Облік руху основних засобів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

на тему «Облік руху основних засобів»

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 51 сторінку комп’ютерного тексту, 3 таблиці, 2 рисунки, 16 джерел.

Об'єкт дослідження — процес обліку основних засобів.

Мета роботи — узагальнення, систематизація, закріплення й розширення теоретичних і практичних знань з теми «Облік основних засобів».

Інформаційна база є законодавчо обґрунтованою, яка підкріплена нормативними документами.

У курсовій роботі розкрито основні положення обліку основних засобів, визначення, класифікація та оцінка основних засобів, наведено документальне оформлення руху основних засобів, облік надходження та вибуття, ремонту та модернізації основних засобів, а також перелічені види зносу та методи нарахування амортизації основних засобів.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ, ОБЛІК, ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ЗНОС АМОРТИЗАЦІЯ, МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ, РЕМОНТ, МОДЕРНІЗАЦІЯ.

ВСТУП

Серед проблем, висунутих бухгалтерським обліком, особливу актуальність набувають оцінка основних засобів і їх відображення в бухгалтерському балансі, а також облік їх надходження та вибуття.

Для прийняття оперативних і тактичних рішень по управлінню підприємством в умовах постійно мінливої ринкової кон’юнктури і конкуренції товаровиробників необхідна своєчасна достовірна й аналітична інформація.

Актуальність даної теми курсової роботи полягає у вивченні обліку основних засобів, що має велике значення для промислових підприємств.

Об'єкт дослідження — процес обліку основних засобів.

Мета роботи — узагальнення, систематизація, закріплення й розширення теоретичних і практичних знань з теми «Облік основних засобів».

Завдання, які необхідно вирішити:

— розглянути основні положення обліку основних засобів;

— дати визначення, навести класифікацію та дати оцінку основних засобів;

— розглянути документальне оформлення руху основних засобів;

— вивчити облік надходження та вибуття основних засобів;

— розглянути ремонт та модернізація основних засобів;

— за результатами проведеної роботи зробити висновки.

Облік займає одне з головних місць у системі управління. Облік є найважливішим засобом систематичного контролю за збереженістю всіх засобів господарства, за правильним їх використанням і виявленням додаткових резервів зниження собівартості продукції.

Теоретичну основу дослідження питань склали закони України, постанови, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Білуха М.Т., Грабова Н. Н., Добровський В. Н., Крамаровський Л. М., Криницький Р.І., Лушкин В. А., Пономарьов В. Д., Ялдин І.В., Ачкасов А. Е., Носова С. С., Шеремет А. Д., Сайфулін Р.С. та інших.

Значним внеском у розвиток теорії та практики обліку необоротних матеріальних активів є монографії: Н.Г. Виговської «Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи», А. Г. Загороднього, Н.Є. Селюченко «Планування та організація основних засобів на засадах лізингу», Н. М. Малюги «Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи» .

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Основні положення з обліку основних засобів Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». [6]

Відповідно до зазначеного Положення (стандарту), до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів:

— первинну;

— залишкову;

— відновну;

— ліквідаційну.

Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському обліку відображають за первинною вартістю під якою розуміють фактичну собівартість спорудження, виготовлення або придбання об'єктів основних засобів, включаючи витрати на доставку й установку на місці використання з урахуванням страхових платежів під час перевезення, державну реєстрацію та інші витрати, тобто фактичну собівартість, яку об'єкти основних засобів мали на час введення в експлуатацію. [2]

У випадку, якщо об'єкт основних засобів придбано в результаті бартерного обміну (або обміну з частковою доплатою грошовими коштами), його оцінка залежить від того, відбувся обмін подібними чи неподібними активами.

Первинною вартістю безоплатно отриманих основних засобів, а також отриманих у результаті об'єднання підприємств є їх справедлива вартість на дату отримання.

Первинною вартістю об'єктів основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у разі:

— реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переозброєння;

— переоцінки балансової вартості основних засобів;

— часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Основні засоби підприємств формують в результаті:

— капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення);

— внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;

— в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами.

