набере більшу кількість очок.

Гра 8. «Де літера?» Мета: формування навичок диференціації звуків із буквених відповідностей.

Хід гри: учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква … читається як …. Виграє той, хто найшвидше це зробить.

Для навчання учнів алфавіту можна використовувати наступні вправи:

Напишіть букву, кілька разів повторюючи її в ізольованому положенні, потім — у поєднанні з іншими літерами.

Знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з'єднайте їх олівцем між собою.

Напишіть усі літери алфавіту.

Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.

Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.

Знайдіть звуко-буквенні відповідності (певний звук та відповідні літери) у поданих словах, прочитайте та запишіть ці слова.

Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються і за другою літерою слова, за останньою літерою слова.

Запишіть літери алфавіту і знайдіть у списку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.

Виберіть зі списку слова, які містять задану літеру, розташуйте їх в алфавітному порядку.

Слід зазначити, що завдання підбираються за рівнем складності. Зауважимо, що молодших школярів необхідно навчати прийомів до співпраці і на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. На групи клас розбиваємо для вирішення конкретних завдань, кожна група отримує конкретне завдання, яке виконує спільно. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель, добираючи завдання для кожного члена групи. Завдання можуть бути однаковими для всіх груп і їх виконання порівнюються, а можуть бути різними. В останньому випадку група звітує перед всіма іншими учнями. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці. Учням психологічно складно звертатися до вчителя і набагато простіше — до ровесників. Під час підготовки завдань їх слід розмежовувати за рівнем складності. Задаючи домашнє завдання, вчитель пропонує на вибір індивідуальні завдання, які відповідають уподобанням кожного учня. Пропоновані завдання розраховані на те, щоб в ігровій і змагальній формах оптимізувати і гуманізувати таку непросту і важливу справу, як вивчення англійської мови.

2.2 Інтерактивні вправи під час закріплення Груповий метод (community language learning) запропонував професор психології Чарльз Каррен. Основні принципи навчання були запозичені із сфери стосунків консультанта з клієнтом і; ounselor — client relationship); вони орієнтовані на поєднання пізнавальних емоційних процесів навчання (whole-person learning). Це передбачає взаємодію вчителя і тих, хто навчається, в комунікативних ситуаціях спілкування. У середині XX століття Курт Левін, починає розробляти «теорію поля», висунув такі судження: «Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо».

В цьому полягає найважливіша особливість інтерактивного навчального процесу навчання відбувається в груповій спільній діяльності.

Доведено, що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою «учитель — учень» внутрішньо групове спілкування в розв’язанні тих же завдань підвищує ефективність не менше, ніж група по відношенню до кожного її члена. Це є мікрокосмосом (суспільство в мініатюрі), який відбиває весь зовнішній світ.

У групі інтерактивного навчання реалізуються дві основні функції:

— розв'язання поставлених задач;

— надання підтримки членам групи під час спільної роботи.

Отже, навчальна взаємодія буде результативною й ефективною в тому випадку, якщо вона реалізує обидві функції в рівній мірі. Існують наступні методи та техніки, що використовуються в інтерактивному навчанні:

— презентації;

— демонстрації;

— зворотний зв’язок;

— обговорення в малих групах;

— планування подальших дій.

Багато інтерактивних технологій, що застосовуються на сучасних уроках, сприймаються скоріше як гра, а ніж серйозне, перспективне навчання. Серед таких можна виділити рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у парах, парну роботу, аналіз ситуації.

Спеціалісти виділяють такі норми поведінки в процесі інтерактивного навчання:

— У спільній роботі відсутні «актори» і «глядачі», всі - учасники;

— Кожен член мікрогрупи заслуговує на те, щоб його вислухали;

— Слід говорити так, щоб тебе розуміли, висловлювати свої думки безпосередньо по темі;

— Ставити питання на розуміння, тільки після цього робити висновки.

— Піддаються критиці думки, а не особистість;

— Мета спільної діяльності не в перемозі окремої точки зору, а в можливості зайти спільне рішення.

