Великая вітчизняна война

ВВЕДЕНИЕ

Ранним вранці у неділю 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина та її союзники обрушили нашу країну удар небаченої історія армії вторгнення: 190 дивізій, св. 4 тис. танків, більш 47 тис. знарядь злочину і мінометів, прибл. 5 тис. літаків, до 200 кораблів. «На вирішальних напрямах свого наступу агресор мав багаторазове перевага може. Почалася Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу проти німецько-фашистських загарбників. Вона тривала 1418 днів і ночей. Це настав велике виступ ударних сил світового мпериализма проти соціалізму, одна з найбільших випробувань, коли-небудь пережитих Радянської країною. У цьому війні вирішувалася як доля СРСР, а й майбутнє світової цивілізації, прогресу і принципи демократії. |Історія не знає більш жахливих злочинів, ніж, які скоїли гітлерівці. Фашистські орди | | |перетворили на руїни десятки тисяч міст і сіл нашої країни. Вони вбивали та катували совєтського люду, | | |не жаліючи жінок, дітей, старих. Нелюдська жорстокість, яку загарбники виявляли стосовно | | |населенню багатьох інших окупованих країн, була превзойдена на радянської території Всі ці | | |злочини відбуваються з документальної достовірністю описані у актах Надзвичайній Державної комісії з | | |розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та його спільників і доведені до усього світу. | | |Через війну фашистської навали Радянська країна загубила понад 25 млн вояків убитими, прибл. 30% | | |національного багатства. Більше 1 млн радянських воїнів загинуло межами нашої країни, звільняючи народи| | |Європи та Азії від фашистско-милитаристских окупантів. | | |Війна фашистської Німеччини та її союзників проти СРСР носила особливий характер. Німецький фашизм прагнув | | |як захопити територію СРСР, а й знищити перше держава робітників і селян, | | |переграти соціалістичний суспільний лад, т. е. переслідував класові мети. У цьому вся полягала | | |суттєва відмінність війни фашистської Німеччини проти СРСР від війн, що вона вела проти «| | |капіталістичних країн. Класова ненависть до країни соціалізму, загарбницькі устремління і звіряча | | |сутність фашизму злилися воєдино у політиці, стратегії та методів ведення великої війни. | | |Радянський Союз перед за планами фашистської кліки мав бути розчленований і ліквідований. На його території | | |передбачалося утворити чотири рейхскомісаріату — німецькі провінції. Москву, Ленинград, Київ і кілька | | |інших містах наказувалося підірвати, затопити й цілком стерти з землі. Нацистське керівництво | | |підкреслювало, що дії німецької армії мають нести особливо жорстокий характер, вимагало нещадного | | |знищення як воїнів Червоної Армії, а й цивільного населення СРСР. Солдатам і офіцерам | | |вермахту вручили памятхи, у яких йшлося: «…вбивай будь-якого російського, радянського, не зупиняйся,| | |якщо перед тобою старий або жінка, дівчинка чи хлопчик, — вбивай, цим ти врятуєш від загибелі себе, | | |забезпечиш майбутнє своєї сім'ї та прославишся на века». (В.O.B 1941;1945г. Короткий історичний довідник., | | |M., 1990 р., c45) | | |Німецька агресія проти Радянського Союзу початку готуватися в середині 1930;х. Війна проти | | |Польщі, та був кампанії у Північної та Західній Європі тимчасово переключили німецьку штабну думку на | | |інші проблеми. Але тоді підготовка війни проти СРСР залишалася до поля зору гітлерівців. Вона | | |активізувалася після розгрому Франції, коли, на думку фашистського керівництва, забезпечене тил | | |майбутньої війни» та у розпорядженні Німеччини виявилося досить ресурсів на її ведення. | | | | | |ПЛАН БАРБАРОССА | | | | | |18 грудня 1940 р. Гітлер підпише диpективу # 21 під умовною найменуванням план «Барбаросса», содержавшую | | |загальний задум і вихідні вказівки щодо проведення війни проти СРСР. | | |Стратегічної основою плану «Барбаросса» була теорія «бліцкригу» — блискавичної війни. Планом | | |передбачався розгром Радянського Союзу під час швидкоплинною кампанії максимум впродовж п’яти місяців, | | |ще до його того як буде закінчено війну проти Великобританії. Головними стратегічними об'єктами були | | |визнані Ленінград, Москва, Центральний промисловий район і Донецькиїв басейн. Особливе місце відводилося | | |захоплення Москви. Передбачалося, що з найбільшим досягненням цього війна буде виграна. | | |Для ведення великої війни проти СРСР було створена агресивна військова коаліція, основою якої став троїстий | | |пакт, укладений у 1940 р. Між Німеччиною, Італією і Японією. До активної брати участь у агресії були | | |притягнуті Румунія, Фінляндія, Угорщина. Гітлерівцям надавали допомогу реакційні правлячі кола Болгарії, | | |і навіть маріонеткових держав Словаччині і Хорватії. З фашистської Німеччиною співпрацювали Іспанія, | | |вишистская Франція, Португалія, Туреччина, Японія. Задля реалізації плану «Барбаросса» агресори мобілізували | | |економічні та людських ресурсів захоплених і окупованих країн, їхнім особистим інтересам багато в чому підпорядкована | | |економіста і нейтральних держав Європи. | | |Гітлерівське керівництво була настільки впевнена найбільший винуватець успіху плану «Барбаросса», що з весни 1941 р. | | |Приступило до детальної розробці подальших задумів завоювання світового панування. У спеціальних штабних| | |поїздах, що звався «Азія «і «Америка», вычерчивались напрями ударів фашистських армій, | | |що оперезали всю земну кулю. У службовому щоденнику верховного головнокомандування вермахту (ОКВ) за 17 | | |лютого 1941 р. викладено вимога Гітлера у тому, що «по закінченні східної кампанії необхідно | | |передбачити захоплення Афганістану й організацію наступу на Індію». (Історія 2-ой Світовий війни У 12-ї | | |томах т5., М., 1980) Исходя з цих вказівок, штаб ОКВ почав планування операцій вермахту у майбутнє. Ці | | |операції намічалося провести пізно восени 1941 р. й узимку 1941/42 р. Задум їх було викладено у проекті | | |директиви # 32 від 11 червня 1941 р. «Підготовка на період після здійснення плану «Барбаросса «, | | |розісланому командуванню сухопутних військ (ОКХ), військово-повітряних (ОКЛ) і військово-морських (ОКМ) сил. | | |Проект передбачав, після відомих розгрому Радянських Збройних сил вермахт захопить англійські | | |колоніальні володіння і пояснюються деякі незалежні країни у басейні Середземного моря, у Африці, на Близькому і | | |Середньому Сході, вторгнеться на Британські о-ва, розгорне воєнних дій проти Америки. Гітлерівські | | |стратеги планували вже безпосередньо до осені 1941 р. розпочати завоюванню Ірану, Іраку, Єгипту, району Суецького | | |каналу, та був й Індії, де намічалося з'єднатися з японськими військами. Німецько-фашистське керівництво | | |розраховувало, використовуючи Іспанію та Португалію, швидко захопити Гібралтар, відрізати Великобританію від неї | | |сировинних джерел постачання та зробити облогу Британських о-вов. | | |Розробка директиви # 32 та інших документів свідчить у тому, що розмова після розгрому СРСР і рішення | | |"англійської проблеми» гітлерівці мали намір разом із Японією захопити Американський континент. Вторгнення| | |до Канади та передбачалося, провівши висадку морських десантів з баз Гренландії, Ісландії, | | |на Азорських о-вах й у Бразилії - на східне узбережжі Північної Америки і з Алеутських о-вов і Гавайських | | |о-вов — Західну. Ключові позиції для поневолення світу, скоріш за все агресорам, давав «| | |блискавичний «похід проти СРСР. | | |Гітлерівський генерал Р. Блюментрит писав доповіді, підготовленому до наради вищого керівництва | | |сухопутних військ 9 травня 1941 р.: «Історія всіх війни з участю російських показує, що російський боєць стійкий, | | |несприйнятливий до поганий погоді, дуже невимогливий, не боїться — ні крові, ні втрат. Тому всі бою | | |від Фрідріха Великого до Першої світової були кровопролитними. Попри що цими якостями військ, російська імперія| | |будь-коли домагалася перемоги. Нині ми маємо великим численным перевагою… Наші | | |війська перевершують російських по бойовим досвідом… Нам мають бути запеклі бої протягом 8 — 14 днів, та був | | |успіх не забариться, і ми переможемо «(Історія У Про У., Іванов Б. T., М., 1995.) | | |Авантюризм був з характерних ознак військового планування гітлерівській Німеччині. Але час | | |недооцінювали оборонний потенціал нашої країни багато політичних та військові | |.

