Органiзацiя впровадження новітніх інформаційних технологiй в освіті

Міністерство освіти і науки України Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кафедра державного управління та педагогічного менеджменту Органiзацiя впровадження новітніх інформаційних технологiй в освіті

Курсова робота Спеціальність 8.9. Управління навчальними закладами Повидиш Тетяна Петрівна Науковий керівник ;

ст. викладач кафедри методики початкової та природничо-математичної освіти Сумського ОІППО Коростіль Л. А.

СУМИ 2008

ЗМІСТ Вступ РОЗДІЛ 1. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОСВІТІ

1.1 Зміст та структура новітніх інформаційних технологій

1.2 Перспективні напрями застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах

1.3 Сучасний стан інформатизації міських та сільських загальноосвітніх навчальних закладів РОЗДІЛ 2. УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2.1 Вимоги до матеріальної бази закладів освіти, щодо впровадження інформаційних технологій

2.2 Вимоги до вчителя, що бажає працювати з комп’ютерним забезпеченням

2.3 Вимоги до випускників 12-річної школи ВИСНОВКИ БІБЛІОГРАФІЯ комп’ютерний інформаційний навчальний освіта

ВСТУП Розвиток суспільства на сучасному етапі характеризується великим інформаційним потоком. Інформатизація є об'єктивним процесом у всіх сферах людської діяльності, у тому числі й освіті. Під впливом нових інформаційних технологій — комп’ютерних і комунікаційних — створюються сучасні інноваційні освітні технології. Інформатизація освіти як один із найважливіших засобів реалізації реформи системи загальної шкільної освіти та переходу до нових особистісно-орієнтованих технологій навчання є для України нагальною потребою.

У Національній доктрині розвитку освіти інформаційні технології задекларовано пріоритетним розвитком галузі, визначено програму поступової інформатизації такої системи, в якій буде впроваджено дистанційне навчання, комп’ютеризовано бібліотечну справу, навчання вестиметься за індивідуальними модульними навчальними програмами різних рівнів складності і електронними підручниками, в якій буде створено індустрію сучасних засобів навчання [4, с. 3]. Нові інформаційні технології в освіті дають змогу створити ефективну систему управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти, продуктивно організувати пізнавальну діяльність учнів з використанням нових навчальних засобів, кардинально впливаюти на систему форм та методів навчання. Використання комп’ютера як нового засобу навчання сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, урахуванню їхніх індивідуальних нахилів та можливостей, підтриманню діяльнісного підходу до організації навчального процесу, практичній реалізації різнорівневих навчальних завдань.

Перехід до нових інформаційних технологій у освіті потребує створення умов для їхньої розробки, апробації й впровадження, пошуку розумного поєднання нового із традиційним старим. Це вимагає вирішення цілого комплексу управлінських, психолого-педагогічних, навчально-методичних та інших проблем.

В освітньому процесі інформаційні технології можуть бути як об'єктом вивчення, так і засобом навчання, виховання, розвитку й діагностики засвоєння змісту навчання, тобто можливі два напрямки використання інформаційних технологій у процесі навчання. При першому — засвоєння знань, умінь і навичок веде до усвідомлення можливостей інформаційних технологій, до формування вмінь їхнього використання при вирішенні різноманітних завдань. При другому — інформаційні технології є потужним засобом підвищення ефективності організації навчального процесу.

Актуальність дослідження. У сучасному суспільстві відбувається реформування освіти, значна роль у цьому відводиться комп’ютерізації. Важливість інформатизації освіти для суспільства підтвердив Закон України «Про національну програму інформатизації» (1998 р.). І це, в першу чергу, стосується впровадження у навчальний процес нових інформаційних технологій, що сприяє інтенсифікації навчально-виховного процесу, дозволяє ефективно використовувати нові технології навчання і контролю.

Підвищення комп’ютерної грамотності населення перебуває у прямій залежності від рівня підготовки освітянських кадрів щодо впровадження нових інформаційних технологій у школі. Тому проблема підготовки керівників закладів та вчителів у галузі інформаційних технологій постійно перебуває у центрі уваги науковців.

Об'єкт дослідження — процес впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітні навчальні заклади.

Предмет — умови та шляхи впровадження комп’ютерних технологій.

Мета — дослідити державне регулювання та стан впровадження нових інформаційних технологій у ЗНЗ на прикладі м. Конотопа та його району.

Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання дослідження:

з’ясувати сутність поняття нові інформаційні технології;

виявити перспективні напрями застосування нових інформаційних технологій в освіті;

визначити основні напрями регулювання процесу інформатизації освіти з боку держави;

проаналізувати сучасний стан впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітніх закладах освіти;

порівняти стан впровадження нових інформаційних технологій у міській та сільській місцевості;

сформулювати основні умови, що до ефективного впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітні заклади освіти;

порівняти стан впровадження інформаційних технологій у міській і сільській місцевості.

Для досягнення поставленої мети і розв’зання окреслених завдань був використаний наступний комплекс методів: теоретичного пошуку — вивчення та аналізу філософської, юридичної, нормативної та спеціальної (фахової) літератури з означеної проблеми дослідження, методи аналізу, синтезу, порівняння, систематизації, та ін.

Теоретичне значення дослідження полягає в аналізі сучасного стану впровадження нових інформаційних технологій; аналізі основних напрямків впровадження нових інформаційних технологій та шляхів регулювання з боку держави; визначенні основні умови, що до ефективного впровадження нових інформаційних технологій у загальноосвітні заклади освіти.

Практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що, результати дослідження можуть бути використані у процесі створення належних умов, щодо впровадження комп’ютерних технологій у діяльності навчального закладу та організації навчального процесу.

РОЗДІЛ 1. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОСВІТІ

Початок XXI ст. приніс багато змін у всі сфери життя сучасного суспільства. Новітні інформаційні технології, що становлять на сьогоднішній день ядро інноваційних концепцій в освіті, набувають особливого значення і в навчальних закладах кардинально змінюють зміст різних видів діяльності.

