Оцінка привабливості бізнес-ідеї, стратегія і тактика її реалізації

Реферат на тему:

Оцінка привабливості бізнес-ідеї, стратегія і тактика її реалізації.

План.

1. 1.Характеристика нового бізнесу, товарів та послуг.

2. 2.Аналіз ринків збуту та визначення ринкової ціни підприємства.

3. 3.Структурний аналіз галузі, оцінка її інвестиційної привабливості.

4. 4.Вибір та обґрунтування конкурентної стратегії фірми.

5. 5.Вибір комплексу маркетингу та розрахунок обсягів реалізації продукції.

Література: 1, част. ІІ;

10, розд. ІІ;

14, розд. І, ІІ, ІІІ;

7, глава 7 — 16.

1. 1.Харктеристика нового бізнесу, товарів та послуг.

Ціль даного розділу — дати пояснення, на чому власне підприємець має зосередити свій бізнес. В чому заключається його переконання в успіху нової справи? В середовищі бізнесменів побутує досить поширена думка, що бізнес-ідея — це вже половина успіху. тому вирішення питання, яким саме видом діяльності займатись, який асортимент та товарну номенклатуру обрати є ключовим в бізнес-плануванні. тут же варто обмежуватись загальною фразою типу: «випускаити спортвне взуття та одяг» чи «орієнтуємось на випуск продуктів харчування». Такий БП не прийме жоден інвестор. Підприємець повинен чітко уявляти мету свого підприємництва та реально оцінювати свої можливості її досягнення.

Таким чином, коли рішення прийнято, дається характеристика продукції та послуг, які пропонуються виробляти.

При цьому слід конкретно вказати:

• ункціональне признчення продукції, тобто які саме потреби споживачів вона задовольняє.

Приклад: товаром може бути все те, на що споживачі пред’являють попит і що може бути реалізоваео на ринку. При цьому слід враховувати, що цінність конкретного товару з точки зору споживача визначається, які саме потреби він задовольняє.

А.С.Пушкін проявив, що таке розуміння, що таке товар в своїх знаменитих стрічках: «не продается вдохновенье, но можно рукопись продать» .

Люди купують не конкретні товари, а задоволення власних потреб. Не свердло, а дирку від свердла.

• -.характерні споживчі якості продукції, які роблять її відмінною від товарів — замінників.

Н-д: для харчових продуктів.

• -.особливі станові якості.

• -.користь.

• -.натуральні інгредієнти.

• -.відмінна упаковка чи зовнішній вигляд.

• -.термін зберігання, тощо.

для побутової техніки:

• -.універсальність.

• -.простота використання.

• -.гарантійний строк користування.

• -.дизайн.

• -.естетичний вигляд і т.д.

• -.технологічність.

• -.можливість випуску при застосуванні екологічно чистої технології.

• -.чи технології з мінімальними витратами.

• -.відповідність загальноприйнятим стандартам (для однорідної продукції).

• -.стадія ЖЦТ розробка.

виведення на ринок.

етап росту.

етап зрілості.

спад.

• -.вимоги по контролю за якістю.

• -.вимоги по підготовці користувачів.

• -.вимоги по гарантійному і післягарантійному обслуговуванню.

• -.до і після продажний сервіс.

• -.відомості про патентну ситуацію (захищеність товару чи винаходу в країні виробника та в країнах зовнішнього ринку, обсяг прав по патентах та авторських свідоцтвах).

Не рекомендується робити акценти на виключних перевагах товару, особливо в тих випадках, де їх немає, краще зробити наголос на максимальному задоволенні запитів ринку.

Н-д: Березнівська сірникова фабрика Саме головне, необхідно дати докази реальної корисності потенційному споживачу.

Тут же, в даному розділі необхідно дати характеристику та аналіз продукції.

рентів. Бажано далі звести в порівняльну таблицю.

Показники.	Конкуренти.
	А.	Б.	Г.
1.Частка в загальному обсязі реалізації.
2. Функціональні особливості товару: якість, надійність.	Висока.	середня.	низька.
3.Рівень цін.	Висока.	середня.	низька.
4.Стимулювання збуту і витрати на рекламу.	Висока.

Якщо мова йде про нові технологічні розробки, то до опису продукції необхідно додати.

• -.обґрунтування НДКР, для яких цілей вони проводяться.

• -.Характеристика існуючих технологічних ризиків.

• -.Опис концепції розвитку продукції наступних поколінь.

При відборі продукції орієнтованої на зовнішні ринки необхідно зробити оцінку їх конкурентоспроможності.

2. Аналіз ринку збуту та визначення ринкової ніші підприємства.

Як пізнати своїх майбутніх клієнтів в споживачах Дане питання мабуть є найбільш складним в бізнес планування.

Деякі розробники бізнес планів, з превеликим задоволенням задали питання: А навіщо визначати своїх клієнтів? Іноді і все так зрозуміло. Але ж можна бути впевненим, що потенційні інвестори чи партнери погодяться з нашою думкою. І потрібна впевненість, що їх капітал повернеться з відсотками.

Найкращий спосіб доказати, що в продукції є ринок збуту — це провести маркетингове (одне слово) дослідження.

Це буває значно дешевше ніж почати виробляти товар, а потім переконатись, що він нікому непотрібен взагалі, або непотрібен в такій кількості.

На Заході самі ринкові дослідження рідко коштують більше 500 тис. доларів, а наприклад невдача фірми «Форд» з автомобілем «Едем» обійшлось в 250 млн. дол.