діячі Заходу. Невдовзі опісля нападу фашистської Німеччини на СРСР відбулася загальноукраїнська нарада зоенного керівництва США з участю начальника штабу армії генерала Д. Маршалла, де була зроблено висновок, що Радянський Союз перед буде розгромлено максимум, за три месяца.

Міжнародна обстановка до війни була дуже несприятлива для Радянського Союзу. На той час агресори розтоптали незалежність і окупували 12 країн Європи: Австрію, Чехословаччину, Албанію, Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Голландію, Люксембург, Францію, Югославію, Грецію. Вермахт був у зеніті своїх лиховісних перемог. Франція, велика держава, зазнала поразки за 44 дня. Загроза вторгнення нависла над Великобританією. Італонімецькі війська проникли до Африки і розгорнули наступ на Єгипет. Мілітаристська Японія, захопивши великі райони Китаю, готувалася до удару проти СРСР Далекому сході з’явилися й колоніальних володінь навіть інших госудаpств на Тихому океане.

Чи було для Радянського Союзу раптовим напад Німеччини? Починаючи з 1933 р., т. е. з захоплення фашистами влади у Німеччини, багато зроблено для здобуття права зміцнити світ, створити систему колективної безпеки все держав, яким загрожувала фашистська агресія, зміцнити оборону країни. Народ працював самовіддано. Армія й флот готувалися до відсічі ворогу. Особистий склад Радянських Збройних сил мав високими моральнополітичними якостями, був у переважну більшість готовий ціною життя відстояти волю і країни, завоювання Жовтня. Те, що збройна сутичка неминуча, розуміли всі. Проте для армії й народу війна виявилася багато в чому несподіваною. Сподівалися, що Німеччина буде ще дотримуватися договору про ненапад, підписаний із Радянський Союз, вважали, що з Німеччини війна на два фронту немислима. Розрахунки радянського політичного керівництва те що, що, як мінімум, до 1942 р. вдасться перешкодити залучення СРСР війну, виявилися невтішними і направили Збройні сили надто важке становище. На початку війни практично у сфері їхньої підготовки до обороні країни поруч із досягнутими позитивними результатами були надзвичайно серйозні недоліки, а то й важкопоясненні провалы.