1.1 Зміст та структура новітніх інформаційних технологій Поняття технології ввійшло в повсякденний педагогічний лексикон на початку 1990;х рр. із науково-технічних виробництв. Таке перенесення стало можливим завдяки тому, що, з одного боку, педагогічний процес був представлений як штучно створена керована система, а з іншого — інформатизацією освіти[4].

Інформатизація освіти — це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

Процес інформатизації суспільства неминуче тягне за собою процес інформатизації освіти. Так у другій половині ХХ століття, поряд із традиційними інформаційними технологіями, що базуються в основному на «паперовому» (книги, газети і т.д.) і «плівковому» (фото, кіно) носіях, з’явилися нові інформаційні технології, в основі яких лежать електронні засоби інформації. Серед останніх особливу роль зіграли ЕОМ (комп'ютери), які дозволяють швидко знаходити, передавати, обробляти, зберігати, тиражувати необхідну інформацію і автоматизувати інформаційні процеси. Тому в останні роки поняття «інформаційні технології» все частіше заміняють синонімами «комп'ютерні» або «нові».

Аналіз науково-педагогічних джерел [2, 4, 5, 10, 11, 16,18] показує, що у науковій літературі немає єдиного підходу до визначення терміну — нові інформаційні технології (НІТ). Трапляються синонімічні вирази, тісно пов’язані з поняттям «нові інформаційні технології», такі як «нові інформаційні технології навчання», «НТІ освіти», «технології комп’ютерного навчання», «ЕКСЗТН — електронно-комунікативні системи, засоби та технології навчання» тощо. Інформаційно-комунікаційні технології - це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, поширення, відображення й використання інформації в інтересах її користувачів. Можуть зустрічатися й інші підходи до визначення поняття:

технологія, що забезпечує та підтримує інформаційні процеси (процеси пошуку, збору, передачі, збереження, накопичення, тиражування інформації та процедури доступу до неї);

цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечує високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розповсюдження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Але всіх їх об'єднують програмно-технічні засоби, що забезпечують виконання, підвищення надійності, оперативності, зниження трудомісткості процесів використання інформаційного ресурсу.

Складовими НІТ є засоби і методи НІТ [10, с. 78 ] (табл.1.1).

Складові нових інформаційних технологій

Таблиця 1.1.

У закладах освіти, за О.М. Пєхотою, можна виділити два різновиди нових інформаційних технологій: НІТ навчання і НІТ освіти.

НІТ навчання — сукупність методів й технологій навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання, й передусім ЕОМ.

НІТ освіти, крім складових НІТ навчання, також складають нові засоби й методи керування системою освіти (запровадження баз даних учнів і педагогів, інформаційно-довідкові нормативні й методичні системи, телекомунікаційні системи між школами й установами освіти тощо) [12, с. 19].

У Національній доктрині розвитку освіти нові інформаційні технології задекларовано пріоритетним розвитком галузі, визначено програму поступової інформатизації такої системи, в якій буде впроваджено дистанційне навчання, комп’ютеризовано бібліотечну справу, навчання вестиметься за індивідуальними модульними навчальними програмами різних рівнів складності і електронними підручниками, в якій буде створено індустрію сучасних засобів навчання.

Реалізація даної програми відбувається поступово і у декількох напрямках.

Перший напрям пов’язаний зі становленням навчальних дисциплін, що забезпечують підготовку учнів у галузі інформатики. Точкою відліку є урядова постанова «Про заходи щодо забезпечення комп’ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів і широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес», прийнята у 1985 року. Ця постанова передбачала введення в 9−10 класах нового предмета «Основи інформатики та обчислювальної техніки». З оснащенням шкіл класами навчальної обчислювальної техніки з’явилася можливість проведення масових педагогічних досліджень з питань використання комп’ютерів у середній та вищій освіті.

Другий напрям пов’язаний з активним використанням комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях людської діяльності. Цей процес приносить з собою зміну предметного змісту всіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти. Починаючи з 2000 року в Україні розроблено понад 20 найменувань педагогічних програмних засобів, що сприяє інтенсифікації навчального процесу з різних предметів[21].

Третій напрям пов’язаний із впливом інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим з розвитком процесів інформатизації суспільства, проведенням робіт з переструктурування знань, накопичуваних людством. Має бути вироблена якісно нова модель підготовки членів майбутнього інформаційного суспільства, для яких здатність до людський комунікацій, активне оволодіння науковою картиною світу, гнучка зміна своїх функцій у праці, відповідальна громадянська позиція і розвинена планетарна свідомість стануть початковою життєвою потребою.

Шляхи виконання даної програми розроблені у нормативних державних документах та освітніх програмах [8]:

Введення в дію:

Закону України «Про Національну програму інформатизації» від 4 ютого 1998 року № 74/98-ВР;

Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» 31 липня 2000 року № 928/2000;

Наказу Міністерства освіти і науки України від 07 липня 2000 № 293 «Про створення Українського центру дистанційної освіти», м. Київ

" Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні" від 20 грудня 2000р.

Рiшенням Президiї Академiї педагогiчних наук України вiдповiдно до Постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 7 червня 1999 року № 988 16 червня 1999 року створений Iнститут інформаційних технологій і засобів навчання. Завдяки роботі цього інституту в Україні діють багато освітніх проектів, одним з яких є «Апробація новітніх засобів навчання, комплектів обладнання і методичних рекомендацій щодо їх використання для забезпечення навчального процесу з природничо-математичних дисциплін загальноосвітньої школи». Інститутом видається освітянські журнали «Комп'ютер в школі та сім'ї» та електронне наукове фахове видання «Інформаційні технології і засоби навчання». Традиційно інститутом проводяться Міжнародні науково-методичні конференції «Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи», науково-практичні семінари «Віртуальна школа: зарубіжний і вітчизняний досвід».