Головним завданням обліку основних засобів є:

— правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення основних засобів;

— контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;

— своєчасне й точне обчислення зносу (амортизації) основних засобів і правильне відображення його в обліку;

— визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;

— виявлення об'єктів, які не використовуються;

— контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та ін.;

— оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки. [9]

1.2 Визначення та класифікація основних засобів Згідно з П (С)БО 7, основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме, об'єкт основних засобів визнається активом, коли:

— існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об'єкта;

— його вартість може бути достовірно визначена. [19]

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

— матеріальність (мають матеріальну форму);

— призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

— термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий критерій визнання — критерій вартості - використовується при виділенні тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів. Відповідно до П (С)БО 7, підприємства можуть самостійно установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П (С)БО 7, є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством. [6]

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:

— за галузевою ознакою;

— за функціональним призначенням;

— за використанням;

— за ознакою належності.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні та засоби зв’язку.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов’язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. [1]

Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов’язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.

Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв’язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів основні засоби поділяються на такі групи:

— група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

— група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя д нього;

— група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

— група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). [10]

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби:

— земельні ділянки;

— капітальні витрати на поліпшення земель;

— будинки, споруди та передавальні пристрої;

— машини та обладнання;

— транспортні засоби;

— інструменти, приладдя, інвентар (меблі);

— робоча і продуктивна худоба;

— багаторічні насадження;

— інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи:

— бібліотечні фонди;

— малоцінні необоротні матеріальні активи;

— тимчасові (нетитульні) споруди;

— природні ресурси;

— інвентарна тара;

— предмети прокату;

— інші необоротні матеріальні активи. [5]

1.3 Оцінка основних засобів Для правильного визначення загального обсягу основних засобів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу необхідна оцінка основних засобів.

Суть оцінки основних засобів полягає в тому, що вона являє собою грошове вираження їх вартості.

Існує декілька видів оцінки основних засобів:

1. В залежності від моменту проведення оцінки:

— первісна (початкова) — це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання;

— відновна вартість — це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва.

2. З огляду на стан основних засобів:

— повна — це їх вартість у новому, не спрацьованому стані;

— залишковою вартістю — реально існуюча їх вартість, ще не перенесена на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги), є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. [9]

Способи оцінки основних засобів представлено на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Способи оцінки основних засобів Первісна вартість — історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість включає:

— суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

— суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;

— суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів;

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

— сплачені мито, податки та інші платежі, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

— винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об'єкт основних засобів;

— витрати з страхування ризиків, пов’язаних із доставкою основних засобів;

— витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Первісна вартість основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається як справедлива вартість, погоджена засновниками.

Первинна вартість основних засобів, за вирахуванням суми зносу, нарахованої за час експлуатації їх, називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, переданого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Під відновною вартістю основних засобів розуміють вартість відтворення їх (спорудження, виготовлення, придбання) в сучасних умовах при сучасному рівні цін, норм і розцінок. Інформація про відновну вартість основних засобів має велике значення для планування подальших капітальних інвестицій.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з реалізацією (ліквідацією). При цьому строк корисного використання визначається як очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство очікує отримати від їх використання. [4]

РОЗДІЛ 2.

ОБЛІК РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Документальне оформлення руху основних засобів Документування господарських операцій є важливим, первинним етапом бухгалтерського обліку і становить собою організований процес спостереження, вимірювання та записування даних про господарські операції в документах типової форми або створених на підприємстві згідно з вимогами нормативних актів; включає сукупність даних і бухгалтерських документів у письмовій або електронній формі, у яких ведеться реєстрація фактів господарського життя на підприємстві.

Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» передбачено основні типові форми з обліку основних засобів. [12]

Поряд з цим Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів також розкривають особливості документального оформлення основних засобів з врахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в Україні та Положення про документальне оформлення записів у бухгалтерському обліку. [6, 14, 10]

У бухгалтерському обліку інформація про основні засоби повинна містити дані про надходження й вибуття основних засобів, стан їх зберігання й використання, правильне й своєчасне нарахування зносу (амортизації), результати реалізації, ліквідації основних засобів, обсяги витрат на ремонтні роботи й поліпшення основних засобів.