Безсумнівно, країна докладала великих зусиль перебудови економіки стосовно вимогам надвигавшейся війни, матеріального забезпечення Збройних сил, їхній бойовий підготовки. Чисельність Червоній Армії та ВоенноМорського флоту значно зросла (з 1,9 млн чоловік у 1939 р. до 5,4 млн людина до 22 червня 1941 р.). Oднако швидке зростання нових формувань відбувався не враховуючи реальні можливості у постачанні їх озброєнням, боєприпасами, засобами зв’язку, автотранспортом. Це особливо стосувалося танкових частин 17-ї та коштів ППО. Так, до початку війни для укомплектування нових танкових сполук бракувало 12,5 тис. середніх і важких танків, 43 тис. тракторів, 300 тис. автомобілів. З цієї причини дуже низькою була боєздатність механізованих корпусів західних військових округів, які прийняли себе головний «упор противника. Якщо економіці військове виробництво, в т. год. новітніх конструкцій танків, літаків, артилерії, поступово набирала темпи, те спільне стан Збройних сил визначалося недовершенийностью роботи, як з їхньої технічного оснащення, розгортання, організаційному вдосконаленню, і навчання. Це різного рівня стосувалося всіх видів Збройних сил та пологів військ. Можна виокремити такі чинники, що характеризують создавшееся становище, осложнявшие і утруднювали організацію Ізраїлю: по-перше, Німеччина перевела себе виробництва новітньої бойової техніки набагато раніше Радянського Союзу, ще, вона захопила більш 200 дивізій розгромлених чи капитулировавших армій капіталістичних країн Європи. Тільки в Франції агресор захопив 4930 танків і бронетранспортерів, 3 тис. літаків. Наприклад, гітлерівське командування оснастило французьким автотранспортом 92 дивізії. Вермахт мав досвід війни» та перевершував Червону Армію по професійну підготовку; по-друге, необгрунтовані репресії проти керівні кадри Збройних сил, народного господарства та військовою економіки значно послабили зусилля, створені задля зміцнення Ізраїлю, сприяли кадрової плутанини, особливо у вищому ешелоні військового керівництва; по-третє, грубі прорахунки нашої політичної й військової керівництва у бойовій підготовці військ, визначенні термінів початку фашистської агресії та напрями головного удару противника, недооцінка його зусиль і переоцінка можливостей своїх військ; по-четверте, відсутність у командного і пересічного складу Радянських Збройних сил необхідного бойового досвіду, їх орієнтація на стрімке контрнаступ й вирвав перемогу «малої кров’ю». | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |ПОЧАТОК ВІЙНИ ПЕРШІ ДНІ І ГОДИННИК | | | | | |Перші місяці війни були призвані найважчими і трагічними для Червоною Армією, всієї Радянської| | |країни. Західні кордону СРСР прикривали війська наступних фронтів, перетворених 22 — 25| | |червня 1941 р. з військових округів: Північного (командувач — генерал-лейтенант М. М. Попов), | | |Північно-Західного (командувач — генерал-полковник Ф. І. Кузнєцов), Західного (командувач -| | |генерал армії Д. Р. Павлов), ЮгоЗахідного (командувач — генерал-полковник М. П. Кирпонос) | | |і Південного (командувач — генерал армії І. У. Тюленєв). Морські кордону прикривали флоти: | | |Північний (командувач — контр-адмірал А. Р. Головко), Балтійський (командувач — | | |віце-адмірал У. Ф. Трибуц), Чорноморський (командувач — віце-адмірал Ф. З. Жовтневий). По| | |вини Сталіна було зроблено чимало великих помилок, вплинули початку та перебіг війни. | | |Передоверившись советско-германским домовленостям, боючись провокацій війни, не зміг | | |реально оцінити військово-політичну ситуацію, зневажив численними даними радянської | | |розвідування й іншими, хоч і суперечливими, відомостей про конкретних готуваннях і термінах| | |нападу фашистської Німеччини. Тому вчасно нападу противника радянські війська | | |лише частково було розгорнуто на передбачених планом прикриття рубежах, перебували | | |переважно значній відстані віддаленні межі у районах розквартирування чи | | |таборах (до 20 км і більше). Удари сухопутних та військово-повітряних сил вермахту виявилися для| | |більшості цих військ раптовими, в т. год. й у радянської авіації, яка зазнала великі| | |втрати у своїх ж аеродромах, що дозволило противнику захопити панування повітря. | | |22 червня першими прийняли він удари противника радянські прикордонники і передові частини | | |військ прикриття. Відбиваючи переважали сили ворога, особовий склад багатьох прикордонних застав | | |повністю загинув. Війська прикриття, котрі відразу ж вправлялись у бою, несли великі | | |втрати. Диверсійні загони противника порушили зв’язок штабу Західного фронту з військами, | | |унаслідок чого управління ними було перервано. Контрудари на шяуляйском і гродненском | | |напрямах успіху принесли. 23 — 29 червня контрудару Південно-Західним фронтом і | | |развернувшееся танковий бій перешкодили спробам противника відразу ж прорватися до | | |Києву. Про, нако загалом військ прикриття, несмот~ на героїчне опір, не смогл | | |стримати наступ супротивника у прь граничной зоні усім трьох замова~ ниях. 11 дивізій| | |Західного фронту був; оточені між Белостоком і Мінськом де воювали до 8 липня. Тяжке | | |поло жение, що склалося на Северо-Западноь і Західному фронтах, пояснювалося ещ~ і тих, що,| | |по передвоєнної оцінці Генштабу, найнебезпечнішим вважалося ЮгоЗахідне (південніше Полісся) | | |напрям. Фактично противник наносив головний «упор на Смоленськ і Москву, що створило | | |можливість глибокого охоплення радянських військ у районах Львова і Білостока. | | |Як великий зразок патріотизму і героїзму радянських воїнів у перші дні війни у історію | | |ввійшла оборона Брестської фортеці, і навіть Равы-Русской, Перемишля, військово-морської бази | | |Лієпая, Таллінна, Моонзундских о-вов і півострова Ханко. | | |B результаті несприятливого для Радянського Союзу результату прикордонних боїв | | |німецько-фашистські військ у стислі терміни просунулися в северозахідному напрямку на | | |400 — 500 км, у Західному — на 450 — 600 км, в південний західном — на 300 — 350 км, захопили | | |територію Латвії, Литви, частина Естонії, України, майже всю Білорусь і Молдавію, | | |вторглися територію РРФСР, вийшли на далекі підступи до Ленінграда, погрожували Смоленську і| | |Києву. Над країною нависла смертельна загроза. | | |23 червня була створена Ставка Головного Командування (з десятьма липня — Ставка Верховного | | |Командування, з 8 серпня — Ставка Верховного Головнокомандування) — вищий орган | | |стратегічного керівництва Збройними силами. Уся повнота влади у країні | | |зосереджувалася до рук освіченого 30 червня Державного Комітету Оборони (ДКО). | | |Головою ДКО, та був і Верховним | | | |Головнокомандуючим Збройними силами СРСР (з 8 серпня) призначили І. У. Сталін. | | |Червона Армія відступала. 10 липня почалася битва за Ленінград, яка скувала великі| | |сили німецько-фашистських військ та фінську армію. У Смоленськом бої (10 липня — 10 | | |вересня 1941 р.), бешкеті, який на фронті до 650 км й у глибину до 250 км, | | |наступ противника на Москву було припинено, але тільки тимчасово. Війська | | |Південно-Західного (командувач — Маршал Радянського Союзу З. До. Тимошенко, вересня 1941 | | |р.) і Південного фронтів з боями залишили у вересні - жовтні Київ, Одесу, та був | | |західні райони Донбасу. Ворог прорвався у Крим, підійшов впритул до Севастополя, в | | |листопаді опанував Ростовомна-Дону. | | | | | | ПЕРШІ ПЕРЕШКОДИ ВОРОГУ | |-| | |-| | |т|Сражаясь з фашистськими загарбниками на фронтах, працюючи на підприємствах, в радгоспах і| |е|колхозах, на транспорті, будівництві, радянські люди гідно виконували свій обов’язок | |р|перед Батьківщиною. Сотні тисяч патріотів брали участь у що розгорнулася партизанської і | |р|подпольной боротьбі, організованою партією в окупованих ворогом районах. Тільки | |и|Подмосковье 1941 р. діяли 41 партизанський загін і 377 диверсійних груп. | |т|С кожним місяцем опір радянських військ посилювалося, удосконалювалося, хоча | |о|и повільно, мистецтво організації оборонних боїв. Це позбавляло ворога | |р|возможности вести наступ в запланованих їм темпах. Якщо перші через три тижні | |и|войны фашистські війська просувалися загалом по 20 — 30 км на добу, те з середини| |я|июля по 7 серпня цей темп знизився до 3,5 — 8,5 км. У період із 8 серпня до | |С|середины вересня просуванням ворога було ще повільнішим. Під час наступу | |С|на Москву чи в жовтні - листопаді війська противника просувалися у середньому 2,5 — 3 км в| |С|сутки. Ще у вересні ворог зупинили під стінами Ленінграда, у листопаді - у Ростова-на-| |Р|Дону (29 листопада місто було звільнено Червоною Армією), на початку грудня — під Москвою.| |,|Які Одержували бойового досвіду війська рішучими діями створювали по дорозі | |з|захватчиков дедалі більше важкоздоланний заслін. 16 листопада 1941 р. 28 героїв 1075-го | |а|полка 316-й стрілецької дивізії генерала І. У. Панфілова, борючись аж до останнього | |н|патрона, знищили під Волоколамському 18 танків ворога і затримали чотирма години| |я|продвижение до радянської столиці великої танкової угруповання ворога. Майже всі | |т|погибли, але такі подвиги і цей заклик політрука Клочкова: „Велика Росія, а відступати | |а|некуда — позаду Москва“ — надавали нові сили фронту і тилу. У результаті стратегічної | |я|обороны Радянські Збройні сили завдали ворогу величезної шкоди. Тільки сухопутні | |в|войска вермахту з 30 червня до листопада 1941 р. втратили на радянсько-німецькому фронті | |р|убитыми, пораненими і зниклими безвісти св. 750 тис. людина. Втрати німецької | |а|авиации з 22 червня по 10 листопада склали прибл. 