Больше успіху меншими зусиллями

Больше успіху меншими усилиями

Автореферат рідкісної книжки Харрингтона Эмерсона, у якій описуються дванадцять універсальних принципів організації будь-якої діяльності. Їх дотримання дозволяє кожному досягти значно більших результатів з меншими витратах і усилиях.

Предисловие

Напряжение і продуктивність — це речі протилежні. Працювати напружено — отже докладати до діла максимальних зусиль; працювати продуктивно — отже докладати до діла зусилля мінімальні. Йти пішки зі швидкістю чотирьох миль в годину — це заняття продуктивне, але з напружене; долати з швидкістю шість миль за годину — це заняття вкрай напружене, але зовсім непродуктивне; в такому темпі ходок через години видихається і далі йти неспроможна.

При досконалої організації, навіть найслабший керівник часто дає дуже малий шкода. Це доводиться, хоча б історією Англії, яка чудово зростала і розвивалася навіть за цілком незначних королів.

1. Точнісінько поставлені мети.

Неопределенность, невпевненість, відсутність чітко поставленої мети, такі характерні нашим виконавців, є лише відбитком невизначеності, невпевненості, відсутності чітко поставленої мети, якими страждають самі керівники. Між рейками і локомотивом, між локомотивом та її машиністом на повинен не може бути ніяких суперечностей. Ніяких протиріч на повинен статися між машиністом і диспетчером, між диспетчером і розписом, хоча саме розклад визначає з точністю до секунди усі строки руху поїзда.

Перед керівником підприємства відкриваються лише дві шляху. Або він виставляє свої особисті ідеали й цурається всіх не влаштовують його принципів продуктивності, або, навпаки, приймає продуктивну організацію та влитися принципи продуктивності і виробляє відповідні їм високі ідеали.

2. Здоровий сенс.

Приобретя величезну допомогу природи, її дари і комунальні послуги, ми з дитячим легкодумством расшвыриваем своє національне ресурси за шкідливі дрібнички, якими постачають нас більш давні і мудрі люди, підприємства міста і народи. Без колосальних природних дарів і могутнього машинного устаткування, вони всі ще вміють працювати головою руками, і поза наше багатство, выкопанное з землі, за родючість нашого грунту вони дають нам сонячне світло, води і повітря.

Наши експортні матеріали — нафту, металеве сировину, кам’яне вугілля — неповернуті. Вивезений ліс не виростиш наново й у століття. Скло, порцеляну і мереживо стоять нескінченно дорожче тих матеріалів, з яких вони робляться, а отже, ці товари теж є творами потужні мізки і рук людських. З десятьох основних предметів нашого ввезення довговічні лише алмази, інші ж дев’ять є перехідні предмети розкоші, які з'їдаються, виціджують, выкуриваются чи зношуються менш як протягом року.

Германское уряд свідомо заохочує вивезення розуму, праці, сонячного світла, повітря та води. Ні на цукрі, ні з алкоголі нічого немає, крім вуглецю, складеного з повітря, кисню і водню, добуваних рослиною з у воді. Сонячний світло перетворює ці елементи в буряки, а грядки їм викопуються людськими руками. Інші руки, керовані розумом, перетворюють цю буряки в цукор, алкоголь. Французи ввозять з Азії шовк, пускають його за лионские ткацькі фабрики — і вивозять зарубіжних країн готові шовкові матерії.

Мы постійно вкладаємо до справи більше капіталу, ніж потрібно. Нас діють не організація та вміння, лише інвентар.

Создать творчу творчу організацію, старанно виробити здорові ідеали, щоб потім твердо впроваджувати їх у життя; постійно розглядати кожен новий процес ні з найближчій, і з вищої погляду, шукати спеціальних знань і компетентного ради всюди, де можна це знайти, підтримувати в організації згори до низу високу дисципліну, будувати всяке справа на твердої скелі справедливості — ось проблеми, до негайному рішенню яких покликаний здоровий глузд вищого порядку.