Збиткова розробка надзвукового літака вартувало для фірми «Конкорд» 3 млрд. дол.

Статистику бездарно потрачених грошей підприємством ніхто не веде, але можна висловити припущення що вона була б вражаючою.

Способи оцінки ринкового попиту.

1. 1.Отже визначити потенційних споживачів можна за допомогою маркетингових досліджень. Найкраще замовити таке дослідження спеціалізованій фірмі. В даному випадку гарантована висока якість досліджень, але високі витрати. Якщо мова йде про дослідні інвестиції зі залученням західних приватних інвесторів, то вони скоріше попросять зробити саме так. Тому що в них там прийнято отримувати оцінку ринку за допомогою спеціалізованих фірм. В даному випадку завдання ініціаторів проекту зводиться лише до попереднього формулювання завдань дослідження.

2. 2.Однак частіше всього вітчизняні розробники бізнес планів не мають можливості замовити маркетингове дослідження. Причина: нерозвиненість ринку таких послуг країні.

В такому випадку необхідно постаратись провести маркетингове дослідження самому. Як зберігається та обробляється маркетингова інформація ми розглядали на маркетинзі, тому на даному питанні ми не будемо зупинятись. Коли ініціатори проекту проводять самостійне маркетингове дослідження, це незавжди демонструє інвестору серйозне відношення до справи.

2. зачасту інвестору є достатня експертна оцінка певного ринку:

• ля споживчих товарів експертами можуть бути продавці магазинівїх опитування може коштувати недорого.

• ля товарів виробничого призначення — гуртові торговці даного товару.

3. ринковий попит можна оцінити по аналогії, використовуючи дані статистики.

Найбільшпрості приклади:

Нехай фірмі, що працює в Донецькій області добре відомо, що її продукцією користується 10% населення. Таким чино, якщо вона бажає розгорнути свою діяльність на Рівненщині, то можна припустити, що в даному регіоні вона матиме 119 тис. покупців (1190 тис*10%).

Приклад 2:

Відділ збуту Славутьського пивзаводу розрахував, що їх продукцію споживає 20% дорослого населення. По аналогії, ринок збуту в Острозі може складати 12 тис*0,2=2400 чоловік Можна провести трохи серйозніші, але зовсім не складні розрахунки.

Приклад 3.

Нехай ми маємо наступні статистичні дані:

роки.	Середньодушових дохід, грн.	Споживання м’ясопродуктів на душу населення, кг.
2000 (прогноз).

Ми можемо визначити ємність регіонального ринку в 2000 р. через еластичність:

=(80−70)/70*100=10/70=14,3%.

(120−110)/110=10/110*100=9,0%.

Е=9/14,3=0,62.

%=(90−80)/80=10/80=125.

звідси =*Е=125*0,62=7,75.

Таким чином споживання м’ясопродуктів на душу населення у 2000р. становитиме 120*1,0775=129,3 кг.

Ємність регіонального ринку становитиме.

Роки.	Тис. Тон.
	130,9.
	142,8.
	153,8.

Аналіз кон’юнктури регіонального ринку м’ясопродуктів.

Пропозиція: виробництва.	125,0.	132,0.	139,0.
чистий імпорт.	10,0.	8,0.	6,0.
Разом.	135,0.	140,0.	145,0.
попит.	130,9.	142,0.	135,0.
Надходження (+).	+4,1.	— 2,8.	— 8,8.

Таким чином на ринку виникає ніша, яку може зайняти саме підприємство.

8,8тис.тон/129,3=68тис.гол.

Особливе значення має розгорнута характеристика споживача. Потенційні споживачі класифікуються на однорідні групи за певними ознаками: рівень доходів, смаки та вподобання, статево-вікова структура.

Н-д:

1. 1.для фірм, які виробляють продукти харчування важливо провести сегментацію населення за рівнем доходу. Оскільки рівень доходу є визначальним показником в структурі харчування.

2. 2.для косметичних фірм бажано проаналізувати статево-вікову структуру: молоді жінки (16−35). Легше всього сегментувати ринки товарів виробничого призначення.

Наприклад: Комплектуючі деталі до автомобіля можуть слугувати або виробляти автомобілів.

В такому випадку мова іде про два сегменти ринку.

Крім того, на даному ринку до вкладання коштів можна гарантувати собі збут.

3. Структурний аналіз галузі. Оцінка її інвестиційної привабливості.

Інвестиційна привабливість в галузі вимірюється показниками довгострокової віддачі авансованого капіталу. При цьому вважається якщо прибутковість інвестицій в галузь більша-рівна конкурентній, то галузь є привабливою, якщо менша-то навпаки.

В більшості країн за конкурентну норму приймається норма віддачі від довгострокових цінних паперів уряду, з поправкою на ризик втрати капіталу.

Потенціал граничного прибутку галузі залежить в значній мірі від сукупного впливу п’яти основних чинників галузевої конкуренції:

• агроза входу нових фірм;

• датність постачальників завищувати ціну ресурсів;

• датність покупців збивати ціну;

• агроза виробництва товарів-замінників;

• нтенсивність суперництва між існуючими фірмами.

Зауважимо: конкуренція в галузі не зводиться лише до гри між фірмами, які вкорінились на певному ринку.

Постачальники ресурсів, виробники, покупці товару-всі вони є конкурентами за частку доходу в ціні кінцевих продуктів споживання. Претендентом на вхід до галузі та замінники також.

