Банківська система СРСР

Банковская система СССР.

До Жовтневої революції" у Росії існувала четырехярусная структура кредитної системи, пристосована обслуговування ринкових відносин. Таку ж структуру мали кредитні системи західних стран.

Вони входили:

— Центральний банк (1й ярус).

— Система комерційних і земельних банків (2й ярус).

— Страхові компанії (3й ярус).

— Ряд спеціалізованих інститутів (4й ярус).

У листопаді 1917 р. фактично на Росії діяли 51 комерческий і по 10 земельних банків капітал 824 і 92 мільйони карбованців соответственно.

14 грудня 1917 р. декретом Всеросійського Виконавчої комітету банківську справу було об`явлено державної монополією, проте акціонерні та інші комерційні кредитні установи націоналізовані і об`единены із Державним банком.

У період НЕПу разом із розвитком товарних взаємин держави і ринку сталося відродження зруйнованої у роки революції та громадянської війни кредитної системи. Представлена вона, проте, було лише двома головними ярусами: Держбанком як ЦБ і досить розгалужену мережу акціонерних комерційних банків, кооперативних, комунальних банків, сельхозбанков, кредитної кооперації, товариствами взаємного кредиту, ощадними касами. Усі вони базувалися на кредитно-золотой основі, і від грошей і обслуговували потреби ринкового хозяйства.

У 30 відбулася реорганізація кредитної системи, наслідком якої почали надмірне укрупнення і централізація. Фактично, зостався б тільки одинЦентральный ярус, куди входили у собі Держбанк, Будівельний банк і для зовнішньої торгівлі. Така структура кредитної системи відбивала й не так об`ективные економічні потреби народного господарства, скільки політизацію економіки, що у прискореної індустріалізації і насильницької колективізації. Кредитна система подгонялась під політичні установки, позбавлені здебільшого економічного підгрунтя. Вона стала заручницею політичної системы.

Результатом такий реорганізації стало позбавлення сенсу поняття «кредитна система », він був замінено поняттям «банківсько системо ». Економічна ж сутність кредиту, суть його ринкового механізму була утеряна.

Банківська система виявилася органічно її вмонтовано в командно-адміністративну модель управління, перебувають у повному адміністративному підпорядкуванні уряд, насамперед міністра фінансів, тоді як діяльність центробанку повинен мати довгострокові мети, а чи не служити емісійним джерелом покриття дифицита держбюджету та фінансування гоударственных проектов.

Замість розгалуженої системи залишилися 3 банку і системи гострудсберкасс. Держбанк, будучи емісійним інститутом, до того ж час перебував у центрі короткострокового кредитування і здійснення касового і розрахункового обслуговування господарства. Поєднання емісійних функцій і функції розрахунково-касовому обслуговування клієнтури, монопольне закріплення за одним банком перетворювало Держбанк направляти до органу госдарственного управління і функцію контролю. Кредитні стосунки, почали носити формально. Держбанк мав практично повної монополією на кредитні ресурси. На рахунках акумулювалися все вільні кошти, створюючи загальнодержавний позичковий фонд. Розподілялися кошти цього фонду централізовано відповідно до затвердженими кредитнымми планами. Роль кредитних установ на місцях зводилася власне до розподілу кредитів між конкретними позичальниками відповідно до інструкціями і мети, передбачені планом. Банківські установи відповідали, переважно, перед вищестоящими органами, а чи не клиентами.

За рамки кредитної системи було винесено система страхування. Ці перетворення відбили ліквідацію ринкових взаємин у щонайширшому значенні слова перехід на адміністративну ситему управления.

Основні недоліки банківської системи, що існувала до реформи 1987 г:

1) Відсутність вексельного обращения.

2) Виконання банками ролі держбюджету, частку якого доводилося списання боргів підприємств, особливо сільського хозяйства.

3) Незліченні операції з кредитування всі сфери хозяйства.

4) Втрата банківською специализации.

5) Мо нополизм через відсутність в підприємств альтернативних джерел кредита.

6) Низький рівень відсоткових ставок.

7) Слабкий контроль банків (контроль з урахуванням кредиту) над діяльністю сфер экономики.

8) Неконтрольована емісія кредитних і паперових денег.

Упродовж років радянської влади було відкрито чимало наших банків по закордонах. Проте, чимало їх просуществлвали негаразд долго.

Ряд банків було створено 60е-7е банки всвязи з активізацією торговельних відносин з Заходом. У результаті монопольного становища Зовнішекономбанку у сфері міжнародних банківських операцій, загранбанки невдовзі потрапили до кризовий положение.

Фактично, та мережу банківських установ, створені при монополії Зовнішекономбанку, є сьогодні. Робляться лише боязкі спроби виходити Європейський ринок через створення офшорних банків. Причина — в тому, що міжнародний бізнес наших банків ще чимало вузьке. У разіце встановлення кореспондентських відносин, якими проводяться найпримітивніші операции.

Л І Т Є Р, А Т У Р А.

1. «Банківський портфель «(М. Соминтек, 1994 тому 1).

2. «Банківський механізм управління економікою «під редакцією Коробовой,.

(Саратовський університет 1990).

3. «Банківська справа «під редакцією Колесникова, Кроливецкой.

(С-Пб. університет эк-ки і фінансів 1993).