3. Компетентна консультація.

Подлинно компетентний рада будь-коли може йти від однієї людини. Ми з всіх сторін оточені природними законами світу, законами частково зрозумілі й зведеними в системи, частково ж нікому які залишаються. Прямі чи непрямі вказівки потрібні від кожної людини, розуміється на тому чи іншому питанні більше інших.

Компетентная консультація повинна згори до низу пронизувати всяке підприємство.

4. Дисципліна.

Всякая система дисципліни, всякий дисциплінарний акт, не выдерживающий випробування іншими принципами продуктивності, є прояв дисципліни нижчою, є пережитком індивідуалістичного виробництва, кроком у бік анархії, поступово що охоплює згори до низу всю організацію.

Ни одне із принципів продуктивності немає сам собою, але будь-хто із них підтримує і зміцнює й інші, до того ж час поддерживаясь і зміцнюючи ними. Вони були пов’язані між собою негаразд, як каміння зводу, де досить вийняти один, щоб розсипалися й й інші, але оскільки каміння цілого будинку, де, якщо вийняти один, інші послабшають, проте залишаться на місцях.

5. Справедливе ставлення до персоналу.

Несправедливость не у співвідношенні між виробленням і оплатою, суть у тому, що молоду людину тримають того роботі, до якої він не пристосований.

В друкованому бюро одного заводу працювало тридцять шість друкарок. Один із них служила на цьому заводі вже 3 роки і тому отримувала 12 доларів за тиждень, іншу була прийнята нещодавно Грузія й отримувала на тиждень всього сім доларів.

Работа в обох була однакова. Перша друкарка — та, яка отримувала 12 дол., — виписувала щодня 390 карток, тоді як друга могла без особливого напруження, залишаючи собі час відпочивати, давати той самий термін 1800 карток. Річ у тім, що ця дівчина мала дуже швидким сприйняттям при слабкої кмітливості. Самого погляду на картку їй досить, щоб запам’ятати і переписати всі дані. Навпаки, друкарка, отримувала 12 дол. на тиждень, мала слабким сприйняттям за дуже високої кмітливості. Щоб перечитати картку, їй доводилося уважно перечитувати слово по слову, що навіть пояснюється повільність її. Але зате, розібравшись у картці, воно могло як переписати її, а й скласти їхньому підставі цілком тямуще лист. І тепер адміністрація, незважаючи на протести цієї дівчини та до найбільшому її невдоволенню, зняла її з механічною роботи, яку вона витратила цілих трьох року, і перевела інше місце, що відповідає її здібностям.

Другую друкарку — ту, яка мала швидким сприйняттям і тому давала велику вироблення, — залишили на попередньому місці і додали їй платню. Зрозуміло, що до моменту обстеження адміністрація систематично ображала першу друкарку. Тримати в такої роботи, яку вона підходила за своїми схильностям і яку, отже, погано і швидко виконувати, було найвищою мірою несправедливо. А поступове збільшення платні ще більше збільшувала цю несправедливість, оскільки дівчині здавалося, що йде вперед, роблять кар'єру. Підвищення платні утримувала в невідповідної роботі.

Точно як і несправедливо було платити другий друкарці лише сім доларів за тиждень на підставі, що вона вступила працювати недавно.

6. Швидкий, надійний, повний, точний та постійний облік.

Без корінний стандартизації, та нормалізації всіх інших сторін справи облік може бути ні швидким, ні точним, ні повним. Основним є все-таки облік собівартості і продуктивності, що й здійснюється шляхом універсальної, загальноприйнятої і вельми простий формули, повністю покриває продуктивність операцій і виробничу собівартість матеріалів, виконавців, і устаткування.

Схватившись за розпечену до червоного кочергу, дитина відразу отримує ще й інформацію, і Національна рада, і застереження, і дисконтну запис. Усе це виявляється цілком надійними, міцним, негайним і повним. Обліковий документ як шраму залишається на довге час.

