Інформування особового складу у ЗС України

Інформування особового складу — це діяльність командирів, органів з гуманітарних питань щодо надання особовому складу частин та з'єднань необхідної для життєдіяльності суспільно-політичної, оперативно-тактичної, правової, соціально-побутової та ін. інформації.

Інформування організується згідно з вимогами Директиви МО України від 13.02.2006 року № Д-3 «Про організацію гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування особового складу Збройних Сил України на 2006 — 2011 роки».

Інформування військовослужбовців та працівників ЗСУ проводиться за участю керівного складу з'єднань, частин і підрозділів, представників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наукових та освітніх закладів і установ, громадських організацій тощо.

Головна мета інформування:

• — інформування військовослужбовців про внутрішнє і зовнішньополітичне становище держави, життя і завдання військових частин (підрозділів), роз’яснення їх суті;
• — переконання особового складу в тому, що виконання завдань, котрі стоять перед частиною (підрозділом), залежить від сумлінного ставлення кожного до виконання своїх обов’язків, вимог Військової присяги та статутів;
• — заохочення особового складу до активних дій, спрямованих на виконання поставлених завдань;
• — надання своєчасної інформації про зміни в законодавстві, у військовій техніці та озброєнні, які є в підрозділі, в органах військового управління та державної влади.

Основні види інформування:

• Ш суспільно-політичне;
• Ш правове;
• Ш бойове;
• Ш військово-технічне.

Під час організації інформаційно-пропагандистського забезпечення широко використовуються засоби масової інформації, а також інформаційні та телекомунікаційні технології.

Для підвищення якості і рівня інформування необхідно широко використовувати можливості будинків офіцерів, клубів та бібліотек, наукових і навчальних установ, культурно-освітніх закладів, потенціал центрів соціальної служби для молоді.

З метою підвищення якості інформаційно-пропагандистсь-кого забезпечення особового складу частин (з'єднань) у передбачений розпорядком дня час організовуються обов’язковий перегляд вечірніх випусків «Українських теленовин» та прослуховування інформаційних програм українського радіо — щоденно, перегляд під керівництвом офіцерів структур із гуманітарних питань щотижневих телерадіопередач «Нова армія» та інших програм, підготовлених телерадіокомпанією ЗСУ, перегляд і прослуховування тематичних, військово-патріотичних інформаційно-пізнавальних програм.

Щомісяця плануються і проводяться в органах управління, частинах та з'єднаннях «Дні інформування». До участі в них залучається керівний склад, активізується робота лекторських груп, запрошуються представники товариства «Просвіта», викладачі, представники депутатського корпусу, державної влади та інші.

З метою більш повного доведення інформації до військово-службовців потрібно систематично планувати огляди преси, використовувати для цього можливості клубів, радіовузлів, бібліотек, для передплати періодичних видань ширше залучати можливості місцевого самоврядування, підприємств, установ, спонсорів тощо.

Основними методами інформування є:

Метод переконання або проблемний виклад (керівник ставить проблему і вирішує). Засобами переконання є: роз’яснення, обґрунтування, обговорення, навіювання як спосіб впливу на свідомість підлеглих з метою досягнення свідомого виконання військового обов’язку в цілому, так і конкретних посадових обов’язків, а також окремих завдань і доручень по службі.

Пояснювально-інформаційний метод (повідомлення інформації, сприймання, усвідомлення і запам’ятовування).

Повідомлення інформації здійснюється за допомогою відповідних засобів:

• — усного слова (розповідь, лекція, пояснення);
• — друкованого слова (газетні, журнальні публікації, посібники тощо);
• — наочних засобів (схеми, кіно-, відеофільми, натуральні об'єкти);
• — практичного показу, аудіота відеозасобів.

Форми інформаційного забезпечення особового складу поділяються на змістовні та організаційні.

Найбільш доступними формами інформування є:

екції, бесіди, доповіді, повідомлення, покази, огляди, перегляди, читання і обговорення, обмін досвідом роботи.

процеси, тематичні рубрики у ЗМІ, місцевому радіомовленні, куточки інформації, доведення директив, наказів, інших документів до о/с, наради, семінари, звіти, інструктивно-методичні заняття, інформаційні бюлетені, стінна преса тощо.

Звітними документами щодо інформаційного забезпечення, які ведуться в окремих справах, є:

• — план-графік проведення інформування особового складу, звітний матеріал;
• — план виступів керівного складу у місцевих ЗМІ (на період навчання);
• — плани проведення інструктивно-методичних занять із особами, які залучаються до інформування (щомісяця);
• — тематичні папки проведення Днів інформування.

Облік тематики інформування та присутності військовослужбовців відповідно до кожної категорії вести в окремих журналах, розрахованих на рік.

Система кінообслуговування, що склалася, передбачає 2−3-разовий показ щотижня художніх та документальних кінофільмів. Не зважаючи на матеріальні труднощі, впроваджується відеотехніка. З виховною метою широко використовується проведення кіновечорів, кінобесід, тематичних показів художніх і документальних фільмів та їх обговорення.

Засоби наочної агітації є необхідною частиною інформаційно-художнього оформлення території військових містечок, службових та житлових приміщень і носять інформаційно-пропагандистський зміст. Адже відомо, що до 70% інформації людина отримує через зір.

На польових заняттях, у ході навчань, походів особливу актуальність набувають стіннівки як оперативна форма наочної агітації.

Випуск стінгазет, бойових аркушів, блискавок, сатиричних і фотогазет, якщо він здійснюється неформально, неабияк впливає на військовослужбовців. Ці форми найбільше дозволяють забезпечувати індивідуальний підхід до виховання військовослужбовців.

Таким чином, гуманітарна підготовка та інформування в системі інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу Збройних Сил України охоплює широке коло методів і засобів впливу на свідомість та моральний дух військовослужбовців і потребує відповідного організаційно-методичного забезпечення.

Організація і проведення ІПЗ вимагають комплексного, технологічного підходу, всебічного організаційно-методичного забезпечення, використання сучасних дидактичних технологій і методик.

В організації ІПЗ фахівці органів із гуманітарних питань повинні здійснювати системний підхід, який передбачає визначення мети та заходів цієї роботи, залучення в її проведення широкого кола офіцерів-командирів та інших посадових осіб, охоплення усього особового складу в цілому, а також окремих категорій військовослужбовців.