5180 літаків. План гітлерівців | |г|завершить війну до зими зірвали. Зазнала цілковитого провалу операція | |о|"Тайфун», розрахована на «остаточний» розгром головних сил Червоної Армії та захоплення | |м|Москвы. | |,| | |в| | |з| | |до| | |про| | |р| | |е| | |п| | |р| | |е| | |в| | |и| | |з| | |і| | |л| | |а| | |1| | |,| | |5| | | «| | |м| | |л| | |зв| | |до| | |м| | |р| | |.| | |П| | |е| | |р| | |е| | |буд| | |в| | |про| | |і| | |-| | | «| | |зв| | |про| | |і| | |зв| | |а| | |зв| | |е| | |і| | |п| | |р| | |про| | |ж| | |і| | |в| | |а| | |л| | |про| | |7| | |4| | |,| | |5| | |м| | |л| | |зв| | |год| | |е| | |л| | |про| | |в| | |е| | |до| | |.| | |Ч| | |і| | |з| | |л| | |про| | |з| | |про| | |в| | |е| | |т| | |з| | |до| | |і| | |x| | |р| | |р| | |а| | |ж| | |буд| | |а| | |зв| | |,| | |п| | |про| | |р| | |і| | |б| | |ш| | |і| | |x| | |в| | |б| | |про| | |я| | |x| | |,| | |про| | |до| | |а| | |із| | |а| | |в| | |ш| | |і| | |x| | |з| | |я| | |в| | |п| | |л| | |е| | |зв| | |у| | |,| | |в| | |р| | |і| | |т| | |л| | |е| | |р| | |про| | |в| | |з| | |до| | |і| | |x| | |до| | |про| | |зв| | |ц| | |е| | |зв| | |т| | |р| | |а| | |ц| | |і| | |про| | |зв| | |зв| | |и| | |x| | |л| | |а| | |р| | |е| | |р| | |я| | |x| | |,| | |буд| | |про| | |з| | |-| | |т| | |і| | |р| | |л| | |про| | |до| | |до| | |про| | |зв| | |ц| | |у| | |про| | |з| | |е| | |зв| | |і| | |1| | |9| | |4| | |1| | |р| | |.| | |зв| | |е| | |з| | |до| | |про| | |л| | |т| | |до| | |і| | |x| | |м| | |і| | |л| | |л| | |і| | |про| | |зв| | |про| | |в| | |.| | |Еге| | |т| | |про| | |про| | |б| | |ъ| | |я| | |з| | |зв| | |я| | |л| | |про| | |з| | |и| | |зв| | |е| | |т| | |про| | |л| | |и| | |до| | |про| | |п| | |р| | |е| | |в| | |про| | |з| | |x| | |про| | |буд| | |з| | |т| | |в| | |про| | |м| | |п| | |р| | |про| | |т| | |і| | |в| | |зв| | |і| | |до| | |а| | |в| | |з| | |і| | |л| | |а| | |x| | |і| | |з| | |р| | |е| | |буд| | |з| | |т| | |в| | |а| | |x| | |в| | |про| | |про| | |р| | |у| | |ж| | |е| | |зв| | |зв| | |про| | |і| | |б| | |про| | |р| | |и| | |б| | |и| | |.| | |До| | |р| | |а| | |з| | |зв| | |а| | |я| | |А| | |р| | |м| | |і| | |я| | |в| | |з| | |е| | |е| | |щ| | |е| | |зв| | |е| | |про| | |б| | |л| | |а| | |буд| | |а| | |л| | |а| | |буд| | |про| | |з| | |т| | |а| | |т| | |про| | |год| | |зв| | |и| | |м| | |про| | |п| | |и| | |т| | |про| | |м| | |в| | |е| | |буд| | |е| | |зв| | |і| | |я| | |в| | |про| | |і| | |зв| | |и| | |т| | |а| | |до| | |і| | |x| | |м| | |а| | |з| | |ш| | |т| | |а| | |б| | |про| | |в| | |,| | |про| | |р| | |р| | |а| | |зв| | |і| | |із| | |а| | |ц| | |і| | |і| | |в| | |із| | |а| | |і| | |м| | |про| | |буд| | |е| | |і| | |з| | |т| | |в| | |і| | |я| | |р| | |про| | |буд| | |про| | |в| | |в| | |про| | |і| | |з| | |до| | |,| | |зв| | |а| | |і| | |б| | |про| | |л| | |е| | |е| | |е| | |ф| | |ф| | |е| | |до| | |т| | |і| | |в| | |зв| | |про| | |р| | |про| | |і| | |з| | |п| | |про| | |л| | |т| | |із| | |про| | |в| | |а| | |зв| | |і| | |я| | |б| | |про| | |е| | |в| | |про| | |і| | |т| | |е| | |x| | |зв| | |і| | |до| | |і| | |.| | |З| | |т| | |а| | |в| | |до| | |а| | |У| | |Р| | |До| | |,| | |до| | |про| | |м| | |а| | |зв| | |буд| | |про| | |в| | |а| | |зв| | |і| | |е| | |ф| | |р| | |про| | |зв| | |т| | |про| | |в| | |,| | |в| | |про| | |е| | |зв| | |а| | |год| | |а| | |л| | |т| | |зв| | |і| | |до| | |і| | |і| | |до| | |про| | |м| | |а| | |зв| | |буд| | |і| | |р| | |и| | |р| | |а| | |із| | |зв| | |и| | |x| | |з| | |т| | |е| | |п| | |е| | |зв| | |е| | |і| | |у| | |год| | |і| | |л| | |і| | |з| | |т| | |і| | |з| | |до| | |у| | |з| | |з| | |т| | |в| | |у| | |в| | |е| | |буд| | |е| | |зв| | |і| | |я| | |в| | |про| | |і| | |зв| | |и| | |в| | |до| | |р| | |а| | |і| | |зв| | |е| | |з| | |л| | |про| | |ж| | |зв| | |про| | |і| | |про| | |б| | |з| | |т| | |а| | |зв| | |про| | |в| | |до| | |е| | |,| | |буд| | |про| | |п| | |у| | |з| | |до| | |а| | |я| | |в| | |е| | |т| | |і| | |x| | |у| | |з| | |л| | |про| | |в| | |і| | |я| | |x| | |і| | |з| | |е| | |р| | |и| | |е| | |із| | |зв| | |и| | |е| | |про| | |ш| | |і| | |б| | |до| | |і| | |.| | |З| | |т| | |про| | |і| | |до| | |а| | |я| | |про| | |б| | |про| | |р| | |про| | |зв| | |а| | |Л| | |е| | |зв| | |і| | |зв| | |р| | |р| | |а| | |буд| | |а| | |,| | |До| | |і| | |е| | |в| | |а| | |,| | |Про| | |буд| | |е| | |з| | |з| | |и| | |,| | |З| | |е| | |в| | |а| | |з| | |т| | |про| | |п| | |про| | |л| | |я| | |,| | |З| | |м| | |про| | |л| | |е| | |зв| | |з| | |до| | |про| | |е| | |з| | |р| | |а| | |ж| | |е| | |зв| | |і| | |е| | |з| | |п| | |про| | |з| | |про| | |б| | |з| | |т| | |в| | |про| | |в| | |а| | |л| | |і| | |з| | |р| | |и| | |в| | |у| | |р| | |і| | |т| | |л| | |е| | |р| | |про| | |в| | |з| | |до| | |про| | |р| | |про| | |п| | |л| | |а| | |зв| | |а| | |м| | |про| | |л| | |зв| | |і| | |е| | |зв| | |про| | |з| | |зв| | |про| | |і| | |в| | |про| | |і| | |зв| | |и| | |,| | |зв| | |про| | |п| | |р| | |про| | |т| | |і| | |в| | |зв| | |і| | |до| | |,| | |у| | |м| | |е| | |л| | |про| | |м| | |а| | |зв| | |е| | |в| | |р| | |і| | |р| | |у| | |я| | |з| | |і| | |л| | |а| | |м| | |і| | |,| | |п| | |р| | |про| | |буд| | |про| | |л| | |ж| | |а| | |л| | |зв| | |а| | |з| | |т| | |у| | |п| | |л| | |е| | |зв| | |і| | |е| | |.| | |У| | |зв| | |а| | |год| | |а| | |л| | |е| | |про| | |до| | |т| | |я| | |б| | |р| | |я| | |1| | |9| | |4| | |1| | |р| | |.| | |з| | |т| | |р| | |а| | |т| | |е| | |р| | |і| | |год| | |е| | |з| | |до| | |і| | |і| | |ф| | |р| | |про| | |зв| | |т| | |зв| | |а| | |р| | |л| | |а| | |в| | |зв| | |про| | |м| | |,| | |м| | |про| | |з| | |до| | |про| | |в| | |з| | |до| | |про| | |м| | |зв| | |а| | |п| | |р| | |а| | |в| | |л| | |е| | |зв| | |і| | |і| | |про| | |до| | |а| | |із| | |а| | |л| | |з| | |я| | |п| | |р| | |про| | |р| | |в| | |а| | |зв| | |зв| | |и| | |м| | |.| | |П| | |я| | |т| | |т| | |з| | |про| | |в| | |е| | |т| | |з| | |до| | |і| | |x| | |а| | |р| | |м| | |і| | |і| | |б| | |и| | |л| | |і| | |про| | |до| | |р| | |у| | |ж| | |е| | |зв| | |и| | |в| | |р| | |а| | |і| | |про| | |зв| | |е| | |У| | |я| | |із| | |т| | |м| | |и| | |.| | |2| | |0| | |про| | |до| | |т| | |я| | |б| | |р| | |я| | |М| | |про| | |з| | |до| | |в| | |а| | |і| | |п| | |р| | |і| | |л| | |е| | |р| | |а| | |ю| | |щ| | |і| | |е| | |до| | |р| | |про| | |р| | |про| | |буд| | |у| | |р| | |а| | |і| | |про| | |зв| | |и| | |б| | |и| | |л| | |і| | |про| | |б| | |ъ| | |я| | |в| | |л| | |е| | |зв| | |и| | |зв| | |а| | |про| | |з| | |а| | |буд| | |зв| | |про| | |м| | |п| | |про| | |л| | |про| | |ж| | |е| | |зв| | |і| | |і| | |.| | |Про| | |б| | |з| | |т| | |а| | |зв| | |про| | |в| | |до| | |а| | |буд| | |про| | |з| | |т| | |і| | |р| | |л| | |а| | |до| | |р| | |і| | |т| | |і| | |год| | |е| | |-| | |з| | |до| | |про| | |.| | |р| | |про| | |р| | |у| | |б| | |е| | |ж| | |а| | |,| | |до| | |про| | |р| | |буд| | |а| | |п| | |р| | |про| | |т| | |і| | |в| | |зв| | |і| | |до| | |ф| | |про| | |р| | |з| | |і| | |р| | |про| | |в| | |а| | |л| | |до| | |а| | |зв| | |а| | |л| | |М| | |про| | |з| | |до| | |в| | |а| | |-| | |У| | |про| | |л| | |р| | |а| | |і| | |год| | |а| | |з| | |т| | |і| | |год| | |зв| | |про| | |п| | |р| | |про| | |р| | |в| | |а| | |л| | |з| | |я| | |до| | |Х| | |і| | |м| | |до| | |а| | |м| | |.| | | | | |Про| | |буд| | |зв| | |а| | |до| | |про| | |п| | |про| | |з| | |т| | |е| | |п| | |е| | |зв| | |зв| | |про| | |в| | |р| | |а| | |із| | |в| | |е| | |р| | |зв| | |у| | |в| | |ш| | |е| | |і| | |з| | |я| | |буд| | |про| | |до| | |р| | |а| | |і| | |зв| | |е| | |р| | |про| | |про| | |ж| | |е| | |з| | |т| | |про| | |год| | |е| | |зв| | |і| | |я| | |б| | |про| | |р| | |т| | |б| | |е| | |р| | |е| | |ш| | |а| | |ю| | |щ| | |е| | |е| | |із| | |зв| | |а| | |год| | |е| | |зв| | |і| | |е| | |п| | |р| | |і| | |про| | |б| | |р| | |е| | |т| | |а| | |л| | |і| | |т| | |в| | |е| | |р| | |буд| | |про| | |з| | |т| | |т| | |буд| | |у| | |x| | |а| | |з| | |про| | |в| | |е| | |т| | |з| | |до| | |про| | |р| | |про| | |зв| | |а| | |р| | |про| | |буд| | |а| | |і| | |е| | |р| | |про| | |з| | |а| | |м| | |про| | |про| | |т| | |в| | |е| | |р| | |ж| | |е| | |зв| | |зв| | |про| | |з| | |т| | |т| | |зв| | |а| | |ф| | |р| | |про| | |зв| | |т| | |е| | |і| | |в| | |т| | |и| | |л| | |у| | |,| | |п| | |р| | |е| | |в| | |про| | |з| | |x| | |про| | |буд| | |я| | |щ| | |і| | |е| | |м| | |а| | |т| | |е| | |р| | |і| | |а| | |л| | |т| | |зв| | |и| | |е| | |в| | |про| | |із| | |м| | |про| | |ж| | |зв| | |про| | |з| | |т| | |і| | |з| | |т| | |р| | |а| | |зв| | |и| | |.| | |У| | |з| | |е| | |зв| | |а| | |ц| | |і| | |і| | |і| | |зв| | |а| | |р| | |про| | |буд| | |зв| | |про| | |з| | |т| | |і| | |З| | |З| | |З| | |Р| | |м| | |у| | |ж| | |е| | |з| | |т| | |в| | |е| | |зв| | |зв| | |про| | |із| | |а| | |щ| | |і| | |щ| | |а| | |л| | |і| | |з| | |в| | |про| | |ю| | |Р| | |про| | |буд| | |і| | |зв| | |у| | |,| | |із| | |а| | |в| | |про| | |е| | |в| | |а| | |зв| | |і| | |я| | |У| | |е| | |л| | |і| | |-| |.