3. Прийнята Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України «Про затвердження Програми iнформатизацiї загальноосвiтнiх навчальних закладiв, комп’ютеризацiї сiльських шкiл» вiд 6 травня 2001 року № 436. Результатом її впровадженя став пілотний проект експериментальної комп’ютерної мережi загальноосвiтнiх навчальних закладiв України, який створений згiдно до наказу Мiнiстерства освiти i науки України № 829 вiд 29 грудня 2001 року на виконання.

4. На виконання завдань, поставлених Постановою Колегiї МОН України i Президiєю АПН України «Про програму спiльної дiяльностi Мiнiстерства освiти i науки України та Академiї педагогiчних наук України на 2002;2004 рр., спрямовану на виконання завдань i пропозицiй, поставлених ІІ Всеукраїнським з'їздом працiвникiв освiти» вiд 22 листопада 2001 року № 12/8−2 розроблено проект Комплексної програми з розробки, виробництва i впровадження у навчальний процес сучасних засобiв та технологiй навчання у частинi, що стосується першочергових заходiв щодо її наукового забезпечення. Проект Комплексної програми схвалено Президiєю АПН України (протокол № 1−7/4−65 вiд 15 квiтня 2002 року).

5. 28 жовтня 2003 р. Підписано меморандум про співпрацю МОН України з корпорацією Microsoft на п’ять років. Основні напрями співпраці:

сприяння широкому використанню програмних-продуктів Microsoft в середніх і вищих навчальних закладах;

сприяння розвитку науково-дослідних робіт у світі інформаційних технологій;

підтримка заходів, спрямованих на реалізацію у світі інформаційних технологій найобдарованіших школярів, студентів, молодих фахівців та вчених;

робота з локалізації програмних продуктів Microsoft.

6. Участь України в благодійній освітній програмі корпорації Intel «Навчання для майбутнього», яка відповідає вимогам часу і допомагає впроваджувати інноваційні педагогічні та інформаційно-коммунікаційні технології в навчальний процес. По суті, Програма сприяє широкому включенню освітніх закладів України у світовий інформаційний простір та підготовці вчителя сучасного типу, навчає не тільки користуватисья комп’ютером, а й ефективно використоввати його потенціал у навчальному процесі. В Україні програма реалізується спільно з МОН України, ЦІПО, НМЦ СО/ВО та Intel. Навчання вчителів відбувається в ОІППО, а також на базі опорних шкіл, яких вже понад 500. 21].

7. Розробка нормативних концептуальних постанов[8]. :

Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Завдань Нацiональної програми iнформатизацiї на 2006;2008 роки» № 3075-IV від 4 листопада 2005 р.

Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми „Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці“ на 2006;2010 роки» від 7 грудня 2005 р. № 1153 .

1.2 Перспективні напрями застосування комп’ютерних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах На думку Президента АПН України В. Г. Кременя, школа «з класами, в яких розташовані тільки парти і дошки, а під час навчального процесу використовуються лише підручники, відійшла в минуле. Сучасна школа неможлива без комп’ютерної техніки, сучасних кабінетів фізики, хімії, біології» [1, с. 251].

Інформаційні технології відкривають учителям і учням доступ до нових нетрадиційних джерел інформації, містять якісно нові можливості для навчання та творчого розвитку. Основною метою впровадження НІТ у навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Відповідно до мети виділяються такі педагогічні завдання нових інформаційних технологій навчання у закладах освіти:

інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині та дорослому власний шлях самоосвіти;

системна інтеграція предметних галузей освіти;

розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

розвиток умінь експериментально-дослідницької та пізнавальної діяльності;

формування інформаційної культури учнів.

Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах навчання і при цьому він виконує різні функції: учителя, інструменту пізнання, об'єкта навчання, інформаційного середовища. Важливим є те, що нові інформаційні технології навчання дають змогу розв’язувати досить складні дидактичні завдання[5]:

вивчення явищ і процесів у мікрота макросвіті, у складних технічних і біологічних системах на основі використання засобів комп’ютерної графіки та комп’ютерного моделювання;

представлення в зручному для вивчення масштабі часу різних фізичних, хімічних, біологічних та соціальних процесів, які реально відбуваються з дуже великою або дуже малою швидкістю.

Засоби нових інформаційних технологій навчання, що використовуються у закладах освіти, підрозділяються на апаратні (комп'ютерні класи, навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраційне обладнання, персональні комп’ютери), програмно-методичні (педагогічні програмні засоби і програмно-методичні комплекси) та навчально-методичні (посібники, документація, інструктивні матеріали) Педагогічні програмні засоби (навчальні комп’ютерні програми), які застосовуються в школі, можна поділити на такі види: навчальні, контролюючі, додаткові, багатофункціональні. 3, с. 27].

Залежно від того, які засоби використовуються і з якою метою, змінюються форми та методи нових інформаційних технологій навчання, що застосовуються в кожному випадку.

У літературі виділяються три напрями використання комп’ютерних технологій навчання.

«Проникаюча» технологія (фрагментарне використання за окремими темами або для виконання окремих дидактичних завдань).

Основна технологія (найважливіша з технологій, які використовуються в навчанні, пов’язана із застосуванням комп’ютерних моделей).

Монотехнологія (використання комп’ютера не тільки під час навчання, а й в управлінні навчально-виховним процесом).

Сьогодні найбільш реалізованим у практиці роботи шкіл є напрямок використання комп’ютерної технології як проникаючої, тобто фрагментарне використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі в рамках традиційної моделі навчання для розв’язання окремих дидактичних завдань. За такого підходу в учителів з’являється можливість поєднання різноманітних традиційних технологій навчання з інформаційними. У цьому разі використання нових інформаційних технологій пов’язане з розв’язанням дидактичних завдань кількох типів[5, с.177−185]. :

1. Виконання обчислювальних операцій та для друкування текстів (наприклад, дидактичних матеріалів).