Цель обліку у тому, щоб число і інтенсивність застережень, щоб дати нам такі дані, що їх через зовнішні почуття отримуємо.

Мы дуже цікавимося, скільки коштує десяток яєць, але з звертаємо увагу то, скільки чого варте одне яйце. На десять тисяч бракуватиме, можливо, і самого, хто хоч б приблизно знав справжню поживність продуктів харчування. Ми знаємо їх ціну, але з цінність, і якби комусь спало на думку викреслити криву цінності фунта харчових продуктів проти кожного продукту вказати його ціну, то крива був би як запис сейсмографа під час землетрусу чи як запис магнітної голки під час виверження сонцем.

Непроизводительность використання праці колосальна. Примітивна відрядність, поштучная оплата шкідлива фізіологічно і неприпустима з погляду справедливості. Вона преміює робочого за шкідливе перенапруження сил, тоді як у насправді треба замість цього нормалізувати умови праці та нормувати операції те щоб зусилля робочого скорочувалися, а вироблення підвищувалася внаслідок зростання продуктивності за одиницю часу. Відрядність полягає в тому припущенні, що вироблення визначається, як у давні часи, витратою мускульною енергії, тоді як насправді вона визначається неухильно зростаючим кількістю людської енергії, причому й інше управляється безперервно малорозвинутим розумом. Якщо нормальна швидкість не задовольняє, треба підвищувати не напруга, а удосконалювати техніку й організацію виробництва.

Должно вважати законом, що коли підвищення якості вигідно, підвищення якості праці вигідно, зрозуміло, якщо матеріали витрачаються продуктивно, якщо працю використовується продуктивно, якщо устаткування використовується теж продуктивно. Ми ж устаткування працює у день вдвічі нижча, ніж працівники руки, тоді як насправді вона має бути у роботі стільки на той час, що матеріали, тобто. безупинно.

7. Диспетчерська організація.

Великое справа легше охоплювати і розуміти, ніж мале. Кинутися у бій на вірну смерть легше, ніж терпіти смітинку на оці; та хто управляє собою, той краще бере міста.

Применение принципів продуктивності, чи це на бойових полях чи промислових підприємствах, завжди перетворює натовп до армії.

Практика показала, краще диспетчировать хоча ще й невнормовану роботу, ніж нормувати роботу, не диспетчируя її. Тут справи такі ж, як й у службі руху, де краще диспетчировать поїзда, хоча би за розкладу, але потім не диспетчировать хід.

Диспетчерство, подібно решті принципам, є область науки управління, певну частину планування; але, хоч очей і розрізняє його як камінчик мозаїки, навпомацки вона має бути невловимо. Чудовим і найдосконалішим прикладом диспетчерства є травлення здорової людини, починаючи відтоді, що він підносить шматок до роті, і закінчуючи відновленням зруйнованих внутрішніх тканин. Свідомо відчуваємо лише приємний смак їжі, а весь чудово організований подальший шлях, по якому кожна молекула з'їденого шматка сягає свого кінцевого призначення, залишається нам непомітним.

8. Норми і розкладу.

«Кто чув, щоб, весело провівши час, жінка скаржилася на втома, хоча вона протанцювала їй всю ніч до світла?» — запитував Ніцше. Що стосується коливань в зусиллях при однакових умов, досить згадати, що здійснити у ліжку від шести до дванадцяти годин поспіль — приємно, проте лежати у ліжку по двадцять чотири години на добу цілком нестерпно. Йти зі швидкістю трьох-чотирьох миль за годину — легко, але стояти дома чи ходити по дві милі за годину (наприклад, супроводжуючи дружину магазинами) — важко. Дихати скоріш звичайного — як і важко, як і дихати повільніше звичайного. Природний подих, природне серцебиття, природна температура дають 100 відсотків продуктивності.

