Празднество на вшанування стрітення Володимирській ікони Божої Матері

Празднество на вшанування стрітення Володимирській ікони Божою Матері

В князювання благовірного великого князя Василя Дмитриевича (1), при святейшем митрополиті Киприане (2), сталося навала на грішну землю Російську агарянского царя (завойовника монгольського) Тамерлана; цей Тамерлан, піднявшись зі Сходу з великим воїнством, підкорив багато країн і, нарешті, наблизилася меж країни Російської. Підійшовши до кордонів області Рязанської, Тамерлан взяв місто Єлець, полонив князя єлецького і умертвив багатьох християн; оскільки був ненависником і грізним переслідувачем християн. Тамерлан хвалився спустошити всю землю російську і викоренити віру християнську; цей спустошувач направив шлях свій до міста Москві, маючи намір його разрушить.

Когда великий князь Василю Дмитровичу почув звідси, то зібрав своїх воїнів і попрямував до місту Коломні. Вирушивши звідси, він зупинився березі річки Оки і ополчився тут проти ворога; Тамерлан ж простояв одному місці п’ятнадцять днів. Коли великий князь (і всі воїни християнські) знав про великої силі нечестивого царя, котрий у Росію з численним військом, почув ще й про його злом намір, то разом із воїнами підняв догори руки свої погляди і помолився зі сльозами до Господа і до Пречистої Матері Божій, просячи про позбавлення від цього безбожного агарянина: великий князь закликав допоможе угодників Божиих, святих ієрархів Петра і Алексія, преподобного Сергія та інші російських чудотворцев.

Одновременно про те великий князь попросив свого батька духовного, Преосвященного митрополита Купріяна, оголосити народу посаду з молитвою; великий князь просив також митрополита узяти з міста Володимира чудотворну ікону Матері Божій і принести цю ікону до Москви захисту престольного міста російського. Святитель Божий Кипріян й раніше думав принести у Москві згадану чесну ікону Матері Божій; а коли отримав веління від князя, тоді з ретельністю возблагодарил Бога через те, що Він вклав у серце великого князя таку ж думку; однодумність з великою князем святійший митрополит прийняв за знамення Божого благовоління і дозволу те що, щоб чудотворна ікона Богоматері була принесена в Москву.

В незабаром після цього митрополит послав у Володимир навмисних чоловіків чину духовного, щоб взяти там чесну ікону Богоматері; зібравши весь чин духовний, і безліч народу, святійший митрополит соборно приніс молебень про перемогу над ворогами і заповів всім посаду з молитвою, сам не відходив від церкви, роблячи служби вдень і вночі і молячись зі сльозами про великого князя, воїнів його й про всіх православних христианах.

Когда чесна ікона, узята у місті Володимирі, наближалася до міста Москві, в п’ятнадцятий день місяці серпня, на свято Успіння Пресвята Богородиці, назустріч їй вийшов преосвященний митрополит з іншим чином духовним і з безліччю народу. Побачивши ту святу ікону, все впали на грішну землю і уклонились їй як Самій Пречистої Матері Божій, яка прийшла до них, і з великою радістю прийняли її; споглядаючи цю ікону, все проливали сльози зі розчуленням і молилися Богоматері про позбавлення від навали агарян.

Общая ретельне молитва була напрасною: той самий день була в який чесна ікона Пресвятої Богородиці віддали у Москві, нечестивий цар агарянский Тамерлан жахнувся, быв переляканий страшним баченням уві сні, і побіг назад з усім військом своїм, хоча ніхто не преследовал.

Видение було йому це: він побачив перед собою високу гору, з верхи якої йшли святителі нею, несучи до рук золоті жезли і погрожуючи йому; над святителями цими Тамерлан бачив у повітрі надзвичайний світло; бачив він ще й Царицю якусь, що стояла серед тих святителів в неймовірній слави, убрану в ризу багряну і сиявшую блискавичними променями яскравіше сонця. Навколо цей Цариці перебувало незліченну безліч озброєних вояків, які були Їй хіба що приготовившихся війну. Руки Цариці були простягнені догори — Вона ніби молилася. Тамерлану здавалося, що Цариця ця загрожувала йому, велячи від меж землі Російської Федерації та хіба що наказуючи воїнству Своєму поспішити на него.