2. Додаткова та довідкова навчальноа інформація. Така інформація подається на Інтернет-сайтах або на CD у вигляді «електронних» довідників, книг, енциклопедій (наприклад, «Большая энциклопедия Кольера», «Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия»).

3. Засіб наочності. Сутність багатьох процесів і об'єктів мікрота макросвіту може бути показана наочно шляхом демонстрації їх моделей, анімаційних ілюстрацій за допомогою мультимедійних програм у комп’ютерних класах або у комп’ютерних класах у позаурочний час.

Виконання навчальної та контролюючої функції. Педагогічні програмні засоби відповідного типу виготовлені у вигляді тренажерів, репетиторів, контролерів (наприклад, програми TeachPro компанії «Магнамедиа», «Репетитор Кирилла и Мефодия»). Нині часто використовуються довідково-контролюючі програми з деяких шкільних предметів у різних класах (наприклад, «Репетитор 11 класс» компанії Absolute Soft Corporation).

Дослідницька діяльності учнів в позаурочний час особливо важливе для навчання талановитої молоді.

Другий напрямок використання нових інформаційних технологій у навчанні — як основної технології — пов’язаний з впровадженням навчальних комп’ютерних моделей, імітаційно-моделювальних програм, дистанційного навчання з використанням можливостей Інтернету. Цей напрямок може складатися з таких видів пізнавальної діяльності[11]:

імітація експерименту;

дослідницька робота в комп’ютерній лабораторії;

обчислювальні експерименти;

телекомунікаційні навчальні проекти.

При цьому, з’являється можливість проведення експериментів із візуалізацією результатів на екрані, перевірки та обґрунтування або спростовування учнями певних гіпотез. Цей напрямок стосується нетрадиційної моделі навчання і може бути реалізований у закладах нового типу, для навчання обдарованої молоді, на факультативних заняттях та в умовах дистанційної освіти.

Використання нових інформаційних технологій як монотехнології стосується не тільки викладання окремих предметів, а й управління навчально-виховним процесом у цілому. Це справа майбутнього, але перші кроки у напрямку інформатизації управління освітою, як відомо, вже робляться:

використовуються апаратні та програмові засоби в адміністративно-управлінській діяльності системи освіти;

створюються інформаційні бази по кадровому, фінансовому, матеріально-технічному забезпеченню та систематизації статистичної звітності закладів та установ освіти;

створюються уніфіковані системи єдиної документації для зазначених рівнів, яка забезпечює повноту інформації, достатню для прийняття оптимальних управлінських рішень;

створюються телекомунікацій для інформаційного забезпечення управлінської діяльності в системі освіти.

1.3 Сучасний стан інформатизації міських та сільських загально освітніх навчальних закладів Широке впровадження в навчальний процес нових інформаційних технологій потребує створення певних умов[14; 15; 17]:

сучасну матеріально-технічну базу;

відповідне програмне забезпечення;

наявність фахівців по обслуговуванню;

наявність вчителів-предметників, які володіють навичками роботи з комп’ютером;

науково-педагогічний потенціал.

Матеріально-технічна база. За даними екс-міністра освіти С.М. Ніколаєнка, в Україні близько 20% учнів (понад 1 млн. осіб) навчаються у школах, де немає жодного комп’ютера. У нашій державі на 100 учнів загальноосвітніх закладів припадає 1,3 комп’ютера (за іншими даними — 1 комп’ютер на 70 учнів), у Росії - 10,4, Польщі - 14,6, Франції - 38, Німеччині - 52, США — 76, Японії - 82 [6, с. 2], по Сумській області - 3,4. Станом на 20.01.2007 у загальноосвітніх навчальних закладах налічується 3988 сучасних комп’ютерів при потребі 4057, крім цього, 526 комп’ютерів необхідно на переоснащення комп’ютерних класів, створених у 2000 році. Рівень комп’ютеризації шкіл становить 98,3 відсотків, що на 26,3 відсотків більше, ніж у відповідному періоді 2005 року. До мережі Інтернет підключені 92 загальноосвітні навчальні заклади, або 24,7 відсотків.

У 2006 році розподілена субвенція з державного бюджету щодо забезпечення навчальними комп’ютерними комплексами (НКК) шкіл І-ІІІ ступенів сільської місцевості на суму 3950,3 тис. гривень.

Загальноосвітнім школам сільської місцевості 17-ти районів протягом жовтня-листопада 2006 року поставлено 83 НКК (589 комп’ютерів) на загальну суму 3,72 млн. гривень. Не отримував НКК лише Шосткинський район, у бюджеті якого в 2006 році передбачалися кошти на придбання комп’ютерної техніки (119,2 тис. гривень), але витрачені на інші цілі. На 75,3 відсотків використав доведену суму на комп’ютеризацію шкіл відділ освіти Тростянецької райдержадміністрації (269,6 тис. гривень). Також протягом 2005;2006 років не виділялись кошти на придбання комп’ютерної техніки в містах Лебедин, Ромни, Охтирка. Тому на сьогодні загальноосвітні заклади саме цих міст обласного підпорядкування і мають найнижчий відсоток забезпечення комп’ютерними комплексами.

Щоб порівняти ситуацію комп’ютерізації сільських і міських шкіл, наведу приклади по місту Конотопу і Конотопському р-ну. У місті Конотопі з 13 шкіл І-ІІІ ст. — 11 мають сучасні комп’ютерні класи й підключені до Інтернету, що становить 84,6% від потреби. У Конотопському районі з 20 шкіл І-ІІІ ст. — 16 мають комп’ютерні класи, що становить 80,0% вiд потреби (станом на 2003р.). Прицьому, 10 комп’ютерних класів морально застарiли. Простежити рiвень матерiального забезпечення шкiл мiста та району коп’ютерною технiкою можна за допомогою таблиці 1.2. 7].