Расписание роботи має відповідати людині, а людина має відповідати розкладу. Універсальних розкладів немає й можуть бути неспроможна.

Примитивная відрядність, поштучная оплата витримує критики з фізіологічної точки зору: вони стимулюють надмірне напруга, змушують робочих вижимати зі себе максимальних зусиль, тоді як насправді потрібно таке поліпшення умов, яке давало б максимальні результати при малих зусиллях.

Выработка раціональних трудових норм для таких людей вимагає, зрозуміло, точного хронометражу всіх операцій; але, ще, вона потребує всієї вмілості адміністратора, який виробляє план, всіх знань фізика, антрополога, фізіолога, психіатра. Вона потребує безмежних знань, керованих, спрямованих і воодушевляемых вірою, надією і співчуттям людині.

9. Нормалізація умов.

Для здобуття права жити справді повної життям, кожному індивідові є лише два можливих й те водночас легких шляху: або пристосувати себе на оточенню, або пристосувати оточення себе, нормалізувати його відповідно своїм потребам. Обидва способу зовсім добрі і зручні; але намагається досягти великих цілей, не пристосовуючись до оточення сама і не пристосовуючи його себе.

Самое важке в плануванні — це прогнозувати майбутнє, не перескакуючи через справжнє.

Идеал нормалізації умов — це ідеал не утопічний, а безпосередньо практичний; без ідеалу нездійсненний відбір, вибір потрібного. Створюючи статую, грецький скульптор копіював ручку з дочкою однієї моделі, ногу з іншого, торс з третьої, голову з четвертої, і негативні риси цих різні люди зливалися у єдиний образ. Митець мусить мати ідеалом мальовничим, музикант — ідеалом музичним; але, бажаючий домогтися нормалізації, повинен мати належне поняття про час, про зусилля і собівартості. Вони повинні інстинктивно відчувати, що з кожну операцію існує поєднання всіх таких елементів, що дає максимальні результати. Цим максимальним результатом може бути вишукана вишивка шарфа, що співається дамою при цілком необмеженому часу, найпростіших матеріалах немає жодного м’яких, легких зусиллях, і розгром ворожого броненосця, коли, використовуючи п’ять хвилин ми пускаємо на дно цінність 12 млн. дол., а цього робимо два залпу на хвилину, двічі на хвилину встигаючи зарядити і немає точно направити гармати. Тут важливий мінімум часу, і з витратою й снагою некоректні.

Каких результатів намагаємося ми досягти в індивідуального життя, в заводському виробництві, у національному розвитку? Не занадто чимало часу ми витрачаємо, дуже чи багато гроші в нас йде, не марнуємо ми свої сили? Нормалізуємо ми умови в такий спосіб, щоб час не растрачивалось, щоб гроші викидалися, щоб перешкодити зусиллям не йшли даремно?

10. Нормування операцій.

«Он розмовляв зі мною десять хвилин, навалив роботи з десятиліття й думає, що покінчу із нею у десять днів». Так резюмував свою розмову з власником підприємства один дуже слушну працівник. Помічати вади суспільства і давати роботу таким легким шляхом, а домагатися успіху справі важко, що справжня досконалість дається лише ціною нескінченних зусиль протягом нескінченно довгого часу. Але людство постійно обманюється у сподіваннях.

Начинаем ми, зрозуміло, з ідеалів, тому відразу очікуємо результатів, перескакуючи через усі 10 проміжних принципів. Цінні результати випадковістю не відрізняються.

«Как вірно то, лише одна людина, один розум, належним чином підготовлений до свого підприємству, стоїть цілого війська й працює преуспішно!» Так писав 212 р. до нашої ери Полібій, розповідаючи на роботу великого інженера Архімеда, геніального людини, вміло метати з катапульт у ворожі кораблі величезні каміння, строившего підйомні крани, які захоплювали ці кораблі гаками, піднімали в повітря, перевертаючи вгору кілем, і кидали знову на море.

