Трудове виховання дітей

Особливу увагу В. О. Сухомлинський приділяв трудовому вихованню дітей як у сім'ї, так і в школі, вихованню любові до праці, працьовитості, поваги до людей праці, бережливого ставлення до матеріальних і духовних благ людства. У Павлиській школі ним було запроваджено чітко продуману систему виховання дітей, створені належні умови для формування трудових традицій, які переросли в культ праці. Василь Олександрович писав, що не гра в працю, а справжнє трудове життя, — з потом, втомою, мозолями, радістю досягнутої мети — ось щастя людини.

В.О.Сухомлинський відзначав, що марне витрачання часу, байдикування, ледарство проникає нині у життя дітей; та деякі батьки вважають, що їхні діти повинні тільки гратися, забавлятися, розважатися, а праця — це обов’язок дорослих. Дітей перетворили у бездушних споживачів радощів, вони навіть не усвідомлюють, звідки та радість прийшла і якою ціною завойована. Такі батьки переконані в тому, що найбільше щастя дитинства — безтурботність, втіха, радісне життя. 14, c.391].

Деякі батьки вважають, що бажання працювати, любов до праці приходить до людини з віком само собою. Вони заявлять: ми в свій час набідувалися, зазнали стільки горя, то хай хоч наші діти будуть щасливими, ростуть безтурботними, тішаться радощами дитинства.

За думкою В. О. Сухомлинського, в праці розкриваються здібності, моральні та інтелектуальні сили молодої людини, формується її особистість. Тільки в процесі трудової діяльності виникає потреба в спілкуванні, у становленні соціальних і психологічних відносин, ділових взаємин між людьми, взаємодопомоги, взаєморозуміння, дисциплінованості, погодженості дій і вчинків тощо. Потреба в праці, звичка і відповідальне ставлення до праці можуть сформуватися лише при наявності посильних і постійних трудових доручень, у праці радісній, без примусу і покарань, самостійній і творчій, корисній як для особистості, так і для суспільства.

Системі трудового виховання в сільській школі була присвячена кандидатська дисертація Сухомлинського (1955 р .). Протягом подальших п’ятнадцяти років ця система безперервно удосконалювалася, забезпечувала учнем всі великі можливості для задоволення своїх трудових інтересів і схильностей, самореалізації і самовизначення, підготовки до професійної діяльності. Головне ж полягало в тому, що педагогічно організована праця виступала нічим не замінимим засобом виховання. «Що означає ідея: праця — основа всестороннього гармонійного розвитку? В практичній роботі з дітьми і підлітками це означає, що від праці йдуть міцні нитки до інтелектуального, морального, естетичного, емоційного, фізичного розвитку, до становлення ідейної, цивільної основи особи». «Розумова праця», «праця душі», «творення працею краси», шкільна «атмосфера серйозного відношення до праці» і т. д. По суті, всім ладом шкільного життя затверджувалося відношення до праці як основі моральності: «Всі блага і радощі життя створюються працею і лише працею», «Совість не повинна дозволяти… бути тільки споживачем благ і радощів», «У вас вже достатньо сил, щоб робити добро людям», «Навчання — ваша перша праця. Йдучи в школу, ви йдете на роботу». В той же час «підтримувалася атмосфера нетерпимості до ліні, неробства, неохайності. Маленька нероба — це живучий корінець дармоїдського і паразитизму, і, якщо людина стала дорослою дармоїдом, вирвати це коріння, яке прижилося з дитинства і отроцтва, дуже важко». З перших днів перебування в школі дитина повинна сприймати поважне відношення до праці. «Дитинство не повинне бути постійним святом, якщо немає трудової напруги, посильної для дітей, для дитини залишається неприступним і щастя труда… в праці розкривається багатство людських відносин».

Дитяча праця таїть в собі величезну силу. Якщо дитина вклала певні зусилля в працю для інших людей і пережила у зв’язку з цим особисту радість, він, не може стати недобрим людиною. 10, c. 250].

Дуже важливим моментом в системі трудового виховання В. О. Сухомлинського явився положення про те, що праця дозволяє найбільш повно і яскраво розкрити природні завдатки і схильності дитини. Аналізуючи готовність дитини до трудового життя, потрібно думати не тільки про те, що він може дати для суспільства, але і про те, що праця дає особисто йому. В кожній дитині дрімають завдатки якихось здібностей. Ці завдатки як порох: щоб запалити, необхідна іскра. 10, с. 260].

Сухомлинський високо оцінював можливості трудового виховання в становленні особи школяра, навіть в розвитку складної і тонкої сфери відчуттів і емоцій, зумів добитися вражаючих результатів.Василь Олександрович писав, що творчий характер трудової діяльності розкривається перед дитиною тоді, коли вона зайнята тривалою працею, яка потребує щоденної думки, піклування. І однією з найсильніших спонук до фізичної праці є важливість задуму цієї праці, поєднання зусиль розуму і рук. Чим важливіший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростіша робота. Оволодіння майстерністю дослідження, експериментування, використання даних науки у праці - все це дитина усвідомлює і переживає як моральну гідність.