Таблиця 1.2

Забезпеченiсть шкiл м. Конотопа та Конотопського району

коп’ютерною технiкою (станом на 2007 рік.)

У сільській школі спостерігається тенденція «морального старіння» засобів ЕОМ. Тому, управлінцям необхідно вчасно звертати увагу на модернізацію комп’ютерної техніки; намагатися закупати нову, залучаючи кошти спонсорів та громади.(Рис. 1.1.)

Мал.1.1.

Порівняльна характеристика якісного складу комп’ютерів школи Аналіз показує, що має бути створена сучасна високоінформаційна, динамічна комп’ютерна база відповідно до стану розвитку науково-технічного прогресу, зокрема комп’ютерної техніки. Тобто комп’ютерна база, скажімо, середніх освітніх закладів повинна бути сучасною не тільки сьогодні, а й через два — п’ять років. А цього можна досягти, постійно поповнюючи її новою комп’ютерною технікою.

Програмне забезпечення. У книжкових магазинах можна купити предметні комп’ютерні програми, посібники, що розробляються як у нас в Україні так і в Росії. Але не кожен з них задовольняє потребам школи. А яким критеріям і стандартам він повинен відповідати в загалі? Наскільки припустимим може бути те, що учень робитиме друковані матеріали не з книги, а з екрана монітора, що недобре впливає на його зір. Скільки анімацій оптимально повинно бути, щоб не перетворити уроки на «перегляд мультиків», і т.д. Кожен з цих аспектів висвітлено в наступних нормативних документах[1, с. 261 — 268]:

Наказ МОН України від 15.05.2006 року № 369 «Тимчасові вимоги до педагогічних програмних засобів для загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, що створюються на державні кошти»;

Наказ МОН України від 02.12.2004 року № 903 «Правила використання комп’ютерних програм у навчальних закладах»;

Наказ МОН України від 02.06.2004 року № 433 «Положення про порядок організації та проведення апробації електронних засобів навчального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів».

Програмне забезпечення, яке може бути застосоване в школі за ступенем його доступності можна поділити на дві категорії: комп’ютерні програми на CD (дорого, але зручніше);програми, які розташовані в мережі Інтернет (за умови доступності використання мережі в закладі освіти).

Щоб порівняти стан програмного забезпечення сільських і міських шкіл Сумської області, наведемо приклади діаграм по місту Конотопу і Конотопському р-ну. (Рис. 1.2.)

Мал.1.2.

Порівняльна характеристика рівня програмного забезпечення Звертає увагу нераціональне використання прикладних комп’ютерних програм. У сільських школах ще занадто низький рівень комп’ютерної компетенції вчителів-предметників.

Фахівці по обслуговуванню. Цікавим є досвід країн, де учителям допомагають спеціальні асистенти, які супроводжують комп’ютерне забезпечення навчального процесу, що є досить поширеною практикою в системі шкільної освіти. Асистенти мають вищу університетську педагогічну освіту. Наша система освіти тільки теоретично передбачає наявність у загальноосвітньому закладі посади інженера або лаборанта з обслуговування комп’ютерної техніки. Тому в школах фахівцями по обслуговуванню є вчителі інформатики. Аналізуючі викладацький склад по м. Конотоп і Конотопському р-ну дані можна узагальнити у вигляді слідуючої таблиці 1.3. 7]. :

Таблиця 1.3.

Кадровий склад учителів інформатики

Тільки 73% шкіл району мають вчителів інформатики, з них 30% фахівці, ще 40% вважається умовно фахівцями. Звичайно, це вагомо впливає на рівень інформаційної компетентності учнів.

Школи міста забезпечені на 116% вчителями інформатики, з них 38% фахівці, ще 57% вважається умовно фахівцями. (Рис. 1.3.)

Мал. 1.3.

Порівняльна характеристика кадрового забезпечення вчителями інформатики У сільській школі більший відсоток вчителів інформатики нефахівці, що негативно впливає на ефективність впровадження інформаційних технологій.

Звичайно, це вагомо відображається на рівні інформаційної компетентності учнів. Забезпеченість кадрами впливає на стан викладання предмету та варіативної складової. Так в школах міста курсом інформатики у початковій ланці охоплено 586 дітей (22%), у школах району 60 дітей (6%). Тому, керівникам закладів потрібно більше приділяти уваги інформаційній культурі вчителів При наявності задовільної матеріальної бази, відмінного програмного забезпечення школи району на даному етапі не здатні вповній мірі забезпечити впровадження інформаційних технологій у навчальний процес. Причина очевидна — кадровий потенціал.

Інформаційна культура вчителя. Тут важливого значення набуває відповідна підготовка викладача до використання НІТ. Вона передбачає оволодіння вчителем певними уміннями та навичками, які свідчать про його досконале володіння комп’ютером на рівні середньо досвідченого користувача. А саме — підготувати персональний комп’ютер до роботи, прочитати перелік програм, запустити необхідну програму на виконання, вміти зберегти інформацію, скористатись принтером. Тобто — це вміння не лише застосування комп’ютера як друкарської машинки. На превеликий жаль, більшість вчителів шкіл не готова до застосування НІТ саме з цієї причини.

Так, результати соціологічного опитування вчителів у Харкові та області показали, що лише 7, 6% із них є користувачами Інтернету. Переважна більшість педагогів використовує традиційні літературні джерела інформації (навчально-методичні, наукові друковані видання, повідомлення традиційних ЗМІ). Серед причин такого стану речей респонденти назвали, зокрема, недостатню підготовку в галузі сучасних інформаційних, педагогічних технологій (понад 38,2%), відсутність відповідного навчально-методичного, програмного забезпечення (63,2%). Також слід наголосити, що в Україні кожен сьомий працюючий учитель — пенсійного віку. Майже 45% із них — потенційні пенсіонери (стаж понад 20 років). Рівень їхньої комп’ютерної грамотності становить 22%.