Стандартизировать все поїздки розсильного, стандартизувати все морські бою неможливо. Але зате можливо навіяти розсильному і адміралу, що у будь-якій разі і за будь-яких обставин кожен має робити всі, все, можуть; можливо навчити їх, дати їм потрібні знання, допомогти, винагородити за продуктивність. Якщо ж ми зробимо це з розсильним і адміралом, але з іншими працівниками, то зможемо бути впевнені, що це втрати часу усунуть І що енергія ніколи витрачена задарма.

11. Стандартні інструкції.

Это нагадує мені поведінка значного американського торговця збіжжям, який довів вченому венгерцу все зернотранспортные установки, котрі пов’язали хлібні поля Дакоти з трансатлантичними пароплавами. «Що ж ви показуєте нашу техніку іноземцям, майбутнім конкурентам і суперникам?» — запитали його. «Потім, що вони не зрозуміють навіть половина те, що побачать, і запам’ятають навіть половина те, що зрозуміють, а коли вони скопіюють те що в маємо, вже застаріє; до того що часу ми зможемо піти десять років вперед». Зрозуміло, це правильно як тим областей, у яких іноземці відстають від нас, а й там, куди ми відстали від іноземців. Щоб пробиватися вперед, не треба копіювати, а творити.

Работа по застосуванню всіх принципів продуктивності може і має закріплюватися письмово, зводитися в тверді стандартні інструкції те щоб кожен працівник підприємства розумів всю організацію загалом своє місце у ній. На багатьох заводах немає жодних письмових інструкцій, крім другорядних, допоміжних «правил внутрішнього розпорядку», излагаемых в неприпустимо грубої форми і завжди кончающихся загрозою розрахунку.

Очень часто буває, що директор-розпорядник чи голова правління не знають, як фактично ведеться робота на керованому ними підприємстві. Адже люди роблять чи, що він кажуть, бо, що можуть зробити. Наша мета повинна не у цьому, аби з’ясувати, що вважається практикою підприємства, суть у тому, аби з’ясувати, яка це практика насправді.

Добившись цієї мети, треба узгодити всі протиріччя, викинути все зайве і поповнити то, що залишиться.

12. Винагороду за продуктивність.

Головоломки — сюжети народних казок! Розв’язати переплутаний клубок шовку, розібрати різнобарвні піщини, ієрогліфи і клинопис, — оцінити все могутність досліджень, теорій, аналізу, філософії, знань. Сила висновків, сила узагальнень воістину разюча.

Одна з найбільших заслуг Ф. У. Тейлора якраз і у цьому, що уперто наполягав на потребі - і можливості точного визначення тієї межі швидкості, у якому робота може у нормальних умов не сповільнюватися по цілим дням на протязі усього життя і навіть не заподіювати робочому ніякої шкоди, залишаючись, проте, економною себто часу. Тим самим було Тейлор заклав підвалини для справедливого преміювання кожного працівника з кожної окремої операції. Адже треба думати, що максимальна продуктивність дається не максимальним мускульним напругою за високої швидкості і крайнім стомленням при швидкості занадто малої, а приємним розумовою і фізичним підйомом, при якому виконавець виявляється до кінця роботи у чудовому стані. Це зберігає вірність, який ми ні вимірювали робочий час — секундами, днями, місяцями, роками і навіть всієї життям.

Вознаграждение за продуктивність не зводиться на грошову премії. Грошова нагорода — це лише з незліченних проявів принципу. Інколи людина себе буває готовою до померти за усмішку.

Двенадцать принципів продуктивності!.. Ми почали із ідеалів і ідеалами ж кінчаємо. Для здобуття права люди працювали добре, вони би мало бути ідеали; вони мусить бути надія на високу нагороду за продуктивність, а інакше ні зовнішні почуття, ні дух, ні розум не отримають ніякого стимулу.