Висновки. 
Науковий доробок професора В.О. Караваєва в галузі зоології та гідробіології (кінець ХІХ – перша третина ХХ століття)

1. Ім'я В. О. Караваєва (1864 — 1939) — визначного українського вченого-зоолога вперше стало об'єктом дисертаційного дослідження. Вивчення його наукового доробку, нових літературних джерел і матеріалів архівів м. Києва, Москви та Санкт-Петербурга дозволило нам комплексно представити особистість ученого, дати належну оцінку його науковим надбанням.

2. З’ясовано, що формування наукового світогляду В. О. Караваєва відбувалося під впливом розвитку концепцій біологічної науки кінця ХІХ — першої половини ХХ ст., які зацікавили молодого вченого природознавчими дослідженнями. Дисертаційна робота дає змогу відтворити образ В. О. Караваєва як людини високого інтелекту, мандрівника-натураліста, вченого. На формування еволюційного світогляду В. О. Караваєва вирішальний вплив мали його вчителі та наставники з Київського університету: М. В. Бобрецький, О. О. Коротнєв, О. О. Ковалевський, С. Г. Навашин. Ми показали як наукові інтереси спонукали В. О. Караваєва до подорожей в Індонезію (о. Ява), на Кавказ, до Середземного та Чорного морів. Результати цих експедицій відображено у працях: «Поездка на остров Яву (впечатления натуралиста)» (1900), «По островам Малайского архипелага, Молуккского и Ару с мирмекологической целью. Общие впечатления и наблюдения натуралиста» (1913).

3. Визначено, що творчий доробок В. О. Караваєва можна умовно поділити на шість основних напрямків досліджень, які сформовано і запроваджено до наукового обігу: вирішення загальних проблем ембріології, ентомології, зоопсихології, дослідження факторів антропогенезу, розвиток гідробіологічних досліджень, історії науки. Перелік його праць містить понад 150 назв. Особливу увагу вчений приділяв вивченню фауни України, її складу, умов існування, історії її виникнення і формування, розробці шляхів її освоєння, раціонального використання й охорони; а також вивченню проблем еволюційного вчення. Більшість робіт В. О. Караваєва мають ентомологічну спрямованість. Його по праву вважають найбільшим спеціалістом-мірмекологом. Одним з головних аспектів діяльності В. О. Караваєва були наукові роботи, які відображали постійні, ретельні дослідження вченого відносно вивчення складу мурашкового світу різних місцевостей України і всього світу, що був ще так мало вивчений на той час.

4. Непересічне значення для науки мала діяльність В. О. Караваєва як гідробіолога. В своїх працях учений розглядав питання про зоогеографічне районування досліджуваної ним територии. В цьому питанні він виходив з принципів історичної зоогеографії, яка будувала свої висновки на результатах вивчення шляхів історичного розвитку фауни у зв’язку з геологічною історією землі. .

5. Показана роль В. О. Караваєва в розвитку Зоологічного музею Академії наук України. Саме завдяки зусиллям ученого побачило світ нове періодичне видання — «Збірник праць Зоологічного музею», на сторінках якого висвітлювалися наукові дослідження постійних членів цього закладу, розглядалися перспективи його діяльності та ін. Саме тут розкрився організаторський талант В. О. Караваєва. Він розгорнув напружену роботу по збагаченню колекційних фондів музею, по монтажу виставочної частини і по організації фауністичних досліджень. Яскраво проявилися творчі здібності науковця під час реставрації кістяків викопних тварин для музею, виробленні муляжів, фотографій тощо. Про масштаби діяльності Зоологічного музею під час керування В. О. Караваєва можна судити й по тому, що за короткий термін були організовані численні експедиції по Україні, Криму, Кавказу і Туркестану.

6. З’ясовано, що фундаментальна двотомна наукова праця професора В. О. Караваєва «Мурашки України» (1934, 1936), науково-популярна книга «Подорож на острів Яву (враження натураліста)» (1900), розвідка «Мурашки та їх життя» (1905), історико-наукові праці про видатних зоопсихологів (В. Вагнера, Е. Васманна) — це ґрунтовні джерела, які дають змогу відтворити події з історії біологічної науки. Значна роль В.О.Караваєва як організатора науки та наукових установ. Він був активним популяризатором нових досягнень біологічної науки в науково-популярних журналах: «Природа», «Русское энтомологическое обозрение», «Вісник природознавства» тощо.

7. Удосконалено та доповнено перелік наукових праць, складений В. І. Троїцькою (1941), який налічував 83 найменування вісімнадцятьма працями, які не були введені до цього часу в науковий обіг.

8. Науково-організаційна та популяризаторська діяльність В. О. Караваєва має значний інтерес для біологів, зоопсихологів та істориків науки. Формами поширення надбань вченого-педагога можуть бути доповіді на нарадах працівників освіти, лекції у вищих навчальних закладах, написання студентами рефератів, курсових і дипломних робіт, різні публікації про видатного вченого-зоолога. Вище сказане є свідченням доцільності вивчення наукової спадщини В.О.Караваєва у вищих навчальних закладах України, видання окремою збіркою його фундаментальних праць.