П’ять основних вимог до успішного навчання в режимі інтерактивних технології:

1. Позитивний взаємозв'язок: члени групи повинні розуміти, навчальна діяльність приносить користь кожному, тому всі включаються в розв’язання творчих завдань на початку засвоєння матеріалу;

2. Безпосередня взаємодія: члени групи повинні знаходитися в тісному контакті один з одним;

3. Індивідуальна відповідальність: кожен учень повинен оволодіти матеріалом, і кожен несе відповідальність за допомогу іншим. Найбільш здібні учні не повинні виконувати чужої роботи;

4. Розвиток навичок спільної роботи: учні повинні засвоїти навики міжособистісних відносин, необхідних для спільної роботи;

5. Оцінка роботи: під час групових зборів необхідно виділити час для того, щоб кожна група змогла оцінити роботу.

Етап презентації групових рішень змінюється етапом, який має назвати визначальною рисою інтерактивного навчання: рефлексією. Педагогові необхідно заздалегідь підібрати питання, які б допомогли підлеглим висловити своє ставлення до обговорюваної проблеми. Рефлексія повинна бути присутньою на всіх заняттях. Ефективність цього заняття залежить від готовності тих, хто навчається, від самоаналізу.

Уміння, які відпрацьовує педагог у процесі інтерактивного навчання:

1. Пропонувати такі дослідницькі завдання, які сприймаються учнями як особиста ініціатива;

2. Цілеспрямовано створювати такі ситуації, які сприяють інтенсифікації зусиль;

3. Створювати належну атмосферу в класі;

4. Осмислювати педагогічну взаємодію як вплив реакцій тих, хто навчається, на управлінську взаємодію педагога;

5. Розв’язувати нестандартні навчальні та міжособистісні ситуації.

6. За авторитетним твердженням практиків, що багато років працюють в освіті, спираючись на застосування інтерактивних методів, умілого їх використання на уроках, у методичній роботі, вони знімають нервове навантаження, дають змогу змінювати форми діяльності, зосереджуватися на вузлових проблемах, які потребують повсякденної уваги.

Наприклад, на уроках іноземної мови застосовуємо таку інтерактивну вправу, як «Ажурна пилка». Клас поділяється для опрацювання фрагментів нового матеріалу з метою повторення вивченого на уроці, кожен учасник групи опрацьовує свій фрагмент. Учасники різних груп працюють над однаковими фрагментами, отримують завдання на карті одного кольору. Це підвищує темп роботи. При цьому від кожної групи деякий час один представник іде в спільне коло, де обмінюється інформацією з такими ж «експертами», як сам. Обговоривши питання, «експерти» повертаються до своєї групи і розповідають про що дізналися. Потім інший учень стає «експертом». Таким чином, кожен учень звітує окремо і команда в цілому. Кожна група отримує свою частину завдання, яке спільно готує. За деякий час, перша група звітує про свою частину завдання другій, друга — третій, третя — четвертій і т.д. Остання група звітує всьому класу. Зауважимо, що в цьому випадку, завдання весь час ускладнюються від групи до групи вчитель має змогу надати ще й індивідуальні завдання, тим членам групи, які вже звітували.

Незалежно від рівня підготовки молодші школярі полюбляють таку форму ігрової діяльності як «Спіймай помилку». Група отримує картки з словами реченнями, в які вкралася помилка. Ії слід знайти за певний час. Ця інтерактивна форма дуже нагадує самоперевірку або взаємоперевірку. І ми матимемо безліч найрізноманітніших варіантів. Наведемо приклад. На уроці у третьому класі, підсумовуючи тему «Animals», вчитель проводить інтерактивну гру «Puzzle». В ході цієї гри учні отримують конверт з розрізаними малюнками тварин. Кожна команда, зібравши малюнок, називає тварину англійською мовою.