Тиск товарів замінників Усі фірми на будь-якому ринку конкурують у широкому розумінні з тими галузями, що виробляють товари замінники. Чим привабливішою виглядає перспектива цінової конкуренції пропонована замінниками, тим суворіше обмежуються прибутки в галузі.

Н-д конкуренція виробів з натуральної і штучної шкіри.

Вплив покупців Вплив покупців на виробників в галузі є тим більшим, чим більшу вони ринкову владу вони мають, яка дозволяє диктувати їм ціни на ринку.

Ринкова влада покупців залежить від таких факторів:

— консолідації групи покупців та частки закупівлі ринкової пропозиції товару.

— особливостей товару, якщо товар є стандартизованим, звітси низькі перехідні витрати від одного постачальника до іншого.

— якщо покупець володіє повною інформацією.

Вибір будь-яким підприємством своїх гуртових покупців слід розглядати як визначальне стратегічне рішення. Підприємство може значно поліпшити своє стратегічне становище знаходячи покупців, які мають найменший зворотній вплив на неї.

Вплив постачальників Постачальники при укладанні угод можуть мати вплив на учасників галузі підвищуючи ціни на свою продукцію та знижуючи якість своїх послуг та товарів. Так впливові постачальники можуть мати великі прибутки у галузі, яка не здатна покрити зростання своїх витрат у власних цінах.

Фактори, що забезпечують ринкову владу постачальників:

• -.концентрація галузі-постачальника вища, ніж галузі-покупця.

• -.відсутність товарів замінників для ресурсів.

• -.галузь не є важливим покупцем для групи постачальників (тобто надаються сприятливі умови закупівлі для великих покупців).

• -.товари групи постачальників є диференційованими, що збільшує перехідні витрати (обладнання).

Інтенсивність конкуренції серед існуючих фірм в галузі також впливає на рівень прибутковості. Розрізняють два типи внутррішньогалузевої конкуренції: цінова та нецінова. При цьому, якщо галузь виробляє однорідну продукцію, то застосовується цінова конкуренція, а якщо продукція галузі піддається диференціації - тоді застосовується нецінова конкуренція. Але в тому та іншому випадку конкуренти і ініціативи однієї фірми мають помітний вплив на інших учасників галузі.

Наприклад. Цінові знижки однієї фірми ———- повторюються конкурентами, що цілком може погіршити становище усієї галузі, навіть в тих випадках, коли існує висока цінова еластичність попиту на продукцію галузі.

Коли ж попит нееластичний, то це призводить до ще більш негативних наслідків, адже сукупні доходи фірм, —— в більшій мірі, ніж ціна.

Нецінові методи б-ти таакож впливають на прибутковість галузі. Наприклад: невиправдані рекламні баталії, війна тоарних та торгових марок, перевищення витрат на сервіс або гарантії.

Звичайно, якщо галузь має монополістичну або олігополістичну структуру, тоді внутрішньогалузева конкуренція або відсутня або її можна віднести до типу «люб'язної» чи «джентельменської» у випадку олігополії, декілька фірм, що існують на ринку розуміють, що їм краще домовитись, для того щоб забезпечити собі високий рівень прибутків.

Таким чином, можна зробити наступний висновок: чим інтенсивніша внутрішньо-галузева конкуренція, чим більший тиск на галузь замінників, постачальників та продавців, тим менша прибутковість галузі, а значить є нижчою її інвестиційна привабливість.

Крім того, на ситуацію в галузі може в значній мірі впливати уряд:

1. 1)створюючи вхідні бар'єри в галузь, надаючи окремим підприємствам виключні права на виробництво.

2. 2)Уряд може впливати на становище галузі, щодо замінників через регулювання, субсидіювання та інші заходи.

3. 3)Уряд може бути вирішальним покупцем чи продавцем в галузі і таким чином диктувати умови конкуренції в галузі.

Таким чином, не може бути завершеного структурного аналізу галузі без оцінки урядової політики щодо галузі.

1. 4.вибір та обґрунтування конкурентної стратегії фірми.

Тільки-но чинники, що породжують та впливають на внутрішньо-галузеву конкуренцію піддаються діагнозу, фірма має можливість оцінити свої слабкі та сильні сторони та виробити свою власну стратегію.

Можна розглядати як формування системи захисту проти чинників конкуренції або знаходження тих позицій в галузі, де ці чинники найслабші.

Для цього можна скористатись трьома потенційно успішними загальними стратегічними підходами:

• -.найменші сукупні витрати;

• -.диференціація;

• -.зосередження.ї.

Іноді фірма може дотримуватись кількох підходів, хоча не завжди можливо.

Перша із стратегій — найпоширеніша у 1970;х роках через популяризацію концепції кривої досвіду — є прагненням досягнути мінімуму витрат через набір функціональних політик.

Лідерство у цій сфері вимагає від підприємства наступних дій:

• -.поступальне створення виробничих потужностей;

• -.політики контролю та економії накладних витрат;

• -.мінімізації витрат у таких сферах, як НДКР, сервіс, реклама, тощо.

Переваги:

• -.забезпечення прибутку вище середнього по галузі;

• -.становище фірми дає можливість гнучкіше впоратись із зростанням цін на ресурси.

• -.низькі витрати стають надійним вхідним бар'єром для інших фірм в галузь;

• -.створюють сприятливе становище щодо замінників.

