Символiчний зв «язок образiв п» єси Антона Чехова «Вишневий сад» з рiзними часовими верствами
Iдею майбутнього втiлено у образах Петi Трофiмова й Анi. Анi лише сiмнадцять, зрозумiло, що вона ще не встигала проявити себе вчинками, але її свiтлi мрiї, спрямованiсть у завтрашнiй день свiдчать про ще не реалiзований потенцiал. Так само «вiчний студент» Трофiмов теж лише готується до справжнього життя. Для них усе попереду. Характерно, що й образи цi виписанi якось контурно, вони самi по собi… Читати ще >
Символiчний зв «язок образiв п» єси Антона Чехова «Вишневий сад» з рiзними часовими верствами (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Символiчний зв’язок образiв п'єси Антона Чехова «Вишневий сад» з рiзними часовими верствами.
" Вишневий сад" була останньою i, можна сказати, пiдсумковою п'єсою Антона Чехова. Вiн написав її незадовго до смертi, 1904 року, на переломному стику епох, коли передчуття змiн в суспiльствi було особливо помiтним. Напередоднi соцiального вибуху вiн як творча людина, не мiг не вiдчувати загального настрою, непевнiсть моменту майже мимоволi викликала потребу осмислити сучасну йому дiйснiсть з позицiй минулого й майбутнього. Але в драматичному творi автор може передати свої думки лише через виведенi в ньому образи. Тому персонажi «Вишневого саду» пов’язанi з рiзними часовими верствами. У жодному iншому його творi немає стiльки символiчного навантаження образiв, як у цiй п'єсi.
Минуле в п'єсi презентують собою Раневська й Гаєв. Як завжди, Чехов не дiлить своїх героїв на «позитивних i негативних» — усi вони мають як привабливi риси, так i потворнi. У цьому випадку йдеться не лише про характеристики героїв: Чехов висвiтлює «добрi поганi» моменти доби, що минає.
Раневська непрактична, егоїстична, вона не вмiє влаштовувати своє життя, але разом з тим її натура чуйна та поетична, їй властивi вiдчуття прекрасного i витонченiсть. Гаєв теж морально вiльний вiд матерiальних розрахункiв. Для цих людей iснують духовнi цiнностi, меркантильнiсть викликає в них презирство, хоча з iншого боку ця якiсть перетворюється i на протилежну: саме через нерозважливiсть i непрактичнiсть вони й утрачають вишневий сад, що був для них не якимось майном, а своєрiдною iдеєю. Минулому належить i Фiрс, пiдкреслено старий навiть за вiком. У фiналi п'єси його, хворого, не помiтивши, забувають в будинку…
Сад купує Лопахiн, «часово прив’язаний» до тодiшньої сучасностi. Для нього вишневий сад — звичайна власнiсть, а спричиненi його продажем пристрастi цiй людинi незрозумiлi. Лопахiн — прагматик i реалiст, на думку Трофiмова вiн навiть хижак, хоча й корисний: «ось як у розумiннi обмiну речовин потрiбен хижий звiр, що з'їдає все, що потрапить йому на шляху, так i ти потрiбний». Тут йдеться не про особистiсть, швидше про соцiальну роль: у черствостi чи то в бездушностi звинуватити Лопахiна неможливо. Вiн щиро спiвчуває колишнiй власницi саду, намагається їй допомогти, але його свiтогляд належить до iнших систем цiнностей i стає нездоланним бар'єром для розумiння. Вiн хоче як краще, але змiст цього «кращого» у героїв п'єси надто рiзний, як рiзний змiст самих епох.
У листах, пов’язаних з постановкою «Вишневого саду», Чехов пiдкреслював, що роль Лопахiна є центральною, «Бо це не купець у банальному розумiннi… Це м’яка людина… порядна людина в усiх значеннях». Меркантильний дух сучасностi зробив Лопахiна мимо-вiльно обмеженим щодо вiдсторонених вiд практичних справ iдей.
Символiчно, що формальна перемога не приносить Лопахiну жодного задоволення, вiн несподiвано вiдчуває сором: «О, швидше б усе це минуло, швидше б змiнилась наше недолуге, наше нещасливе життя» .
Iдею майбутнього втiлено у образах Петi Трофiмова й Анi. Анi лише сiмнадцять, зрозумiло, що вона ще не встигала проявити себе вчинками, але її свiтлi мрiї, спрямованiсть у завтрашнiй день свiдчать про ще не реалiзований потенцiал. Так само «вiчний студент» Трофiмов теж лише готується до справжнього життя. Для них усе попереду. Характерно, що й образи цi виписанi якось контурно, вони самi по собi несуть у собi «недовтiленiсть» майбутнього. У момент знищення саду, коли Раневська й Гаєв у вiдчаї, а Лопахiн усвiдомлює моральний програш, молодi весело бiжать уперед — у майбутнього власна дорога. «Добридень, нове життя!» — звучить сповнений оптимiзму голос.
Отже, три часових верстви зiбралися навколо вишневого саду. Та нi, не просто навколо саду. «Вся Росiя — наш сад» , — написано у Чехова. Саме за неї й точиться боротьба мiж трьома епохами. «Вишневий сад» є твором про кiнець старої Росiї, про прощання з минулим в очiкуваннi майбутнього. А ще ця п'єса стала своєрiдним поетичним заповiтом «Шекспiра ХХ сторiччя» прийдешнiм поколiнням.