От цього страшного бачення Тамерлан жахнувся; ставши з ліжка своєї, він у страху закричал:

— Горе мені, бо я бачив страшне зрелище!

И тріпотів нещасний, трясучи і постогнавши, і як у исступлении.

Спустя кілька днів Тамерлан отямився, покликав князів і воєначальників своїх колег та розповів їм усе, що, трясучись від страха.

Они ж, вислухавши розповідь Тамерлана і побачивши, що він трясся зі страху, прийшли також жахало і, не розуміючи, запитували друг друга:

— Що буде теперь?

Некоторые ж говорили:

— Бачена Цариця є Матір Бога християнського, Христове вони Христа; безсумнівно, Вона має намір захистити християн, бо Вона Помічниця і Заступница.

Тамерлан сказал:

— Якщо християни мають таку Помічницю, ми даремно озброїлися ними; ми працюємо суєтно; бо якщо Вона пошле одного з числа майбутніх Їй, то Вона переможе нас всіх, отже, ми не знайдемо й визначити місця, куди ми могли убежать.

Таким чином той нечестивий цар із усією своєю воїнством агарянским повернувся назад, і втік зі соромом, бо агарянам здавалося, що чимало полки воїнів з землі Російської переслідували їх; прийшовши від цього в власний страх і трепет, агаряне тиснули одне одного, кидали зброю своє щастя і залишали свою видобуток, в тому числі все, взяте в плен.

Так дарована була православним християнам перемога над ворогами без бою та сидіти поразка без пролиття крові, по молитвам Пресвятої Діви Богородицы.

Сие навала Тамерлана разом із агарянами і чудесний вигнання його за межі землі Російської відбулося в 6903 році отримала від створення мира (3) відтоді в царюючому місті Москві було встановлено свято на вшанування стрітення ікони Пресвятої Діви Богородиці, що називається Владимирской (4), в незабутнє і подячний спогад чудесного звільнення від агарян, дарованого по заступлению Матері Божій. Хай буде і зажадав від нас воссылаться завжди Матері Божій разом із народженим від Неї Христом Богом честь, слава і поклоніння нині й в нескінченні повіки. Аминь.

Тропарь, глас 4:

Днесь світло красується славнейший град Москва, яко зорю сонячну восприимши, володарці, чудотворну Твою ікону, до нейже нині ми притекающее і молящеся Тобі волаємо сице: Про пречудная Володарці Богородиці, молися з Тобі втіленим Христу Богу нашому, так позбавить град цей, і весь гради і країни христианския неушкоджені від усіх наклеп вражиих, і врятує душы наша, яко милосерд.

Кондак, глас 8:

Взбранной воєводі переможна яко избавльшеся від злих пришестям Твого честнаго образу, Володарці Богородиці, світло творимо святкування стрітення Твого, і зазвичай кличемо ти: радій Невесто Неневестная.

Сноски:

1. Василь (II) Дмитрович княжив з 1389 по 1425 г.

2. Кипріян управляв московскою митрополиею з 1380 по 1385 р.; потім вдруге з 1390 по 1406 г.

3. У 1395 р. від Р. X.

4. Через 85 років по його описаного події було встановлено друге святкування Володимирській іконі, 23 червня, на подяку за звільнення від навали ординського хана Ахмата в 1480 р. «Не похвалятся легковажні страхом їх зброї, — говорили як пояснення цього дива російські літописці. — Ні, не зброю, не мудрість людська, але Сам Господь врятував нині Росію ». У 1521 р. знову рушили Росію монголи під керівництвом Махмет-Гирея. Заступлением Божої Матері і цього разу Москва врятували ворогів. Пам’ять цієї події відбувається св. Церквою 21 травня. У 1812 р., під час навали французів, чудотворна Володимирська ікона разом із іконами Иверскою і Смоленскою була повезена в Муром 1 вересня преосвященним архієпископом Августином і з визволенню Москви ворогів повернули знову на столицю 20 жовтня. Чудотворна Володимирська ікона Божої Матері знаходиться нині у Московському Успенському соборі (більш докладний розповідь про цей іконі можна читати в виданій Московської Синодальної Друкарнею книзі «Слава Богоматері «, М. 1907 р., з. 380 — 385).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.