Згідно з Методичними рекомендаціями бухгалтерського обліку основних засобів та Наказом Міністерства статистики України № 352 первинний облік наявності та руху основних засобів забезпечується такими типовими формами документів:

Типова форма № ОЗ — 1 «Акт прийому-передачі основних засобів» застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів для обліку введення їх до експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству. Акт приймання-передачі основних засобів складається в одному примірнику на кожний об'єкт основних засобів. В акті вказується характеристика об'єкта, його найменування, рік випуску або будівництва, джерело придбання (зведення), дата введення в експлуатацію, відповідність основних засобів технічним умовам, первісну вартість, укладання та підписи членів комісії, інша інформація, необхідна для правильної експлуатації та обліку основних коштів. Складання загального акта на кілька прийнятих об'єктів основних засобів допускається лише для господарського інвентарю, обладнання тощо, якщо ці об'єкти основних засобів однотипні, мають однакову вартість і приймаються під відповідальність однієї й тієї ж відповідальної особи. До акта приймання-передачі основних засобів додається технічна документація (паспорти, креслення, специфікації, комплектувальні відомості тощо), яка передається матеріально відповідальним особам по місцях експлуатації основних засобів. Після оформлення акт приймання-передачі основних засобів разом з доданою технічною документацією передається на затвердження керівнику підприємства, а потім у бухгалтерію.

Типова форма № ОЗ — 2 «Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів з капітального ремонту, реконструкції та модернізації.

Типова форма № ОЗ — 3 «Акт на списання основних засобів», типова форма № ОЗ — 4 «Акт на списання автотранспортних засобів» застосовується для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації.

Типова форма № ОЗ — 5 «Акт про установку, пуск і демонтаж будівельної машини» складається при установці, пуску і демонтажі будівельної машини, що взята напрокат.

Типова форма № ОЗ — 6 «Інвентарна картка обліку основних засобів» застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи основних засобів на підприємстві.

Типова форма № ОЗ — 7 «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів» застосовується для реєстрації інвентарних карток.

Типова форма № ОЗ — 9 «Інвентарний список основних засобів» застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально відповідальними особами.

Типова форма № ОЗ — 14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств), Типова форма № ОЗ — 15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних підприємств), Типова форма № ОЗ — 16 «Розрахунок амортизації автотранспортних засобів» використовуються для розрахунку амортизації основних засобів. [3]

Охарактеризовані форми первинних документів є широко застосовуваними, але при цьому мають ряд певних недоліків, тому підприємства повинні самостійно удосконалювати їх та пристосовувати до потреб управління. Адже відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм документів.

При документальному оформлені господарських операцій та пов’язаних з ними змін на підприємстві відбувається рух облікової інформації між первинною документацією, регістрами синтетичного й аналітичного обліку та звітністю.

Процес документального оформлення руху основних засобів має бути чітким та структурованим. При цьому підприємства повинні дотримуватись логічності та послідовності здійснюваних операцій. На рисунку 1.2 відображено необхідний порядок проведення документального оформлення надходження основних засобів.

Рис. 1.2. Порядок документального оформлення надходження основних засобів У процесі діяльності підприємства відбуваються дії, в результаті яких основні засоби вибувають. Порядок відображення вибуття основних засобів залежить від його причини. Найчастіше вони вибувають з наступних причин:

— при реалізації основних засобів юридичним і фізичним особам;

— при безоплатній передачі основних засобів іншим підприємствам;

— при їх внесенні як внеску до статутного капіталу інших підприємств;

— при ліквідації основних засобів, пов’язаної з їх фізичним і моральним зносом;

— при нестачах, виявлених у результаті проведеної інвентаризації;

— при знищенні основних засобів в результаті аварій, стихійних лих;

— при передачі орендодавцю капітальних вкладень в орендовані основні засоби після закінчення терміну оренди.

Загалом для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, їх знос призначений Журнал 4. Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних і зведених документів (акта приймання-передачі основних засобів), акта списання, розрахунку амортизації та ін. Вибуття основних засобів відображається у графі 4 розділу 1 Журналу 4 у результаті їх продажу, безоплатної передачі, неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від їх використання або невідповідності критеріям визнання активом. У тих випадках, коли необхідну аналітичну деталізацію показників за об'єктами обліку на окремих рахунках безпосередньо в журналах забезпечити не можливо, то заздалегідь дані первинних документів в необхідному аналітичному розрізі групуються (накопичуються) у допоміжних відомостях (листах-розшифровках), з яких підсумки записуються до журналів. [7]

Документування операцій, пов’язаних з обліком основних засобів, являє собою систематичний, безперервний та послідовний процес. Основні засоби, оформлені відповідними первинними документами, підлягають відображенню у бухгалтерському обліку, де відбувається їх узагальнення в синтетичних регістрах.