2.3 Ділові ігри як форма групової навчальної діяльності

Не для кого не є секретом, що у молодших школярів переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно — образне мислення, практичне ставлення до розв’язування задач тощо. Тому можна вважати доцільний уроках іноземної мови в початкових класах систематично застосовувати елементи гри у поєднані з іншими формами навчальної діяльності. Зауважимо, що жоден сучасний урок іноземної мови не уявляється без інтенсивного темпу, який потребує концентрації уваги від учнів напруженості всіх їхніх сил тощо. Тому на уроці англійської мови, пізнавальна гра потребує особливого обґрунтованого підходу, пізнавальні ігри мають велике значення в розвитку активності школярів, сприяють підвищенню мотивації їхньої навчальної діяльності.

Розглянемо декілька прикладів. При вивченні теми «Учень та оточення» цікавими для школярів будуть ігри «Вгадай» та «Світлофор». «Вгадай» проводиться так: учень виходить до дошки. Вчитель викликає бажанням дітей з кожного ряду. Вони витягують шкільні предмети по черзі. Кожен новий предмет вчитель за спиною учня показує класу. Учень запитує «Is it a book?» (Це книга?). Клас хором відповідає: «Yes (no), It’s (not) a be Так або ні). Учню дозволяють поставити не більше трьох запитань. Як і після третього запитання він не вгадав предмет, хором відповідають з того ряду, учасник якого витяг предмет. Кількість предметів має дорівнювати кількості рядів. Гра „Світлофор“ проводиться англійською мовою в швидкому темпі. Всі діти готують вдома зелену та червону картки, кожного ряду до дошки викликаємо „контролера“. Це має бути сильний учень, який підготував список свого ряду (групи). Вчитель називає предмети. Якщо це шкільний предмет, то учні піднімають зелену картку, якщо ні - червону. „Контролер“ фіксує відповіді:» +" - правильна відповідь; «-» — неправильна.

Вивчаючи будь-яку тему, можемо щоразу проводити гру «Відгадай» .Суть гри за описом дізнатися про що саме (або про кого) йде мова. Група отримує картку зі словом чи словосполученням і за певний час складає невеличкий (до чотирьох речень) опис, який пропонує класу. Переможна група, учні якої, по — перше, найшвидше вгадають найбільшу кількість описів, а, по — друге, створять вдалий опис з точки зору аудіювання, за правилами гри кожен учасник по черзі промовляє репліку — речення.

Полюбляють діти фразу: «Хто я?». Як приклад, продемонструємо цю гру темою «Тварини». Від кожної групи учень отримує завдання — картку з назвою тварини. Учень розповідає про себе, а його група здогадується про кого саме йде мова. При умові - чотири речення. Якщо група не здогадалась, то учень повинен показати пантомімою свою тварину. А якщо і тоді правильної відповіді не отримано, вгадують інші групи. Необхідних умов дві: 1. Учень не має права називати себе. (Текст має бути приблизно такий: «I am, а animal. I live in the forest. I am nice. I am red. I am a clever animal. I li rabbit.») 2. Група повинна відповідати лише англійською мовою, або хором. (В даному випадку: «You are a fox»). Аналогічно проводиться гра «Портрет». Тільки в цій грі учневі одягають маску, зображення на якій він не бачив. Це може бути тварина, а може — людина певної професії. Вчитель задає запитання групі, яка має хором відповідати. Учень за відповідями групи має здогадатися хто він (чий портрет зображено) і назвати себе. Якщо ж учень трьох — чотирьох відповідей не відгадав, то хором йому допомагає група. До речі, доцільно викликати ту групу, в якій руки підняли більше учасників. Приклад: Вчитель ставить запитання.

Is this a man? 2 Is this a woman? 3 Is he a doctor? 4 Is he a worker? 5 ¹ is he? Учні хором дають відповідь: «Не is a clerk»

Дуже полюбляють діти костюмоване інсценування улюблених героїв казок («Ріпка», «Рукавичка», «Троє поросят» тощо) англійською мовою, на уроці допомагає подолати несміливість; повірити у себе, у свої сили, вивчити нову лексику; мовні конструкції; розвиває кмітливість; можливість уникнути перевантажень; сприяє підвищенню пізнавальні активності.