Наявність значного педагогічного досвіду. З НІТ може працювати лише той вчитель, який користується всім арсеналом традиційних методик. Урок у комп’ютерному класі вимагає від викладача додаткових психологічних та методичних зусиль. Результати дослідження Гирі О.О. у Сумському ОІППО показали, що із 120 педагогів, які викладають дванадцять базових предметів з інваріативної частини навчальних планів загальноосвітніх шкіл, 62% вважають, що комп’ютери мають використовуватись лише на окремих етапах навчально — виховного процесу. Лише 38% учителів упевнені, що сучасні інформаційні технології мають стати невід'ємною частиною програми розвитку інформаційного простору школи.

Можна помітити в цілому і таку тенденцію — молоді, недосвідчені вчителі, що добре знають комп’ютер, хочуть, але не завжди вміють ефективно використовувати НІТ під час викладання предметів; досвідчені вчителі старшого покоління, що мають за плечима досвід та багатий арсенал засобів навчання і могли б ефективно використати НІТ, навпаки, переважною більшістю, через незнання комп’ютера не застосовують його.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ Україна робить лише перші кроки у формуванні інформаційного суспільства. І те, наскільки успішно вона зможе «вписатися» у цей загальносвітовий процес, значною мірою залежить від розвитку освіти, впровадження новітніх технологій навчання, уваги держави до освітньої галузі. Аналіз умов впровадження НІТ дає змогу урізноманітнити підходи до формування державної політики інформатизації освіти.

2.1 Вимоги до матеріальної бази закладів освіти, щодо впровадження інформаційних технологій Роль сучасних засобів навчання є вагомим фактором інформатизації всесвітньої освіти. За даними VI щорічної Міжнародної громадської організації «Всесвітній економічний форум — 2006», в якій приймало участь 122 країни, завдяки зразковій нормативно-правовій базі та чіткій політиці держави з поширення інформаційних технологій лідирують Данія, Швеція, Сінгапур. У першу десятку ввійшли Фінляндія, Швейцарія, Нідерланди, США, Ісландія, Великобританія і Норвегія. Росія за рівнем розвитку інформаційних технологій посіла 70-те місце, а Україна лише 75-те. 20]

Впровадження НІТ у загальноосвітні заклади вимагає від держави значних матеріальних і людських ресурсів, що спрямовані на створення у ЗНЗ кабінетів інформатики та інформаційно-комунікативних технологій (КІІКТ). КІІКТ призначені для формування інформаційно-освітнього і культурного середовища, які створюється з використанням апаратно-програмних засобів, інформаційно-програмних технологій та інших сучасних засобів навчання[1, с. 254].

Основною метою створення КІІКТ є забезпечення належних умов для проведення навчально-виховного процесу та розв’язання загальноосвітнім навчальним закладом завдань, визначених цілями та змістом освіти у відповідності до Державного стандарту базової та повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 14.01.04 р. № 24.

Завданнями КІІКТ є:

створення кабінету інформатики;

забезпечення технічних і методичних передумов для формування інформаційної культури учнів, учителів, навчальної діяльності учнів засобами новітніх технологій;

наступності між ступенями освіти, єдності між теоретичними і практичними складовими змісту освіти;

профільного навчання у старшій школі.

КІІКТ створюються згідно «Положення про кабінет інформатики та інформаційно-комунікативних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів», затвердженого Наказом МОН України 20.05.04 р. № 407 на виконання постанови КМ України від 05.05.01 р. № 436 «Про затвердження Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютирізації сільських шкіл на 2001;2003 роки» та у відповідності до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою КМ України від 14.06.00. р.№ 964. Положення визначає основні вимоги і до матеріально-технічного, і до навчально-методичного забезпечення кабінету[8]. Динаміку виконання постанови КМ України від 05.05.01. р. № 436 по Сумській області можна розглянути на Рис. 2.1.

Мал. 2.1. Забезпеченість комп’ютерними класами по Сумській області

Стан виконання програми на місцях Рис. 2.2.

Мал.2.2. Забезпеченість комп’ютерними класами Аналіз діаграм дозволяє зробити висновки, що у сільській школі, починаючи з 2002 року, спостерігається тенденція «морального старіння» засобів ЕОМ, яка з роками зростає. Тому, управлінцям необхідно пам’ятати, що через 3 роки комп’ютерна техніка починає «застарівати», і вчасно звертати увагу на модернізацію комп’ютерної техніки, залучаючи бюджетні та спонсорські кошти.

Ефективне впровадження НІТ у ЗНЗ вимагає розробки нових комп’ютерно-орієнтованих методичних систем навчання для всіх без винятку предметів — нового змісту навчання, засобів, організаційних форм і методів навчання, підготовки, супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління навчальним процесом. Вони повинні бути розраховані на значний ухил у самостійну, дослідницько-творчого характеру навчальну діяльність як учнів так і вчителів. Широке використання поряд з традиційними технологіями навчання нових комп’ютерно-орієнтованих, дозволить активізувати пізнавальну діяльність учнів і вчителів з одного боку, і значно інтенсифікувати спілкування учнів і вчителя, всього навчального процесу з іншого боку. Такі методичні системи навчання здатні й повинні розробляти лише фахівці у відповідних предметних галузях, і в першу чергу педагоги. На сьогоднішній день до створення педагогічних програмних засобів (ППЗ) залучені фахівці АПН України[1, с. 265]

Особливого значення у створенні і розробці нових методик навчання набувають сучасні засоби навчання, зокрема комп’ютери та їх програмне забезпечення. При цьому можна виділити два їх типи:

ППЗ, розраховані на зменшення часу спілкування учня і вчителя або на навчання без вчителя;

ППЗ, розраховані на інтенсивне спілкування учнів і вчителя за рахунок ефективного використання засобів ІКТ і звільнення учнів від необхідності витрачати значний час на виконання технічних, рутинних операцій, коли вони практично не спілкуються з учителем.