Тобто захищають від усіх п’яти чинників галузевої конкуренції.

Недоліки:

• -.вимагає значних попередніх капіталовкладень в устаткування;

• -.вимагає володіння значною часткою ринку збуту товару та сприятливого доступу до сировини.

Диференціація

Другою загальною стратегією є диференціація продукту фірми у вигляді пропозиції певного продукту, що сприймається в межах галузі як щось унікальне.

Дана стратегія вимагає створення певного іміджу, дизайну чи торгової марки товару.

Гарантує захист від п’яти чинників галузевої конкуренції тільки в інший спосіб:

• -.забезпечує меншу чутливість покупців до ціни завдяки їх прихильності до певної марки товару.

• -.товарна марка та патенти створюють вхідний бар'єр

• -.ослаблює вплив покупців, оскільки в них немає альтернатив.

• -.зміцнює позиції з постачальникам, завдяки високій прибутковості.

• -.краще позиціонується щодо замінників, завдяки унікальним властивостям товару.

Недоліки:

• -.диференціація зачасту перешкоджає захопленню більшої частки ринку.

• -.зачасту диференціація збільшує витрати фірми.

• -.багато товарів не піддаються диференціації.

Зосередження:

Останньою серед стратегій є зосередження на конкретній групі покупців, сегменті чи товарній номенклатурі або ж на географічному ринку.

Стратегія ґрунтується на припущенні, що фірма таким чином спроможна досягти вузької стратегічної межі ефективніше, ніж конкурентьи, зусилля яких розпорошуються.

Вибираючи ту чи іншу стратегію слід враховувати ще такі чинники як:

• -.структура галузі (чисельність наявних там товаровиробників);

• -.рівень зрілості галузі;

• -.міру впливу на галузь міжнародної конкуренції.

Особливістю фрагментованої галузі є наявність в ній багато відособлених товаровиробників.

Наприклад: роздрібна торгівля громадського харчування.

Характерним для фрагментованих галузей є не тільки велика кількість товаровиробників, але й слабке ринкове становище у стосунках із покупцями та постачальниками.

Стратегічна перспектива таких галузей є подолання фрагментації шляхом досягнення кожною фірмою провідного становища на ринку при збереженні нею лише скромної частини галузевої пропозиції.

Для галузей, що виробляють стандартизовану продукцію найкращим способом погашення фрагментації є:

Консолідація товаровиробників (тобто створення в галузі певних об'єднань, які б лобіювали інтереси виробників в галузі). Наприклад: в Франції професійні та міжпрофесійні союзи.

Спеціалізація за певним товарним сегментом. Наприклад: у США розведення худоби, рослинництво і т.п.

Для галузей, що виробляють продукцію, що піддається диференціації технологічні причини фрагментації нейтралізуються шляхом зосередження на виробництві певного виду продукції чи послуг, для задоволення певних специфічних споживчих уподобань. Наприклад: Mc Donald’s.

Наприклад в роздрібній торгівлі супермаркети, гіпермаркети, магазини «кеш флоу», спеціалізовані магазини, магазини салони, гуртовні і т.п.

Характерною особливістю новоутворених галузей з погляду формулювання стратегії є або повна відсутність правил гри або вони ще тільки розпочинають формуватись.

Вони можуть бути досить різноманітні за своєю структурою.

Характерними особливостями таких галузей є:

• -.технологічна непевність;

• -.відсутність інфраструктури;

• -.відсутність товарної та технологічної стандартизації;

• -.непевність покупців.

Це є недоліки.

До переваг слід віднести:

• -.ризикована але все-таки є можливість «зняття вершків», тобто високих прибутків для тих, хто перший ввійде в галузь.

Рішення приймаються на підставі аналізу поточного рівня цін.

Якщо підприємство здійснює свою діяльність в, так званих глобальних галузях, то йому необхідно врахувати тиск міжнародних конкурентів.

Глобальні галузі - це ті, в яких стратегічні позиції виробників на певних географічних ризиках залежать від їх міжнародних конкурентів.

Наприклад: комп’ютерні технології.

При розробці стратегії міжнародних конкуренцій слід враховувати:

• -.різні показники витрат в різних країнах світу (через різну ціну робочої сили, сировини і т.п.);

• -.різна роль урядів іноземних держав;

• -.особливості формування попиту в кожній країні (рівень доходу, національні особливості);

Саме на підставі цього формують порівняльні переваги тих чи інших країн, а звідси і національних товаровиробників.

Зосереджуючись на певному цільовому ринку фірма може застосовувати технологію найменших витрат, так диференціацію товару.

5. Вибір комплексу маркетингу та розрахунок обсягів реалізації продукції.

Після того як обрана стратегія реалізації проекту розпочинається комплекс маркетингу, який в даному випадку слугує тактикою реалізації стратегії.

Вам відомо, що комплекс маркетингу стосується із чотирьох «Р», тому ми коротко простежимо по кожній із його складових.

1. 1)Товарна політика визначається виходячи із особливостей товару на обраного сегменту ринку. Передбачає здійснення наступних заходів:

   • -.визначення товарного асортименту та товарної номенклатури продукції.

   • -.Вирішення питання, щодо запровадження товарних марок.

   • -. Вирішення проблем щодо іміджу, упаковки, сервісу та гарантій товару.

2. 2)Цінова політика передбачає встановлення цін на свою продукцію та розробку гнучкої системи їх коректування.

