Либицкая різанина
Обостряться їх стосунки, почали по тому, як Войтех, син померлого Славника в 982 р. став другим празьким єпископом. Зіткнення князя і єпископа переносилися на відносини між пологами. Войтех не вимагав від князя великих світських правий і благ для церкви, спираючись ось на підтримку імператора Священною Римською імперії Оттона III, з якою вдалося зблизитися. Він фанатично підтримував політику… Читати ще >
Либицкая різанина (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Либицкая різанина
Много ми знаємо історію Чехії? Боюся, що з більшості людей, це обмежується іменами Яна Гуса і Яна Жижки. Вже рух таборитів у щільному тумані. Ось, мабуть, і всі, що давалася у шкільному програмі. Тим більше що історія цієї країни сповнена цікавими сторінками, не поступалися в драматизме інших країн Європи. Ось тільки один приклад зі кінця X века.
В цей час у Чехії правил князь Болеслав II (972−999 рр.) з династії Пржемисловичів. А самої середині Чехії перебував замок Либице, яким володіли князі з цієї родини Славниковичей. Вони карбували власну монетку і вирушили намагалися проводити незалежну зовнішній політиці, зміцнюючи своїми панівними позиціями різними династичними шлюбами з німецькими князівськими сімействами (Пржемысловичи, втім, робили саме). Болеслав II з підозрою до стежив право їх усилением.
Обостряться їх стосунки, почали по тому, як Войтех, син померлого Славника в 982 р. став другим празьким єпископом. Зіткнення князя і єпископа переносилися на відносини між пологами. Войтех не вимагав від князя великих світських правий і благ для церкви, спираючись ось на підтримку імператора Священною Римською імперії Оттона III, з якою вдалося зблизитися. Він фанатично підтримував політику Оттона III проти слов’ян Помор’я і Прибалтики, що найчастіше приймала форму справжнього геноциду (хрестили вогнем і мечем). У таборі у Оттона III він шукав впливових союзників проти Болеслава II. Войтех вів переговори з угорським князем і з Болеславом Хоробрим, правителем польських земель. Брат Войтеха Собебор зі своїми військом допомагав Оттону III у його поході і найчастіше скаржився йому на Болеслава II, з якою стала складатися певна сила. Чеському князю став відомий стосовно всіх цих кроках Славниковичей, позаяк у таборі у нього були свої люди. Він вважав це зрадою і він вирішив їх негайно покарать.
28 вересня 995 р. дружина Болеслава II наблизилась до замку Либице, центральному володінню Славниковичей. То справді був день св. Вацлава, якого шанували у Чехії, вважаючи своїм покровителем. Власниками замку перебувало четверо синів Славника — Спитимир, Побраслав, Порей і Часлав, що з сім'ями і двірськими людьми перебувають у молитовні. Напад в вихідний день було неочікуване, і дружинникам Болеслава вдалося швидко поринути у замок і прагнуло захопити його. Болеслав в Либице влаштував моторошну різанину. Були вбиті все люди, захоплені замку, у тому числі жінок Сінгапуру й дітей. Замок Либице зруйнували дотла. Така сама доля трохи згодом очікувала та інші замки створення та зміцнення Славниковичей.
Из великого роду Славниковичей вціліли лише ті, хто в останній момент різанини перебували по закордонах. Це був Собебор, який із своїм військом допомагав Оттону III, і Войтех з Радимом, які скоїли церковні обов’язки поза Чехії. Собебор повернулося на Чехію лише 1003 р. з військом Болеслава Хороброго, але загинув при облозі Праги. Войтех знайшов мученицьку смерть при зверненні пруссов-язычников в християнство. Пізніше він зарахували до святих. Радим теж повернувся більше коштів у Чехію, т.к. потрапив до полону до язычникам.
Ирония долі: кілька років після либицкой різні і смерті Болеслава II міць Пржемисловичів була підірвана, що вони не оправились.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.