Очевидно, обидва типи ППЗ являють собою дві неподільні та доповнюючи одна одну протилежності, що повинні в тій чи іншій мірі використовуватися в різних видах навчальної діяльності.

Оснащення навчального процесу подібними засобами навчання дає можливість вилучити зі змісту шкільних предметів значну частину матеріалу, присвяченого технічній стороні дослідження готових інформаційних моделей, які можна не вивчати або вивчати далеко не всім, і додати нові розділи, що мають важливе теоретичне і прикладне значення.

Значною перешкодою до широкого впровадження й ефективного використання засобів ІКТ в навчальному процесі, якомога швидкого створення і поширення ППЗ, розробки нових комп’ютерно-орієнтованих методичних систем навчання, які органічно поєднують традиційні методичні системи і сучасні засоби організації інформаційних процесів, є майже повна відсутність відповідного комп’ютерно-орієнтованого навчально-методичного забезпечення. Сучасні комп’ютерно орієнтовані методичні системи навчання повинні бути спрямовані перш за все на:

цілісне сприйняття досліджуваних явищ, з’ясування їх сутності, зв’язків між окремими їх проявами;

змістової сторони отримуваних формальних розв’язків;

розвиток синтетичного, образного мислення поряд із логічним, аналітичним;

абстрагування від технічних деталей аналізу моделей досліджуваного явища;

постановку проблем, висування гіпотез, побудову інформаційних, зокрема математичних, моделей досліджуваних процесів і явищ;

матеріальну інтерпретацію отриманих за допомогою комп’ютера результатів.

Зміст Державної програми інформатизації освіти на базі комп’ютеризації шкіл, використання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення достатньо повно і науково обґрунтовано розкриває шляхи, форми, методи, способи, прийоми вирішення поставлених завдань. Теоретично, а на окремих етапах і практично, проблема розв’язується позитивно. Однак практика підтверджує, що є об'єктивні умови, на які треба зважати, аби успішно реалізувати програму.

По-перше, має бути створена сучасна високоінформаційна, динамічна комп’ютерна база відповідно до стану розвитку науково-технічного прогресу, зокрема комп’ютерної техніки. Тобто комп’ютерна база, скажімо, середніх освітніх закладів повинна бути сучасною не тільки сьогодні, а й через два— п’ять років. А цього можна досягти, постійно поповнюючи її новою комп’ютерною технікою.

По-друге, інформатизація освіти потребує постійного оновлення і створення нового програмного забезпечення, програмно-педагогічного забезпечення, комп’ютерних навчальних засобів, зокрема мультимедійних.

По-третє, необхідно збільшити кількість висококваліфікованих педагогів у галузі комп’ютерної техніки і відповідного програмного забезпечення, програмно-педагогічного забезпечення, комп’ютерних навчальних засобів.

2.2 Вимоги до вчителя, що бажає працювати з комп’ютерним забезпеченням Сучасний учитель — різнобічно розвинена людина, яка володіє високим рівнем самопізнання i здатністю до саморозвитку, з яскраво вираженим почуттям особистої відповідальності, уміє самоактуалізуватися й самореалізуватися в соціальнокультурній ситуації, динаміка якої сьогодні різко підсилюється. Слід зауважити, що в умовах широкого використання засобів сучасних інформаційних технологій в навчальному процесі, значно зростають вимоги до професійної підготовки вчителя, до обсягу його знань, культури мови, спілкування, поведінки.

Специфічними компонентами основ інформаційної культури вчителя слід вважати:

вміння використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології для підготовки, супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління навчальним процесом і навчально-пізнавальною діяльністю учнів;

вміння добирати найбільш раціональні методи і засоби навчання, враховувати індивідуальні особливості учнів, їх запити, нахили і здібності;

вміння ефективно поєднувати традиційні методичні системи навчання із новими інформаційно-комунікаційними технологіями.

Підготовка вчителів є також важливою сферою запровадження комп’ютерних технологій у контексті підвищення якості освіти в розвинутих країнах Європи та світу. Цікавим є досвід країн, де інформаційно-комунікаційні технології викладаються як окремий предмет або вони є засобом викладання інших предметів. Учителям-предметникам нерідко допомагають спеціальні асистенти, які супроводжують комп’ютерне забезпечення навчального процесу, що є досить поширеною практикою в системі шкільної освіти. Асистенти мають вищу університетську педагогічну освіту. За даними Всесвітньої доповіді ЮНЕСКО у всьому світі стали більше використовувати засоби й мережі цифрових інформаційних технологій у галузі освіти. На 1998 р. учителі досить обмежено застосовували їх у навчальному процесі, оскільки школи не були достатньо оснащені комп’ютерними засобами навіть у найрозвинутіших країнах. Нині перед педагогічною громадськістю світу стоїть проблема підготовки вчителів для роботи в умовах швидкого поступу інформаційних та комунікаційних технологій, хоча такі технології, як кінофільми, відеофільми, телебачення та радіо, продовжують відігравати велику роль в освіті всіх країн. Важливо зазначити й те, що європейські вчителі переважно набувають навичок роботи на комп’ютері не під час навчання в університеті, а вже пізніше, у процесі підвищення кваліфікації (різноманітні навчальні та тренінгові програми) та практичної роботи. Слiд зазначити, що нині в Україні також розпочато роботу щодо запровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес. Одним із напрямків є досвід всесвітньо відомої корпорації INTEL, яка інвестує значні кошти в освіту у світовому масштабі та працює у 48 країнах. Зокрема, освітні програми та проекти INTEL спрямовані на розбудову доступу до інформаційних технологій і змістову частину запровадження інформаційно-комунікативних технологій в навчальний процес. Особливу роль INTEL відводить підготовці вчителів. Голова Ради директорів корпорації INTEL Крейг Барретт наголошує: «Ми повинні дати студентам та школярам усі необхідні вміння для побудови успішної кар'єри в майбутньому. Насамперед цими знаннями ми маємо забезпечити вчителів, щоб вони могли передати свій досвід школярам. Щоб від них ішов перший поштовх до майбутніх змін у підходах та методах навчання. Технології дають змогу вчителям легко ділитись успіхами та досвідом по всьому світу. Вони дають розуміння того, що реально вже зроблено і що потребує особливих зусиль. За допомогою технологій можна змінити методи й підходи в освітній практиці, і це дозволить учителям бути лідерами, лідерами у своїй галузі, в освіті». Проте питання, пов’язані зі створенням умов удосконалення професійної компетентності вчителів сільських шкіл, не були об'єктом наукового дослідження, хоча це є одним із аспектів забезпечення високої якості освіти. Особливої гостроти проблема вдосконалення професійної компетентності набула в останні роки, адже докорінні зміни цілей і цінностей суспільної свідомості, потреба більш активної діяльності з метою запровадження в практику роботи інших підходів, інноваційних технологій, сучасних засобів навчання, поліпшення інформаційного і методичного забезпечення, створення умов для розвитку особистості в умовах полікультурного освітнього простору вимагають компетентного, висококваліфікованого вчителя, що забезпечить відповідний рівень знань учнів. У зв’язку з цим постають нові завдання і перед курсами підвищення кваліфікації педагогічних працівників — дати грунтовні теоретичні та практичні знання й вміння впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, використання яких на уроках повинно стати нормою в освіті.