2.4 «Домашні групи» ситуативного спілкування Коли учні оволоділи прийомами роботи в групі, навчилися спілкуватись і співпрацювати, можна вводити складнішу оперативно-групову діяльність, яка передбачає взаємодію не тільки членів групи, а взаємодію між групами.

Дослідження вчених з проблеми виявило, що групова та ігрова навчальна діяльність сприяє підвищенню успішності молодших учнів, вирішує багато виховних і розвивальних завдань. Зокрема, це успішне, швидке занурення дитини у навчальну діяльність, формування самооцінки та саморегулягуляції і вміння пристосовуватися до темпу роботи трупи, формування в школярів позитивного ставлення до навчання, підготовка учнів до спілкування.

Найоптимальнішою груповою формою, яка дозволяє чітко усвідомлювати можливість ділового партнерства, є ситуативне спілкування. Ситуативне моделювання дуже ефективна форма групової навчальної діяльності. Воно може бути двох видів: імітаційним та симуляційним. Імітація передбачає дії, які учні за темою завдання можуть самостійно змоделювати використовуючи підручник. Наприклад, розіграйте сценку, «поперед» опрацювавши вправу «Look, listen and repeat» .

Симуляція більш складне завдання, тому що група має змоделювати сценку за однією темою, за моделлю, яку запропонує створити вчитель. Ситуативне моделювання стосується повсякденних ситуацій, практично ситуативне моделювання є ситуативним спілкуванням, яке використовується багатьма учителями як «рольова гра». Мета ситуативного спілкування навчитися через досвід і почуття. Закарбування в свідомості на довгий час знань відбувається за умови необхідної мотивації, стимулу. І саме ситуативне спілкування є необхідною стимуляцією, тому що дитина «проживає» ту іншу соціальну роль, а отже лексичні одиниці залишаються в пам’яті на довгі роки і згадуватимуться несвідомо. Чим більше «ролей» зіграє дитина, тим більшим буде її лексичний запас і тим швидше вона опанує граматичними формами англійської мови.

Вчитель може запропонувати створення моделей в початкових класах лише «домашніми» групами за зразками, опрацьованими на уроці. Молодшим школярам складно одразу змоделювати ситуацію, тому таке завдання дається їм додому на тиждень.

Утворюючи групу, вчитель враховує бажання учнів, бере до уваги обмін домашніх завдань з інших предметів і обов’язково записує до щоденника кожному учаснику групи день і час консультації. Доцільно виготовити індивідуальні картки-підказки.

Розглянувши інтерактивні вправи, ділові ігри та ситуативне спілкування, підкреслимо, що для молодших школярів найбільші можливості групової та ігрової діяльності виявляються на етапах закріплення, поглиблення, систематизації знань. На заключному етапі уроку доцільно використовувати форми діяльності: на етапі закріплень вдосконалення знань — ланкову, парну, диференційовано-групову індивідуально-групову тощо, а на етапі повторення і застосування знань парну, ланкову і кооперативно-групову.

Ігрова навчальна діяльність сприяє активізації й результативному навчанню школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійному вмінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватись до думки товаришів, культурі введення діалогу, відповідальності результатами своєї праці, чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства, творчої співдружності тощо.

На заключному етапі уроку ефективним є застосування інтерактивних вправ, проведення ділових ігор та моделювання ситуативного спілкування інтерактивних технологій, що застосовується на сучасних уроках приймається скоріше як гра, аніж серйозне навчання. Маємо наприклад, рольову гру, дискусію, дебати, обговорення у групах, парну роботу та аналіз ситуації - основні види інтерактивних технологій. Доцільно систематично застосовувати елементи гри. Найоптимальнішою груповою формою, яка дозволяє чітко усвідомлювати важливість ділового партнерства дуже ефективна форма — ситуативне спілкування, яке може бути двох видів: агітаційним та симуляційним

Висновки При вивчені іноземних мов, зокрема англійської як мови міжнародного спілкування, слід застосовувати групові форми навчальної діяльності учнів з елементами гри та ігрових технологій. Тоді навчання буде демократичним, покращиться спілкування з іншими людьми, учні навчаться критично мислити, приймати обґрунтовані рішення, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції, потрібну інформацію.