Заходи:

1. • -.розробка калькуляцій на всі види продукції в роках товарної номенклатури.

Дилема в ціноутворенні:

Вибір цінової стратегії та її обґрунтування. Загальна конкурентна стратегія низьких витрат передбачає наступальне ціноутворення.

Тобто встановлення ціни на початкових стадіях реалізації проекту на низькому рівні.

Але сама цінова стратегія може поєднуватись з низькими витратами на стимулювання збуту або з високими витратами на стимулювання збуту.

3) — розробка системи користування цін (встановлення скидок та надбавок за обсяги закупівлі розробка системи встановлення цін за географічними принципами врахування психології споживача. Тощо).

Комунікаційна політика передбачає вибір та обґрунтування комплексу товаропросування, а саме:

• -.обґрунтування рекламної компанії (вибір виду реклами, носіїв реклами, її частоти), обґрунтування рекламного бюджету;

• -.розробка системи стимулювання збуту (вибір виду стимулювання: споживачів, посередників, власний персонал), обґрунтування засобів стимулювання (скидки, розповсюдження зразків, виставки тощо);

• -.розробка системи заходів на створення позитивного іміджу фірми;

• -.особиста продажа продукції.

Збутова політика передбачає вибір каналів розподілу та розрахунок обсягів реалізації по кожному з них.

— обґрунтування каналів розподілу передбачає вирішення низки питань, як створювати власні кошти, чи скори статися послугами гуртових та роздрібних посередників. Якщо фірма вирішує створити власні канали розподілу, то бажано зробити роз пакунок його ефективності.

Якщо приймається рішення Стосовно вибору _____________ торгових посередників, то бажано себе підстрахувати підписанням попередніх контрактів.

(Деякі) інвестори вважають, що бізнес-план є забезпечений якщо поряд з розрахунками до нього додаються зазначені договори на поставку готової продукції та ресурсів.

Завершується розділ 5 БП чисто технічною роботою, а саме розрахунок виручки від реалізаціїпродукції та послуг Дані бажано звести у таблиці:

Перелік продукції і послуг.	1 квартал.			2 квартал.
	К-сть, шт.	Ціна, грн.	Сума.

Дані розрахунки робляться з розбивкою помісячночи кварталах на весь період виконання проекту.

ТЕМА4 обгрунтування програми в бізнес-плані.

1. 1.Місце та роль плану в-цтва в БП;

2. 2.Оцінка технології та розрахунок витрат на виробництво.

3. 3.Основні техніко-кономічні показники роботи підприємства, що фінансуються в БП;

1 осоливий інтерес у потенційних кредиторів виникає до всіх деталей виробничого процесу. Це робиться з метою переконання у високій кваліфікації керівництва фірми та обгрунтованості її бізнес-план.

Саме тому ініціатором проекту в БП приходиться відповідати на безліч питань виробни;

Чого характеру, але, як правило, в БП включають тільки основні питання, а решта виноситься в додатки, обсяг яких не обмежується.

Деякі автори-спеціалісти з БП настоюють, що опис виробництва перевищувати 10−15% обсягу БП.(Церерблот, Уткін). Оскільки текст будуть оцінювати не тільки виробничники, але і фінансисти необхідно потурбуватись проте, щоб він був зрозумілим і доказовим для непрофесіоналів.

В даному розділі необхідно доказати потенційним партнерам, що бізнесмен в змозі організувати виробництво та постачати необхідну кількість товарів в необхідні строки та місця, з певним рівнем якості. на думку Попова це є самий важний розділ БП.

Виробнича програма розпочнеться з відповіді на питання:

• а яких потужностях буде здійснюватись виробництво: на вже існуючих чи новостворених. Для нових підприємств в БП виділяється спеціальний підрозділ «Місцезнаходження». Дане питання має особливе значення для підприємств, які негативно впливають на навколишнє середовище або тісно прив’язане до сировинних зон (добувна промисловість, виробництво цементу).

• изначається початкова виробнича потужність підприємства та динаміка її росту по роках, обумовлюється змінність роботи. Розрахунки по даному підрозділі необхідно подавати в перспективі на 3−5 років.

• изначаються джерела закупівлі сировини та матеріалів, ліміти на них. Для наглядності бажано побудувати схему виробничих потоків на підприємстві, в якій відобра…

жаються джерела постачання сировини на комплектуючих деталей, в яких підрозділах вони будуть перетворюватись в готову продукцію та як і по яких каналах дана продукція буде доставлена споживачам. Бажано на кожній з ланок відображати процеси контролю за якістю та привести систему стандартів, яка буде застосовуватись.

Дана схема приводиться в додатках, однак вона дає можливість змістовно і послідовно описати весь виробничий цикл, та достовірніше оцінити витрати виробництва.

• -.зазначається чи передбачається виробнича пропорція: з ким і на яких умовах;

• -.придбання обладнання і опис технологічного процесу плюс розрахунок витрат.

2 Оцінка технології та розрахунок витрат на виробництво.

Оцінка витрат в бізнес плані розпочинається з опису технології виробництва, оскільки саме цей фактор в значній мірі обумовлює їх рівень, та собівартість продукції.

В рамках опису технологічного процесу необхідно відобразити наступні питання:

• -.застосовувана технологія є традиційною для підприємства чи новою. В обох випадках необхідно показати її прогресивність у порівнянні з передовими підприємствами галузі чи міжнародними аналогами.