БИТВА ЗА МОСКВУ.

Знекровивши ворога радянські війська перейшли під Москвою на стратегічне контрнаступ кардинально котре змінило обстановку на радянсько-німецькому фронті і оказавшее великий вплив на військово-політичне позиції у світі в целом.

Битва під Москвою тривала загалом майже сім есяцев (30 вересня 1941 р.- 20 квітня 1942 р.) і з’явилася найбільшої на той час битвою на другий світової війни. З обох сторін у ній участь більше трьох млн людина, до 3 тис. танків, більш 2 тис. літаків, св. 22 тис. знарядь злочину і мінометів. Примітно, що перемога у цій битві була здобуто при співвідношенні наснаги в реалізації користь ворога. Фашистські війська до початку нашого контрнаступу (5 грудня 1941 р.) перевершували радянські на живу силі в 1,5 разу, в артилерії - в 1,4 і танках — в 1,6 разу. І тільки по авіації Червона Армія в 1,6 разу перевершувала противника. Уперту боротьбу із німецькою авіацією вели, захищаючи Москву, війська ПВО.

Ставка ВГК і Генштаб зуміли таємно зосередити резерви, організувати тісний контакт між фронтами і стратегічними напрямами. У результаті контрнаступу під Москвою силами військ Західного (командувач — генерал армії Р. До. Жуков), Калінінського (командувач — генерал-полковник І. З. Конєв) і Брянського (командувач — генералполковник Я. Т. Черевиченка) фронтів групі армій «Центр» був нанесений нищівного удару. 38 гітлерівських дивізій зазнали поразки. Особливо великих втрат понесли танкові сполуки ворога, яким відводилася вирішальна роль войне.

Оцінивши обстановку, Ставка прийняла на початку січня рішення про перехід радянських військ у загальне наступ під Ленінградом на західний і югозахідному напрямах. Перед військами західного напрями ставилося завдання оточити і розгромити групу армій «Центр». Її виконання мало сприяти наступ під Тихвіном і Ростовом-на-Дону. Але своє рішення не забезпечувалося необхідними силами, особливо рухливими сполуками, що призвело тільки в часткового успеху.

ЗВІЛЬНЕННЯ СРСР НИЩІВНА КОНТРНАСТУП Через війну контрнаступу і спільного наступу ворог було відкинуто на захід на 150 — 400 км, ліквідована загроза захоплення Москви й Північного Кавказу, полегшувалося становище Ленінграда. Були позбавлені загарбників Московська, Тульська, частково низку інших областей, Керченський п-ов, і навіть св. 60 міст. Наприкінці березня 1942 р., за даними німецьких джерел, в 16 танкових дивізіях, що були на Східному фронті, залишилося 140 боєздатних танків. Наприкінці квітня 1942 р. загальні втрати тільки сухопутних військ вермахту на радянсько-німецькому фронті вбитими, пораненими і зниклими безвісти перевищили 1,5 млн людина. Він втратив прибл. 4 тис. танків і штурмових знарядь, ох. 7 тис. літаків (до кінця місяця 1942 р.). Це майже 5 разів перевищувало втрати гітлерівців в Польщі, Північно-Західної та Західній Європі і Балканах. Для посилення своїх угруповань німецькому командуванню довелося перекинути сходові 60 нових дивізій та 21 бригаду. Історично склалося так тож із перших днів війни — у прикордонних боях трагічним для народу й армії влітку 1941 р., в в битві під Москвою, по всьому тисячокілометровому фронті від Балтики до у Чорному морі - Радянські Збройні сили вели смертельну бій з іще фашизмом як за волю своєї країни, а й усього людства. Президент Ф. Рузвельт, виступаючи 27 квітня 1942 р. на радіо, говорив: «США віддають належне нищівного участі в контрнаступі великих російських армій проти могутній німецької армії. Росіяни війська знищили більше Збройних Сил наших ворогів — солдатів, літаків, танків і знарядь, ніж інші Об'єднані Нації, разом взятые».

ТИМЧАСОВИЙ ПЕРЕХІД СТРАТЕГІЧНОЇ ИНТЦИАТИВЫ НОВІ НАСТУПУ ВЕРМАХТА.

Зрив бліцкригу, розгром німецько-фашистських військ у в битві під Москвою стали початком корінному перелому у війні. Проте, як показали наступні події, стратегічна ініціативу було вирвана у вермахту лише тимчасово. Влітку 1942 г. противник, зосередивши свої головні зусилля на південному крилі фронту (св. 90 дивізій), зробив нове стратегічне наступ з єдиною метою захопити райони Кавказу, Дону, Кубані, Нижньої Волги, забезпечити себе нафтою та продовольством, розгромити протиборчі сили Червоній Армії та потім завдати завершальний удар на Москву.

Три найважливіших чинника сприяли початкового успіху нового наступу вермахту: прорахунки Радянського Верховного Командування в визначенні головного напряму ймовірного наступу вермахту (таким вважалося московське напрям) й у загальної оцінці ударних можливостей противника; невдалий для радянських військ результат операцій на травні 1942 р. в Криму й у районі Харкова, падіння 4 липня після восьмимесячной оборони Севастополя; невиконання прийнятого навіть Англією зобов’язання про відкритті другого фронту в Европе.

СТАЛІНГРАДСЬКА БИТВА.

На середину липня ударні сили вермахту прорвалися у велику закрут Дону та її нижню течію. Розгорнулася велика Сталінградська битва (17 липня 1942 р.- 2 лютого 1943 р.). Одночасно почалася битва за Кавказ (25 липня 1942 р.- 9 жовтня 1943 г.).