2.2 Синтетичний облік надходження та вибуття основних засобів Для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів передбачено синтетичний рахунок 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні і матеріальні активи». На рахунку 10 обліковують власні чи отримані у фінансову оренду ОЗ та орендовані цілісні майнові комплекси, віднесені до складу ОЗ, а також об'єкти інвестиційної нерухомості.

За дебетом рахунку 10 відображають надходження ОЗ, суму видатків, пов’язану з поліпшенням ОЗ, і суму їхньої дооцінки. Надходження ОЗ може провадитися шляхом придбання, створення, безоплатного одержання. Поліпшенням ОЗ уважають модернізацію, модифікацію, добудуву, дообладнання й реконструкцію. За дебетом також відображається сума створеного забезпечення, зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель. [8]

За кредитом рахунку 10 відображають вибуття ОЗ шляхом продажу, безоплатної передачі або через невідповідність критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації ОЗ, і суму їхньої уцінки.

Рахунок 10 має такі субрахунку:

100 «Інвестиційна нерухомість»;

101 «Земельні ділянки»;

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»;

103 «Будинку та споруди»;

104 «Машини та обладнання»;

105 «Транспортні засоби»;

106 «Інструменти, прилади та інвентар»;

107 «Тварини»;

108 «Багаторічні насадження»;

109 «Інші основні засоби».

На рахунку 11 обліковують матеріальні активи, які не відображені у складі об'єктів обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

За дебетом рахунку 11 відображують надходження інших необоротних матеріальних активів на підприємство; сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об'єкта, сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів.

За кредитом рахунку 11 відображаються вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта та сума їх уцінки.

Рахунок 11 має такі субрахунки:

111 «Бібліотечні фонди»;

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»;

113 «Тимчасові (не титульні) споруди»;

114 «Природні ресурси»;

115 «Інвентарна тара»;

115 «Транспортні засоби»;

116 «Предмети прокату»;

117 «Інші необоротні матеріальні активи»;

Облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів.

Основні засоби надходять на підприємство в результаті:

— капітальних інвестицій (будівництво або придбання);

— в результаті фінансової оренди;

— в результаті безоплатного отримання (подарунку);

— внески засновників до статутного капіталу;

— в результаті обміну (на подібні або неподібні).

Прийом об'єкту здійснює комісія, створена за наказом керівника підприємства. Цю комісію обов’язково очолює заступник директора (або головний інженер). В комісію входить головний бухгалтер.

Мета комісії - перевірити відповідність об'єкта документам, які супроводжують його. Об'єкт, обов’язково, супроводжує технічна документація (паспорт, сертифікат, посвідчення).

Комісія складає «Акт прийому-передачі ОЗ» (типова форма ОЗ-1). Обов’язково в документі є:

— повна назва об'єкту відповідно до документації;

— коротка технічна характеристика (параметри та ін.);

— дата створення або виготовлення;

— дата надходження на підприємство;

— дата введення в експлуатацію;

— первісна вартість;

— сума зносу, нарахована за час його експлуатації на момент введення об'єкту;

— шлях надходження;

— відповідність даних технічних документів;

— підписи всієї комісії на чолі з головою.

Акт далі передається в бухгалтерію — в бухгалтерії на підставі акту відкривається картка інвентарного обліку — далі в інвентарній картці проставляється інвентарний номер об'єкта, який присвоюється відповідними технічними службами при надходженні об'єкта. [4]

Оформлення в обліку операцій надходження об'єкта основних засобів наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Оформлення в обліку операцій надходження об'єкта основних засобів

Об'єкт основних засобів виключається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:

— продажу;

— безкоштовної передачі;

— невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається відрахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.

Вибулі регістри аналітичного обліку основних засобів (ф. ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів», ф. ОЗ-3 «Акт списання основних засобів») додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У випадку часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта. [15]

У випадку вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Таким чином, сума, що враховується у складі додаткового капіталу, буде включати тільки суми дооцінки тих основних засобів, які перебувають на обліку підприємства.

Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу вибулих основних засобів в обов’язковому порядку відображається в примітках до фінансової звітності при розкритті інформації про основні засоби.

Оформлення в обліку операцій вибуття об'єкта основних засобів наведено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Оформлення в обліку операцій вибуття об'єкта основних засобів

2.3 Облік ремонту і модернізації основних засобів Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва є забезпеченість підприємства основними засобами. Для підтримки основних засобів у робочому стані власникові підприємства потрібно виділяти кошти на поточний і капітальний ремонти, технічне обслуговування, модернізацію, реконструкцію та інші види поліпшень.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від достовірного обліку таких витрат і економічних вигод, від їх здійснення, від правильного відображення їх в обліку.

За обсягом і характером виконуваних ремонтних робіт ремонти поділяють на поточні і капітальні. Вони відрізняються складністю, обсягом, терміном виконання та періодичністю проведення. Поточні ремонти можуть проводитися декілька разів на рік, а капітальні — як правило не частіше одного разу на рік (або й рідше).

Поточний ремонт — це комплекс операцій або операція з часткової заміни окремих запасних частин, деталей, дрібний ремонт окремих частин, побілка стін, ремонт дверей, підлог і інший ремонт з підтримання основних засобів у робочому стані, які не збільшують первісну вартість. Виконується поточний ремонт без проекту та без відповідних дозволів на виконання робіт. [11]

Капітальний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних чи монтажних робіт, за якого здійснюється розбирання будівель, споруд, устаткування та інших об'єктів для відновлення або заміни найважливіших чи всіх зношених деталей і вузлів і, який проводиться з періодичністю більше одного року. При цьому первісна вартість об'єкта основних засобів не збільшується. На початку року підприємства складають план капітальних ремонтів, що включає в себе:

— поіменний титульний список об'єктів;

— перелік основних робіт;

— кошторисну вартість робіт;

— календарний план-графік ремонтів;

— потребу в основних матеріалах, транспортних засобах механізації та робітниках;

— одержання дозволів Держархбудконтролю та інших державних органів з безпеки та екології.

На кожен об'єкт, що підлягає поточному чи капітальному ремонту, складають відомість дефектів, у якій вказують деталі, що потребують заміни, необхідні ремонтні роботи, норми часу на виконання робіт, виготовлення та заміну деталей, кошторисну вартість ремонту, строки початку і закінчення ремонту. Якщо ремонт виконується господарським способом, то на підставі відомості дефектів виписують наряд-замовлення, документи на одержання зі складу необхідних запасних частин і ремонтних матеріалів, наряди на виконання робіт з виготовлення, монтажу, реставрації окремих вузлів і деталей та їх заміни.

Якщо ремонт виконує підрядна організація, то відомість дефектів складають у присутності представника замовника. Один примірник відомості дефектів передають замовнику для контролю повноти і якості ремонту. Приймання виконаних підрядною організацією ремонтних робіт оформляється «Актом прийняття-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» ф. № ОЗ—2. Акт складають удвох примірниках — по одному для підрядника і замовника. Акт передають у бухгалтерію, де на його підставі в інвентарній картці обліку основних засобів виконують відповідні записи про виконаний ремонт. Крім того, акт ф. № ОЗ—2 є підставою для списання витрат на ремонт основних засобів.

Вартість поточного і капітального ремонту основних засобів не зараховується на збільшення їх балансової вартості, а списується на поточні витрати установи за рахунок відповідних джерел фінансування. Відображення проведення ремонту в обліку наведено в таблиці 2.3.

Модернізація обладнання — це вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей до рівня сучасних технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці. Це порівняно незначні зміни в конструкції робочих механізмів, машин, установок та іншого обладнання, а також матеріалів та методів обробки. Модернізація стосується лише обладнання (машин, устаткування). Відображення в обліку модернізації основних засобів наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Модернізація і ремонт основних засобів

2.4 Види зносу та методи нарахування амортизації основних засобів У процесі використання основні засоби підприємства зношуються і поступово частинами втрачають свою вартість у результаті фізичного чи морального зносу.

Фізичним зносом називають процес поступової втрати основними засобами своєї споживної вартості в процесі експлуатації, який виражається в матеріальному зносі окремих елементів основних засобів. Фізичний знос залежить від умов та інтенсивності експлуатації основних засобів, якості обслуговування, кваліфікації обслуговуючого персоналу тощо.

