Моделювання, як науковий метод пізнання дійсності

Відображення об'єктів називаються моделями; процес їх створення — моделюванням, а використання в науці - модельним дослідженням.

Модель — це «абстрактне подання теорії, її операціоналізація, яку можна передати емпіричним шляхом» [7, с. 339]. У побудові моделей використовують конструкти та концепти. Конструкти — уявлення, які дослідник може визначити змістовно та виміряти за допомогою певної кількості індикаторів, концепти — це загальні положення, утворені з використанням конструктів. Основна вимога до моделі - це її «адекватність, тобто відповідність реальній дійсності, суттєвим властивостям об'єкта» [2, с. 516].

Загалом моделювання — це «науковий метод пізнання явищ та процесів за допомогою відтворення їх характеристик на інших об'єктах — спеціально створених з цією метою моделях» [7, с. 337].

Успішність моделювання значною мірою залежить від наявності «теорії, що списує явище, яке підлягає моделюванню, а також від міри формалізації положень цієї теорії» [7, с. 338].

Моделювання як «універсальна форма пізнання застосовується в дослідженні і перетворенні явищ у будь-якій сфері діяльності» [6, с. 434]. Метою моделювання є створення моделі реального об'єкта, а об'єктом моделювання є частина дійсності, розроблення моделі якої є метою моделювання.

Предмет моделювання — частина об'єкта моделювання, його окрема якість (властивість) або сукупність якостей (властивостей), яку (які) виокремлює наука, системно описуючи (пояснюючи, проектуючи) реальний об'єкт. Саме тому об'єкт може мати багато науково обґрунтованих моделей, зокрема різного рівня відповідності, повноти й системності відображення тощо.