Сталінградська битва, у якій по обидва боки взяли участь понад 2 млн людина, охопила територію 100 тис. км «тривала 200 днів і ночей. Противник вів наступ силами 6-ї і 4-й танкової армій при участі румунських, угорських і італійських військ та невдовзі досяг околиць Сталінграда. У битві за Кавказ німецько-фашистські війська спочатку також домоглися великого успіху. Сили Північно-Кавказького (командувач — Маршал Радянського Союзу З. М. Будьонний) і .Закавказького (командувач — генерал армії І. У. Тюленєв) фронтів, значно поступаючись німецької групі армій «А» (командувач — генерал-фельдмаршал У. Ліст) в чисельності військ й лазерній техніці, особливо у танках (більш ніж 9 раз) й у авіації (майже 8 раз), відступили до передгір'ям Головного Кавказького хребта, але у жорстоких боях зуміли до кінця 1942 р. зупинити ворога. З моря їх підтримував Чорноморський флот, Азовська і Каспійська військова флотилии.

У період літнього відступу Червоною Армією зросла військова загроза для Радянської країни на південних та далекосхідних межах. Очікувала прориву гітлерівських військ через Головний Кавказький хребет спади Сталінграда, щоб виступити за фашистського блоку, Туреччина. Прем'єр-міністр Японії Тодзио констатував у вересні 1942 р.: «Європейська війна наближається до свого кульмінаційному пункту, і, дуже можливо, вона переміститься до Східної Азію. Радянський Союз перед дедалі більше пов’язує свою долю на долю союзників. З цих причин можуть блискавично виникнути загострення японо-советских отношений».

Штурм Сталінграда перетворився для гітлерівців у усепожираючий фокус. У серпні розгорнулися бої у місті. Пружина битви зжалася вщерть. Жорсткі накази «Ні кроку тому! «, героїзм і незламна стійкість бійців та командирів Червоною Армією стали непереборної перепоною по дорозі врага.

Важливо підкреслити, що до цього часу на радянсько-німецькому фронті, протяжність якого досягла 6200 км, зосереджувалися максимальні за війну сили противника. Вони налічували 266 дивізій (св. 6,2 млн людина), прибл. 52 тис. знарядь злочину і мінометів, св. 5 тис. танків і штурмових знарядь, 3,5 т. бойових самолетов.

У радянському діючої армії до листопада 1942 р. налічувалося прибл. 6,6 млн людина, св. 78 тис. знарядь злочину і мінометів (без зенітних знарядь), св. 7,35 тис. танків і 4,5 тис. бойових літаків. Отже, співвідношення сил на фронті поступово змінювалося наша користь. Перевага у кількості танків і літаків, створення стратегічних резервів з’явилися найважливішої матеріальної основою досягнення вирішального на успіх боротьбі стратегічну инициативу.

У контрнаступі під Сталінградом, що розпочалася 19 листопада, війська Південно-Західного (командувач — генерал-лейтенант М. Ф. Ватутін), Сталінградського (командувач — генерал-полковник А. І. Єременко) і Донського (командувач — генерал-лейтенант До. До. Рокоссовський) фронтів, вклавши спробу німецької групи армій «Дон» (командувач — генерал-фельдмаршал Еге. Манштейн) деблокувати оточені в Сталінграді війська, завдали противнику нищівну поразку. Залишки 6-ї німецької армії (91 тис. людина) на чолі з командуючим генерал-фельдмаршалом Ф. Пау люсом 2 лютого 1943 р. здалися в полон. Загальні втрати від супротивника у Сталінградської битві склали 1,5 млн людина. Ця перемога Червоною Армією внесла вирішальний внесок у розвиток корінного перелому у війні, справила великий вплив на зміну військово-політичного положення у світ у користь антигітлерівської коаліції, стала потужним стимулом зростання руху Опору загарбникам у Європі Азии.

У 1943 р. розгорнулося наступ радянських військ у битві за Кавказ силами новостворених Південного (командувач — генерал-полковник А. І. Єременко) і Північно-Кавказького (командувач — генерал-лейтенант І. І. Масльонніков) фронтів, Чорноморської групи військ Закавказького фронту (командувач — генерал-лейтенант І. Є. Петров) з допомогою авіації 8, 4 і 5-ї повітряних армій та сприянні Чорноморського флоту. Звільнивши Північний Кавказ, радянські військ у початку травня вийшли до Таманському п-ову. На «блакитний лінії», що проходила від Азовського моря до Новоросійська, вони зустріли завзяте опір супротивника й перейшли до обороне.

У ж 1943 р, було здійснено північ від частковий прорив блокади Ленінграда (на вузької смузі вздовж південного берега Ладозького озера) і центральній ділянці фронту успішні операції, які створили умови на подальше наступу на харківському і курському направлениях.

Радянська авіація, вигравши у квітні - червні найбільше повітряний бій Кубань, забезпечила стратегічне панування повітря на всім радянсько-німецькому фронті. Ставка ВГК з березня 1943 р. займалася планом стратегічного наступу, завданням якого є зводилася до того, щоб розгромити основних сил групи армій «Південь «і «Центр», знищити ворожу оборону на фронті від Смоленська до у Чорному морі. Передбачалося, що радянські війська першими перейдуть у наступ. Однак у середині квітня підставі даних розвідки у тому, що командування вермахту планує провести наступ під Курськом, було вирішено знекровити німецькі війська потужної обороною, та був перейти в контрнаступ. Володіючи стратегічної ініціативою, радянська сторона навмисно починала бойові дії не настанням, а обороною. Розвиток подій засвідчив, що це задум був правильным.

БИТВА ПІД КУРСЬКОМУ ТАНКОВЕ СРАЖЕНИЕ ПІД ПРОХОРОВКОЙ.

Для операції під Курськом, що отримала найменування «Цитадель «, противником зосереджувалися величезні сили та призначені найбільш досвідчені воєначальники: 50 дивізій, в т. год. 16 танкових, групи армій «Центр» (командувач — генерал-фельдмаршал Р. Клюге) і групи армій «Південь «(команщо дме — генерал-фельдмаршал Еге. Манштейн). Усього, у складі ударних угруповань противника перебувало св. 900 тис. людина, прибл. 10 тис. знарядь злочину і мінометів, до 2700 танків і штурмових знарядь злочину і більш 2 тис. літаків. Важливе місце у задумі противника відводилося масованому застосуванню нової бойової техніки — танків «Тигр» і «Пантера», і навіть нових літаків (винищувачів «Фокке-Вульф-190А» і штурмовиків «Хеншель-129 «). Що Почалось 5 липня 1943 р. наступові німецько-фашистських військ проти північного і південного фасов Курського виступу радянське командування протиставило міцну активну оборону. Противник, наносивший удар на Курськ із півночі, зупинили через чотири дні. Йому вдалося вклинитися в оборону радянських військ на 10 — 12 км. Угруповання, наступавшая на Курськ з півдня, просунулася на 35 км, але мети не досягла. 12 липня радянські війська, знесиливши противника, перейшли у контрнаступ. Цього дня у районі залізничної станції Прохоровка сталося найбільше зустрічну танковий бій Другої світової війни (до 1200 танків і самохідних знарядь по обидва боки). Розвиваючи наступ, радянські сухопутні війська, підтримані з повітря масованими ударами сил 2-ї і 17-ї повітряних армій, і навіть авіації дальньої дії, до 23 серпня відкинули противника захід на 140 — 150 км, звільнили Орел, Бєлгород і Харків. Вермахт загубив у Курській битві 30 добірних дивізій, в т. год. 7 танкових, св. 500 тис. солдатів, 1,5 тис. танків, більш 3,7 тис. літаків, 3 тис. орудий.

ВЕЛИКЕ РАДЯНСЬКЕ НАСТУПЛЕНИЕ.

Співвідношення сил різко змінилося користь Червоною Армією, що дало їй сприятливі умови розгортання загального стратегічного наступления.

5 серпня 1943 р, на вшанування звільнення рла і Бєлгорода Москва салютувала доблесним військам Брянського (командувач — генерал-полковник М. М. Попов), Західного (командувач — генерал-полковник У. Д. Соколовський), Центрального (командувач — генерал армії До. До. Рокоссовський) і Воронезького (командувач — генерал армії М. Ф. Ватутін) фронтів 12 артилерійськими залпами з 124 знарядь. То був перший салют Великої бтечественной війни, народження традиції, має своє продовження й у наші дни.