• -.Обгрунтовується гнучкість застосовуваної технології, тобто потенційні можливості підприємства перебудовуватися на виробництво інших видів продукції. Наприклад: швидке виробництво, …

• -.Якщо технологія є запатентованою, то оцінюється її вартість.

У випадку, якщо підприємство планує застосовувати власну технологію, то дана сума додається до вартості власного капіталу, а якщо технологія купується, то на дану суму збільшується…

Сума необхідних залучених коштів.

Наступним кроком виробничої програми є характеристика існуючого обладнання, виробничих приміщень інших наявних ресурсів та розрахунок потреби придбання нового обладнання у зв’язку з перепрофілюванням чи вдосконаленням виробничого процесу. Всі дані бажано приводити в таблицях в натуральних та грошових вимірниках.

Наприклад:

Таблиця Структура власних основних засобів за проектом.

Waldemar2005;03−08T15:58:03Waldemar2005;03−08T16:17:58LibreOffice/5.1.4.2 $Linux_X86₆₄ LibreOffice_project/10m0 $Build-2 0 0 11 588 5159 Лист1 false false true true false false false 1000 1000 true true true true true true true false 12 632 256 false ru RU 3 1 true 1 true true 0 руб. — руб. грн. — грн. грн. — грн. грн. — грн. грн. — грн. — - - - - - грн. — грн. — грн. — - грн. — грн. — грн.: ::: background-image:url () — background-repeat:no-repeatbackground-image:url () — background-repeat:no-repeat-

???

Страница 1.

??? (???).

00.00.0000, 00:00:00.

Страница 1 / 99.

Найменування основних засобів.	од.виміру.	К-сть.	Ціна за одиницю.	Всього тис.грн.	Примітка.
I Земельна ділянка.
II Будівлі та споруди.
в.т. числі будівлі.	м2.				1970 потребує пот. ремонту.
споруди.
III Устаткування.
IV транспортні засоби.

.

У графі «Примітка», як правило, вказується рік вводу основних засобів та їх технічний стан, та природність для використання.

Оскільки вартість власної технології та власних основних засобів є внеском підприємства у спільну справу, досить актуальною є проблема оцінити їх ринкової вартості.

Більшість підприємств допускаються стандартної помилки пропонуючи інвестору в якості частки в проекті балансову вартість власних основних засобів. Даний шлях є хибним, оскільки балансова вартість не відображає реального стану речей, в наслідок пережитої в нашій країні гіперінфляції та декілька разового індексування основних засобів.

Балансова вартість ОВФ може бути завищеною, тоді інвестор не прийме такого забезпечення власного кредиту. Якщо ж балансова вартість ОВФ є заниженою, тоді підприємство втрачатиме при розподілі прибутків.

Отже, в інтересах обох сторін мати ринкову оцінку власних основних засобів підприємства. Дану проблему можна вирішити шляхом експертної оцінки основних засобів. При цьому, слід враховувати, що рішення експертів в значній мірі можуть залежати від рівня прибутковості майбутнього бізнесу, географічного розташування підприємства, політики уряду, щодо галузі та ін. факторів.

Після цього робиться розрахунок вартості обладнання, яке необхідно залучити.

Таблиця Перелік закупленого обладнання.

Waldemar2005;03−08T17:03:46Waldemar2005;03−08T17:07:24LibreOffice/5.1.4.2 $Linux_X86₆₄ LibreOffice_project/10m0 $Build-2 0 0 14 208 978 Лист1 false false true true false false false 1000 1000 true true true true true true true false 12 632 256 false 3 1 true 1 true true 0 руб. — руб. грн. — грн. грн. — грн. грн. — грн. грн. — грн. — - - - - - грн. — грн. — грн. — - грн. — грн. — грн.: ::: background-image:url () — background-repeat:no-repeatbackground-image:url () — background-repeat:no-repeat-

???

Страница 1.

??? (???).

00.00.0000, 00:00:00.

Страница 1 / 99.

Найменевання.	один. вимір.	к-сть.	Ціна.	Вартість.	в т. числі без ПДВ.	Постачальник.

.

Для нового обладнання обирається спосіб амортизації: звичайна чи прискорена.

Прискорена амортизація тим вигідна для підприємства, що на початкових стадіях реалізації проекту зменшує прибутки підприємства, а значить і зменшує розміри податкових платежів з прибутку, що стимулює підприємства до інвестувань виробництво.

Розрахунок витрат виробництва проводиться у такій послідовності:

1. 1)розрахунок вартості сировини та матеріалів;

2. 2)заробітної плати.

3. 3)змінних накладних витрат.

4. 4)постійних витрат.

Витрати виробництва за способом відображення у собівартості складаються із.

• -.змінних прямих витрат;

• -.змінних накладних витрат;

• -.постійних витрат.

Розрахунок сировини та матеріалів по всіх видах діяльності здійснюється виходячи із прогнозованого місячного, квартального обсягу виробництва та нормативів витрат даних ресурсів на одиницю продукції.

Таблиця Розрахунок вартості матеріальних ресурсів.

Найменування мат. ресурсів.	Норма витрат на одиницю прод.	Ціна одиниці ресурсу без ПДВ.	Вартість на одиницю продукції.	Обсяг випуску за місяць.	Витрати/p>
			гр.2*гр.3.		гр.5*гр.4.

1. 1.сировина і матеріали.

2. 2.покупні та комплектуючі вироби.

3. 3.паливо.