Робота складається з двох розділів. В першому розділі розглядається формування пізнавальної активності учнів під час етапу актуалізації опорних знань, тобто на початку уроку, коли доцільно застосовувати парну і непарну форми групової навчальної діяльності, як потребу самовираження учнів, засіб виявлення творчих здібностей дитини, що висвітлено в першому параграфі. В другому — підкреслено значення пізнавально-творчого розвитку здібностей дитини. Групова робота з елементами гри — форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні з різним рівнем навчальних можливостей, об'єднані в малі групи, виконують як спільні, так і індивідуальні завдання. При створенні груп вчителеві потрібно брати до уваги психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для успішної спільної діяльності. В курсовій роботі охарактеризовано ігрову діяльність учнів на етапі вивчення нового матеріалу, де оптимальними є саме диференційно-групові навчальні форми. Найоптимальнішою формою діяльності є диференційно-групова, яка передбачає організацію роботи учнівських груп з різними навчальними можливостями, при цьому завдання підбираються за рівнем складності. Молодших школярів необхідно навчати прийомів ділової співпраці, а на уроці слід поєднувати всі форми навчальної діяльності. В початкових класах раціональною є група з чотирьох — п’яти учнів в групі. Безпосереднє керівництво здійснює вчитель. На прикладах висвітлено інтерактивні вправи, ділові ігри та «домашні групи», ситуативне спілкування на етапах закріплення і вдосконалення, а також ланкова, парна, диференційно-групова, індивідуально-групова форми, повторення і застосування знань (парна, ланкова, кооперативно-групові форми тощо.

В режимі інтерактивної технології існує п’ять основних видів успішного навчання, а саме позитивний взаємозв'язок, безпосередня взаємодія, індивідуальна відповідальність, розвиток навичок спільної роботи. В роботі наведено приклади застосування різних форм групової та ігрової навчальної діяльності на кожному конкретному етапі уроку.

Список використаної літератури

1. Державно-національна програма «Освіта». Україна XXI століття// Освіта України, 2007 № 17

2. Державний стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) — К.2000

3. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті// України, 2001 № 29

Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Іноземні мови — С — 25, Харків 2001.

Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання.

Азбука уроку — Харків.: «Основа», 2006 — 144 с.

Бабенко Н. Вправи з граматики англійської мови — К.:Либідь, 2006.

Бизова Н., Комарова Л. «English Land» — К.:Літера ЛТД, 2003 — 183 с.

Бондаревская Е. В. Учителю о личностно-ориентированном образовании Научнометодическая разработка.- Ростов — на — Дону, 1998 — 276 с.

10. Глазкова Т. А. Организация индивидуальной, подгрупповой, коллектиной деятельности// Начальная школа, 1999. № 10

11. Казачінер О. Ігри для ознайомлення з алфавітом англійської мови: Початкова школа, 2006 № 12, с. 18−19

12. Коберняк Г., Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі освітніх технологій//Початкова школа, 2004 № 10, с. 8 — 11

13. Кульневич С. В., Лакоценин Т. П. Современный урок/Научнометодическое пособие в двух частях.- Ростов-на-Дону. :Учитель, 2005 -516с

14. Освітні технології. Навчально-методичний посібник. За редакцією доктора пед. наук О.М.Пєхотин — Київ.: «А.С.К.», 2004 — 255с.

15. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання // Науково-методичний посібник. За загальною редакцією доктора пед. наук, професора О.І.Пометун — К.: «А.С.К.», 2004 — 192 с.

16. Шустваль С. Гра на уроці англійської мови як засіб підвищення пізнавальної активності школярів// Початкова школа, 2009