«Велике радянське наступ, що розпочалася влітку 1943 р. під Курськом і Орлом, — йшлося у «Стислого історії Другої світової війни «, виданій військовим міністерством США в 1945 р., — тривав увесь час до весни, коли німецькі загарбники були цілком вигнані з Південної Росії «.

Перемоги під Курськом і у битві за Дніпро завершили корінний перелом у Великій Вітчизняній війні. Вигнання итало-немецких військ з Північної Африки, висадка західних союзників Італії, стабілізація обстановки на Атлантиці, Тихому океані й у Південно-Східної Азії вже, де японські війська були зупинені біля кордонів Індії, свідчили у тому, що відбувається корінний перелом і в другій світової війни загалом. Визначальним чинником у цьому були події на радянсько-німецькому фронті - головному фронті збройної боротьби. Наступальна стратегія вермахту зазнала крах. Восени 1943 р. відновилося просування наших військ на Таманському п-ове, яке 9 жовтня завершилося його освобождением.

Ворог рушив до жорсткої позиційної обороні, і були потрібні ще залишаються величезні зусилля і діяти жертви щодо його разгрома.

На початку 1944 р. перед Червоною Армією стояло завдання завершити вигнання фашистських окупантів з тодішньою радянською землі, допомогти народам Європи на звільнення від фашистського ярма і завдати остаточної поразки загарбникам. Через війну наступу, розгорнутої у грудні 1943 р.- квітні 1944 р. на Правобережній Україні на фронті до 1300 — 1400 км, Червона Армія розгромила конфронтуючу угруповання військ противника, досягла Державної кордону СРСР — передгір'я Карпат — і вступила на територію Румынии.

Влітку 1944 р. завершилася Ленінградська битва (10 липня 1941 р.- 9 серпня 1944 р.) — найтриваліша і найбільш важка із втрат битва війни. Від голоду внаслідок 900-дневной ворожої блокади і бомбардувань лише з боку цивільного населення загинуло щонайменше 800 тис. людина. Самовіддане опір Червоній Армії та населення зірвало плани ворога захопити Ленінград .

Війська Ленінградського (командувач — генерал армії Л. А. Говірок), Волховського (командувач — генерал армії До. А. Мерецков) і другого Прибалтійського (командувач — генерал армії М. М. Попов) фронтів при участі військово-морських зусиль і партизанів завдали рішуче поразка противнику, повністю ліквідували блокаду Ленінграда, звільнили майже всю Ленінградську і лише частково Калининскую области.

Наступ радянських військ у 1944 р. набуло нові военнополітичні риси. По-перше, Червона Армія перетнула західний кордон СРСР (27 березня 1944 р.- з Румунією і 20 липня 1944 р.- із Польщею) і почала виконувати своїй історичній місії звільнення Європи від гітлерівської окупації, сприяння відновленні незалежності країн і народів, поневолених загарбниками. По-друге, операції Червоною Армією почали координуватися з його діями західних союзників, підготовлених до відкриттю другого фронту у Європі. Потужні удари Червоної Армії зимневесняну кампанію 1944 р. змусили німецьке командування перекинути на схід 40 нових дивізій, де до б червня 1944 р.- дня висадки союзників в Нормандії (Верховний головнокомандувач — генерал Д. Ейзенхауер) — перебувало більше найбоєздатніших дивізій вермахта.

БІЛОРУСЬКА ОПЕРАЦИЯ.

10 червня Червона Армія, виконуючи зобов’язання про підтримку обретавшего реальне значення другого фронту, розгорнула наступ Півночі проти финско-немецких військ. 23 червня почалася одну з найбільших операцій другий Першої світової - Білоруська. Наступ, розпочату смузі більш 500 км, завершилося на фронті св. 1100 км. З обох сторін у битві брало участь св. 4 млн людина, прибл. 62 тис. знарядь злочину і мінометів, більш 7500 танків і самохідних артилерійських установок, св. 7100 літаків. Наприкінці серпня радянські війська, просунувшись завглибшки до 600 км, повністю розгромили групу армій «Центр»; велике поразки зазнали війська, перекинені в Німеччині, Норвегії, Італії. Червона Армія повністю визволила Білорусію, частина Литви та Латвії, вступила завезеними на територію Польщі, підійшла до кордонів Східній Прусії, форсувавши річки Нарев і Висла.

На 21-му кілометрі автомагістралі Мінськ — Москва стоїть Курган Слави — пам’ятник, з якого високо підскочили чотири багнета, які символізують подвиг воїнів 1-го Білоруського (командувач — генерал армії До. До. Рокоссовський), 2-го Білоруського (командувач — генерал-полковник Р. Ф. Захаров), 3-го Білоруського (командувач — генерал-полковник І. Д. Черняхівський) і однуго Прибалтійського (командувач — генерал армії І. Х. Баграмян) фронтів, завершивших цю операцию.

ІНШІ ВАЖЛИВІ ОПЕРАЦІЇ ЧЕРВОНОЇ АРМИИ.

Важливе значення для успіху висадки союзників в Нормандії та його наступних бойових дій в мали проведені Червоною Армією влітку, і восени 1944 р. Львовско-Сандомирская, ЯсскоКишинівська і Прибалтійська операції. Фронт стратегічного наступу радянських військ розширився від Балтики до Карпат. Восени 1944 р. ворог була майже повністю вигнаний з нашої землі, радянські війська вступили завезеними на територію Болгарії, Югославії, Чехословаччини, Угорщини та Норвегии.

Взимку 1944/45 р. зросла ефективність координації ударів в Німеччині, затиснутої в лещатах двох фронтів. Коли результаті наступу немецкофашистських військ у Арденнах союзники опинилися у тяжкому становищі, Червона Військо, за проханні У. Черчілля, зверненої до І. У. Сталіну, перейшла у грудні 1945 р. у настання з усього фронту раніше запланованого терміну, що викликало зриву англо-американс, кими військами наступу вермахту. Війна проти Німеччини та її союзників у Європі вступив у завершальний этап.

На середину квітня 1945 р, на советсконімецькому фронті були розгромлені головні угруповання німецько-фашистських військ, звільнені майже вся Польща, Угорщина, східна частина Чехословаччини та Австрії з її столицею Віднем. Мала відбутися остання вирішальна битва — за Берлін. Фашистський рейх був у повної міжнародну ізоляцію. Єдиний вихід із такого становища Гітлер та її кліка досі вбачали у укладанні сепаратного світу зі США можуть і Англією. Висунувши провокаційний гасло «краще здати Берлін англосаксам, ніж впустити їх у нього російських «, розв’язали будь-який ціною утримати певний час оборону на Східному фронті і спробувати внести розкол в анти гітлерівську коаліцію, сподівання що у Берліні зросли у зв’язку з передчасною смертю Ф. Рузвельта (12 апреля).

Німецьке командування зосередило на берлінському напрямі 1 млн людина, 10,4 тис. знарядь злочину і мінометів, 1500 танків і штурмових знарядь, 3300 бойових літаків. Організаційно вони входили до груп армій «Вісла «(командувач — генерал-полковник Р. Хейнрици) і «Центрз (командувач — генерал-фельдмаршал Ф. Шернер).

Ставка ВГК залучила щодо операції з узяття Берліна війська трьох фронтів: 1-го Білоруського (команщо дме — Маршал Радянського Союзу Р. До. Жуков), 1-го Українського (команщо дме — Маршал Радянського Союзу І. З. Конєв) і другого Білоруського (команщо дме — Маршал Радянського Союзу До. До. Рокоссовський), чотири повітряні армії, частина сил Балтійського флоту, дальньої авіації, військ ППО, Дніпровську військову флотилію. У операції теж брали участь 1-ша (командувач — генерал 3. Берлинг) і 2-га (командующий — генерал До. Сверчевский) армії Війська Польського. 25 квітня війська радянських фронтів з'єдналися у районі Потсдама і оточили угруповання противника (прибл. 300 тис. людина), укрепившуюся у самому Берліні. Створивши зовнішнє оточення Берліна, радянські війська частиною сил просунулися до Ельбі. У районі Торгау війська 5-ї гвардійської армії генерала А. З. Жадова маємо справу з 1-ї американської армією генерала До. Ходжеса. Залишки гітлерівських армій у Північній та Південної Німеччини були розсічені і изолированы.