4. 4.енергія.

Разом Розрахунок витрат та заробітної плати проводиться виходячи із середньо нормативної чисельності працюючих та встановлених тарифних ставок та посадових окладів.

Розрахунок чисельності працівників робітничих професій проводиться за формулою.

Z розр. = Ti*N/Фн*(1- 00)*Кв.н.;

Z — чисельність робітників і - тої професії;

Ті - трудомісткість і - тої операції;

N — обсяг вир-ва, тис. грн.;

Фн — нормативний фонд робочого часу одного працюючого;

плановий відсоток невиходів на роботу (відпустка, хвороба, тощо);

К в.н.- коефіцієнт виконання норм виробітку.

зачасту таких розрахунків не приходиться робити, оскільки за паспотром обладнання вказується яка кількість яких професій повинне обслуговувати дане обладнання.

наприклад:

хлібзавод в с. Оженіно.

1 зміна складається з 4 пекарів, 4 тістомісти, 2 нормовщиці, 1 кочегар.

потужність 2 т. хліба за зміну.

чисельність обслуговуючого та адміністративно — управлінського персоналу розраховується на підставі норм штатної чисельності даних працівників, які розробляються на підприємстві.

таблиця розрахунок потреб в персоналі та витрати на заробітну плату.

назва категорій працюючих.	потреба, чоловік.	середня заробітна плата.	витрати на заробітну плату, тис.грн.	нарахування на заробітну плату, тис. грн.
робітники основного виробництва.
робітники основного виробництва.
адмінперсонал та службовці.
разом.

До змінних накладних витрат можуть відноситись: транспортні, вантожо — розвантажувальні, складські витрати, а токож витрати на електроенергію т апаливо побто ті витрати на які неможливо встановити нормативи внатуральних вимірниках.

Такі витрати можна передбачити у вигляді нормативів у % до прямих витрат Нормативи накладних витрат розраховуються на підставі даних бух. Обліку за попередні роки з коректуванням на очікувану зміну цін.

Наприклад:

Постійні витрати Витрати на оренду приміщень розраховуються воходячи із вартості (1метра квадратного на місяць*орендовану площу);

Таблиця.

Поточні витрати на квартальну виробничу програму.

Статті витрат.	Сума витрат по кварталах, тис.грн.
1.матеріали, сировина, комплектуючі вироби. 2.заробітна плата. 3.нарахування на заробітну плату. 4.паливо, енергія. 5.транспорт, складські витрати. 6.реклама. 7.амортизація. 8.% за кредит. 9.іншівитрати. 10.місцеві збори. Виробнича собівартість.

Дані розрахунки робляться на весь період виконання проекту з розбивкою по місяцях або кварталах.

3. Основні техніко-економічні показники ефективності роботи підпирємства.

Метою даного підрозділу є визначення рівня прибутковості запланованого виробництва та оцінка ефективності використаня ОВФ та оборотних фондів.

Розрахунок прибутку та рівня рентабельності виробничих витрат розраховується на підставі вже відомих нам грошових надходжень та виробничих витрат.

Таблиця.

Розрахунок прибутку та рівня рентабельності виробництва.

Показники.	Сума, тис.грн.
1.Виручка від реалізації. 2.ПДВ. 3.Дохід з обороту (1−2). 4.Виробнича собівартість. 5.Прибуток (3−4). 6.Податок на прибуток. 7.Прибуток до розподілу. 8. Чистий прибуток.

Рівень рентабельності виробничих витрат.(5:4).

Особливо критично показники рентабельності виробничих витрат оцінюються при умові повної завантаженості потужностей підприємства, оскільки в даному випадку резерви зменшення постійних витрат на одиницю продукції як правило вичерпні. Якщо в даному випадку прибутковість низька, то необхідно повертатись назад до аналізу технології і постачальників ресурсі.

Тут же бажано провести показники ефективності використання основних і оборотних фондів.

1. 1.Фондовіддача = виручка від реалізації / ОВР.

2. 2.Фондоємність = ОВР/ Виручка від реалізації.

3. 3.Індекс оборотності ТМЦ= собівартість / середньо нормативні залишки оборотних коштів.

Тривалість одного обороту в днях = 365/N.

Середньо нормативні залишки оборотних засобів — Mn=M/Dp*Dn.

Mn — нормативні залишки оборотних засобів.

M — витрати матеріалних та грошових ресурсів на місяць (квартал), рік.

Dpкалендарне число днів в місяці, кварталі, році.

Dn — норматив запасу в днях.

1. 4.Рівень рентабельності авансованого капіталу = Річний прибуток/ОВФ + оборотні кошти.

Показники ефективності як правило розраховується за рік.

Тема: Організаційний план виконання проекту.

1. 1.характеристика організаційної структури підприємства.

2. 2.персонал-менеджмент.

3. 3.організаційний графік виконання робіт.

Література: [9] розділ 3 і 7, [15] глава 3 п 16.

1. організаційні рішення по реалізації будь-якого проекту зводяться до обґрунтування організаційної структури майбутнього підприємства та розподілу в часі необхідних до здійснення заходів.

При розробці та виконанні БП ініціаторам проекту необхідно прийняти рід стратегічних організаційних рішень.

— вибір юридичної форми майбутнього підприємства.

— вибір способів фінансової участі.

— побудова організаційної структури майбутнього підприємства.

— розподіл у часі робіт та заходів, які необхідно виконати.