Моральний знос — це процес поступової втрати основними засобами їх вартості внаслідок конструктивного старіння, винайдення нових більш ефективних машин та устаткування. Використання морально застарілих машин, механізмів та устаткування призводить до зниження ефективності виробництва, підвищення собівартості виробленої продукції, зниження її якості та конкурентоспроможності.

Сума нарахованого зносу характеризує стан основних засобів, міру їх зносу. Оскільки необоротні активи використовуються в процесі виробничої діяльності підприємства для створення нової продукції, їх вартість частинами переноситься на вартість виробленої продукції і поступово відшкодовується споживачами цієї продукції. Тобто амортизація виробничих основних засобів — це процес відшкодування їх зносу поступовим перенесенням вартості цих основних засобів (з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення та поліпшення) на вартість новостворюваної продукції.

Не підлягають амортизації витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення невиробничих основних засобів. Відшкодування їх вартості здійснюється за рахунок прибутку. Не нараховують також амортизацію на основні засоби не введені в експлуатацію, та необоротні активи, властивості яких не змінюються з часом, наприклад, земельні ділянки та інші об'єкти природокористування.

Підприємство може використовувати різні методи нарахування амортизації. Величина амортизаційних відрахувань залежить від методу нарахування амортизації, впливає на собівартість виробленої продукції і на балансовий прибуток підприємства. Значний розмір амортизаційних відрахувань призводить до зменшення балансового прибутку, проте збільшує обсяг коштів, які можна використати на оновлення необоротних активів. [3]

Вартість основних засобів, яка підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю конкретного об'єкту та його ліквідаційною вартістю.

У свою чергу, ліквідаційною вартістю вважається чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації, зменшена на суму очікуваних витрат, пов’язаних з його вибуттям.

Важливе значення для нарахування амортизації має строк корисної експлуатації, тобто період, протягом якого очікується використання об'єкту підприємством або кількість одиниць виробленої продукції, які підприємство очікує отримати від даного об'єкту.

Строк корисного використання (експлуатації) кожне підприємство визначає самостійно. При цьому слід враховувати такі чинники:

— очікувану потужність (продуктивність) об'єкту;

— можливий фізичний та моральний знос об'єкту;

— правові та інші аналогічні обмеження можливості використання конкретного об'єкту (наприклад, граничний термін його безпечної експлуатації тощо).

Підприємство має право визначити термін корисної експлуатації коротший, ніж нормативний технічний, або довший.

Існують різні методи нарахування амортизації. Підприємствам надано право самостійно обирати той чи інший метод, який дозволяє отримати очікувані економічні вигоди та забезпечити обгрунтований розподіл вартості об'єктів на протязі визначеного терміну корисної експлуатації. При цьому суму, яка підлягає амортизації, необхідно розподіляти на систематичній основі.

Обраний метод повинен найточніше враховувати реальні умови отримання економічних вигод від використання того чи іншого об'єкта на підставі принципу співвідношення отриманих за його участю доходів та понесених витрат.

Найчастіше використовують наступні методи нарахування амортизації:

1. Метод рівномірного нарахування (прямолінійного списання). При його використанні вартість об'єкта списується протягом усього періоду експлуатації рівними сумами. Суму амортизації можна розрахувати двома способами.

При використанні першого способу сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

(2.1)

За другим способом річну норму амортизації розраховують за формулою:

(2.2)

Незалежно від способу визначення річної суми амортизації, її необхідно поділити на дванадцять місяців і отримати сума нарахованої амортизації за місяць.

Даний метод дуже простий, але він не забезпечує можливість врахування реального зносу та продуктивності конкретного об'єкту.

2. Виробничий метод передбачає врахування виробітку (продуктивності) кожного об'єкта або групи однорідних об'єктів. При його використанні необхідно мати інформацію про виробіток конкретного об'єкта (групи об'єктів), як очікуваний так і фактичний за звітний період. Спочатку розраховується сума амортизації на одиницю очікуваного обсягу виробництва за період корисної експлуатації за формулою:

(2.3)

Другим кроком розраховується сума амортизації конкретного об'єкта (групи об'єктів) за звітний період:

(2.4)

Використання даного методу забезпечує можливість врахування реальної потужності об'єкта основних засобів, що важливо для машин, обладнання (устаткування). Замість обсягу виробітку можна використовувати інші натуральні показники (наприклад, кількість відпрацьованих машинами, обладнанням годин тощо). До недоліків даного методу слід віднести труднощі обліку фактичної потужності кожного об'єкту або групи однорідних об'єктів.