ПЕРЕМОГА НАД НІМЕЧЧИНОЮ КАПИТУЛЯЦИЯ.

Раннім вранці 1 травня над поваленим Рейхстагом злетіло Червоне прапор, водруженное розвідниками 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії М. А. Єгоровим і М. У. Кантарія, що діяли що з політпрацівником лейтенантом А. П. Берестом. 2 травня фашистський гарнізон Берліна капітулював. 9 травня радянські війська звільнили повсталу проти окупантів Прагу — столицю Чехословаччини. Війна у Європі закончилась.

Пізнього вечора 8 травня у спеціально підготовленому залі военноінженерного училища в Карлсхорсті, прикрашеному державними прапорами Радянського Союзу, США, Великобританії та Франції, зібралися представники верховних командувань союзних країн, радянські маршали, війська яких штурмували Берлін, журналісти. За столом зайняли місця заступник Верховного Головнокомандуючого Збройними силами СРСР Маршал Радянського Союзу Р. До. Жуков, заступник Головнокомандуючого експедиційними силами союзників Головний маршал авіації Великобританії А. Теддер, командувач стратегічними повітряними силами США генерал До. Спаатс, головнокомандувач французької армією генерал Ж.-М. Р. де Латтр де Тассиньи.

Незабаром, у зал доставили представники німецького Верховного командування. Перший пункт підписаного ними «Акта військову капітуляцію «був такий: «Ми, що нижче підписалися, діючи від імені Німецького Верховного Командування, погоджуємося на беззастережну капітуляцію всіх наших Збройних Сил суші, на морі й у повітрі, і навіть всіх сил, що у час під німецьким командуванням, — Верховному Головнокомандуванню Червоній Армії та одночасно Верховному Командуванню Союзних експедиційних сил».

Злочинний фашистський режим і створене їм нацистське держава були остаточно повержены.

У день Перемоги 9 травня 1945 р. Москва від імені Батьківщини 30 артилерійськими залпами з тисячі знарядь салютувала військам Червоною Армією, частинам і кораблям військово-морського флоту на вшанування події, яке навіки залишиться у пам’яті радянський народ усього людства. Того дня газета «Щоправда» писала: «Дев'яте травня! Ніколи не забуде цього моменту радянський людина. Як немає забуде він 22 червня 1941 року. Між цими датами минуло хіба що століття. І як водиться в народному епосі, цей час казково виріс радянська людина. Він виріс отже червоноармієць, стоїть у развевающегося прапора у Берліні, видно всьому світу. Не чекали двадцять другого червня. Але ми жадали, щоб настав день, коли удар звалить з ніг чорне чудовисько, оскорблявшее життя. І ми завдали цей удар… Неймовірно радісно душі сьогодні. І нічне небо над Москвою, здається, випромінює відбиток вже такої радості, який сповнена радянська земля. Ми були подій, про які писати томи. Але ми сьогодні вміщуємо їх усіх за одну слово: перемога! .».

ПРОДОВЖЕННЯ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИВІЙНА З ЯПОНИЕЙ.

Виконуючи союзницькі зобов’язання, взяті перед навіть Великобританією, соціальній та цілях забезпечення безпеки своїх далекосхідних кордонів, СРСР ніч на 9 серпня 1945 р. вступив у війну проти мілітаристської Японії, що було логічним продовженням Великої Вітчизняної войны.

У листовке-обращении, випущеної политуправлением 1-го Далекосхідного фронту, говорилося: «Товариш боєць! Воїн Країни Рад! Ти обійняв землю Маньчжурії із великою таки благородною метою — розгромити війська японських агресорів й узагалі ліквідувати другий осередок Першої світової, аби пожвавити відновлення миру в усьому світу і дбати про безпеку наших далекосхідних кордонів. Ти прийшов також сюди, аби допомогти китайському народу позбутися японського поневолення. Будь гідний великої визвольну місію, яку поклала на тебе Батьківщина, високо тримай честь радянського воїна! «.

Спільними ударами військ Забайкальського (командувач — Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський), 1-го Далекосхідного (командувач — Маршал Радянського Союзу До. А. Мерецков) і другого Далекосхідного (командувач — генерал армії М. А. Пуркаев) фронтів, Монгольської народнореволюційної армії у взаємодії з Тихоокеанським флотом (командувач — адмірал І. З. Юмашев) і Амурської військової флотилією японська Квантунская армія на 14-ту серпня було розгромлено. Просунувшись на глибину 600 — 800 км, Червона Армія визволила Північно-Східний Китай, до Північної Кореї, а також Південний Сахалін і Курильські о-ва. Загальне керівництво бойовими діями здійснювало Головне командування радянських військ Далекому Сході (Маршал Радянського Союзу А. М. Василевский).

Нищівна наступ Червоною Армією стало вирішальний чинник, який змусив японське уряд визнати остаточної поразки. 2 вересня 1945 р. підписанням «Акта капітуляції Японії» завершилася друга світова війна. Японія повернула Радянському Союзі Південний Сахалін. До СРСР відійшли також Курильські о-ва. Розгром мілітаристської Японії створив сприятливі умови для успіху национально-освободительной боротьби народів Азії, найбільшими результатами якої з’явилися перемоги революційних сил у В'єтнамі (1945 р.) та Китаї (1949 г.).

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Удруге 20 столітті Російська держава спромоглося широкомасштабної війни з Німеччиною .І потім знову такий перебіг подій приніс страждання народам обох країн Безумовно що економічні причини цих сутичок різні Втім характерно як і Сталін і Гітлер часом однаково інтерпретували їх характер як історичну боротьбу «тевтонів» і «слов'ян» Звертає себе увагу й схожість політичних режимів вирізнялися тоталітарним характером військово-мобілізаційних економік з широким застосуванням примусової праці Але цьому були й істотні розбіжності поведінці двох народів та держав Справжнім агресором була все-таки Німеччина Її керівництво висувало мета знищення російської держави і поневолення його народів Росія будь-коли декларувала аналогічних цілей у відношенні Німеччини Це забезпечувало глибоку внутрішню правоту народів Росії у їх до боротьби з агрессором.

Уже першому етапі війни відбувається консолідація суспільства не так на основі комуністичної ідеології але в основі традиційних патріотичних цінностей Сталін зізнавався послу США, А Гарріману маю на увазі народ і партію: «Ви вважаєте вони воюють за нас? Ні вони воюють упродовж свого матінкуРосію Звідси й перехід до традиційних цінностям у політичному пропаганді До них крім патріотичних стали причисляться такі як цінність вдома сім'ї особистої вірності Почалося хоча б зовнішнє «олюднення» режиму яким він і пішов під тиском народної стихии.

Західні демократії, як б визнавши комуністичний тоталітарний режим внутрішнім справою країни пішли шляхом блок з ним сподіваючись з одного боку використовувати величезний ресурси Росії для боротьби із Гітлером і з іншийнейтралізувати Сталіна у майбутньому на європейської політичної арене.

«Збільшення людяності» режиму втім не означало які відбулися принципові зміни у його ставлення до людей Факт що супротивник сягнув Волги (чого ніколи було ви російської історії) і він зупинено ціною колосальних втрат викликає роздуми про історичних слабкостях і нестійкості режиму І лише колосальний моральний і інтелектуальний потенціал народів Росії їх довготерпіння й самопожертва дали б шанс зберегти государственности.

Сталін залишаючись номінально непогрішним вождем змушений був фактично майже зовсім передати реальне військове керівництво професійним військовим, а керівництво економікоюпрофесійним организаторам-хозяйственникам Відбулася стихійна «професіоналізація» режиму Суто ідеологічні проблеми відійшли другого план Ціною величезних людських і територіальних втрат вдалося надати війні затяжного характеру що прирікало Німеччину на поразка оскільки її ресурсна базаь була пристосована для війни що така Це показала перша світова Це підтвердила й вторая.