Необхідність вибору юридичної форми підприємства виникає тоді, коли воно реструктуризується, або виникає нове.

Відповідно до нині діючого законодавства підприємства можуть набувати такий юридичний статус:

1) Приватне одноосібне підприємство а) з правами юридичної особиб) з правами фізичної особи;

2) колективне підприємство — засноване на власності трудового колективу;

3) комунальну підприємство — засноване на власності відповідної територіальної громади;

4) господарські товариства — засновані на об'єднанні майна громадян та юридичних осіб;

5) акціонерне товариство — товариство, статутний фонд якого поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості;

При виборі юридичної форми власності свого бізнесу підприємцю необхідно мати справу з декількома змінними:

• -.порядок та вартість реєстрації підприємства;

• -.відповідальність за роботу підприємтсва.

• -.контроль за роботою підприємства.

• -.податки та інші регулятивні заходи уряду.

Переваги одноосібного підприємства:

• -.формальності при реєстрації бізнесу.

• -.повна відповідальність але й мінімальний контроль за роботою.

В даному випадку здійснюється контроь зі сторонни фінансових органів.

— спрощена система оподаткування.

— фіз. особа має право на бехготівкові розрахунки.

— невеликі витрати на управління Недоліки:

• -.податкові пільги та державні субсидії надаються як правило тільки юр. особам.

• -.обмежений перелік видів діяльності якими можна займатись.

• -. кредиті установи надають перевагу юридичним особам.

Переваги партнерства:

• -.обмеження відповідальності за виробничі та фінансовві результати діяльності.

• -.порівняно більша маса залученого капіталу.

Недоліки:

• -.високий контроль за діяльністю таких підприємтсв з боку інвесторів.

• -.порівняно великі витрати на управління.

• -.чітка регламетнація використання.

прибутку, обмеження розрахукнів готівкою.

Після вибору юридичного статусу, який визначає всі питання управлінської структури мають вирішуватись всі питання щодо виробничої структури:

— вирішується питання щодо кількості виробників та функціональних підрозідлів:

1. створення нових виробничих підрозділів;

2. закриття старих, що є неефективні;

3. продаж або консервація надлишкових виробничіх потужностей;

4. відокремлення від підприємтсва непрофільних структурних підрозділів;

5. звільнення від обьєктів соц. побуту;

6. зупинка капітального будівництва;

7. створення або удосконалення функціональних служб.

2. Пресональний менеджмент.

— інвестиції роблять в конкретних людей, а не в бізнесплан;

В даному підрозділі пояснити, як організовано керівну групу, кому і яку роль відведено пр виконанні проекту, рівень професіоналізму персоналу фірми та його можливості по вирішенню завдань передбачених проектом.

Тобто в даному розділі варто висвітлити наступні питання:

• -.характеристика структури управління даним пілприємтсвом, економність та евективність;

• -.характеристика вищих посадових осіб — перераховуються основні управлінські посади, наводяться і мета конкретних людей, проводиться оцінка їх кваліфікації, стаж роботи, перлік надається успішних справ, перелік осіб що рекомендують дану особу;

• -.надаються дані про умови стимулювання праці управлінців, рівень заробітньої платні вищого персоналу;

Робиться порівняння з попереднім рівнем з.п.

— розробляється політика (тобто способи і методи підвищення кваліфікації персоналу, джерела фінансування даних витрат) В нашому вітчизняному б.п. персонал набирається під визначену організаційну структуру підприємства.

За рубежем, як правило, домінує інший підхід. Організаційна структура будь-якого бізнесу формується в розрахунку на певну управлінську команду.

Тобто реалізація будь-яких ідей в бізнесі в першу чергу залежить від спрацьованої та кваліфікованої команди, здатної вирішувати вісі завдання поставлені в проекті.

Все це говорить нам про те, наскільки важливим є людський фактор в бізнес плануванні.

Зауважимо: діяльність персоналу принесе позитивні результати, коли інтереси підприємства та виконавців будуть сумісні.

3. організаційний графік виконання робіт.

Реалізація будь-якого б.п. складається із декількох етапів. Перший з них це є до виробничий, який передбачає здійснення таких заходів:

— проведення переговорів з постачальниками ресурсів, обладнання, тощо, та заключення договорів з ними.

— вивчення кон’юнктури ринку та заключення договорів-намірів на продаж продукції.

— проведення попередніх заходів по стимулюванню збуту (реклама, тощо).

— установка обладнання, апробація технології, і т. д.

— переговори з кредитором.

Виробничий процес може також запроваджуватися в декілька етапів, коли підприємство не працює (?) на повну потужність.

Саме тому організаційний план закінчується графіком виконання робіт, який дає можливість передбачити:

• -.черговість по строкам виконання робіт;

• -.персональну відповідальність менеджерів;

• -.обсяги капіталовкладень.

Графік освоєння виробничих потужностей та збуту продукції.

Перелік заходів.

Маркетингове дослідженя доссдоддослідженядослідження.

*.

Переговори з постачальниками.

*.

*.

Переговори з кредиторами.

*.

Поставка обладнання.

*.

Установка обладнання.

*.

Капітальний ремонт.

*.

*.

Підбір кадрів.

*.

*.

Переговори зпостачалниками.

*.

*.

*.

*.

*.

*.

*.

Постачанння сировини.

*.

Освоєння виробництва.

*.

*.

*.

*.

*.

Збут продукції.

*.

*.

*.

*.