3. Метод суми чисел років (кумулятивний метод). Його сутність полягає у використанні кумулятивного коефіцієнта, який являє собою співвідношення кількості років до кінця терміну використання об'єкта і суми чисел років використання, що можна представити наступною формулою:

(2.5)

Сума річної амортизації розраховується шляхом множення вартості об'єкта, яка амортизується, на відповідний кумулятивний коефіцієнт, а саме:

(2.6)

Слід зазначити, що знаменник у формулі кумулятивного коефіцієнта для конкретного об'єкта залишиться незмінним (за умови незмінного терміну корисної експлуатації), а чисельник щорічно буде змінюватись на одиницю у наслідок чого найбільша сума амортизації нараховується у перший рік використання об'єкта (групи однорідних об'єктів), яка поступово буде знижуватись.

4. Метод зниження залишкової вартості об'єкта передбачає визначення суми амортизації шляхом множення його залишкової вартості на початок звітного періоду на норму амортизації у відсотках. Норму амортизації розраховують за формулою:

(2.7)

де n — термін корисної експлуатації.

Необхідно звернути увагу на те, що:

— норма амортизації є постійною, крім випадків зміни терміну корисної експлуатації;

— використовувати даний метод можливо тільки за умови визначення ліквідаційної вартості об'єкта (групи однорідних об'єктів).

Використання для фінансового обліку будь-якого з методів нарахування амортизації впливає на балансовий прибуток підприємства, однак при цьому не визначає прибуток у цілях оподаткування і не може застосовуватись у податковому обліку без відповідних змін. [13]

РОЗДІЛ 3.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ Завдання № 1

Складіть акт приймання-передачі основних засобів ф. ОЗ-1 від 10.11.12р. № 1 на отримання верстата деревообробного, що надійшов до цеху № 1 ТОВ «Мрія». За зберігання відповідає Томченко В. С. Метод нарахування амортизації прямолінійний. Рік випуску — 2012 рік, дата введення в експлуатацію — 10.11.12р, номер паспорта — 1 771, заводський номер — 3 611. Розпорядження № 31 від 10.11.12р.

Акт склала комісія у складі:

Голова комісії:гол. Інженер Штоколов Б.В.

Члени комісії:гол. Бухгалтер Андреєв О.О.

Бухгалтер Швець М.В.

Покупна вартість — 1200 грн., у т. ч. ПДВ. Транспортні витрати — 600 грн., у т. ч. ПДВ. Об'єкт відповідає технічним умовам.

Завдання № 2.

На підставі завдання № 1 складіть інвентарну картку обліку основних засобів ф. № ОЗ

.

Коротка індивідуальна характеристика об'єкта

Картку заповнив___Бухгалтер________Швець М.В.

" 10" __листопада__ 2012 р.

За даним зразком друкувати всі сторінки зошита

_______________________________________________________ найменування класифікаційної групи

Завдання № 3.

Складіть інвентарний список основних засобів ф. ОЗ-9 по цеху № 1:

1) будівля цеху 3 266 700 грн.;

2) верстат токарний 23 720 грн.;

3) верстат деревообробний —? (на підставі завдання 1−2).

ІНВЕНТАРНИЙ СПИСОК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ (за місцем їх знаходження, експлуатація) Цех № 1

_____________________________________________________________

відділ, цех, дільниця, лінія

_____________________________________________________________

найменування класифікаційної групи

Завдання № 4.

Складіть акт на списання основних засобів ф. ОЗ-3 № 2 від 12.11.12р. Списується друкарська машинка «Optima». Облікова вартість — 800 грн., сума нарахованого зносу — 800 грн. Вага об'єкта — 4 кг. Металобрухт здано за накладною № 35 від 10.11.12р. Склад комісії вказано в завданні № 1. Машинка введена в експлуатацію 10.01.2007 р. Кількість ремонтів — 2 на суму 520 грн., причина списання — ремонт економічно недоцільний Зворотна сторона форми № ОЗ-3

Розрахунок результатів списання об'єкта