2.3 Вимоги до випускників 12-річної школи Модернізація шкільної освіти у 12-річній школі обговорюється нині на основі компетентнісного підходу, що розглядається як давно назріла альтернатива традиційній знаннєвій парадигмі. Відомо, що наша система освіти відзначалася своєю орієнтованістю на глибокі й всебічні знання. Це було й для багатьох залишається предметом гордості. При цьому звичайно не враховувався такий інтегральний показник, як якість життя, що забезпечують собі (суспільству) люди, підготовлені в тій чи іншій системі освіти. Школа не розглядала випускника щодо того, чи відбудеться він на роботі, чи володіє він якостями, необхідними для створення нормальних умов життя й успішного функціонування в цих умовах.

Настав час оцінювати освіту за тим, які вміння вона формує для досягнення життєвих успіхів. Це погляд, який виробляється не «зсередини» системи освіти й оцінює те, що було (у школі, на уроці), а «збоку», від суспільства, яке ставить вимоги до випускника з погляду його готовності до майбутнього. І головним у багатьох випадках виявляється те, що в шкільній освіті є найслабшим — уміння самостійно працювати, приймати рішення, спілкуватися тощо[15].

Важливим фактором для запровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес є досягнення учнями певного рівня інформаційної грамотності. Інформаційну грамотність важливо відрізняти від володіння інформаційними технологіями — використання комп’ютера, інших джерел інформації. Вона є ширшим поняттям, яке, без сумніву, передбачає володіння інформаційними технологіями, але далеко не обмежується цим. Інформаційна грамотність акцентує увагу не тільки на пошуку, але й на оцінюванні, обговоренні, використанні інформації.

До поняття iнформаційної грамотностi входять ті вміння, які є основою самоосвіти, які не тільки допомагають учневі освоювати конкретний зміст, а й розвивають уміння вчитися протягом усього життя, планувати своє навчання, контролювати його результати, підвищують особисту відповідальність за результати своєї роботи. Формування інформаційної грамотності має стати частиною роботи більшості навчальних курсів.

Важливо проаналізувати зміст iнформаційної грамотностi. У цілому він сприяє визначенню потреби в інформації, її ефективному пошуку, критичному оцінюванню інформації, включенню її до індивідуальної бази знань, використанню для визначених цілей, розумінню економічних, правових, соціальних проблем доступу до інформації та її використання.

Як бачимо, цей зміст істотно відрізняється від того уявлення про інформаційну (комп'ютерну) компетентність, до якого ми вже звикли. Особливо цікавим є, на наш погляд, перший пункт, що стосується вміння визначити потребу в інформації; вважаємо його справді першочерговим і недостатньо розробленим у наших методиках. Не менш важливим за сучасних умов є останній пункт про значення різних аспектів доступу до інформації та правил її використання. Звичайно, потрібні та важливі й інші сторони інформаційної грамотності. Кожен з наведених аспектів розроблений у стандартах освiти досить докладно: сформульовано цілі й ті показники (відповідні дії), що дають змогу говорити про досягнення певного рівня. Вважається, що загальна спрямованість формування iнформаційної грамотностi є подібною для всіх дисциплін, усіх рівнів освіти. Відмінність стосується насамперед складності матеріалу, що використовується в роботі, рівнів сформованості конкретних компетенцій, швидкості виконання окремих дій тощо. Спробуємо охарактеризувати зміст iнформаційної грамотностi бiльш розгорнуто.

1. Визначення потреби в інформації. Важливим свідченням визначеного рівня інформаційної грамотності є вміння побачити необхідність додаткової інформації для відповіді на те чи інше запитання. Відомо, що вчитель ставить проблему й визначає потрібну інформацію для її розв’язання, але це не є виправданим. Адже вміння побачити проблему, зрозуміти необхідність додаткових відомостей для її обґрунтованого розв’язання є надзвичайно важливим не тільки у навчанні, а й у інших сферах повсякденного життя. Уміння ставити запитання, усвідомлювати, що для відповіді на те чи інше з них, бракує інформації, знати, що її можна знайти в тих чи інших інформаційних джерелах, сприяє прийняттю обґрунтованих рішень[3, с. 25].